164001 (Аналіз фінансового стану підприємства), страница 3

ZA.кін. = 1,2×0,4 +1,4×0,12 +3,3×0,18 +0,6×0,64 +1,0×0,18 = 1,806.

Висновок: згідно наших розрахунків за інтегральною моделлю Альтмана − ZA.поч. = 1,867, ZA.кін. = 1,806, що менше граничного значення показника, але входить до проміжку 1,8 ≤ ZA ≤ 2,675. Отже наше підприємство має незадовільний фінансовий стан, є не платоспроможним і загалом має високу ймовірність банкрутства.

Модель Ліса: Zл = 0,063X1 +0,092X2 +0,057 X3 +0,001 X4.

де X1 = оборотний капітал/сума активів;

X2 = прибуток від реалізації/сума активів;

X3 = нерозподілений прибуток/сума активів;

X4 = власний капітал/сума активів.

Граничне значення показника L = 0,037.

ZЛ. поч. = 0,063×0,43 + 0,092×0,17 + 0,057×0 + 0,001×0,66 = 0,04339,

ZЛ. кін. = 0,063×0,4 + 0,092×0,18 + 0,057×0,04 + 0,001×0,64 = 0,04468.

Висновок: згідно наших розрахунків за моделлю Ліса − ZЛ.поч. = 0,04339, ZЛ. кін. = 0,04468, що більше граничного значення показника. Отже нашому підприємству за моделлю Ліса не загрожує ймовірність банкрутства.

Тест на ймовірність банкрутства Таффлера:

ZТ = 0,03X1 +0,13X2 +0,18X3 +0,16 X4,

де X1 = прибуток від реалізації/короткострокові зобов’язання;

X2 = оборотні активи/ короткострокові зобов’язання;

X3 = короткострокові зобов’язання/сума активів;

X4 = виручка від реалізації/сума активів.

ZТ більше 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи;

ZТ менше 0,2 – висока ймовірність банкрутства.

ZТ.поч. = 0,03×0,87 +0,13×2,21 +0,18×0,195 +0,16×0,24 = 0,3869,

ZТ.кін. = 0,03×1,25 +0,13×2,83 +0,18×0,14 +0,16×0,175 = 0,4586.

Висновок: згідно наших розрахунків за моделлю Таффлера − ZТ.поч. = 0,3869, ZТ.кін. = 0,4586, що більше граничного значення показника. Отже нашому підприємству за моделлю Таффлера не загрожує ймовірність банкрутства, а підприємство має добрі довгострокові перспективи.

Модель Спрінгейта має вигляд:

ZС = 1,03X1 +3,07X2 +0,66X3 +0,4 X4,

де X1 = робочий капітал/активи;

X2 = прибуток до сплати відсотків і податку/активи;

X3 = прибуток до сплати відсотків і податку/ короткострокові зобов’язання;

X4 = виручка від реалізації/ активи.

Граничне значення показника ZС = 0,862.

ZС.поч. = 1,03×0,736 +3,07×0,144 +0,66×0,737 +0,4×0,24 = 1,78,

ZС.кін. = 1,03×0,77 +3,07×0,157 +0,66×1,12 +0,4×0,175 = 2,08.

Висновок: згідно наших розрахунків за моделлю Спрінгейта − ZС.поч. = 1,78, ZС.кін. = 2,08, що більше граничного значення показника ZС = 0,862. Отже нашому підприємству за моделлю Спрінгейта не загрожує ймовірність банкрутства, а підприємство має добрі довгострокові перспективи.

Висновок

За показниками найбільше занепокоєння викликають показники фінансової стійкості, отже при визначенні факторів, які загрожують стабільній роботі підприємства, найперше треба звернути увагу саме на фактори, які використовуються при розрахунках цих показників. Наше підприємство отримало високий рівень рівень загрози банкротства за інтегральною моделлю Альтмана. Інші моделі розрахунків ймовірності банкрутства не підтверджують цю загрозу. Недивлячись на відносну легкість використання цієї моделі для оцінювання загрози банкрутства, треба звернути увагу на те, що применение моделі Альтмана в цьому вигляді не дозволяє отримати об’єктивний результат в ринкових умовах.

Перш за все, при розрахунках показників уровня рентабельності,доходності й оборотності активів (відповідно Х2, Х3, Х5) в умовах інфляції неможливо використовувати балансовую вартість цих активів, оскільки в цьому випадку усі показники будуть завищені. Тому при розрахунках повинна використовуватися ринкова вартість цих активів.

При розрахунку коефіцієнта співвідношення використаного капіталу (Х4) власний капітал повинен бути оцінений за ринковою вартістю з урахуванням його авансування в різні активи (основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей і т.д.).

Розраховуючи відношення робочого капиталу до активів (X1) зміни треба внести в обидва показника. Сума чистого робочого капіталу повинна бути зменшена на суму внутрішньої кредиторської заборгованості, яка має стабільний характер и не може бути загрозою банкротства. Сума активів повинна бути скорегована з врахуванням вищевказаних умов.

Пропоную провести ряд заходів по оздоровленню нашого підприємства за таким планом:

1. Устранение неплатежеспособности. В какой бы степени не оценивался масштаб кризисного состояния предприятия (легкий или тяжелый кризис), наиболее неотложной задачей в системе мер финансовой стабилизации является обеспечение восстановления способности платежей по своим текущим обязательствам с тем, чтобы предупредить возникновение процедуры банкротства.

2. Восстановление финансовой устойчивости. Хотя неплатежеспособность предприятия может быть устранена в течение относительно короткого периода времени за счет осуществления ряда аварийных финансовых мероприятий, причины, генерирующие неплатежеспособность могут оставаться неизменными, если не будет восстановлена до безопасного уровня финансовая устойчивость предприятия. Это позволит устранить угрозу банкротства не только в коротком, но и в относительно продолжительном периоде.

3. Изменение финансовой стратегии с целью ускорения экономического роста. Полная финансовая стабилизация достигается только тогда, когда предприятие обеспечивает стабильное снижение стоимости используемого капитала и постоянный рост своей рыночной стоимости. Эта задача требует ускорения темпов экономического развития на основе внесения определенных корректив в финансовую стратегию предприятия. Скорректированная с учетом неблагоприятных факторов финансовая стратегия предприятия должна обеспечивать высокие темпы его производственного развития при одновременном снижении угрозы его банкротства в предстоящем периоде.