Діафрагму 5 виготовляють із лакотканини або прогумованої тканини, клапани – з бензооливостійкої гуми, а їхні пружини – з бронзового дроту.

Паливопідкачувальний насос Б-10, що встановлюється на двигунах ЗИЛ-130, має три впускних і три випускних клапани. Зусилля від ексцентрика розподільного вала двигуна до важеля привода паливного насоса передається штангою [3].

Рис. 1.4.

Паливопідкачувальний насос діафрагмового типу:

1 – важіль привода; 2 – важіль ручного підкачування; 3 – шток; 4 – пружина;

5 – діафрагма; 6, 9 – відповідно впускний і випускний клапани; 7 – фільтр;

8 – кришка насоса; 10 – пружина важеля

1.5 Впускний і випускний трубопроводи

Впускний трубопровід двигуна автомобіля ЗИЛ-130 являє собою кришку міжциліндрового простору, відлитий з алюмінієвого сплаву. У кришці виконані канали для підведення пальної суміші до циліндрів і фланець для установки карбюратора. Канали омиваються охолодною рідиною, що сприяє підігріванню пальної суміші, запобіганню утворення плівки на внутрішній поверхні впускного трубопроводу в холодний час року. Охолодна рідина відводяться через фланець, у якому встановлений термостат. На кришці виконаний фланець для кріплення оливозаливної горловини і штуцер вентиляції картера.

1.6 Глушник

Глушник служить для зменшення шуму випуску відпрацьованих газів, і гасіння тліючих часток сажі. Він складається (рис. 1.5) з циліндричного корпуса 3, усередині якого встановлені перегородки 4, що утворюють розширювальні камери. Гази, що відробили, підводяться по випускних трубах 1 і попадають у перфоровані труби 2, де змінюють напрямок і швидкість руху, завдяки чому зменшується шум випуску. Тліючі частки сажі труться об стінки труб і, втрачаючи енергію, гаснуть. Гази, що відробили, відводяться по трубі 5 в атмосферу [4].

2. Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130

2.1 Основні несправності

Технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.

Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором – робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор – у разі перезбіднення суміші, в глушник – у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору [4].

Поширена причина несправності карбюратора – встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.

Причини нерезбагачення суміші:

• високий рівень палива в поплавцевій камері;

• викручування й випадання жиклерів;

• засмолення повітряних жиклерів;

• негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;

• неповне відкривання повітряної заслінки.

Причини перезбіднення суміші:

• зменшення подачі бензину;

• підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;

• мала подача бензину в карбюратор;

• пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;

• нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;

• низький рівень бензину в поплавцевій камері;

• заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;

• засмічення паливопроводів і фільтрів.

Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].

2.2 Роботи що виконуються при ТО

П

ЩТО

оглиблене діагностування карбюратора здійснюють на безмоторній установці НИИАТ-489М, яка дає змогу перевірити, чи забезпечує він потрібний склад суміші.

О

ТО-1

глянути систему живлення, пересвідчившись, що не підтікає бензин. У разі експлуатації автомобіля на дорогах із великою запиленістю повітря очистити повітряний фільтр. Перевірити рівень бензину в баці й, якщо треба, заправити його.

П

ТО-2

еревірити стан усіх приладів системи живлення, герметичність їхніх з'єднань, усунути виявлені не справності.

Перевірити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобіля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту відкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профілактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Перевірити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.

Обслуговування повітряного фільтра полягає в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й постави ти на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).

Із паливного фільтра грубої очистки слід періодично зливати від стій бруду й води та промивати фільтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуванням стисненим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.

Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкої очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтру вальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду й осадків, Фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.

Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши Жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.

Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.

Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.

Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.

Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.

У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.

У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора [4].

3. Асортимент бензинів

У нашій країні товарним автомобільним бензином служить суміш бензинів прямої перегонки та крекінгу, до якої додають високооктанові компоненти й різноманітні присадки. За ГОСТ 2084–77 випускають чотири марки бензинів: А-72,

А-76, АИ-93 та АИ-98. Крім цього, згідно з технічними умовами виробляють бензини АИ-92, АИ-95 та АИ-96 (АИ – бензини з октановим числом за дослідницьким методом, А – за моторним методом).

З 1998 р. введено в дію ТУУ 00149943.501–98, згідно з якими в Україні виробляються бензини з підвищеною температурою кінця кипіння (гк. к = 215 °С) А-80, А-92, А-95, А-96 та А-98 (нова індексація). Якість їх зовсім незначною мірою відрізняється від якості бензинів, що випускаються за ГОСТ 2084–77.

Усі бензини, крім АИ-98, бувають двох видів – літні та зимові. Літні бензини використовують з 1 квітня до 1 жовтня, а зимові – з 1 жовтня до 1 квітня. У перехідний період допускається змішування зимових і літніх сортів.

Бензини марок А-76 (А-80) готують змішуванням відповідних фракцій каталітичного крекінгу з бензиновими фракціями, які отримують іншими способами (наприклад, каталітичним реформінгом) з додаванням 15…30% фракцій прямої перегонки.

Бензин А-76 містить не більш як 0,24% тетраетилсвинцю. Виготовляючи бензини АИ-93, АИ-98 та АИ-95, використовують бензинові фракції каталітичного крекінгу й реформінгу та компоненти, синтезовані з вуглеводневих газів.

Бензин АИ-93 випускають в етильованому та неетильованому варіантах. Вміст тетраетилсвинцю у ньому обмежений 0,5%. Бензин АИ-98 виготовляють на основі неетильованого варіанта АИ-93 з додаванням тетраетилсвинцю не більш як 0,5%.

Фізико-хімічні показники бензинів за ТУУ 00149943.501–98 наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Нормативні показники бензинів А-80, А-92, А-95 та А-96

Показники	Значення показників
Густина, кг/мЗ, при /= 20 °С	Не нормується; визначення обов'язкове
Детонаційна стійкість:
мінімальне октанове число за	80 (А-80); 92 (А-92);
дослідницьким методом	95 (А-95); 96 (А-96)
те саме, за моторним методом	76 (А-80); 82,5 (А-92); 85 (А-95, А-		96)
Фракційний склад:
мінімальна температура початку	30
перегонки, °С
максимальна температура, °С, за якої	75
переганяється 10% бензину
те саме, 50% бензину	120
те саме, 90% бензину	190
максимальна температура кінця	215
кипіння, °С
максимальний залишок у колбі, %	1,5
максимальні втрати, %	4
Максимальний тиск насиченої пари	79,9
бензину, кПа
Максимальна кислотність, мг	3
КОН на 100 смЗ бензину
Максимальна концентрація фактичних
смол, мг на 100 смЗ бензину:
на місці виробництва	5
на місці споживання	10
Мінімальний індукційний період	600
бензину на місці виробництва, хв.
Максимальна масова частка сірки, %	0,05
Максимальна масова частка	0,001
меркаптанової сірки, %
Випробування на мідній пластинці	Витримує
Показники	Значення показників
Наявність водорозчинних кислот і лугів	Не повинно бути
Наявність механічних домішок і води	Те саме
Забарвлення	Безбарвний або блідо-жовте
Максимальна концентрація свинцю, л
на 1 дм3 бензину:
Етильованого	0,05
Не етильованого	0,013
Сумарний вміст ароматичних	Не нормується; визначення
вуглеводнів, %	обов'язкове
Максимальна масова частка бензолу, %	5

Автомобільні бензини мають відповідати вимогам ТУУ 00149943.501–98 і виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності і (або) знак відповідності за ДСТУ 2296–93.

Виробник гарантує відповідність якості бензинів вимогам ТУУ 00149943.501–98 та дотримання вимог до транспортування і зберігання.

Гарантійний термін зберігання бензинів – 3 роки від дня виготовлення. По закінченні гарантійного терміну зберігання бензини мають бути перевірені споживачем на відповідність їх вимогам ТУУ 00149943.501–98.