176309 (Економічна діагностика), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Економічна діагностика", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экономика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "экономика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "176309"
Текст 2 страницы из документа "176309"
Розрізняють норми (нормативи):
-
витрат живої праці;
-
витрати предметів праці (сировини, матеріалів, палива й т.д.);
-
використання знарядь праці (машин, устаткування й т.д.);
-
руху (організації) виробництва (тривалості виробничого циклу, часу випередження й т.д.);
-
витрат виробництва
-
соціально-економічні.
Сукупність норм і нормативів представляє собою основу для поточного й перспективного внутрішньо фірмового планування. На базі цих норм формуються баланси споживання матеріальних ресурсів, енергобаланси й т.д. По ступені деталізації розрізняють норми специфіковані й зведені. По методу розробки:
-
розрахунково-аналітичні;
-
досвідчені;
-
дослідно-статистичні.
Вся сукупність норм і нормативів утворить нормативне господарство фірми, що вводиться в АСУ й використається для оперативного планування й управління виробництвом, планування всіх видів діяльності підприємства й організації підготовки виробництва.
Наприклад, при плануванні МТС використовують питомі витрати матеріалів на одиницю готової продукції.
Норма витрат матеріалу включає:
-
корисна витрата матеріалу;
-
додаткові витрати, викликані технологічним процесом;
-
витрати, не пов'язані з технологічним процесом (наприклад, через некратність довжини при розкрої, бою, витоку й т.д.).
Важливим показником є коефіцієнт використання матеріалу (відношення чистої маси виробу до норми витрат).
Норма запасу матеріалів служить для встановлення потребного завезення на планований період з урахуванням порядку їхнього надходження від постачальників, розміри складських приміщень, припустимих витрат оборотних коштів для створення матеріальних запасів.
Установлюються також норми поточного, страхового запасу і їхньої суми (складського запасу).
Управління виробництвом являє собою централізований вплив на колектив людей з метою організації й координації їхньої діяльності в процесі виробництва. Необхідність управління пов'язана із процесами поділу праці на підприємстві.
Головним завданням управління є забезпечення росту ефективності виробництва на основі постійного вдосконалювання технічного рівня, форм і методів управління, підвищення продуктивності праці як найважливіших умов одержання й нарощування доходів підприємства.
В основі управління підприємством лежать принципи, під якими прийнято розуміти управлінські напрямки й правила, покладені в основу рішення завдань, пов'язаних з управлінням. У принципах проявляються найбільш стійкі риси об'єктивних закономірностей управління.
Найважливішими принципами організації управління виробництвом є:
1) Принцип цільової сумісності й зосередження. Полягає в створенні цілеспрямованої системи керування, орієнтованої на рішення загального завдання - організації виробництва тієї продукції, у якій тепер бідує споживач;
2) Принцип безперервності й надійності. Означає створення таких умов виробництва, при яких досягається стабільність і безперервність заданого режиму виробничого процесу;
3) Принцип планомірності, пропорційності й динамізму. Націлює систему управління на рішення не тільки поточних, але й довгострокових завдань розвитку підприємства за допомогою довгострокового, поточного й оперативного планування;
4) Демократичний принцип розподілу функцій управління. Заснований на методах і правилах суспільного поділу праці, згідно з яким за кожним функціональним підрозділом підприємства закріплюється певна частина управлінської роботи. При цьому обов'язково дотримання наступних вимог: підготовка управлінського рішення й відповідальність за його реалізацію покладає на ту службу, що найкраще інформована про стан справ на відповідному об'єкті й найбільше зацікавлена в реалізації й високій ефективності ухваленого рішення;
5) Принцип наукової обґрунтованості управління. Виходить із того, що засоби й методи управління повинні бути науково обґрунтовані й вивірені на практиці. Його дотримання можливо тільки на основі безперервного збору, переробки й аналізу різної інформації: науково-технічної, економічної, правової та ін. з використанням новітньої техніки й математичних методів;
6) Принцип ефективності управління. Припускає раціональне й ефективне використання ресурсів виробництва, випуск конкурентоспроможної продукції;
7) Принцип сумісності особистих, колективних і державних інтересів. Визначається суспільним характером виробництва;
8) Принцип контролю й перевірки виконання ухвалених рішень. Припускає розробку конкретних заходів щодо розкриття недоліків, що заважають виконанню виробничих завдань.
Перелік літератури:
1. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: навч. пос. Для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.
2. Виноградський М. Д., Виноградська А. М., Шканова О. М. Менеджмент в організації. Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К. «Кондор» - 2002. – 654 с.
3. Шегда А. В., Економіка підприємства: Навч. посіб. – К. знання, 2005. – 431 с.
4. Мізюк Б. М., Стратегічне управління: Підручник. – друге видання. Львів. Магнолія плюс, 2006. – 392 с.