148219 (Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "транспорт" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "транспорт" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "148219"
Текст 2 страницы из документа "148219"
Діафрагму 5 виготовляють із лакотканини або прогумованої тканини, клапани – з бензооливостійкої гуми, а їхні пружини – з бронзового дроту.
Паливопідкачувальний насос Б-10, що встановлюється на двигунах ЗИЛ-130, має три впускних і три випускних клапани. Зусилля від ексцентрика розподільного вала двигуна до важеля привода паливного насоса передається штангою [3].
Рис. 1.4.
Паливопідкачувальний насос діафрагмового типу:
1 – важіль привода; 2 – важіль ручного підкачування; 3 – шток; 4 – пружина;
5 – діафрагма; 6, 9 – відповідно впускний і випускний клапани; 7 – фільтр;
8 – кришка насоса; 10 – пружина важеля
1.5 Впускний і випускний трубопроводи
Впускний трубопровід двигуна автомобіля ЗИЛ-130 являє собою кришку міжциліндрового простору, відлитий з алюмінієвого сплаву. У кришці виконані канали для підведення пальної суміші до циліндрів і фланець для установки карбюратора. Канали омиваються охолодною рідиною, що сприяє підігріванню пальної суміші, запобіганню утворення плівки на внутрішній поверхні впускного трубопроводу в холодний час року. Охолодна рідина відводяться через фланець, у якому встановлений термостат. На кришці виконаний фланець для кріплення оливозаливної горловини і штуцер вентиляції картера.
1.6 Глушник
Глушник служить для зменшення шуму випуску відпрацьованих газів, і гасіння тліючих часток сажі. Він складається (рис. 1.5) з циліндричного корпуса 3, усередині якого встановлені перегородки 4, що утворюють розширювальні камери. Гази, що відробили, підводяться по випускних трубах 1 і попадають у перфоровані труби 2, де змінюють напрямок і швидкість руху, завдяки чому зменшується шум випуску. Тліючі частки сажі труться об стінки труб і, втрачаючи енергію, гаснуть. Гази, що відробили, відводяться по трубі 5 в атмосферу [4].
2. Технічне обслуговування системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130
2.1 Основні несправності
Технічне обслуговування системи живлення карбюраторних двигунів. Основні несправності проявляються, як правило, в порушенні роботи дозувальних систем карбюратора, внаслідок чого він приготовляє занадто багату або бідну суміш, під час згоряння якої двигун не розвиває повної потужності, перевитрачає бензин і викидає з відпрацьованими газами багато токсичних (шкідливих) речовин.
Ознака сильного порушення дозування суміші карбюратором – робота двигуна з різкими ударами («стрільба»): в карбюратор – у разі перезбіднення суміші, в глушник – у разі перезбагачення. Ознакою роботи двигуна на перезбідненій суміші є також його перегрівання. В разі сильного перезбагачення суміші відпрацьовані гази набувають темного кольору [4].
Поширена причина несправності карбюратора – встановлення жиклерів невідповідної пропускної спроможності.
Причини нерезбагачення суміші:
-
високий рівень палива в поплавцевій камері;
-
викручування й випадання жиклерів;
-
засмолення повітряних жиклерів;
-
негерметичність клапана економайзера й порушення регулювання його привода;
-
неповне відкривання повітряної заслінки.
Причини перезбіднення суміші:
-
зменшення подачі бензину;
-
підсмоктування повітря в місцях кріплення карбюратора та впускного трубопроводу до головок циліндрів;
-
мала подача бензину в карбюратор;
-
пошкодження діафрагми підкачувального насоса або нещільне прилягання його клапанів;
-
нещільне кріплення паливопроводів до штуцерів;
-
низький рівень бензину в поплавцевій камері;
-
заїдання повітряного клапана в пробці бензобака;
-
засмічення паливопроводів і фільтрів.
Надмірне збагачення суміші спричинює прискорене спрацьовування циліндро-поршневої групи. Особливо шкодить двигуну погане очищення повітря повітряним фільтром [4].
2.2 Роботи що виконуються при ТО
П
ЩТО
оглиблене діагностування карбюратора здійснюють на безмоторній установці НИИАТ-489М, яка дає змогу перевірити, чи забезпечує він потрібний склад суміші.О
ТО-1
глянути систему живлення, пересвідчившись, що не підтікає бензин. У разі експлуатації автомобіля на дорогах із великою запиленістю повітря очистити повітряний фільтр. Перевірити рівень бензину в баці й, якщо треба, заправити його.П
ТО-2
еревірити стан усіх приладів системи живлення, герметичність їхніх з'єднань, усунути виявлені не справності.Перевірити: кріплення приладів і агрегатів системи до автомобіля (двигуна), а також їхніх деталей між собою; правильність роботи привода дроселя (повноту відкривання й закривання) та привода повітряної заслінки. Виконати потрібні профілактичні роботи з паливним і повітряним фільтрами. Перевірити за допомогою манометра або приладу НИИАТ (модель 527Б) роботу бензонасоса, не знімаючи його з двигуна, рівень палива в по плавцевій камері, легкість пуску та роботу двигуна. В разі потреби відрегулювати карбюратор на режимі холостого ходу, контролюючи вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах.
Обслуговування повітряного фільтра полягає в заміні оливи в оливній ванні, промиванні фільтрувального елемента та перевірці кріплення його до двигуна. Фільтрувальний елемент треба промити, потім занурити в чисту оливу, вийняти, дати стекти оливі й постави ти на місце. Корпус фільтра слід старанно очистити зсередини від бруду, оливи та відстою. У ванну фільтра залити оливу для двигуна (свіжу або відпрацьовану).
Із паливного фільтра грубої очистки слід періодично зливати від стій бруду й води та промивати фільтрувальний елемент у бензині або ацетоні з наступним продуванням стисненим повітрям. Розбирати фільтрувальний елемент не рекомендується.
Для доступу до фільтрувального елемента фільтра тонкої очистки треба відкрутити гайку-баранець і зняти відстійник разом із фільтру вальним елементом. Відстійник слід очистити від бруду й осадків, Фільтрувальний елемент промити, а потім продути стисненим повітрям.
Розбирати карбюратори слід обережно, щоб не пошкодити прокладки й деталі. Жиклери, клапани, голки та канали треба промити в чистому гасі або неетильованому бензині. Роботу виконують на посту з відсмоктуванням повітря або у витяжній шафі. Промивши Жиклери й канали в корпусі карбюратора, їх слід продути стисненим повітрям.
Для прочищення жиклерів, каналів та отворів не можна застосовувати жорсткий дріт або які-небудь металеві предмети. Не допускається продувати стисненим повітрям складений карбюратор крізь штуцер, що підводить бензин, і балансувальний отвір, оскільки це призводить до пошкодження поплавця.
Щоб очистити деталі карбюратора від смол, їх слід на кілька хвилин покласти в розчинник (ацетон, бензол), а потім старанно про терти чистою ганчіркою, змоченою в розчиннику.
Якщо на запірній голці поплавцевої камери карбюратора є ущільнювальна шайба, то не рекомендується знімати її з голки. Для промивання слід застосовувати лише бензин або гас.
Рівень бензину в поплавцевій камері перевіряють, установивши автомобіль на горизонтальній площадці й вимкнувши двигун.
У карбюраторі К-88А (автомобіль ЗИЛ-130) треба викрутити пробку в нижній частині колодязя економайзера й вкрутити замість неї перехідник із гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручного підкачування паливного насоса нагнітати бензин у поплавцеву камеру. Рівень бензину над площиною розняття верхньої та середньої частин карбюратора має становити 18…19 мм.
У разі потреби регулюють рівень бензину підгинанням важелька поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчастого клапана карбюратора [4].
3. Асортимент бензинів
У нашій країні товарним автомобільним бензином служить суміш бензинів прямої перегонки та крекінгу, до якої додають високооктанові компоненти й різноманітні присадки. За ГОСТ 2084–77 випускають чотири марки бензинів: А-72,
А-76, АИ-93 та АИ-98. Крім цього, згідно з технічними умовами виробляють бензини АИ-92, АИ-95 та АИ-96 (АИ – бензини з октановим числом за дослідницьким методом, А – за моторним методом).
З 1998 р. введено в дію ТУУ 00149943.501–98, згідно з якими в Україні виробляються бензини з підвищеною температурою кінця кипіння (гк. к = 215 °С) А-80, А-92, А-95, А-96 та А-98 (нова індексація). Якість їх зовсім незначною мірою відрізняється від якості бензинів, що випускаються за ГОСТ 2084–77.
Усі бензини, крім АИ-98, бувають двох видів – літні та зимові. Літні бензини використовують з 1 квітня до 1 жовтня, а зимові – з 1 жовтня до 1 квітня. У перехідний період допускається змішування зимових і літніх сортів.
Бензини марок А-76 (А-80) готують змішуванням відповідних фракцій каталітичного крекінгу з бензиновими фракціями, які отримують іншими способами (наприклад, каталітичним реформінгом) з додаванням 15…30% фракцій прямої перегонки.
Бензин А-76 містить не більш як 0,24% тетраетилсвинцю. Виготовляючи бензини АИ-93, АИ-98 та АИ-95, використовують бензинові фракції каталітичного крекінгу й реформінгу та компоненти, синтезовані з вуглеводневих газів.
Бензин АИ-93 випускають в етильованому та неетильованому варіантах. Вміст тетраетилсвинцю у ньому обмежений 0,5%. Бензин АИ-98 виготовляють на основі неетильованого варіанта АИ-93 з додаванням тетраетилсвинцю не більш як 0,5%.
Фізико-хімічні показники бензинів за ТУУ 00149943.501–98 наведені в табл. 1.
Таблиця 1. Нормативні показники бензинів А-80, А-92, А-95 та А-96
Показники | Значення показників | ||
Густина, кг/мЗ, при /= 20 °С | Не нормується; визначення обов'язкове | ||
Детонаційна стійкість: | |||
мінімальне октанове число за | 80 (А-80); 92 (А-92); | ||
дослідницьким методом | 95 (А-95); 96 (А-96) | ||
те саме, за моторним методом | 76 (А-80); 82,5 (А-92); 85 (А-95, А- | 96) | |
Фракційний склад: | |||
мінімальна температура початку | 30 | ||
перегонки, °С | |||
максимальна температура, °С, за якої | 75 | ||
переганяється 10% бензину | |||
те саме, 50% бензину | 120 | ||
те саме, 90% бензину | 190 | ||
максимальна температура кінця | 215 | ||
кипіння, °С | |||
максимальний залишок у колбі, % | 1,5 | ||
максимальні втрати, % | 4 | ||
Максимальний тиск насиченої пари | 79,9 | ||
бензину, кПа | |||
Максимальна кислотність, мг | 3 | ||
КОН на 100 смЗ бензину | |||
Максимальна концентрація фактичних | |||
смол, мг на 100 смЗ бензину: | |||
на місці виробництва | 5 | ||
на місці споживання | 10 | ||
Мінімальний індукційний період | 600 | ||
бензину на місці виробництва, хв. | |||
Максимальна масова частка сірки, % | 0,05 | ||
Максимальна масова частка | 0,001 | ||
меркаптанової сірки, % | |||
Випробування на мідній пластинці | Витримує | ||
Показники | Значення показників | ||
Наявність водорозчинних кислот і лугів | Не повинно бути | ||
Наявність механічних домішок і води | Те саме | ||
Забарвлення | Безбарвний або блідо-жовте | ||
Максимальна концентрація свинцю, л | |||
на 1 дм3 бензину: | |||
Етильованого | 0,05 | ||
Не етильованого | 0,013 | ||
Сумарний вміст ароматичних | Не нормується; визначення | ||
вуглеводнів, % | обов'язкове | ||
Максимальна масова частка бензолу, % | 5 |
Автомобільні бензини мають відповідати вимогам ТУУ 00149943.501–98 і виготовлятися за технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку.
Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності і (або) знак відповідності за ДСТУ 2296–93.
Виробник гарантує відповідність якості бензинів вимогам ТУУ 00149943.501–98 та дотримання вимог до транспортування і зберігання.
Гарантійний термін зберігання бензинів – 3 роки від дня виготовлення. По закінченні гарантійного терміну зберігання бензини мають бути перевірені споживачем на відповідність їх вимогам ТУУ 00149943.501–98.