143290 (Обґрунтування ролі соціального капіталу у формуванні засад концепції людського розвитку на прикладі Полтавської області), страница 3

Українські дослідники відзначають ряд специфічних особливостей бідності в нашій державі:

• Низький рівень життя населення в цілому.

• Психологічне неприйняття економічної нерівності.

• Велика кількість людей, які вважають себе бідними.

• Розповсюдження бідності серед працюючого населення .

Звертає на себе увагу й відсутність у країні "середнього класу", що є основним компонентом соціальної стабільності та прогресу. Представники цілого ряду професійних груп (лікарі, вчителі, вчені, інженери), які ще на початку перехідного періоду мали середні за національними стандартами прибутки і відігравали стабілізуючу роль у суспільстві, сьогодні у своїй більшості опинились серед "нових бідних", а це може призвести до серйозних ускладнень. Через високий інтелектуальний рівень такі люди здійснюють суттєвий (хоча й не завжди очевидний) вплив на суспільну психологію, і їх незадоволеність є характером соціально-економічного розвитку, а це, в свою чергу, неминуче відбивається на соціальній ситуації.

Розпад суспільного виробництва означає розпад трудових колективів, які забезпечували не тільки професійну самореалізацію а й психологічну самоідентифікацію. Викинуті на вулицю люди виявились ізольованими й самотніми, отже, нездатними виливати на владу у своїх інтересах та брати дієву участь у процесі прийняття рішень.

Хоч як це не парадоксально, але ізоляція й низька соціальна активність - ці наслідки бідності - виступають і основними її джерелами.

Ще одна важлива ознака зубожіння – надзвичайно низька народжуваність. Молоді сім’ї все частіше відмовляються від народження не тільки третьої чи другої, а навіть єдиної дитини. В Україні населення пояснює своє небажання мати дітей через низький життєвий рівень. Поряд із соціальними чинниками істотною причиною зниження рівня народжуваності є катастрофічно поганий стан здоров’я жінок.

Не кращий стан справ і зі здоров'ям чоловіків, у яких смертність від серцево-судинних захворювань стоїть на першому місці і за останні роки збільшилась на третину. Причому ця тенденція найбільше виявляє себе серед чоловіків - жителів міст. Найуразливішою є група чоловіків працездатного віку - 30-45 років.

Окрім екологічних чинників, які шкідливо впливають на здоров'я людей, причинами депопуляції української нації є також хронічне недоїдання й недоступність повноцінного медичного обслуговування. Стосовно шкідливості довкілля, то за наявності нормального рівня доходів люди мають можливість споживати харчові добавки, очищену питну воду і т.д., що нівелює ризик або зменшує його ступінь.

Низкою інших соціальних проблем, що потребували адекватного вирішення:

• криміналізація суспільства; зростання рівня правопорушень, зокрема серед підлітків та молоді;

• зростання кількості хворих на наркоманію та токсикоманію;

• поширення захворюваності на венеричні хвороби;

• стрімке зростання кількості людей, що живуть із діагнозом ВІЛ/СНІД;

• поява біженців, шукачів притулку та мігрантів; проблема переселення кримських татар; переселенців із зон, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Звичайно, соціальний контекст є поліфонічним, і соціальних проблем насправді значно більше. Тому можна сказати, що соціальна політика, яка сьогодні проводиться в нашій країні, концептуально не опрацьована і вкрай суперечлива.

Ще однією з особливостей України 90-х років була інтенсивна міфологізація буденної свідомості, відновлення традиційних вірувань та поширення нетрадиційних релігій, а також містичних уявлень. Численні дослідники цього явища в посткомуністичних країнах вважають таку міфологізацію небезпечною, оскільки вона формує ілюзійне світорозуміння, може зрештою викликати розчарування та апатію, інколи становить загрозу психічному здоров'ю. Хоча звернення українців до традиційних релігій певною мірою позитивно позначилося на соціальній ситуації, зокрема на відродженні традицій благодійництва, створенні благодійних організацій та соціальних служб.

Адаптація населення до нових суспільних умов, пристосування до інших цінностей - явище завжди складне й багатогранне. Проте очевидно: в Україні адаптація до глобального соціально-економічного переструктурування соціуму занадто затягнулася, що є, власне, складовою системної суспільної кризи, тому надзвичайної важливості набуває питання вироблення і впровадження соціальної політики в життя. Наукові роботи у соціальній сфері здатні допомогти цьому, як своїми фундаментальними дослідженнями, експертними аналізами, рекомендаціями, так і впливом на суспільну свідомість, теорію і практику управління соціальними процесами.

Вплив яких міжнародних організацій визначає пріоритети у соціальній політиці України

Основні параметри здійснення соціальної політики в суспільстві зумовлені багатьма об’єктивними чинниками: рівнем розвитку продуктивних сил, структурою економіки, станом соціального життя, характером політичної влади, духовною та моральною зрілістю населення країни тощо. На характер і основні напрямки соціальної політики активний вплив справляє і зрілість суб’єктивного фактора - спроможність та готовність управлінських структур та інших суб’єктів політики забезпечити соціальну спрямованість економіки, достойні умови праці й побуту громадян; цивілізований характер соціальних відносин.

Слід зазначити, що активна соціальна політика аж ніяк не суперечить політиці економічної стабілізації. Навпаки, брак такої політики, надто низький рівень реальних доходів більшості населення обмежують потенціал стабілізації та економічного розвитку. Ясна річ, що ця політика має бути продуманою, відповідальною та ґрунтуватися насамперед на реальних можливостях держави.

Пріоритетною складовою соціальної політики є створення умов для функціонування та розвитку соціальних відносин. Основне завдання соціальної політики в зазначеній сфері полягає в цілеспрямованому впливі на багатогранні соціальні зв'язки, що відбуваються в системі соціальних відносин, з метою підтримання й посилення їх упорядкованості, сталості. Мета соціальної політики як чинника розвитку соціальних відносин - створити адекватні умови для оптимального, самовідновлюваного процесу соціодинаміки соціальної сфери життєдіяльності суспільства, для найповнішої самореалізації особистістю власного соціального потенціалу, сутнісних сил. В Україні серйозний вплив на пріоритети к соціальної політики, на їхній зміст справляють

Міжнародна організація праці (МОП) і Європейський Союз (ЄС), ООН, ЮНЕСКО, статистичні установи держав. Науковим і методичним забезпеченням соціальної політики займаються вітчизняні та іноземні інституції. Так, за активної співпраці Українського інституту соціальних досліджень, Науково - дослідного інституту праці і зайнятості, Міністерства праці та соціальної політики України, Ради з вивчення продуктивних сил НАН України проведені широкі дослідження, які лягли в основу розробки нормативно-правової бази соціального страхування і пенсійного забезпечення. Зокрема, розроблені методика визначення сукупного доходу сім'ї та методика визначення гарантованого державою мінімального доходу сім'ї для призначення адресної соціальної допомоги тощо.

Стратегії розвитку досліджує Міжнародний центр перспективних досліджень, який є недержавною установою.

Програма розвитку ООН в Україні щорічно готує звіти, в яких висвітлюються та аналізуються різні аспекти соціального розвитку України, з точки зору прав людини аналізуються процеси системної перебудови, досліджуються найгостріші проблеми, пов'язані з рівнем життя, взаємозв'язком між ринком праці і добробутом населення тощо. Метою підготовки цих документів є демонстрація державним і недержавним інституціям шляхів досягнення вищого рівня людського розвитку в Україні.

Світовий банк реконструкції та розвитку постійно готує звіти - меморандуми з економічного розвитку країни, - призначені для внутрішнього використання при аналізі економічних та інших умов його країн-членів, що розвиваються, а також для діалогу, який банк веде з урядами цих країн, в тому числі України. Звіти ґрунтуються на результатах досліджень стратегії розвитку і поглиблення структурних реформ, в тому числі у сфері політики соціального захисту, що здійснюються фахівцями Світового банку та українськими експертами.

Консультативна фірма ПАДКО Інтернешнл (працює в Україні з 1996 р. за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку) в межах проекту "Реформування соціального сектору" протягом 1996-2000 рр. підготувала 36 оглядів стану виконання програм адресної соціальної допомоги в Україні. Для Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України фірма ПАДКО Інтернешнл розробила комплексний план реформування соціального сектору в Україні. З 2000 р. фірма почала роботу над новим проектом "Реформування тарифів та реструктуризація комунальних підприємств в Україні", метою якого є технічна допомога уряду нашої держави щодо поліпшення якості основних комунальних послуг міському населенню. Представництво Міжнародного бюро праці в Україні комплексно досліджує стан розвитку ринку праці, починаючи з 1993 р. разом з Міністерством праці і соціальної політики України провадить розробку моделі соціального бюджету, в 1998-1999 рр. реалізувало проект "Навчання та розповсюдження інформації щодо працюючих жінок".

З середини 90-х років XX ст. в Україні реалізується проект Європейської Комісії з надання допомоги постсоціалістичним країнам ТАСІS, зокрема в його межах фінансувалася програма "Реформа соціального захисту в Україні" та створення Ресурсного центру при Міністерстві праці та соціальної політики України.

Програма з реформування державного управління і місцевого самоврядування Інституту відкритого суспільства спрямована на вдосконалення управління в країнах Центрально-Східної Європи і СНД шляхом ініціювання і підтримки дослідницьких проектів в галузі децентралізації, реформування державного управління та державної політики у різних сферах. Зокрема, протягом 2000-2001 рр. проводилося порівняльне дослідження "Вплив децентралізації на соціальну політику" (Угорщина, Україна, Латвія, Румунія, Болгарія).

Використана література

1. Конвенція МОП №102. Про мінімальні норми соціального захисту.

2. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. - К., 1996.

3. Гравитц М., Пенто Р. Методы социальных наук. - М., 1972.

4. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота // Соціальна політика та соціальна робота. - 1997. - № 1.

5. Іванова О. Соціальна політика: теоретичні аспекти. Курс лекцій.-К.: Вид. Дім “КМ Академія”, 2003.

6. Іванова О. Передумови формування соціальної політики в Україні // Соціальна робота в Україні: перші кроки. - К., 2000.

7. Пухлій В., Ткаченко В. Приховані від безпосереднього споглядання. Україна на демографічній карті світу: сьогодення та перспектива // Політика і час. - 2003. - № 7.

8. Саєнко Ю.І. Соціальна політика в період трансформації суспільства // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення: Збірник наукових статей. - К., 1998.

9. Шевчук П.І. Соціальна політика – Львів: Світ, 2003 р.

10. Політичні науки. Випуск 21, 2004 р.