175844 (Аналіз інтелектуального капіталу як фактору сучасного виробництва), страница 2

До складу компетентності вищого керівництва входять практично з однаковою значимістю: вища освіта, загальна ерудиція, особисті якості, системність знань, спеціальні знання, забезпеченість інформацією, можливість консультуватися у фахівців для прийняття рішень щодо нових завдань. Тобто посади керівництва вищого рівня для прийняття управлінських рішень потребують наявності всіх цих характеристик. Як видно з діаграми, типові завдання не входять до складу цього типу компетентності.

Керівництво середньої ланки має подібний до попереднього тип компетентності, крім того, що до складу цього типу входить така характеристика, як “самостійність у прийнятті рішень щодо типових завдань" замість характеристики “наявність вищої освіти”, властивої для компетентності вищого керівництва.

Для виконавців, а їх відповіді становлять більшу частину (66%) порівняно з керівництвом, характерна значна відмінність типу компетентності. До її складу входять: загальна ерудиція, спеціальні знання, забезпеченість інформацією, можливість радитися зі співробітниками щодо типових і нових завдань та консультуватися у фахівців щодо нових. Ця відмінність може бути пояснена тим, що ті рішення, які доводиться приймати виконавцям в межах їхньої компетенції (в основному типові), не потребують істотних обміркувань та наявності суттєвого досвіду й знань відносно проблемної області.

Оскільки в сучасному суспільстві інформація й знання знайшли реальність існування в бізнес-діяльності, доступним і важливим завданням будь-якої організації стає управління цими специфічними активами.

За визначенням GartnerGroup, інформаційні ресурси організації включають структуровані бази даних, текстову інформацію, тобто документи, що описують правила і процедури, і, що найбільш важливо, неявні знання й експертизу, “інтелектуальний капітал" співробітників.

Але, хоча новітні технології і здатні допомогти підприємству у вирішенні завдань накопичення і поширення корисної інформації, основним носієм знань і інструментом їхньої обробки, як і раніше, залишається людина. Будь-яка експертна система є втіленням у базі знань досвіду експерта, застосовує формалізоване знання людини до складних реальних проблем, приймає рішення на основі наявних альтернатив, але вона не здатна до генерації ідей. Основна проблема розвитку систем штучного інтелекту полягає в складності формального подання знань, перетворення неявних знань у чіткі логічні схеми і формулювання правил на основі евристики.

Тому формування інтелектуального капіталу підприємства повинно базуватися на розвитку персоналу, хоча це й відбирає більше часу і коштів, ніж купівля недорогої і нескладної в експлуатації експертної системи.

Таким чином, формування інтелектуального капіталу - це процес придбання, створення, поширення і розвитку знань, використання яких надає підприємству конкурентної переваги.

Організаційні знання можуть бути визначені як набір принципів, фактів, досвіду і навичок, правил, що дають інформацію про прийняття рішень, поведінку і дії організації. І якщо інформація є набором відомостей, які сприяють зменшенню невизначеності, то знання як результат пізнавальної діяльності організують цю інформацію в систему.

Знання важко подати формально, в основному вони передаються за допомогою засвоєння різного виду інформації. Сприйняття цієї інформації, яке багато в чому залежить від індивідуальних здібностей людини, дає цілісну картину оточення. І якщо, розуміючи й запам'ятовуючи інформацію, людина здобуває знання, то їхній розвиток відбувається завдяки навчанню.

Отже, формування інтелектуального капіталу підприємства передбачає не стільки нарощування обсягу інформації та знань співробітників, скільки розвиток навичок застосування цих знань у практиці повсякденної діяльності. Однак цінність інтелектуального капіталу, як і капіталу взагалі, визначається не тільки його наявністю, а й ефективністю використання. Взаємодіючи із вродженим інтелектом людини, інтелектуальний капітал може бути істотно посилений розумовими здібностями кращих співробітників, але також і послаблений лінню, неуважністю і відсутністю мотивації інших.

В умовах постіндустріального суспільства інформація, знання та компетентність є виробничими ресурсами, які широко застосовуються в процесах виробництва. Ці інтелектуальні ресурси значно відрізняються від грошових, природних, трудових і технічних. Вони мають ряд істотних переваг: невичерпні - не убувають у міру використання; невідчужувані - їх продаж не зменшує їхнього обсягу; існують незалежно від простору та часу і можуть знаходитися в декількох місцях водночас. Разом з тим інформації та знанням властивий ряд недоліків: вони можуть катастрофічно знецінюватися, іноді до повної втрати вартості; їхня вартість не залежить від того, скільки згодом ними будуть користуватися; між витратами на інформацію і знання на вході і їх обсягом на виході немає значимої економічної відповідності; вартість інтелектуального капіталу не обов'язково співвідноситься з витратами на його придбання.

Сукупність інформації, знань та компетентності становить інтелектуальний капітал підприємства, який дає можливість відтворювати різного виду нововведення, забезпечуючи тим самим довгострокову конкурентну перевагу. Цей капітал включає сукупність творчих здібностей персоналу, технології організаційного навчання, інформаційні та комунікаційні системи підтримки і реалізації рішень, бази знань.

Визначення особливостей і відмінностей інформації та знань дозволяє більш ефективно використовувати їх у виробничих процесах. Виявлення резервів розвитку окремих характеристик компетентності дозволяє визначити напрямки їх удосконалення.