158431 (Категоричні силогізми), страница 2

Отже, Савченко не міг чути і не чув постріли, зроблені у дворі будинку.

У цьому умовиводі більший засновок — ствердне судження можливості, менший — заперечне судження дійсності. Обидва висновки судження й можливості («Савченко не міг чути...») та судження дійсності («Савченко не чув...») також достовірні.

Підставою достовірності висновків у цих умовиводам є такі положення:

1. Якщо якесь явище неможливе взагалі, то воно неможливе і в кожному окремому випадку,

2. Якщо якесь явище як таке можливе, але в даному випадку відсутня умова, без котрої можливість не може перетворитися в дійсність, то можливе взагалі у даному випадку стає неможливим.

Подвійні висновки (достовірні й імовірні) із одних і тих же засновків можуть бути зроблені також і в силогізмах, побудованих із виключаючих суджень. Наприклад:

Маскують вбивство під самогубство звичайно особи, котрі близько пов'язані з убитим. У даному випадку вбивство замасковане під самогубство.

Із цих засновків можна зробити такі два висновки:

1. У даному випадку вбивця може бути особа, котра близько
   пов'язана з убитим.

2. У цьому випадку вбивцем є особа, котра близько пов'язана
   з убитим.

Перший висновок є судженням можливості, тому він достовірний. Другий висновок — судження дійсності. Цей висновок не може бути достовірним, він лише імовірний.

Висновок

На сьогоднішній день в цей останній час в усі віки серед людей «неправда» переважує над «істиною». Багато людей не дивлячись на свій великий пройдений шлях, к останньому часу свого життя так і не впізнали що таке «істина» і як за неї боротися та захищати її. Також для багатьох людей «неправда» стала «істиною». Тому що їм так легше живеться і не треба відповідати перед законом та перед людьми, чи навпаки можна засудити невинного. Для цього і треба судження – визначення, як видно було в даному прикладі з гр. Савченко, коли через судження – визначення можна чи оправдати чи звинуватити цю людину. Звідси видно що судження – визначення залежить від звіду законів та обставин які і розглядаються через судження – визначення на основі прийнятих законів.

Що стосується науки то можна твердо сказати, що розум людини настільки великий, що жодна наука у своїх дослідженнях, ще не дійшла до останньої своєї мети (пізнання людини), у своїх висновках та і не дійде тому що наш розум - це великий світ який має безмежні простори нашого мислення. Границі якого пролягають у недоступному для науці місцях.

Список літератури

1. Аверьян Л. Я. Соціологія: что она знает и может. – М.: Соціолог, 1933.

2. Дзюбенко О. Г., Присяжний Т. В. Культура дискусій. – К.: Политиздат Украины, 1990.

3. Жеребкін В. Є. Логіка (Підруч. Для юрид. Вузів і фак.), - 2-е вид., стереотип. – Х.: Знання, 1998.-256с.

4. Каган М. С. Мир общения: Проблема межюусубъектных отношений. – М.: Политиздат, 1988.

5. Кирилов В. И., Старченко А. А. Логика: Учеб. для юридич. вузов. и фак. уп-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. Шк., 1987. – 271с.

6. Мескон М. Х. Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1993.