163150 (Ціноутворення), страница 3

До складу кошторисної документації проектів будівництва включається також пояснювальна записка, у якій наводяться дані, що характеризують застосовану кошторисно-нормативну (нормативно-інформаційну) базу, рівень цін і інші данні, що відрізняють умови даного будівництва.

На основі поточного (прогнозного) рівня вартості, визначеного в складі кошторисної документації, замовники і підрядчики формують вільні (договірні) ціни на будівельну продукцію. Ці ціни можуть бути відкритими, тобто що уточнюються у відповідності з умовами договору (контракту) у ході будівництва, або твердими (остаточними). У результаті спільного рішення замовника і підрядної будівельно-монтажної організації оформляється протокол (відомість) вільної (договірної) ціни на будівельну продукцію за відповідною формою.

При складанні кошторисної документації, як правило, використовується ресурсний (ресурсно-індексний) метод, при якому кошторисна вартість будівництва визначається на основі даних проектних матеріалів про потрібні ресурси (робочій силі, будівельних машинах, матеріалах і конструкціях) і поточних (прогнозних) цінах на ці ресурси.

У зведеному кошторисному розрахунку окремим рядком передбачається резерв коштів на непередбачені роботи і витрати, обчислювальний від загальної кошторисної вартості (у поточному рівні цін) у залежності від ступеня пророблення і новизни проектних рішень. Для будівництв, здійснюваних за рахунок капітальних вкладень, що фінансуються з державного бюджету, розмір резерву не повинний перевищувати трьох відсотків по об'єктах виробничого призначення і двох відсотків по об'єктах соціальної сфери. [Л - 9]

Додаткові кошти на відшкодування витрат, що виявилися після затвердження проектної документації в зв'язку з уведенням по рішеннях

Уряду підвищувальних коефіцієнтів, пільг, компенсацій і ін., варто включати в зведений кошторисний розрахунок окремим рядком, з наступною зміною підсумкових показників вартості будівництва і затвердженням зроблених уточнень інстанцією, що затвердила проектну документацію.

8. Питання 85.Тарифи на комунальні послуги, їх особливості.

Сьогодні існує ряд питань, які не стосуються механізму та порядку розрахунку цін на комунальні послуги, однак вони мають вплив на розмір тарифів, від них залежить можливість їх зменшення. Вирішення цих питань також може сприяти полегшенню доступу підприємств до джерел капіталу. До цих питань можна віднести наступні, хоча цей перелік не є вичерпним:

• Можливості зменшення тарифів за рахунок практики податкових пільг на капітальні інвестиції. Застосування таких механізмів стало більш актуальним після прийняття Бюджетного Кодексу України, в якому визначено, що податок на прибуток комунальних підприємств є доходом місцевих бюджетів і не враховується при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.

• Розгляд можливостей зменшення втрат коштів, які несе підприємство через неузгодженість в національному законодавстві механізмів розрахунків за електроенергію (газ), які визначені першочерговими, та оплатою податків, наприклад ПДВ.

• Розробка механізмів регулювання, метою яких є зменшення політичного впливу на підприємства галузі при здійсненні регулювання цін на комунальні послуги. Наприклад, розробка положення про інформацію, яка подається регулятивному органу при затвердженні нових тарифів або положення з переліком документів, необхідних для оприлюднення інформації про тарифи тощо.

• Необхідність поновлення практики нарахування пені за невчасну оплату населенням за послуги.

З метою упорядкування оплати житлово-комунальних послуг громадянами, які мають відповідні пільги, Кабінет Міністрів України постановляє [Л- 2]:

1. Встановити, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 р. зазначені пільги надаються в межах таких норм:

а) споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби:

у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, які обладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) — у розмірі 75 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 15 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 150 кВтг на місяць;

у сільських і міських населених пунктах у будинках, які обладнано стаціонарними електричними плитами, — у розмірі 100 кВтг на сім’ю з однієї — двох осіб на місяць і додатково 25 кВтг на кожного іншого члена сім’ї, але не більш як 200 кВтг на місяць;

у сільських і міських населених пунктах у будинках, обладнаних електроопалювальними установками, — 28 кВтг на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період із розрахунку 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, але не більше загального розміру опалюваної площі;

б) споживання природного газу для побутових потреб: у разі використання на опалення житла у розмірі 21 кв. метра опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю — 11 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр площі в опалювальний період; у разі користування газовою плитою за наявності централізованого гарячого водопостачання — 9,8 куб. метра на одну особу на місяць;

у разі користування газовою плитою за відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача — 18,3 куб. метра на одну особу на місяць;

у разі користування газовою плитою та водонагрівачем — 23,6 куб. метра на одну особу на місяць;

в) плати за користування житлом — 21 кв. метр загальної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;

г) плати за користування тепловою енергією для опалення житла — 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.

Застосування тарифів, диференційованих за періодами часу. [Л - 4]

При наявності окремого обліку споживання електроенергії за періодами часу розрахунки з населенням та населеними пунктами проводяться:

За двозонними тарифами, диференційованими за періодами часу:

— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23 години до 7 години);

— повний тариф в інші години доби.

За тризонними тарифами, диференційованими за періодами часу:

— 1,5 тарифу в години максимального навантаження енергосистеми (з 8 години до 11 години і з 20 години до 22 години);

— повний тариф в напівпіковий період (з 7 години до 8 години, з 11 години до 20 години, з 22 години до 23 години);

— 0,6 тарифу в години нічного мінімального навантаження енергосистеми (з 23 години до 7 години).

Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається на побутові потреби населення України: Затверджено постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 9 грудня 1997 р. №1133.

Сьогодні на Рівненщині діють такі тарифи (відповідно до інформації управління житлового господарства станом на 1 лютого 2001 року) :

• Квартирна плата (без ліфта) за м.кв. - 0,24

• Квартирна плата (з ліфтом) за м.кв. - 0,30

• Квартирна плата (житлова площа перевищує санітарну норму) без ліфта за м.кв. - 0,252

• Квартирна плата (житлова площа перевищує санітарну норму) з ліфтом за м.кв. - 0,315

• Водопостачання м.куб. - 0,72

• Водовідведення м.куб. - 0,46

• Опалення м.кв. - 0,82

• Гаряча вода (по лічильнику) - м.куб. - 2,69

• Гаряча вода (без лічильника) на одну людину - 8,20

• Газ при наявності централізованого газопостачання на одну людину - 1,86

• Газ при наявності газових колонок на одну людину - 4,48

• Газ при наявності індивідуального опалювального котла м.куб - 2,09

• Газ при наявності котла на опалення при перевищенні санітарної норми м.куб - 2,73

• Газ при наявності лічильника - м.куб - 0,175

Вносячи зміни до Закону України "Про ціни і ціноутворення", Верховна Рада України заборонила підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України (частина друга статті 5), та визначила, що оплата за ці види послуг здійснюється за цінами і тарифами, встановленими відповідно Кабінетом Міністрів України, Національною комісією з питань регулювання електроенергетики України, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, за станом на 1 червня 1998 року (пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення"). Здійснивши безпосереднє регулювання цін і тарифів, Верховна Рада України, по суті, втрутилась у сферу повноважень відповідних органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування і в такий спосіб порушила принцип поділу державної влади, що суперечить статтям 6, 19, 116, 137, 143 Конституції України. [Л - 2]

9. Питання 88. Планування цін на продукцію в бізнес планах.

Звичайно ж, в умовах швидко мінливої економіко-політичної ситуації в країні важко однозначно визначити тип ринку, на який ми виходимо, але найбільш близький він до олігополії.

Перед нами стоїть задача дістати максимальний прибуток, але з тим розрахунком, щоб ціна товару була прийнятної для наших споживачів, і вони не пішли б від нас до наших конкурентів. Тому, з огляду на поставлену задачу, ми будемо визначати ціну методом "середньої витрати плюс прибуток", але не будемо також забувати про рівень поточних цін.

Для розрахунку собівартості продукції необхідно визначити усі витрати, що мають місце в процесі виробництва. Витрата коштів буде використовуватись на придбання сировини і допоміжних матеріалів, виплати заробітної плати основним виробничим робітникам, оплату за енергоносії, а так само на додаткові витрати, зв'язані з організацією і здійсненням діяльності підприємства. [Л - 6]

Дотримуючи загальної методики розрахунку ціни, при її визначенні будемо слідувати наступному плану:

1. Постановка задачі ціноутворення;

2. Визначення попиту;

3. Прогноз витрат;

4. Аналіз цін і товарів конкурентів;

5. Вибір методу ціноутворення;

6. Встановлення остаточної ціни.

Нашою задачею буде наступне:

З однієї сторони ми, звичайно, хочемо отримувати максимальний прибуток, з іншої сторони ми не хочемо залучати на наш сегмент ринку конкурентів і втрачати клієнтуру. Виходячи з цього, при визначенні ціни, будемо використовувати метод "середньої витрати плюс прибуток", але також не будемо забувати про ціни конкурентів.

Не менш важливе і складне питання про ціни, що входить у планування бізнес-плану. Він по праву є одним із ключових у маркетингових програмах, тому що правильна цінова політика забезпечує запланований рівень доходів і прибули, прискорює оборотність, позитивно впливає на конкурентоспроможність і в той же час виступає своєрідним гарантом страхування комерційного ризику. Звідси виникає необхідність оперативної інформації про ціни, їх динаміку, нормах державного регулювання, обмеженнях і інших, вхідних у це коло, аспектах фінансової діяльності. У ряді випадках уже на стадії державної реєстрації підприємства доцільно створити зразковий розрахунок рентабельності і прогноз цін у складі техніко-економічного обґрунтування діяльності підприємства. Тому робота з визначення і зміни цін на продукцію або послуги підприємства повинна споконвічно включатися в план маркетингу в ув'язуванні з бізнес-планом. Вона також вимагає глибоких спеціальних знань, а в деяких випадках і створення спеціальної служби.[Л - 6]

Планування цін на продукцію підприємства в бізнес-планах здійснюють з урахуванням нижчеподаних факторів:

• Який рівень цін?

• Яка ціна з урахуванням проведення маркетингових заходів, згаданих раніше?

• Який рівень цін у порівнянні з конкурентами?

• Чи існують рівні інтервенції цін?

• Чи проводяться які-небудь спеціальні заходи, пов'язані з ціноутворенням?

• Чи пропонується спеціальна ціна для посередника (роздрібна знижка чи фіксована ціна)?

• Чи існує яка-небудь система знижок (наприклад, по кількості або сезонності покупок)?

• Чи використовуються бонуси, надані клієнтам для досягнення визначеного рівня річного обороту?

• Яка політика диференціації цін?

• Які спеціальні умови оплати?

• Яка конкуренція серед посередників?

Література, що була використана у роботі.

1. Закон України “Про ціни і ціноутворення” – www.rada.com.ua

2. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів). Постанова Кабінету Міністрів №1548 від 25 грудня 1996 року.

3. Дерябин А.А., Салимжанов И.К. Цена – инструмент управления экономикой.–М. 1985

4. Кальник В. Про ціни і тарифи на енергоносії та житлово-комунальні послуги для населення. Урядовий кур'єр. (www.uamedia.visti.net)

5. Козлова К.Б., Энтов Р.М. Теория цены.-М., 1972.

6. Маркетинг. Под редакцией академика А.Н. Романова.- М., 1995.

7. Смеян Ю. Ціни та ціноутворення. Галицькі контракти. (www.kontrakty.com.ua)

8. Цацулин А.Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга. Учебное пособие. Издание 2-е.- М., 1998.

9. Интернет-сайт “Ваш дом” (www.vashdom.ru )