176891 (Криві байдужості, їх властивості. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція)

14

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Факультет додаткових професій

Реферат

з курсу: мікроекономіка

тема: Криві байдужості, їх властивості.

Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція

м.Дніпропетровськ

2005

Зміст

1 Криві байдужості. Властивості кривих байдужості. . . . . . . . . . . . . . . . 2

1.1 Мета споживача. Ординалістський підхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

1.2 Суть і особливості побудови кривих байдужості. . . . . . . . . . . . . . 4

1.3 Властивості кривих байдужості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича

функція. . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

2.1 Організаційні форми і функції підприємства. . . . . . . . . . . . . . . . . .11

2.2 Поняття виробничої функції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

1 КРИВІ БАЙДУЖОСТІ. ВЛАСТИВОСТІ КРИВИХ БАЙДУЖОСТІ

1.1 Мета споживача. Ординалістський підхід

В основі теорії поведінки споживачів лежить поняття корисності. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обме­ження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимзаціі корисності. Обмеженням є всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход спо­живача. Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Ординалістський підхід на основі виявлених переваг виходить з того, що раціональний споживач знає, чого він бажає, він може порівнювати набори товарів, його поведінка несуперечлива, він послідовний у своєму ви­борі і обирає кошик, якому віддає найбільшу перевагу. Суттєвим є те, що споживач віддає перевагу певному набору товарів. Тепер не потрібно знати, наскільки кошик А корисніший за кошик В , досить того, що кошику А на­дається перевага. Наданням переваг певному кошику споживач визначає по­рядкову корисність кошиків, робить порядкове їх ранжирування. Порядко­вими є змінні, які можна розташувати у певній послідовності без виміру кіль­кісної різниці. Впорядкованість наборів благ за ступенем їх привабливості для споживача називають порядковою вимірністю корисності або ординаль­ною корисністю

( від лат. ordinalis - порядковий).

В основі ординалістського підходу лежать наступні припущення (аксіо­ми уподобань):

• порівняність: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір, або вказати на їх еквівалентність з її точки зору;

• транзитивність: споживач встановлює певний порядок уподо­бань. Якщо набір благ А привабливіший для суб'єкта, ніж набір В , той в свою чергу переважає привабливістю набір С , то набір А буде привабливішим також і за набір С ;

• ненасичуваність (монотонність): всі блага бажані для споживача, збільшення благ в наборі робить його привабливішим, споживач зав­жди віддає перевагу набору, в якому більша кількість товарів.

Припущення щодо уподобань завжди стосуються однієї особи. У колек­тиві (наприклад, в одній сім'ї) уподобання можуть не співпадати, - для кож­ного члена родини привабливішим може бути інший набір. Ситуація з неспів падінням уподобань називається парадоксом Ерроу: за транзитивності упо­добань кожного з індивідів може виникати нетранзитивність колективних уподобань.

Споживчі рішення завжди розглядаються на певний момент часу. Вони стійкі в часі, якщо інші умови залишаються незмінними, а поведінка спожи­вача несуперечлива.

Спочатку розглянемо "модель бажаного", тобто поведінку спожива­ча без врахування видатків на будь-який кошик. На ринку існує множина споживчих кошиків. Серед них споживач завжди може знайти такі кошики, які є однаково привабливими для нього, тому що вони мають однаковий рі­вень корисності. Набір споживчих кошиків з однаковим рівнем корисності називається набором, байдужості споживачу байдуже, який набір об­рати.

Множина еквівалентних з точки зору споживача наборів благ створює поверхні байдужості. Кількість поверхонь байдужості нескінченна, - кожна людина має свої уподобання, що і відображають системи поверхонь байдужості. Окремий випадок поверхонь байдужості складають двопродуктові набори товарів. Для двопродуктових кошиків поверхні байдужості мо­жуть бути зображені набором кривих, які називаються кривими байду­жості або індиферентності.

В ординалістській моделі криві байдужості стали новим інструментом аналізу, замінивши поняття граничної корисності. Поняття корисності залишається, але відкидається її числовий вимір. Вперше криві байдужості для аналізу поведінки споживача застосував Ф. Еджворт. пізніше цей метод вдос­коналили Є. Слуцький, В. Парето, Дж. Хікс та інші. Найбільш поширеною є модель Хікса.

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. З'єднавши точки з такими комбінаціями товарів, які за­безпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми одержимо криву бай­дужості.

1.2 Суть і особливості побудови кривих байдужості

Крива байдужості - це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності. Кожна крива відображає окремий рівень корисності.

Крива байдужості представляє функцію, яка є окремим випадком кардиналістської функції корисності, що має тільки дві змінних. Математично - це лінія рівня функції корисності. Лінією рівня функції корисності називається сукупність значень аргументів, для яких функція постійна:

TU = U(X, Y); U(X, Y) = const. (1)

Побудуємо криву байдужості за допомогою тривимірного графіка

Рис 1.1 Побудова кривої байдужості

(рис. 1.1). На осях х та у від­кладемо кількості товарів X і Y, на осі z - сукупну корисність цих двох благ. Якби споживач мав лише одне благо X, то сукупна корисність від його спо­живання зростала б по кривій 0D , якби споживач купував ли­ше благо Y, то сукупна корис­ність зростала б по кривій ОС. Припустимо, що для кількості блага X, рівній 0G , його кори­сність становитиме величину DG . Така сама величина корис­ності для блага Y дорівнює CF для кількості OF , отже, DG = CF . Оскі­льки величина корисності є однаковою, споживачу байдуже - мати 0G бла­га X чи OF блага У.

Так само може бути представлена множина інших комбінацій благ X і Y з рівною корисністю, яка відповідатиме сукупній корисності кількості OF блага Y або 0G блага X. Ми одержимо ряд точок (А, В і т.д.) на кривій CD і площу корисності CFGD для комбінацій благ ON і ОМ , ON і ОМ, і т.д. Ці комбінації благ X і Y будуть байдужими для спожи­вача, оскільки мають однакову корисність.

Тепер для спрощення аналізу перенесе­мо проекцію CD на площину ху (рис. 1.2). Такою проекцією є пунктирна лінія FG з точками А₁, В₁ графіка (рис.1.1), що відображає комбінації благ X і Y з однаковою корисністю. Це і є крива байдужості.

Рис 1.2 Крива байдужості

Рухаючись вздовж обраної кривої бай­дужості, споживач залишається на одному і тому ж рівні корисності, але може змінюва­ти набір товарів у кошику. Опуклість кривої байдужості до початку координат означає, що збільшення кількості одного товару в кошику супроводжується зменшенням кількості іншого на певну ве­личину, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим. Кількість одного блага, від якої споживач змушений відмовитись, щоб одержати дода­ткову одиницю іншого блага, називається граничною нормою заміни.

Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

MRS_XY= -ΔY/ΔX або

MRS_xy= dY/dX= lim_Δx>0 (-ΔY/ΔX).

Рис. 1.3 показує, що крива байдужості стає пологішою в міру просування вздовж неї донизу, а гранична норма заміни зме­ншується від точки А до В і С, тобто споживач готовий відмовлятись від все ме­ншої кількості блага У для одержання до­даткової одиниці товару X у міру змен­шення в кошику запасу товару Y і збіль­шення запасу товару X.

Відрізок кривої байдужості, де заміна товарів у кошику можлива, назива­ється зоною субституції (заміни). За межами цієї зони (відрізки кривої бай­дужості поза точками Е і F) заміна товарів неможлива, тому що крива байдужості стає паралельною осям координат.

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих кошиків товарів застосовується карта байдужості - сукупність кривих байдужості,

Рис. 1.4 Карта байдужості

кожна з яких представляє інший рівень кори­сності

(рис. 1.4). На графіку зображені три криві байдужості, але реально існує безліч таких кривих, які можуть бути представлені для кожного з можливих рівнів корисності.

Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і за­лежить від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість това­рів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно спад­ними, опуклими до початку координат, як зображені на графіку 1.4.

Проте якщо за умови абсолютної необхідності двох благ споживач все ж таки віддає перевагу благу Y, то для одержання додаткової одиниці X він буде готовий відмовитись від незначної кількості Y, тому криві байдужості будуть пологішими відносно осі абсцис (рис. 1.5 а).

Рис. 1.5 Залежність форми кривих байдужості

від уподобань споживача

Я кщо ж споживач, віддає перевагу благу X, він буде готовий відмовитись від значної кількості блага Y, щоб одержати додаткову одиницю X . Тому криві байдужості споживача будуть типовими спадними, але більш стрімкими відносно осі абсцис (рис. 1.5 б). Наприклад, якщо спо­живчий кошик складається з двох благ — тістечок (X) і фруктів (У), то для любителя фруктів криві байдужості будуть подібні до зображених на графіку 1.5 а, а для любителя тістечок - подібні до кривих графіка 1.5 б.

Функція, яка враховує схильність споживача до споживання того чи іншо­го блага, називається мультиплікативною функцією корисності.

Рис.1.6 Криві байдужості абсолютних замінників і доповнювачів

Р азом з тим, криві байдужості можуть мати й іншу форму. Ми знаємо, що існують товари — замінники і товари — доповнювачі. Якщо споживачу байдуже, який з товарів споживати, такі товари є абсолютними замінниками. На­приклад, споживачу байдуже - випити склянку апельсинового чи мандари­нового соку. У цьому випадку гранична норма заміни є сталою, а криві бай­дужості мають вигляд прямих ліній (U₁,U₂ на рис. 1.6).

Це означає, що споживач завжди готовий замінити один товар іншим в сталих пропорціях, напри­клад, поміняти зошит з обкладинкою си­нього кольору на такий самий зошит з обкладинкою зеленого кольору в якій за­вгодно кількості, подібно до того, як ми без вагань міняємо дві монети по 5 копі­йок на одну монету в 10 копійок.