176370 (Загальнодержавні податки і збори в Україні. Податкові пільги в державному регулюванні економіки), страница 2

Джерело – собівартість продукції.

Штрафи: 0,3 % за кожен день.

12) Збір за спеціальне використання природних ресурсів це податок за передачу у використання природних ресурсів, які встановлюються з метою компенсації затрат держави на відновлення природних ресурсів.

Платники: користувачі природними ресурсами (заготовлювачі деревини, підприємства - водокористувачі, тепло-і гідроенергетики, суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять видобуток корисних копалин).

Об’єкти: кількість або об’єм заготовлених природних ресурсів.(деревини, забір та викид води, об’єм фактично погашених у надрах балансових і внебалансових запасів).

Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а аз понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ організацій чи громадян. Ліміти встановлюються у порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними міськими Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

13) Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

14) Збір на обов’язкове соціальне страхування використовується для виплати допомоги по тимчасові непрацездатності, вагітності і пологам, при народженні дитини; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку працюючих, їх дітей, ветеранів, інвалідів; фінансування витрат пов’язаних з забезпеченням зайнятості населення.

Платники суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів.

Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

15) Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Пенсійний фонд – це самостійна фінансово-банківська система, засоби якої не входять в державний бюджет і мають виключно цільове призначення для виплат різного роду пенсій.

Платники суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів.

Об’єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

16) Збір до Державного інноваційного фонду. Для формування Державного інноваційного фонду підприємства, об’єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації та банки здійснюють вказані відрахування від валового доходу. Відрахування відноситься на собівартість продукції

Платники: юридичні особи.

17) Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Торговий патент – це державне свідоцтво, стверджуюче право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися торговою діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку.

Платники: суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівку та інших форм розрахунку.

Об’єкт: плата за торгівельний патент.

3. Податкові пільги в державному регулюванні економіки.

Податкові пільги – це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються, об’єкта, ставки або інших складових оподаткування. Також податковою пільгою визначається звільнення платника податків від нарахування і сплати податку чи сплата ним податку ним в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством України. Найчастіше – це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги є альтернативою субсидій, дотацій та інших окремих інструментів пільгового кредитування. Тому для впро­вадження податкових пільг слід додержуватися системного підхо­ду, який має забезпечувати зв'язок усіх цих інструментів у єдиний комплекс. Система пільг і привілеїв є своєрідним орієнтиром для юридичних або фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльнос­ті, форми одержання доходів.

Можливості застосування податкових пільг в Україні регла­ментуються відповідними податковими законами. Правове ре­гулювання пільг здійснюється, по-перше, на рівні податкових законів, які встановлюють засадні принципи надання пільг пев­ним категоріям платників, по-друге, на рівні підзаконних актів, що визначають конкретні пільги для конкретних суб'єктів опо­даткування.

Законодавство про оподаткування в якості пільгових суб’єктів виділяє категорії платників, а не окремих юридичних чи фізичних осіб, тобто виділяє певну однорідну групу платників податків, що характеризується конкретною ознакою, на підставі якої і формується пільговий податковий режим. Усі інші платники податків визначають об’єкт оподаткування, обчислюють податкову базу і суму податків у повному обсязі згідно з встановленими законодавством загальними правилами.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит. Звільнення від податку — це зако­нодавче визначення конкретних фізичних і юридичних осіб, звіль­нених від сплати певних видів податків. Вилучення — це виклю­чення з оподатковуваного доходу, тобто ситуація, коли окремі види доходів не враховуються для визначення об'єкта оподатку­вання. Знижки — це форма податкових пільг, пов'язана з витра­тами платника. Податковий кредит — це вид пільги, об'єктом якої є обчислена сума податку, а не доходи або витрати платника. Цей вид пільг використовується у формах: зменшення податко­вого окладу, зменшення ставки податку, відстрочки платежу, зменшення податкової ставки для частини доходів і т. д.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

Висновки.

Загальнодержавні податки і збори – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту народу, знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Оподаткування та надання пільг повинно бути основане на матеріальному становищі суб’єкта оподаткування. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності й об’єкт оподаткування.

Найгострішою проблемою для економіки України є реформу­вання чинної податкової системи, надання їй нормального, цивілі­зованого характеру. Головним завданням держави під час прове­дення реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства і відображення цих гарантій у податковому кодексі.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.1997 (із змінами і доповненнями, внесеними 23.12 2004 р. № 2287-IV).

2. С.М. Чистов, А.Є. Никифоров „Державне регулювання економіки”: Навчальний посібник – Київ,2000 р.

3. М.П. Кучерявенко „Податкове право” – Київ: “Юрінком-Інтер”, 2004 р.

4. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога „Державне регулювання економіки” – 2-ге видання, Київ: „Атіка”, „Ельга-Н”, 2000 р.

5. Л.І. Дідівська, Л.С. Головко „Державне регулювання економіки” – Навчальний посібник, 2-ге видання, Київ: „Знання-Прес”, 2002 р.