179915 (Ціноутворення), страница 2

Особливості ціноутворення на ринку монопольної конкуренції:

• ціноутворення конкурентне, однак у межах диференціації фірмового товару;

• на ринку діє багато підприємств;

• контроль за ринковою ціною здійснюється в певних межах;

• велике значення має нецінова конкуренція;

• досить вільні умови виходу на ринок будь-якого підприємства.

Особливе значення для ринку монопольної конкуренції має диференціація товару, його специфіка. Товар захищається патентами, ліцензіями, фірмовим знаком тощо.

В Україні ринком монопольної конкуренції є виробництво та реалізація безалкогольних напоїв, лікеро-горілчаних та кондитерських виробів, більшості видів одягу, взуття тощо.

Олігопольний ринок. Ціноутворення на цьому ринку здійснюється за наявності невеликої кількості підприємств (щонайбільше п'ять). Розглянемо особливості цього ринку.

1. Лише кілька підприємств мають абсолютну частку на ринку (до 70 %) для виробництва чи реалізації виробів і забезпечують потреби споживачів» Товар може бути як стандартизований, так і диференційований.

2. З усіх підприємств, які діють на ринку, хоча б одне має найбільшу частку (понад 30 %) і може істотно впливати на ринкову ціну товару, змінюючи обсяги продажу або встановлюючи цю ціну.

3. Підприємства, що діють на цьому ринку, залежать від конкурентів.

Вийти на олігопольний ринок дуже важко, оскільки підприємства, мм діють на ньому, перешкоджають цьому:

• встановлюють різноманітні обмеження (економічні та організаційні);

• змушують брати дозвіл на окремі види діяльності;

• обмежують ринки сировини та матеріалів;

• змушують купувати патенти та ліцензії на нові види товарів і технології.

Крім того, підприємства, які діють на олігопольному ринку, створюются умови, за яких іншим суб'єктам підприємницької діяльності стає невигідно виходити на цей ринок.

Ціноутворення на такому ринку здійснюється з урахуванням дій конкурентів або за угодами, які вони уклали. Ціни можуть встановлюватись також внаслідок цінових війн. Суть їх полягає у поступовому зниженні ціни на товар між підприємствами до межі собівартості або до межі, нижче якої виробляти і реалізовувати товар невигідно.

В Україні до олігопольного ринку належать нафтопереробна і вугільна галузі промисловості, кольорова металургія, автомобілебудування, авіаційні перевезення, виробництво морозильних камер.

Монопольний ринок. У класичному вигляді — це ринок, де діє лише один суб'єкт підприємництва, тобто один виробник, один продавець. На нікому ринку конкуренції немає.

Ціну визначає суб'єкт-монополіст, який отримує величезний прибуток. Однак і це підприємство, встановлюючи ціну, повинно враховувати піком попиту. Якщо підприємство пропонуватиме ціну, яка перевищуватиме доходи споживачів, воно ризикує втратити їх. Споживачі шукають альтернативу, тобто дешевші товари, відмовившись від товарів підприємства-монополіста.

3. Стратегії цін на підприємствах

Стратегії обґрунтування цін на підприємствах базується на різних принципах. Розглянемо їх.

1. Забезпечення відповідності напрямків і змісту цінової політики

напрямкам і змісту економічної політики підприємства загалом. Цінова політика є складовою загальної економічної політики підприємства, тому мета та завдання їх мають бути однакові, причому цінова політика залежить від економічної політики підприємства. Крім того, цінова політика має доповнювати і конкретизувати економічну політику підприємства з урахуванням насамперед життєвого циклу товару та підприємства.

2. Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів і змін, що відбуваються. Це дає змогу визначити відповідний сегмент ринку, на якому діє виробник, характер зміни цього сегмента та цін, що йому відповідають.

З. Цінова політика має розроблятись виходячи з видів і форм збуту, кількості каналів збуту, форми реалізації товарів кінцевим споживачам. При різних формах і напрямках реалізації цінової політики необхідно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар (попередня оплата, кінцева оплата, надання товарного кредиту), а також якість виробу.

4. Гнучкість політики ціноутворення. В умовах насиченості ринку, особливо споживчих товарів, виробник повинен швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку. Це досягається застосуванням різних знижок ш товару для різних споживачів. А це, у свою чергу, дає змогу знижувати ціну й підвищувати її стимулюючу роль в умовах ринкової економіці.

5. Розробка цінової політики залежно від якості товару та ступеня його новизни для споживача. Це досягається використанням нових технології, нового обладнання. Але при цьому слід ураховувати об'єктивні причини, що призвели до збільшення собівартості та витрат виробництві зазначимо, що загальна тенденція має розвиватися в бік зменшення ціни.

6. Урахування різних чинників, передусім зовнішніх, що не залежать від підприємства і впливають на його цінову політику. У цьому разі важливо визначити ці чинники і спрогнозувати їх зміни в майбутньому.

4. Цінові знижки і надбавки

Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими. Розглянемо найпоширеніші з них.

Дилерська знижка. Надається посередникам (як юридичним, так і фізичним особам) з метою стимулювання їх до збільшення обсягу реалізації продукції певного підприємства та пошуку нових підприємств-реалізаторів.

Знижка за кількість проданого товару за прогресивною шкалою. Передбачає зниження для споживачів цін на товари, які вони купують у великій кількості. Іншими словами, на кожну наступну партію товару підпріємство-виробник знижує відпускну ціну. Наприклад, для споживача, який купує 50 одиниць товару, встановлюється ціна 100 гр. од. За одиницю виробу. Якщо він придбає 100 одиниць товару, відпускна його знижується на 2 %, якщо 150 одиниць — на 4 % і т. д.

Знижка за платежі готівкою. Передбачає зниження ціни на товар для споживача, який оперативно сплачує свої рахунки. Наприклад, умова "2/10 нетто 30" означає, що оплату треба здійснити не пізніше 30 днів з моменту придбання товару. Якщо рахунок сплачено через 10 днів, сум; платежу зменшується на 2 %. Ця знижка надається кожному покупцеві, який виконує зазначену умову, і дає змогу поліпшити стан розрахунки» покупця з продавцем, а також зменшити витрати, пов'язані зі стягненням виданих кредитів і безнадійних боргів.

Функціональні знижки. Надаються торговельним або іншим підприємствам, які виконують функції з продажу товарів, їх зберігання та обліку. Виробник надає цю знижку відповідно до отриманих послуг різних учасників каналів збуту.

Сезонні знижки. Передбачають зниження ціни для споживачів, які закуповують товари та сплачують послуги в міжсезонний період. Це дає змогу виробникові-продавцю підтримувати постійний рівень реалізації протягом усього року.

Знижки на першу партію товару. Надаються споживачеві, який купує партію товару вперше. В умовах насичення ринку виробник не може чітко визначити попит на свій новий товар, тому він пропонує знижку на нього, аби зацікавити реалізатора у продажу цього товару.

Експортні знижки. Надаються іноземним партнерам за товари, що реалізуються за кордон.

Особисті знижки. Найчастіше застосовуються для постійних партнерів.

Закриті знижки. Можуть бути внутрішньофірмовими (поширююті ся лише на певному підприємстві, у його підрозділах, філіях) і внутрішньорегіональними (використовуються на окремій території).

Залікові знижки. Це інші види знижок у прейскурантних цінах. На приклад, це може бути товарообмінний залік, тобто зниження ціни на новий товар за умови здачі старого. Ця знижка найчастіше використовується у торгівлі автомобілями та окремими товарами тривалого користування.

Загалом перелічені елементи — виробнича ціна, акцизний збір, цінові знижки та ПДВ — становлять відпускну ціну товару, тобто ціну за якою він передається наступній ланці товароруху для подальше реалізації.

Важливим елементом ціни товару є оптово-збутові та торговельні надбавки. Встановлюють їх оптово-посередницькі та роздрібні торговельні підприємства, які зберігають товари, готують їх до продажу т реалізують з метою відшкодування власних витрат, а також отримання прибутку, необхідного для розширення діяльності. Торговельні надбавки складаються з трьох частин: витрат обігу, прибутку торговельного підприємства та ПДВ.

Заключення

У процесі роботи над темою контрольної мною зроблено слідуючи висновки.

Процес встановлення й розробки ціни називається ціноутворенням.

Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії.

Характер ціноутворення змінюється залежно від типу ринку. В економічній теорії виокремлюють ринки конкурентний, монопольно-конкурентний, олігопольний та монопольний.

Цінова політика залежить від економічної політики підприємства.

Цінова політика має формуватись з урахуванням кон'юнктури ринку відповідних товарів При різних формах і напрямках реалізації цінової політики необхідно враховувати як споживачів (оптових посередників, роздрібні торговельні підприємства, населення), так і форми розрахунку за товар Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, але мають дуже важливе значення у стратегії ціноутворення.

Список використаних джерел

1. Словарь ценовика, М: Златоцвет, 2003;

2. Желтякова И., Маховикова Г., Цены и ценообразование, Спб: ПИТЕР, 2007;

3. Цены и ценообразование/Под ред. проф. Есипова В.Е., Спб: ПИТЕР, 2005;

4. Липсиц И.В., Коммерческое ценообразование, М: Бек, 2004;

5. Уткин Э.А., Цены, ценообразование. Ценовая политика, М: Финансы, 2005.