178769 (Розрахунок ефективності технічного переоснащення підприємств швейної галузі)

Розрахунок ефективності технічного переоснащення підприємств швейної галузі

Зміст

1. Ефективність технічного переоснащення підприємств швейної галузі

1. Розрахунок витрат

Таблиця 1.1.1 Вихідні данні

Таблиця 1.1.2 Розрахунок експлуатаційних витрат

Таблиця 1.1.3 Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

Таблиця 1.1.4 Кошторис витрат на утримання і експлуатацію обладнання

1. Розрахунок економічної ефективності

Таблиця 1.2.1 Вихідні данні

Таблиця 1.2.2 Розрахунок змін по статтям калькуляції

Таблиця 1.2.3 Розрахунок оптової ціни на виріб

2. Ефективність технічного переоснащення підприємств швейної галузі

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються й оцінюються економічна та інші види ефективності, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшення експлуатаційних характеристик), існуючих засобів праці (машини, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визначенні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об’єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень)здійснюється у певній послідовності.

• По – перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об’єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги економічної безпеки, до нижчого – максимізацію економічної ефективності.

• По – друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам економічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характеру, - якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

• По – третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьому розумінні – ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно поділити на дві групи : першу – організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних додаткових одночасних витрат; другу – ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюється так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід урахувати дуже важливу обстановку – до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції в процесі їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних новин організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму – організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур)визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень.

1.1 Розрахунки витрат

Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а також отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Собівартість має тісний зв’язок з ціною.

Для обчислення собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел : собівартості і прибутку. Через собівартість мають відшкодуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва :предметів, засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Склад витрат, які включаються в собівартість продукції змінюються з різних практичних міркувань.

За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні й комплексні.

Елементі витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати різнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні

Матеріальні витрати як елемент кошторису складається з витрат на :

• Сировину й основні матеріали ;

• Вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);

• Покупні напівфабрикати;

• Виробничі послуги сторонніх підприємств;

• Допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі;

• Паливо та енергію зі сторони (електроенергію тощо);

Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд та на інші подібні заходи.

Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості.

До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до вище перелічених.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру.

Таблиця 1.1.1 Вихідні данні

Найменування і клас обладнання	Данні виміру	Кількість обладнання	Коефіцієнт ремонто-складності
Універсальна BD2 – DD7100 A «Brother»	одиниць	35	3
Спеціальна машина для вшивання рукавів PFAFF 3834	одиниць	2	2
Петельна LH4 – B800E «Brother»	одиниць	1	3
Ґудзикова CB3 – B917A «Brother»	одиниць	1	3

Таблиця 1.1.2 Розрахунок експлуатаційних витрат

Найменування	Одиниці виміру	Показники
Клас обладнання		Універсальна BD2 – DD7100 A «Brother»	Спеціальна машина для вшивання рукавів PFAFF 3834	Петельна LH4 – B800E «Brother»	Ґудзикова CB3 – B917A «Brother»
Кількість обладнання	од.	35	2	1	1
Коефіцієнт ремонто – складності		3	2	3	3
Ціна за одиницю обладнання	грн.	1500	1300	2800	2500
Амортизаційні витрати	%	15	15	15	15
Сума амортизаційних витрат	грн.	7875	390	420	375
Вартість утримання одного коефіцієнта ремонто - складності	грн.	170	170	170	170
Вартість утримання обладнання	грн.	17850	680	510	510
Річна програма	од.	124496	124496	124496	124496
Вартість втрат на одиницю виробу	грн.	0,20	0,0086	0,0075	0,0071

Розрахунок експлуатаційних витрат

1. Амортизаційні витрати визначаються за формулою, грн.:

де: Цод. – ціна за одиницю обладнання, грн.;

На – норма амортизації, % ;

Кобл – кількість обладнання, од.

1. Вартість на утримання обладнання визначається за формулою, грн.:

Вутр = Вутр 1 ум. од *Кс *Кобл

де: Вутр 1 ум. од – витрати на утримання 1 умовної одиниці, грн.;

Кс – коефіцієнт ремонтної складності, ум.од;

Кобл. – кількість встановленого обладнання, од.

Вутр.м. = 170*3*35=17850

Вутр = 170*2*2=680

Вутр = 170*3*1=510

Вутр = 170*3*1=510

1. Річна програма випуску, од.:

Рпрв.= М * Кзм * Кп * Дроб

де: М – випуск виробів за зміну, од.;

Дроб. – кількість робочих днів на рік

Рпрв.= 248 * 2* 1 * 251 =124496

2. Загальні витрати на одиницю виробу, грн..:

де: Пріч – річна потужність потоку,од.

Розрахунок чисельності слюсарів – ремонтників і електриків по обслуговуванню обладнання в таблиці 1.1.3

Таблиця 1.1.3 Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

Перелік професій	Чисельність	Розряд	Погодинна тарифна ставка, грн..	Річний фонд робочого часу, год.	Річний фонд оплати праці
Слюсар – ремонтник	2	IV	4,09	2008	16425,44
Електрик	1	IV	4,09	2008	8212,72
Разом	3				24638,16

Розрахунок витрат на оплату праці обслуговуючого персоналу

1. Чисельність робітників, чол.:

де: Ро – обсяг робіт;

Nобсл. – норма обслуговування на 1 робітника;

Кобсл. – зона обслуговування.