180885 (Визначення доцільністі інвестицій), страница 3

2 частина. практичне завдання

Cистема контролінгу – являє собою синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування реалізація яких забезпечує виробітку альтернативних підходів при здійсненні оперативного та стратегічного управління процесом досягнення кінцевих цілей та результатів діяльності підприємства.

Контролінг не слід ототожнювати зі словами контроль і ревізія. Незважаючи на певне співзвуччя, ці слова - не синоніми й мають один з одним мало загального. Уводить тут в оману, можливо, не занадто вдалий переклад на нашу мову. Але не можна забувати й те, що контроль - це одна з функцій контролінгу, причому останній далеко не обмежується контрольними завданнями.

Існує безліч визначень контролінгу: від тотожності "контролінг = (німецький (європейський) варіант) управлінського обліку" до визнання контролінгу філософією менеджменту.

Це різноманіття визначень і поглядів свідчить про те, що контролінг є напрямком, який інтенсивно розвивається в області теорії й практики управління фінансово-господарською діяльністю підприємств.

Спочатку контролінг асоціювався з оперативним обліком витрат, калькулюванням і розрахунком собівартості. Як установити відпускні ціни на продукцію, не знаючи фактичної собівартості продукції й послуг? Який у нас запас міцності для того, щоб виграти цінову війну з конкурентами? Як уникнути штрафів за реалізацію продукції нижче собівартості (добре, що це вже в минулому)? Рішення цих типових завдань ціноутворення раніше було й дотепер є сильним спонукальним мотивом для початку проекту по контролінгу.

Поступово виявлялося, що контролінг призначено не тільки для планування, обліку й аналізу витрат, але й для обліку й аналізу результатів діяльності, аналізу рентабельності й управління прибутком.

Підйом української економіки після дефолту 1998 року, збільшення прибутковості й поліпшення фінансового становища компаній та можливість, що з'явилася у зв'язку із цим, збільшення капітальних вкладень, а також ріст прямих західних інвестицій викликав хвилю інтересу до контролінгу інвестицій і контролінгу проектів.

Іншим наслідком дефолту стало посилення інтересу до питань стратегічного планування й управління.

Останнім часом багато хто виявляє, що контролінг є основним постачальником інформації для управління підприємством. Створюється відчуття, що контролінг - це все. Немає такої області в управлінні діяльністю компанії, що не була б пов'язана з контролінгом.

В даній роботі розглядався контролінг на прикладі ТОВ „Приват-Трейд”. Як висновок, можна зазначити, що особливістю контролінгу на даному підприємстві є його спрямованість на перспективу, пошук шляхів подальшого розвитку підприємства, на базі аналізу факторів, що обумовили одержання тих або інших результатів.

Призначенням і завданнями контролінгу у ТОВ „Приват-Трейд” є:

– констатація й оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства, формулювання основних висновків;

– оцінка конкретного внеску окремих функціональних підрозділів і працівників у розвиток підприємства;

– структурна оцінка ефективності окремих заходів у виробничій, комерційній і фінансовій діяльності;

– всебічна оцінка ефективності стратегічного й тактичного планування;

– формування зворотного зв'язка, з метою інформування керівництва й співробітників підприємства про результати контролю й одержання відповідної реакції.

Початком контролінгу є оцінка результатів, а закінченням - аналіз факторів, що обумовили їхнє одержання, і розкриття причин відхилень фактичних показників від запланованих (у ту або іншу сторону). Для забезпечення пошуку перспективних напрямків діяльності підприємства (що властиво контролінгу), зіставляються отримані результати зі сформованими. Для цієї мети, в рамках контролінгу передбачається проведення ситуаційного аналізу.

Контролінг – це набір методик, спрямованих на вдосконалювання облікової політики й управлінської практики підприємств, виходячи з фінансових критеріїв успішності функціонування підприємства. За допомогою його у ТОВ „Приват-Трейд” вирішуються наступні проблеми обліку й управління:

– Низька платіжна дисципліна структурних підрозділів;

– Неконтрольована дебіторська заборгованість;

– Слабке управління витратами: відсутність чіткого розуміння структури витрат і їхньої доцільності;

– Невірне визначення прибутковості філій і видів бізнесу;

– Недостача оборотних коштів;

– Сплата необґрунтовано високих податків у місцевий і державний бюджети.

Контролінг не тільки дозволяє обраховувати витрати по-новому, більш природно, але й стимулює вище керівництво ТОВ „Приват-Трейд” думати у фінансових категоріях, переміщуючи технологічне управління безпосередньо до виробничого процесу.

Основними причинами розвитку контролінгу у ТОВ „Приват-Трейд” є: нестабільність, як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх та світових ринках) так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) факторів, висувають додаткові вимоги до системи управління підприємством; необхідність пошуку більш нових та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства; істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення; відсутність коментарів різних варіантів управлінських рішень

Успіх проекту залежить у першу чергу від того, наскільки в проект залучений топ-менеджмент компанії.

Зараз в Україні склалися ідеальні умови для розвитку контролінгу. По-перше, велика кількість підприємств одержала ефективних власників (в умовах України це, як правило, власники контрольного пакета акцій), які тепер стурбовані не питаннями придбання власності, а її ефективним використанням. Нові власники ставлять завдання підвищення прибутковості підприємств і їхньої інвестиційної привабливості (ринкової вартості).

По-друге, нові власники й топ-менеджмент часто не мають необхідного досвіду управління придбаним або вирослим бізнесом. Не секрет, що зараз багатьма промисловими підприємствами володіють і/або управляють бізнесмени, що починали свій шлях у торговельній чи фінансовій сфері. Однак їхній успіх у зазначених областях і придбаний досвід управління аж ніяк не гарантує успіху в області виробництва. Чисто фінансових інструментів для ефективного управління промисловим підприємством не вистачає. Модне останнім часом бюджетування для промислового підприємства ніяк не може служити панацеєю від всіх лих.

По-третє, соціально-економічна ситуація й умови господарювання в країні так чи інакше стабілізуються, що дає можливість виявитися повною мірою силі регулярного менеджменту, основою якого є контролінг. Українські компанії одержують час і можливість для побудови технології управління.

По-четверте, зміни в законодавстві, а саме, наближення українських стандартів бухгалтерського обліку до міжнародних виводять внутрішній, управлінський облік зі сфери твердих законодавчих обмежень.

По-п'яте, менеджмент українських компаній інтенсивно поповнюється новими молодими кадрами – отримавшими гарну західну або вітчизняну освіту й загартованими в українських умовах, готовими до прийняття нових ідей і застосуванню сучасних технологій управління. Цей факт дозволяє оптимістично дивитися не тільки на майбутнє українського бізнесу, але й на майбутнє контролінгу.

Перелік посилань

1. Беренс В. Хавранек П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. – М.: АОЗТ «Интерэксперт», «Инфра-М», 1995. – 528с.

2. Бланк И.А. Управление инвестиционными предприятиями. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 480с.

3. Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. Стратегическое планирование инвестиционной деятельности: Учебное пособие – Издательский дом «Бизнес-пресса», 1998. – 315с.

4. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: «Издательство Либра» ООО, 1996. – 344с.

5. Пересада А.А. та ін. Інвестування: навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 251с.

6. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. – К.: МАУП, 2000. – 408с.

7. Янковский К.П., Мухарь И.Ф. Организация инвестиционной и инновационной деятельности. – СПб Питер, 2001. – 488с.