158894 (Суть, цілі, завдання фундаментальних наук), страница 2

Розглядаючи функціонування фундаментальних наук, слід підкреслити, що дія фундаментальної теорії на розвиток пізнання не є просто процесом виведення нових наслідків з основних постулатів теорії. Поняття і закони фундаментальної теорії служать основою для вибору напряму і обґрунтовування прикладних досліджень. Більш того, кожна фундаментальна наука спричиняла істотну дію на всю систему світогляду своєї епохи, на вироблення основних понять філософського мислення. Абсолютизація особливостей деяких фундаментальних наук історично призводила навіть до появи цілих філософських напрямків. При аналізі дії фундаментальних наук на розвиток прикладних досліджень вельми важливо враховувати і зворотні зв'язки. Розширення прикладних наук не залишається непоміченим для самих фундаментальних наук. Навпаки, таке розширення стимулює і розробку фундаментальних наук. Розробка нових фундаментальних наук на базі розвитку прикладних досліджень породжує труднощі теоретико-пізнавального характеру. Звичайно, фундаментальні теорії мають масу додатків, і на якому з них відбудеться новий прорив в розвитку фундаментального знання, наперед передбачити надзвичайно важко.

Розвиток фундаментальних наук, як вже наголошувалося, прямо не пов'язаний із запитами практики, їх випереджаючий розвиток слугує необхідною передумовою розвитку науково-технічного прогресу. У такому разі, постають вельми відповідальні запитання –– які ж джерела, рушійні сили розвитку фундаментальних наук? При розгляді таких питань досить часто наголошується, що діями людини в цих випадках керує її цікавість, внутрішньо властивий їй інтерес переступити межі невідомого. Можна сказати, що розвиток фундаментальних наук направлений не тільки на пізнання оточуючого світу, але і на задоволення однієї з найважливіших духовних потреб людини, потреби пізнання, в структуру якої входить цікавість людини.

У побудові суспільства на знаннях найважливіше значення мають фундаментальні науки, які утворюють саму основу наукового пізнання. Становлення нових досліджень фундаментального порядку знаменує наукові революції і впливає на розвиток світогляду. На базі фундаментальних наук відбувається інтенсивний розквіт прикладних наук, розвиток яких безпосередньо замикається на розробці нової техніки і нових технологій. В загальні процеси розвитку включаються питання вдосконалення соціальних структур. Нарешті, дана лінія розвитку замикається на розвитку людини, її потреб, здібностей, духовних і етичних якостей. Все вищесказане дозволяє затверджувати, що наука і, перш за все, фундаментальні дослідження, виступають як стратегічний ресурс розвитку суспільства. Фундаментальні науки є не лише джерелом концептуального розвитку, але і являють собою основу для синтезу знань. Відповідно, як іноді говорять, "як показник національного багатства виступають не запаси сировини або цифри виробництва, а кількість здібних до наукової творчості людей". З огляду на вищесказане, без подальших перетворень у фундаментальних дослідженнях і їх дії на різноманітні види життєдіяльності людини неможливо уявити успішну побудову суспільства, заснованого на знаннях.

Висновки

Класифікація наук має велике наукове значення. Спираючись на предметні і методичні зв'язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем.

За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і прикладні.

Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства. Сфера проведення фундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать:

• велика група фізико-технічних і математичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низьких температур, кібернетика);

• хімія і біологія;

• велика група наук про Землю (геологія, геофізика, фізика атмосфери, води і суші);

• соціальні науки.

Фундаментальні дослідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим - керівником роботи. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишнього світу.

Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їх застосування.

І вільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження можуть бути пошуковими.

Фундаментальні науки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомим і неочікуваним, у зв'язку з чим фундаментальні дослідження відрізняються невизначеністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь час стоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних досліджень часто визначається інтуїцією, досвідом і внутрішньою логікою розвитку науки.

У свою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, у них закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і, якщо потрібно, відмовитися від них.

Список використаної літератури

1. Гришенко I.M., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. noci6. –– К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. –– 186 с

2. Єріна A. M., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. –– Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –– 212 с.

3. Ковальчук В. В., Моїсеев Л. М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. — 4-е вид. перероб. i допов. — К.: ВД «Професіонал», 2007. — 240 с.

Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. –– К.: Кондор, 2006. –– 206 с.

1. Романчиков B.I. Основи наукових досліджень. Навчальний пособник. –– К.: Центр учбової літератури, 2007. –– 254 с.

2. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. — 2-ге вид., перероб. i доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 295 с.

3. Сачков Ю. В. Фундаментальные науки как стратегический ресурс развития // Проблемы философии, 2007. –– № 3.