161058 (Методи регулювання грошової маси країни), страница 2

Банкнота - це вексель банка, виписаний під наявні у банка векселі комерційних банків. Паперові гроші значно спрощували грошовий рух, надавали йому гнучкості, скорочували витрати за грошові операції,

товару на інший, якого в цей час могло і не бути, тощо. Крім того, паперових грошей ринок може поглинути будь-яку кількість, а золотих грошей, тільки певну кількість. А це відразу (відносно паперових грошей) викликає безліч питань, на які важко відповідати. Це один з факторів непередбачуваності ринку під дією грошей.

З появою продажу в борг з'явилися кредитні гроші, що стали засобом сплати заборгованості. Кредит в перекладі з латинської означає довіра. Кредитні гроші є форми грошей, які випускає банк, забезпечуючи їх своїм капіталом. ~о кредитних грошей відносять векселі звичайні комерційних та інших банків, казначейські білети, банкноти, чеки, інші платіжні документи як символ вартості.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржник векселеотримувача), сплатити в установлений строк і в певному порядку зазначену суму грошей його власнику (векселедавцю).

В цій якості вексель є універсальним розрахунковим і платіжним засобом.

Чек - цінний папір з наказом власника рахунку виплатити у кредитній установі пред'явникові чека зазначену в ньому суму. Чеки і платіжні всілякі доручення або документи є наказами для банків виплатити або перерахувати гроші згодного рахунка на інший. Розвиток кредитних відносин і банківської справи зменшив потребу людства у наявних грошах.

1. Грошова система

Ринкова економіка неможлива без грошей. Грошовий обіг - це рух грошей. Він обслуговує реалізацію товарів, рух фінансового ринку тощо. В світі існують різні системи грошового обігу.

Будь-яка національна грошова система складається з таких компонентів:

1. Національної грошової одиниці.

2. Системи кредитних і паперових грошей, різних монет, що є законними

матеріальними платіжними засобами в країні.

1. Система емісії (друкування) грошей.

2. Державних установ, що відповідають за регулювання грошового руху.

3. Системи електронних грошей.

Національна грошова маса поділяється на наявні гроші або готівку і безготівкові гроші. До Наявних або готівкових грошей відносять паперові гроші і монети, які в процесі обігу фізично переходять з рук в руки, тобто від покупців до продавців при розрахуванні за товари і послуги, або при здійсненні інших платежів чи економічних операцій. Безготівкові гроші - це форма здійснення розрахунків чи платежів через відповідні записи (сьогодні) спеціальні електронні книги. При цьому фізичного переходу грошей з одних рук в інші не відбувається.

Вважають, що безготівковий переказ грошей запровадив знаменитий Лицарський орден храмовиків, що існував в Європі у 11-13 столітті і базувався на лихварстві. Випуск паперових і кредитних грошей є абсолютною монополією держави в сучасних умовах. Сучасним ведучим видом грошей у розвинених країнах світу є безготівкові або кредитні гроші. Готівка або паперові гроші в грошовій системі ринку в розвинених країнах складають 25%, в США - 5-6%.

Сьогодні настав час банківських грошей-чеків, чеків для туристів, кредитних карток тощо. Ці інструменти розрахунків дають можливість розпоряджатися і грошовими вкладами (депозитами), тобто безготівковими грошима.

В структурі грошової маси поруч з готівкою є такі гроші як квазі гроші, або майже гроші. Це гроші які безпосередньо швидко не можна використати як купівельний і платіжний засіб. До нього відносяться грошові засоби на строкових вкладах, строкових рахунках комерційних банків або рискових установ, депозитні сертифікати, акції інвестиційних фондів тощо.

Гроші - це ліквідність, а оскільки всі блага мають різну ліквідність, то їх можна ранжирувати або розставити один за одним. 100% ліквідність у наявних грошей, а у всіх інших вона благ все нижче и нижче.

Ліквідність – це будь-яке благо, яке швидко і без втрат вартості обернеться в реальні гроші.

До високоліквідних благ відносять золото, дорогоцінне каміння, платину і витвори мистецтва тощо. Національну грошову масу в грошовій системі розставляють за структурою (в залежності від зниження ліквідності) у вигляді блоків або грошових агрегатів. У більшості країн світу вони складають 4 грошові агрегати, але є і більше (до 10 у Франції, до 3 - в Україні). Кожний наступний грошовий агрегат включає в себе попередній. Це правило.

До грошового агрегату М 1 (мані ван) включають наявні паперові гроші і монети, що обертаються поза банківською системою, а також гроші на звичайних поточних рахунках для здійснення різних фінансових операцій.

До агрегату М 2 (мані ту) включають гроші на строкових вкладах і гроші агрегату М 1. Гроші на строкових рахунках без певних витрат нелегко перевести в готівку.

До агрегату М 3 включають великосте: гов в клади грошей і суми контрактів з перепродажу цінних паперів тощо, а також гроші агрегату М 2. До агрегату М альфа (є такий у США) включають комерційні шин: папери з певними видами короткострокових вкладів, а також векселі казначейства. Вартість грошам у їх готівковій і безготівковій формі надає або придає примус держави і згаю людей, суспільства визначати їх за гроші.

6. Закони грошового обігу

Грошей в системі грошового обігу країни для обслуговування безпосереднього процесу виробництва, розподілу, обміну та споживання повинно бути стільки ,скільки необхідно для ефективного функціонування ринкової економіки.

Залежність кількості грошей в обігу від кількості товарів,їх цін і швидкості обігу самих грошей є загальним законом грошового обігу.

Сутність цього закону виражає така формула рівноваги: за нерозвинутих кредитних відносин в державі.

М·V=Р·Q,

де М=Р·Q, M- кількість грошей, V- швидкість обертання грошових одиниць на протязі року, Р – ціни реалізації, О - обсяг товарів, що реалізуються протягом року. Цю формулу винайшов англійський вчений Ірвін Фішер. Є ще одна винайдена К.Марксом, яка також виражає сутність загального закону грошового обігу в умовах розвинутих кредитних відносин.

M=УP · Q – УK+A-B

V

V - швидкість обертання грошової одиниці протягом року,

УP - сума цін товарів, що реалізуються,

УK – сума цін товарів проданих у кредит,

А - платежі, що наступили,

B - взаємопогашені платежі.

М- кількість грошей, необхідних для сфері обігу.

Сутність закону грошового обігу полягає в тому ідо кількість грошей, що необхідна для ефективного обігу, прямо пропорційна кількості товарів, що реалізуються, і обернено, пропорційна швидкості обертання одиниці протягом року. Вищезгадана формула І. Фішера відповідає дійсності при аналізі обігу паперових грошей за нерозвинутих кредитних відносин в країні не відповідає дійсності в умовах золотомонетного стандарту і в умовах зростання ролі кредитних грошей. Є друга формула для аналізу обігу кредитних грошей цього ж вченого.

Є ще формула під назвою кембриджське рівняння (M=KRР) англійського вченого А. Пігу, якою намагаються визначити необхідну кількість грошової маси в національній грошовій системі.

К - частина кінцевого продукту КР, яку суспільство намагається зберігати в грошовій, ліквідній формі.

R - суспільний показник виробництва у фізичному вигляді в одиницю часу. Є ще на цю тему формула Нобелівського лауреата монетариста М. Фрідмена

МхV=РхY.

М- грошова маса,

V- швидкість обертання грошей,

Р - рівень цін,

Y- норма (потік) реального доходу.

Регулювання та підтримання стабільного ефективного грошового обігу здійснюється різними методами за допомогою:

1. Дефляції - вилучення з обігу зайвих паперових грошей і зниження середнього рівня цін.

2. Ревалоризації - процесу відновлення вартості грошей до рівня, що був до інфляції.

3. Нуліфікації - ліквідації старих грошових знаків, випуск у малих кількостях нових.

4. Деномізації - заміні номінальної вартості старих грошових знаків у певному співвідношенні на новій зменшеній кількості.

5. Девальвації - зниженню валютного курсу країни відносно іноземних валют.

6. Ревальвації - підвищенню раніше встановленої вартості (цінності) національної валюти.

Важлива роль у національній системі належить конвертованості валют – повній і частковій, внутрішній і зовнішній.

Повна конвертованість грошей - вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників і без обмеження суми для здійснення валютних операцій.

Часткова конвертованість грошей - обмін частково конвертованої валюти дозволяється категорії власників і для певних валютних операцій. 150 країн, що входять до МВФ цим користуються.

Внутрішня конвертованість - вільний обмін національної валюти на іноземну для фізичних осіб (всі вони резиденти) і здійснення ними платежів за кордоном. Зовнішня конвертованість - вільне нагромадження валюти юридичними і роздрібними (тобто не резидентами) і деяких країн, переказ її за кордон.