Для напування тварин використовують підземні, поверхневі води, що відповідають гігієнічним вимогам. Доброякісна вода, як і раціональна повноцінна годівля тварин є запорукою високої їх продуктивності і збереження здоров’я. Тому приділяють велику увагу охороні водних джерел від забруднення.

При проектуванні тваринницьких приміщень на стадії вибору площі під їх будівництво проводять гідрогеологічну і всесторонню оцінку природних умов захисту водних джерел від забруднення.

Контроль за охороною водних джерел в Україні узаконений “Основами водного законодавства України”. В цьому законі містяться обов’язкові для всіх державних організацій, підприємств, установ і громадян положення про порядок використання і охорони річок, озер та інших поверхневих водних об’єктів, що знаходяться на території держави. Вказаним документом забороняється скид у водні об’єкти виробничих, побутових та інших відходів. Використання водних об’єктів для скиду допускається тільки при дотриманні вимог і правил передбачених законодавством.

У сільському господарстві значна частина води використовується для водопостачання тваринницьких ферм, що призводить до нагромадження значної кількості стоків. Тому сьогодні конструкторами і спеціалістами вже розроблені і впроваджуються схеми очищення гнойових стоків.

Необхідно вдосконалювати технологічні процеси і транспортні засоби з метою скорочення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і поліпшити очищення відходів газів від шкідливих домішок, збільшити випуск високоефективних газопиловловлювачів, водоочисного устаткування, а також приладів і автоматичних станцій контролю за станом навколишнього середовища.

2. 7 Охорона праці

Охорона життя і здоров’я працюючих гарантується Конституцією України, Кодексами законів про працю і розробленими для їх розвитку постановами, нормами та інструкціями з техніки безпеки.

Охорона праці включає систему заходів які забезпечують не шкідливі для життя і здоров’я працюючих умови праці. Вона передбачає не тільки додержання норм і правил техніки безпеки, але й виконання трудового законодавства з охорони праці.

В організації охорони праці у ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” беруть участь: керівник господарства і його заступник, головні спеціалісти, керівники виробничих підрозділів. Основним завданням охорони праці є створення здорових і безпечних умов праці в усіх галузях сільськогосподарського виробництва. За стан охорони праці в господарстві відповідає його керівник, а безпосередню організацію охорони праці займається інженер з охорони праці. Разом із спеціалістами господарства він здійснює контроль за забезпеченням охорони праці в кожному виробничому підрозділі, перевіряє стан техніки безпеки і виробничої санітарії у відділеннях, на фермах, в майстернях, в котельнях, вимагає виконання інструкцій правил техніки безпеки, слідкує за своєчасною видачею працівникам спецодягу і засобів захисту. А також забезпечує їх інструкціями і правилами по охороні праці, веде облік нещасних випадків, приймає участь у їх розслідуванні.

В господарстві по техніці безпеки проводять такі види інструктажів: вступний, періодичний. Про вступний інструктаж ведеться картка обліку, яка зберігається в особовій картці працівника. Інструктаж на робочому місці проводиться керівниками відділків, завідувачами ферми, бригадирами. Через кожні шість місяців проводиться періодичний інструктаж. Зокрема перед вигоном тварин на пасовище і при постановці їх на зимово-стійлове утримання. Періодичний інструктаж проводиться головним зооінженером, завідуючим фермою. При нещасному випадку, або виявленні неодноразових порушень працівниками техніки безпеки, з усіма працівниками не залежно від часу проведення останнього інструктажу проводиться повторний інструктаж.

Розслідування і облік нещасних випадків на виробництві проводиться комісією в склад якої входять: керівник виробничої бригади, завідуючий фермою і інженер по охороні праці. Вони вивчають на місці виробничу обстановку, виясняють всі обставини нещасного випадку і його причини. Результати обслідування оформляють актом який складається в п’ятьох примірниках і передається керівникові господарства. Комісія протягом трьох діб повинна розглянути, затвердити акт і вжити необхідні заходи по усуненні причини, що викликала нещасний випадок.

Аналіз стану охорони праці у ВАТ “Горохівському бурякорадгоспі” можна характеризувати за такими показниками: коефіцієнт частоти травматизму (Кч) і коефіцієнтом важкості травматизму (Кв). Коефіцієнт частоти травматизму – число травм в розрахунку на кожну тисячу працюючих даного господарства. Він визначається за формулою:

Кч=Т/Р×1000

де, Т- кількість травм за звітний період;

Р – кількість працівників.

Коефіцієнт важкості травматизму визначає кількість днів тимчасової непрацездатності, яке випадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:

Кв=Д/Т

де, Д – середня кількість робочих днів, втрачених за звітний період в результаті нещасних випадків;

Т – кількість травм за звітний період, за виключенням смертельних випадків.

Про стан охорони праці у ВАТ “Горохівський бурякорадгосп” можна судити згідно даних таблиці 30.

Таблиця 30.

Аналіз стану охорони праці в господарстві.

Як видно з даних таблиці, що в господарстві приділяється належна увага охороні праці, зменшилась кількість нещасних випадків, знизився коефіцієнт частоти травматизму.

Пожежі у сільському господарстві викликають найбільш часті випадки загибелі майна і навіть людей. Однією з причин пожежі може бути коротке замикання, що виникає при з’єднані проводів на місцях порушення ізоляції. Тому вся електропроводка, вимикачі і інші електричні обладнання монтуються згідно з “Правилами електро-технічних установок”. Всі тваринницькі будівлі обладнані громовідводами. Щоб при необхідності не допустити загибелі тварин, проїзд і дороги до тваринницьких приміщень тримають в доброму стані в будь яку пору. Всі ворота і двері приміщень призначенні для випуску тварин, відкриваються лише на зовні. Зберігання фуражу в приміщеннях для тварин допускається тільки в кількості денної норми. Прив’язують тварин у стійлі так щоб під час пожежі їх можна було легко відв’язувати.

У зв’язку з тим, що за останній час на Україні кількість пожеж значно зросла було завдання провести розрахунок протипожежного водоймища. Для пожежо-гасіння використовують воду з водоймища.

Кількість води для гасіння пожежі вираховується за формулою:

Q=3.6×g×t×z

Де, g – 5л/секунду розхід води для гасіння пожежі за 1 секунду;

t- 2 години ;

z – число одночасно допустимих пожеж

Q=3,6×5×2×1=36 м³

Отже, об’єм води у водоймищі на випадок пожежі становить – 36 м³

Територія ферми як уже говорилося вище забезпечена запасом води на випадок гасіння. Крім того в тваринницьких приміщеннях встановлюють бочки з водою і піском, об’ємом не менше 250 літрів. Всі приміщення і скирти соломи, сіна на території ферми обладнанні громовідводами.

8 Цивільна оборона

Дуже актуальною цивільна оборона є для України. На території країни розміщена велика кількість об’єктів, що є потенційно небезпечними на випадок аварії. На даний час особливо велике значення має виробництво продукції скотарства в умовах радіоактивного забруднення після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, яка супроводилась викидом в атмосферу величезної кількості радіоактивних продуктів піврозпаду. До найбільш небезпечних радіонуклідів належать: йод – 131, цезій – 137, стронцій – 90.

У формуванні радіаційної ситуації після радіоактивного забруднення середовища можна виділити три періоди:

- перший період – період йодної небезпеки, від 1,5 –2 місяців. Основну небезпеку становив йод – 131.

- другий період - від двох місяців до двох років, коли основну небезпеку становив: барій – 140, стронцій - 89 і 90, цезій – 134 та 137.

- третій період - від двох років і пізніше, коли головними факторами забруднення раціону людини залишається стронцій – 90, цезій – 137.

Ці періоди характеризуються різними шляхами включення радіонуклідів у кормові і харчові ланцюги. У рік випадання радіоактивних продуктів переважає аеральний (позакореневий) шлях, а в наступні роки у міру проникнення радіонуклідів у горизонти грунту, де знаходиться коріння, основним стає ґрунтовий (кореневий) спосіб включення. Радіоактивні речовини, які потрапили в грунт можуть із нього частково виливатися і потрапляти в грунтові води. Проте грунт досить міцно утримує радіоактивні речовини, що в нього потрапили і вони будуть дуже довго (протягом десятиріч) надходити в рослинну продукцію, а отже у корм. При цьому слід пам’ятати, що різні грунти утримують радіонукліди неоднаково, найбільш міцно вони закріплюються у чорноземах. Різні радіонукліди по різному нагромаджуються в кормових культурах. Так, якщо стронцій – 90 тільки 19,3% нагромаджується в кореневій системі, а решта у вегетативній, то в цезію –137 цей показник становить 40,9 % . Як правило, радіонукліди, які потрапили у вегетативну частину рослин концентруються в основному у соломі (листі, стеблах), менше в полові і в невеликих кількостях – у зерні. Деякий випадок становить цезій, відносний вміст якого у зерні може досягати до 10% . При цьому у міру збільшення врожайності, як правило зменшується вміст радіонуклідів в одиниці маси.

При веденні сільськогосподарського виробництва на землях забруднених радіонуклідами слід пам’ятати що стронцій – 90 за своїми хімічними властивостями подібний до кальцію, цезій – 137 до калію. Чим багатші грунти на кальцій і калій, тим менше слід очікувати накопичення в рослинах стронцію – 90 та цезію – 137. Відповідно, чим бідніші грунти на кальцій і калій, тим більше можливостей для міграції з грунту в рослини стронцій – 90 та цезій – 137. Тому, одним з основних організаційних і агрохімічних заходів на землях забруднених радіонуклідами повинно бути зменшення переходу стронцію – 90 і цезію – 137 з грунту в рослини.

При виникненні радіоактивного забруднення у ВАТ Горохівський бурякорадгосп будуть застосовувати такі способи зниження переходу радіонуклідів у рослини: вапнування кислих грунтів , застосування калійних добрив та внесення інших карбонатів особливо на землях бідних на кальцій, а також перед висіванням переорювати грунт на таку глибину, до якої не досягла б коренева система рослин.

Проте зменшення переходу стронцію – 90 з грунту в рослину за рахунок підвищення концентрації його хімічного аналога – кальцію не безмежне. При досягненні певного співвідношення стронцію до кальцію подальше підвищення вмісту кальцію в грунті вже не впливає на засвоєння рослинами стронцію – 90 з грунту.

Перехід цезію – 137 по кореневій системі в рослини залежить не лише від складу грунту, його структури, вологості та інших властивостей, які впливають на швидкість міграції цезію – 137.

ВАТ Горохівський бурякорадгосп не вважається зоною радіоактивного забруднення, при виникненні цього забруднення будуть виконуватись вище вказані умови.

Дані про допустимий рівень забруднення кормів наведені в таблиці 31.

Таблиця 31.

Допустимий рівень забруднення кормів Бк/кг.

В таблиці 19 приведений допустимий рівень забруднення кормів радіоактивними речовинами, для використання в годівлі великої рогатої худоби без шкоди для здоров’я тварин.

Таким чином, розглянувши особливості впливу радіоактивного випромінювання на організм тварин і обґрунтовуючи заходи захисту тваринництва в умовах радіоактивної забрудненості місцевості можна зробити висновок про реальну можливість ведення галузі, з метою отримання повноцінної продукції.

Всновки та пропозиції

На основі проведеної роботи по порівнянню продуктивних якостей корів української чорно – рябої молочної породи в умовах відкритого акціонерного товариства Горохівський бурякорадгосп можна зробити такі висновки та пропозиції :

1. Корови з родини, які оцінювались добре розвинені відзначаються міцним тілоскладом і за екстер’єрними особливостями відповідають тваринам молочного напрямку продуктивності.

2. Господарсько – біологічні особливості корів різних родин позначились на рівні молочної продуктивності їх нащадків. Найвищими надоями і найбільшим виходом молочного жиру відзначилися корови з родини Слава 2035, в яких надої та вихід молочного жиру за 305 днів лактації відповідно становили 4855 кг. молока та 175,21 кг. молочного жиру, а в родин Хвої 1325 відповідно – 4572 кг., молочного жиру – 171,2 кг.

3. За вмістом жиру в молоці по всіх групах нащадків суттєвої різниці не відмічено, коливання цього показника становили від 3,6 до 3,74 %.

4. Вищий економічний ефект одержано від розведення корів з родини Слави 2035 і Хвої 1325.

Виходячи із вище сказаного ми пропонуємо :

1. Для підвищення молочної продуктивності стада корів ВАТ

“ Горохівського бурякорадгоспу ” потрібно інтенсивно використовувати корів з родини Слава 2035 і Хвої 1325.

1. Створити оптимальні умови для вирощування молодняку великої рогатої худоби.

2. Покращити кормову базу в напрямі підвищення виробництва грубих і соковитих кормів. В стійловий період в структурі раціонів витрати концентрованих кормів доцільно збільшити до 30 % за поживністю, а влітку до 25 % за поживністю.

3. Покращити селекційно – племінну роботу при чистопородному розведенні за лініями і родинами

Список використаної літератури

1. Арзуманян Е.А. Скотоводство. – М.; Колос, 1984 – 480 с.

2. Басовський НЗ., Буркат В.П., ВласовМ.В. і ін. Племінна робота – К.:ВНА “ Україна ”, 1995. – с 5 – 9.

3. Басовський НЗ., Буркат В.П.,Власов В.Й. і ін. Крупномаштабная селекция в скотоводстве. – К. : Асоциация « Украина » 1994 – 374 с.

4. Бегучев А.П., Безенко Т.И., Боярський А.Г. И др. Скотоводство – М. : Агропромиздат, 1992 – с. 114 – 122.

5. Бич А.И. Пути дальнейшего совершенствования черно – пестрого скота \\молочное и мясное скотоводство. \\ - 1984 - № - 10 – с. 42 – 45.

6. Бойко В.П. Породы крупного рогатого скота Украины в историческом развитии. – К.: УСХА, 1981 – с. 18 – 31.

7. Буркат В.П. Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби. – К.: Урожай, 1988. – с. 35 – 36.

8. Буркат В.П., Єфіменко М.Я., Хаврук О.Ф. і ін. Формування внутріпородних типів молочної худоби. – К.: Урожай, 1992. – 43 – 45.

9. Вербич Г.В. Деякі закономірності бажаного типу при створенні української чорно – рябої породи.: Автореф. дис. Канд. с/г наук, Чубинське, 1995 – 21 с.

10. Віничук Д.Т., Мережко П.М. Методы совершенствования черно – пестрого скота // Зоотехнія – 1991 - № 3 – с. 4 – 5.

11. Дмитриев Н.Г. Породы скота по странам мира. – М.: Колос, 1978. – 350 с.

12. Дмитриев Н.Г., Басовский Н.З. Племенная работа. – М.: Агропромиздат, 1988. – с. 67 – 78.

13. ЕйснерФ.Ф. Основні завдання та шляхи удосконалення чорно – рябої породи на Україні // Молочномясное скотоводство. К.: Урожай, 1984. – вип. 36. – с. 15 – 20.

14. Єфіменко М.Я. Українська чорно – ряба молочна порода // Твариництво України. 1996. - № с. 7 – 8.

15. Єфіменко М.Я., Бойко В.П., Коваленко Г.С. і ін. Генетичний потенціал української чорно – рябої породи // Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженирії та технології продуктів твариництва. – Львів, 1997. – с. 484 – 486.

16. Засуха Т.В., Зубець М.В., Сірацький Й.З. і ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії – К.: Аграрна наука, 1999. – с. 168 – 179, 190 – 194.

17. Зубець М.В., Буркат В.П. Наукові основи породоутворювального процесу в молочному і м’ясному скотарстві на сучасному етапі // Твариництво України. – 1996. - № 1. – с. 3 – 4.

18. Капіна П.І. Охорона природи. – К.: Вища школа, 1983. – 214 с.

19. Карасик Ю.М., Єфіменко М.Я. Создание черно – пестрой породы // Преоброзование генофонда пород. – К.: Урожай, 1990. – с. 3 – 19.

20. Классен Х.Ы. Чорно ряба порода // Племінна робота з породами великої рогатої худоби. – К.: Урожай, 1963. – с. 249 – 271.

21. Коваль С.С., Колошнюк М.С. Выведение украинского зонального типа черно – пестрого скота // Зоотехния. – 1992- №2. – с. 16 – 17.

22. Кос В.Ф. Продуктивні і племінні якості чорно – рябої худоби різних генотипів західно – української популяції // Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин. К.: Асоціація “ Україна ”. 1996 – с. 89.

23. Лапин Г.Ф. Биометрия. – М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

24. Макаров В.М., Кушиков Є.С., Россо Л.Н. і ін. Господарсько – біологічні особливості корів різних генетичних груп чорно – рябої породи //Молочно м’ясне скотарство. 1992. - № 81. С. 24 – 29.

25. Мамчак І.В., Брантюк А.П., Довгополий І.М., Остапів Д.С. Молочна продуктивністьі екстерєрні особливості української молочної, голандської і німецької чорно – рябих порід. // Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького. – 1999. – вип. 3 – с. 173 – 175.

26. Михайлов В.Н. Справочник Охрана труда в сельськом хозяйстве. М.: Агропромиздат., 1989. – с. 41 – 48.

27. Недава В.Ю., Єфіменко М.Я. Чорно – ряба худоба. – К.: Урожай, 1987. – 144 с.

28. Попов О.Я. Велика рогатахудоба. – К.: Вища школа, 1982. – 360 с.

29. Прозора К.Й. Изменение черно – пестрого скота западных районов Украины в процессе селекционной работы // Разведение и искуственное осеменение крупного рогатого скота. – 1981. - № 13. – 50 с.

30. Рубан Ю.Д. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини. – Х.: Еспада, 2002. – 576 с.

31. Ружевский А.Б., Рубан Ю.Д. Породы крупного рогатого скота. М.: Колос, 1980. – 285 с.

32. Соколова Г.О. Продуктивні і відтворні якості корів української, голандської та німецької чорно – рябих порід.: Автореф. дис. Канд. с. – г. наук, 1998. – 18 с.

33. Соколова Г.О., Мамчак І.В., Вахуткевич Н.М. Молочна продуктивність та морфо – функціональні властивості вим’я корів чорно – рябої породи різного походження // Науковий вісник ЛДАВМ ім. С.З Гжицького 50 років від дня заснування зооінженерного факультету. Львів, 1999. –вип. 3 - Част. 2 – с. 200 – 201.

34. Щербатий З.Є, Павлів Б.А., Музика Л.І. і ін. Консолідація внутріпородного типу популяції молочної чорно – рябої породи західного регіону України // Сучасні проблеми ветеринарної медицини, зооінженерії та ветеринарної медицини, зооінженерії та технології виробництва продуктів твариництва. – Львів. – 1997. С. 575 – 576.