145243 (Переміщення через митний кордон України), страница 4

ЯК ПРАЦЮЄ ГАТТ. Діяльність ГАТТ здійснюється представниками урядів - договірними сторонами. Водночас, по суті, вона пов'язана з щоденною промисловою і комерційною діяльністю. Торговельна політика і переговорні позиції формуються в столицях країн-учасниць, причому приватні фірми, комерційні організації, а також виробники й інші групи, що вдаються до лобіювання, роблять значний консультативний внесок.

Більшість країн мають дипломатичні місії в Женеві, як правило, очолювані спеціальним послом при ГАТТ. Офіційні співробітники місій беруть участь у роботі численних переговорних і адміністративних органів у штаб-квартирі ГАТТ. Іноді безпосередньо зі столиць направляються експерти, з тим щоб викласти позиції урядів з тих чи інших проблем. В окремих випадках проводяться наради на рівні міністрів.

Вищим органом ГАТТ є сесії договірних сторін, що проводяться щорічно. У період між сесіями поточні і термінові питання вирішуються Радою представників. Рада засідає до дев'яти разів на рік. До порядку денного вносяться різні питання, зокрема ті, що стосуються двосторонніх торговельних спорів, приєднання нових членів, виключення зі складу ГАТТ тощо. Рада заслуховує доповіді робочих органів та ін.

Основні постійні комітети ГАТТ розробляють конкретні угоди відповідно до Токійського раунду; розглядають питання, котрі становлять особливий інтерес для країн, що розвиваються; вивчають положення в країнах, які використовують торговельні обмеження для захисту свого платіжного балансу; розглядають питання тарифів і бюджету ГАТТ тощо.

Для вирішення поточних проблем створюються робочі комісії: для розгляду заяв про приєднання до ГАТТ; для перевірки відповідності підготовлених ГАТТ угод зобов'язанням за ГАТТ; для розгляду питань, з яких договірні сторони можуть у майбутньому прийняти загальні рішення та ін. Крім того, Рада й інші органи можуть створювати групи для підготовки рішень щодо торговельних спорів.

Рішення ГАТТ, як правило, ухвалюються на основі консенсусу, а не голосуванням. Голосування проводиться дуже рідко, причому кожна договірна сторона має один голос, і рішення приймаються простою більшістю. В окремих випадках, наприклад для одержання дозволу не виконувати ті або інші зобов'язання за Генеральною угодою, потрібна наявність кворуму більшістю в дві третини голосів.

УРЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ СПОРІВ. Фундаментальне значення в роботі ГАТТ мають консультації, примирення, урегулювання спорів. Як великі, так і малі країни можуть звертатися в ГАТТ із проханням про справедливе вирішення спорів, якщо вони вважають, що їхні права за Генеральною угодою порушуються або підриваються іншими членами. Така система закладена в статтях XXII і XXIII Генеральної угоди. У цих статтях значна увага приділяється двостороннім консультаціям як першому кроку до врегулювання спорів. На практиці більшість спорів вирішується саме на етапі двосторонніх консультацій. Проте у разі неможливості вирішення їх на двосторонній основі можуть бути використані послуги спеціальних груп ГАТТ.

Група, як правило, складається з трьох експертів із країн, що не мають власних інтересів щодо даної проблеми. Вони діють як своєрідний суд, вислуховуючи обидві договірні сторони і думку заінтересованих сторін. Рішення ухвалюється на основі інтерпретації самої Генеральної угоди і прецедентів.

Запропонована Раді доповідь містить висновки по суті проблеми, а її підсумкові пункти - рекомендації. Якщо Рада підтверджує доповідь групи, а це зазвичай робиться на основі консенсусу, то заінтересовані сторони зобов'язані діяти відповідно до її висновків і рекомендацій.

Якщо сторона, що є порушником Угоди, не виконує рекомендацій, то потерпіла сторона може вимагати в членів ГАТТ дозволу на застосування відповідних заходів. На практиці був тільки один випадок, коли було визнано необхідним вирішити проблему, вживши певних заходів.

Сьогодні групи ГАТТ розглядають щорічно до 12 заяв. Як правило, розгляд відбувається протягом 12 місяців, причому половину витраченого часу - це робота самої групи, а друга половина - процедури Ради і консультації з участю сторін у спорі. Заяви розглядаються значно швидше у разі застосування більш спрощеної системи, що була застосована після проведення середньотермінового огляду Уругвайського раунду.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ТОРГОВЕЛЬНОЮ ПОЛІТИКОЮ.

ГАТТ не в змозі враховувати всі дії, закони або положення своїх членів. Проте спостереження за національною торговельною політикою є надзвичайно важливим видом діяльності.

У більшості угод у рамках ГАТТ містяться положення, що вимагають, наприклад, розгляду відповідними комітетами ГАТТ нових антидемпінгових або компенсаційних законів, нових технічних стандартів, що стосуються торгівлі, нових імпортних ліцензійних угод або результатів міжнародних тендерів на контракти щодо державних закупок.

Іноді органи ГАТТ вивчають торговельні заходи промислове розвинутих країн, що впливають на експорт країн, що розвиваються; на стан їх платіжного балансу, а також торговельні обмеження на текстиль і одяг, установлені відповідно до Угоди на різні види волокон. Рішеннями Ради створюються спеціальні групи з вивчення нових угод із питань вільної торгівлі, а також торговельної політики країн, що приєдналися до ГАТТ.

Найважливішою подією в спостережній діяльності ГАТТ є введення з середини 1989 р. спеціального Механізму огляду торговельної політики. Цей Механізм створив основу для першого всеохоплюючого розгляду членами ГАТТ торговельної і суміжної політики окремих країн. Його мета полягає у збільшенні транспарентності торговельної політики і практики, з тим щоб поліпшити якість громадських обговорень цих питань і забезпечити створення багатосторонньої торговельної системи в цілому.

Огляди проводяться на регулярній основі. Огляди Європейського союзу, США, Японії і Канади - чотирьох лідерів світової торгівлі - проводяться раз у два роки, а інших договірних сторін - раз у чотири або шість років.

Розгляди проводяться Радою ГАТТ на основі двох доповідей. Одна доповідь готується урядом країни, а друга - Секретаріатом ГАТТ. Надалі ці доповіді, а також висновки засідання Ради публікуються, і їх можна одержати безпосередньо в Секретаріаті або через акредитованих ГАТТ агентів у справах продажу. Протягом двох років були проведені огляди 16 країн, включаючи всіх лідерів світової торгівлі.

ПРИЄДНАННЯ ДО ГАТТ. Звичайний шлях приєднання до ГАТТ пов'язаний із тривалим процесом розгляду й обговорення документів. Після одержання Радою ГАТТ офіційної заяви з проханням про приєднання Рада приймає рішення про створення робочої групи. Останній доручається проведення аналізу поточної торговельної і пов'язаної з торгівлею політики країни, що подала заяву; розглядаються можливі напрямки політики цієї країни на перспективу, особливо у випадках проведення економічних реформ, і обговорюються умови висновків протоколу про приєднання.

Аналіз торговельної політики проводить спеціальна робоча група на основі меморандуму, що його готує країна, яка подає заяву. Потім переговори щодо приєднання готуються у двох напрямках. Робоча група концентрується на визначенні основних умов приєднання, котрі іноді включають зобов'язання щодо загальної лібералізації політики в межах установлених термінів.

Крім того, країна, що подала заяву, проводить двосторонні переговори з іншими договірними сторонами стосовно тарифних та інших поступок, що ввійдуть у список до протоколу про приєднання. Саме в межах цього процесу визначаються конкретні вигоди, що одержать інші країни - члени ГАТТ від нового члена, і досягається баланс прав і зобов'язань.

Обидва ці аспекти відбиваються у доповіді, котру робоча група подає Раді. Потім умови, ухвалені Радою, ставляться на голосування, і питання вважається вирішеним у тому разі, якщо дві третини країн-учасниць проголосують позитивно. Після цього країна, що приєдналася, може підписати протокол, і приєднання підтверджується через 30 днів, якщо не потрібна процедура ратифікації.

Інша, спрощена процедура приєднання застосовується відносно країн, що розвиваються.

СЕКРЕТАРІАТ ГАТТ. Д.о Секретаріату ГАТТ входить приблизно 400 осіб. Місцезнаходження - Женева (Швейцарія). Його очолює Генеральний директор. Секретаріат обслуговує постійні органи ГАТТ, а також сприяє технічній допомозі країнам, що розвиваються. Спеціалісти у сфері економіки і статистики аналізують показники торгівлі і торговельну політику, а юридичний персонал надає допомогу у вирішенні торговельних спорів, пов'язаних з інтерпретацією правил і прецедентів ГАТТ. Бюджет ГАТТ становить біля 75 млн. швейцарських франків, причому країни-члени роблять свої внески відповідно до їх часток у світовому обсязі торгівлі товарами.

ТОРГОВЕЛЬНІ РАУНДИ ПЕРЕГОВОРІВ. Більшість початкових торговельних раундів стосувалися переважно скорочення тарифів.

ДРУГИЙ РАУНД ТОРГОВЕЛЬНИХ ПЕРЕГОВОРІВ відбувся в м. Ансі (Франція), у ході якого договірні сторони ухвалили біля 5000 тарифних поступок. На цій сесії до 27-ми країн, що є засновниками ГАТТ, приєдналися ще десять країн.

ТРЕТІЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ проходив із вересня 1950 р. по квітень 1951 р. На ньому було змінено 8700 тарифних поступок і знижені тарифи майже на 25% порівняно з 1948 р. Ще чотири країни приєдналися до ГАТТ. Саме на цій сесії США офіційно оголосили про те, що Хартія МТО не буде офіційно передана для ратифікації Конгресом США, що практично означало неможливість існування нової світової торговельної організації.

ЧЕТВЕРТИЙ РАУНД ПЕРЕГОВОРІВ завершився в травні 1956 р. у Женеві. Його результатом стало те, що загальна сума, отримана від зниження тарифів, досягла 2,5 млрд. дол.

У жовтні 1958 р. ГАТТ опублікувала дослідження "Напрямки міжнародної торгівлі", або "Звіт Хаберлера, названий на честь професора Готфріда Хаберлера, голови групи експертів, що складається з відомих економістів. Звіт описував основні напрямки роботи ГАТТ. Відповідно до рекомендацій було створено три комітети ГАТТ: Комітет І - організації і проведення подальших конференцій з обговорення тарифів; Комітет II - для перегляду сільськогосподарської політики урядів - членів ГАТТ і Комітет III - для вирішення проблем торгівлі, з якими зіштовхуються країни, що розвиваються.

П'ЯТИЙ РАУНД відкрився у вересні 1960 р. Він поділявся на дві фази: перша стосувалася переговорів із країнами - членами ЄЕС із питань створення єдиного переліку поступок для Співдружності, пов'язаних з її загальними зовнішніми тарифами; друга фаза - подальший спільний раунд переговорів щодо тарифів. Раунд був названий на честь заступника Держсекретаря США Дугласа Ділона, котрий запропонував ці переговори. Раунд закінчився в червні 1962 р. Результатом цього раунду стали 4400 тарифних поступок, що оцінювалися в 4,9 млрд. дол.

Зустріччю на рівні міністрів у межах Комітету з торговельних переговорів формально відкрився в травні 1964 р.

РАУНД КЕННЕДІ. У липні 1967 р. Підсумковий акт раунду підписали біля 50 країн, що брали в ньому участь. Загалом на них припадає 75% світової торгівлі. На початку переговорів їх учасники керувалися підходом "товар за товар". Цей підхід використовувався в попередніх раундах за лінійного методу зниження тарифів на промислові товари. Робоча гіпотеза про 50% -ні межі зниження тарифів була досягнута в багатьох галузях. Поступки охопили загальний обсяг торгівлі в розмірі 40 млрд дол. Окремі угоди були досягнуті щодо зернових, хімічних продуктів, а також з питань антидемпінгового кодексу.

ТОКІЙСЬКИЙ РАУНД відкрився нарадою на рівні міністрів у столиці Японії у вересні 1973 р. і закінчився в листопаді 1979 р. У ході раунду було прийнято найбільший пакет тарифних поступок, а також підготовлено низку нових угод з нетарифних заходів та удосконалення правових рамок ГАТТ.

Близько 100 країн взяли участь в обговоренні обов'язкових положень угод, що охоплювали тарифні і нетарифні заходи; обмінялися поступками і зобов'язаннями, що становили у світовій торгівлі біля 300 млрд дол. У результаті таких поступок середньорічний тариф на готову продукцію дев'яти найбільш значних світових промислових ринків знизився на 34%.

Це зниження відбувалося у такий спосіб, що найвищі тарифи скорочувалися більшою мірою, ніж найменші. Розвинуті країни знизили тарифи, а також інші бар'єри, що впливають на торгівлю тропічними товарами: кавою, чаєм, какао, спеціями й іншими сировинними напівфабрикатами і готовими виробами, що становлять найбільший інтерес для країн, що розвиваються. Багато цих країн зробили поступки стосовно свого власного імпорту.

За угодою про нетарифні бар'єри в одних випадках удалося вийти на нові рішення, а в інших - інтерпретувати або роз'яснити чинні положення ГАТТ. Зокрема, були узгоджені правила, відповідно до яких заохочується міжнародна конкуренція стосовно контрактів на купівлю, запропонованих урядами і різними суспільними органами; розробляються положення про використання технічних стандартів систем сертифікації й апробації торговельних бар'єрів; забезпечуються умови для того, щоб процедури ліцензування імпорту самі по собі не обмежували торгівлю; створюється справедлива, однозначна і нейтральна система оцінювання товарів для митних цілей.

Нова угода про субсидії і компенсаційні заходи додала деякі положення до тих, що вже існували в Генеральній угоді, і забезпечила подальший перегляд антидемпінгового кодексу ГАТТ.

Було підписано дві угоди, що стосувалися сільськогосподарської продукції, зокрема щодо м'ясних і молочних продуктів, а в межах Токійського раунду було розроблено "кодекс", що забезпечує лібералізацію торгівлі літаками цивільної авіації.