181400 (Причини інфляції та їх аналіз в Україні)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Контрольна робота

з курсу: Гроші та кредит

Причини інфляції та їх аналіз в Україні

Викладач: доц. Семененко В. М.

Виконала ст. групи ЗФ-3-08

Чалбаєва Тетяна Михайлівна

№ залікової книжки 08235

Варіант 26

Київ-2009

Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є її фінансовий стан, адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

Термін «інфляція» (від лат. Inflatio - надування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр. І означав процес збільшення паперове - грошового обігу.

Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні внаслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють ”, а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства, але одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.

Незалежно від стану грошової сфери товарні ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка, державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна кон’юнктури ринку, дія зовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і т.д. Отже, ріст цін викликається різними причинами. Але не всякий ріст цін - інфляція. Серед причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.

Ріст цін, пов’язаний з циклічними коливаннями кон’юнктури, неможна назвати інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу (особливо в його «класичній» формі характерній для ХІХ - початку ХХ століття) буде мінятися і динаміка цін. Їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до зниження цін. Але, якщо підвищення продуктивності праці супроводжується випереджуючим - це підвищення росту заробітної плати. Таке явище називається інфляцією витрат.

Стихійні лиха не можуть бути причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небудь місцевості зруйновані дома, то, очевидно зростуть ціни на будівельні матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринка ціни почнуть падати.

Є чотири основні причини виникнення інфляції:

• диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті державного бюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарського верстата», це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

• інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційне небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, наприклад, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства, але і одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття. Збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

• з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мікрогосподарські зв’язки збільшують небезпечність «імпортованої» інфляції.

• інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше завдання антиінфляційної політики.

Проректор Львівського інституту банківської справи УБС НБУ, доктор економічних наук Ростислав Слав’юк назвав десять головних причин для зростання цього року інфляції в Україні.

Перша причина випливає із даних Держкомстату - протягом 2006-2007 років в Україні чітко простежувалось зростання цін виробників. Таке зростання з певним часовим лагом нині виявляється на споживчих цінах. На кінець 2007 року ріст цін виробників становив майже 15%. Це дало «вхідні» відсотки інфляції на споживчому ринку в 2008 році.

Другою причиною є «інфляція росту». В Україні у 2005-2008 роках відбувалося економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, і на гроші (високі ставки за кредитами). Зростання цін на «ресурси зростання» є часто не у відсотках, а кількаразовими.

Третя причина – зростання доходів населення у 2007 році і поступове пожвавлення споживчого попиту.

Четвертою причиною стало значне пожвавлення споживчого кредитування у попередні роки, яке привело до «розігрівання» платоспроможного попиту, тим самим банки підштовхнули споживчі настої населення.

П’ятою причиною є зростання надходжень від «гастарбайтерів» з-за кордону, незважаючи на усі труднощі з міграцією робочої сили.

Шостою причиною є деяке сповільнення операцій на вторинному ринку житла. В Україні зростає кількість низько ліквідного житла. При цьому до цієї категорії потрапляє житло, яке ще три роки тому було високоліквідним. Такі процеси призводять до зростання заощаджень у потенційних покупців житла.

Також суттєво на інфляцію в Україні впливає запас овочів і фруктів. Цих запасів менше, ніж у минулому році. Тому сьомою причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни.

Також були суттєві втрати під час страйку польських митники Наслідком цього страйку є зменшення і навіть зникнення окремих товарів з ринку під час стояння вантажів на кордоні, що призвело до значного їх подорожчання. Збитки ж під час страйку митників українські підприємці переклали на плечі споживача.

Дев’ята причина – боротьба з контрабандою. Зменшення контрабандних постачань в Україну, як не парадоксально, але завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

Десятою причиною є суттєвий вплив тіньової економіки.

Але професор вважає, що акції з виплат заощаджень населенню Ощадбанком не мають вагомого впливу на інфляцію в Україні.

В економічній теорії традиційно виділяються два первинних фактори поширення інфляції – зростання попиту і зростання собівартості виробництва. Інфляція попиту обумовлюється перевищенням темпами зростання кількості грошей в економіці та темпами зростання товарного виробництва. У результаті порушується рівновага між реальною і монетарною складовими, що запускає механізм цінової корекції, який полягає у пристосуванні цін на товари, послуги і працю до існуючої кількості грошей. Відсутність рівноваги між монетарною й реальною складовими не обов’язково обумовлюється збільшенням кількості грошей – така ситуація може виникнути і в разі зменшення обсягів виробництва товарів і послуг, як це відбувалось в Україні у 1995 – 1999 роках в умовах жорсткої монетарної політики.

В основі поширення інфляції витрат лежать не монетарні, а виробничі фактори. Зростання витрат на виробництво змушує його власника робити вибір: або збільшити ціну на готову продукцію, щоб не зменшити рентабельності виробництва, або знизити обсяги її виробництва, що в кінцевому підсумку також призведе до зростання цін внаслідок зниження пропозиції товарів і послуг по відношенню до номінального попиту.

Зростання собівартості виробництва може відбуватися, по-перше, внаслідок зростання цін на основні складові собівартості продукції, якими є сировина, енергоносії та заробітна плата; по-друге, внаслідок збільшення споживання складових собівартості у виробничому процесі через зношеність основних фондів, технологічне відставання, погіршення умов виробництва (це стосується передусім гірничодобувної галузі), зростання витрат, пов’язаних з нейтралізацією негативного впливу виробничого процесу на екологію. Ще одним фактором зменшення рентабельності виробництва може бути високий податковий тиск на виробника, внаслідок чого держава вилучає до бюджету значну частину його доходів.

Розмежування інфляції попиту та витрат здійснюється з метою визначення першопричини виникнення інфляції та є досить умовним, оскільки фактори інфляції попиту одночасно активізують інфляцію витрат і навпаки. З тим, що на практиці важко визначається яких первинний фактор – попит чи витрати – дав імпульс інфляційній спіралі, тому для аналізу причин інфляції доцільно буде відокремити ці фактори, бо якщо собівартість виробництва продукції ті надання послуг разом із прибутком підприємця перевищує існуючу ціну на продукцію, то в середньо- та довгостроковому періодах відбудеться корекція ціни в бік збільшення, оскільки, за відсутності такої корекції, підприємці втрачають стимули для організації процесу розширеного відтворення. Тобто за будь-яких умов ціна продукції у середньо- та довгостроковому періодах не буде нижчою за собівартість і нормальний прибуток. А збільшення попиту в разі підвищення ціни внаслідок зростання собівартості є похідним явищем, а отже, таку інфляцію вважають інфляцією витрат. Якщо ж темпи фактичної інфляції перевищують темпи розрахункової інфляції витрат, то різниця пояснюється дією інфляції попиту.

Ключовими факторами інфляції витрат у 2004 – 2007 роках стало зростання ціни на енергоносії та номінальної заробітної плати. У собівартості виробництва ці статті витрат становлять близько 30%, а вартість енергоносіїв і номінальної зарплати за рік збільшилась на 64%. Зокрема, за звітами Міністерства вугільної промисловості, собівартість вугілля у 2004 – 2007 роках зросла відповідно на 29, 28, 21 і 31%. Ціна імпортного газу зросла з 6,4% у 2005 році до 63,8% у 2006 році, бензину – з 2,4% у 2005 році до 39% у 2007-му, дизпалива – з 11% у 2005 році до 45% у 2007-му.

Для розрахунку кількісного впливу цих факторів вчені економісти провели економічний аналіз. Основними видами енергоносіїв в Україні є вугілля, частка якого в собівартості вітчизняної продукції становить близько 1,9%, імпортний газ – близько 2%, бензин – 1,3-1,9%, дизпаливо – 1,8-2,3%, мазут – 0,1-0,3% (дані зведені у таблиці 1).

За собівартість вітчизняної продукції взято різницю між валовим випуском товарів і послуг та отриманим фінансовим результатом до оподаткування. Атомна енергія не бралась до уваги через відсутність даних щодо підвищення цін на сировину. Інфляція витрат за рахунок зростання цін на енергоносії шляхом множення частки витрат на цей вид палива у структурі собівартості продукції в попередньому році на показник зростання цін на нього; було враховано бажання бізнесу отримувати певний зиск від здійснення своїх підприємницьких функцій, що дорівнює середньому показнику норми рентабельності за витратами, що склалася у 2000 – 2003 роках на рівні 4%, тобто були відсутні ознаки існування інфляції попиту.

Таблиця 1. Визначення інфляції витрат у 2003 – 2007 роках в Україні

Отримані результати засвідчили досить помірний вплив зростання вартості енергоносіїв на інфляцію. Але застосування методики розрахунку методики дослідження впливу зростання заробітних плат на інфляційні процеси є не зовсім коректними, оскільки ґрунтується на припущенні, що заробітна плата розглядається як незалежна зміна, а це не відповідає дійсності. Повністю незалежним від інфляції попиту є ціни на імпортний газ, тоді як заробітна плата здатна реагувати на збільшення монетарної бази. Тобто реальний вплив зростання заробітних плат на інфляційні процеси є меншим через існування зворотних зв’язків. Водночас при розрахунку інфляційних процесів не було враховано ряд інших складових собівартості випуску – імпорт товарів і послуг, що використовується у виробничому процесі та надані послуг, який не залежить від внутрішнього номінального попиту. Але учені вважають, що наведені результати адекватно відображають показники інфляції витрат, які спостерігалися б у разі відсутності інфляції попиту. Зокрема, у 2004 році інфляція витрат становила 7,4% (менше від фактичної на 4,9%), у 2005-му – 10,1% (менше на 0,2%), у 2006-му – 7,5% (менше на 4,1%), у 2007 році – 10,2% (на 6,4% менше від фактичної).