Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

Діяльність людини і поведінка тварин

Структура діяльності

Мотиви діяльності

Вступ

Розвиток суспільства - результат діяльності людей. В процесі діяльності відбувається формування і самореалізація особи.

У повсякденній мові слово "діяльність" вживається в значенні активності кого-небудь або чого-небудь. Наприклад, говорять про вулканічну діяльність, про діяльність внутрішніх органів людини і т. д. У вужчому сенсі це слово означає заняття людини, його працю.

Людей, що виявили себе в якій-небудь громадській Діяльності, називають діячами. У нашій країні були навіть введені почесні звання (наприклад, "Заслужений діяч культури"). У літературі ви можете зустріти і слово "діяння", яке означає дію, вчинок. Найчастіше воно вживається для позначення не будь-якої дії (наприклад, людина піднялася на ліфті - чи можна це назвати діянням?), а тільки суспільно значущого. У науках, що вивчають людину і суспільство, поняття "діяльність" наповнюється більш спеціальним змістом.

Діяльність людини і поведінка тварин

Усі живі істоти взаємодіють з довкіллям (з природою, іншими живими істотами). Зовні це проявляється в помітних рухах (руховій активності). Важче виявити внутрішню (психічну) активність, яка як би включена в поведінку. Наприклад, відомі немало фактів, що говорять про прихильність собаки до хазяїна. У літературі описаний випадок, коли собака декілька років продовжував ходити на станцію до часу приходу потягу, на якому раніше повертався з роботи її померлий хазяїн.

Відмітимо, що у будь-якому випадку тварини пристосовуються до довкілля. При цьому вони можуть вживати природні предмети як знаряддя і навіть виготовляти їх за допомогою своїх природних органів. Вони використовують ці предмети для добування їжі, оборони, будівництва житла, тобто для задоволення своїх життєвих потреб. Можливості поведінки тварин визначаються будовою їх тіла, природними умовами, в яких вони живуть. (Згадайте, як використовують природні предмети мавпи, бобри, птахи, інші живі істоти.)

Від пристосовної поведінки тварин відрізняється практично перетворювальна діяльність людини. Людина не обмежується пристосуванням до існуючих природних і соціальних умов, хоча пристосовна поведінка займає велике місце в його житті (згадайте, наприклад, вплив географічних умов на життя людей, значення правових і моральних норм, звичаїв, традицій, які регулюють життя людини). Проте пристосування - не межа людських можливостей. Тільки людині властива така форма активності, як діяльність, яка не обмежується пристосуванням до довкілля, а перетворить її. Для цього використовуються не лише природні предмети, але, передусім, засоби, створені самою людиною. І поведінка тварин, і діяльність людини погодяться з метою (тобто доцільні). Наприклад, хижак ховається в засідці або крадеться до жертви - його поведінка погодиться з метою: добути їжу. Птах з криком відлітає від гнізда, відволікаючи увагу людини. Порівняєте: людина будує будинок, усі його дії в цьому випадку теж доцільні. Проте для хижака мета як би задана його природними якостями і зовнішніми умовами. У основі цієї поведінки - біологічна програма поведінки, інстинкти. Людська діяльність характеризується програмами, що історично склалися (як узагальнення досвіду попередніх поколінь). При цьому людина сама визначає свою мету (здійснює цілепокладання). Він здатний виходити за рамки програми, тобто досвіду, що мається, визначати нові програми (цілі і способи їх досягнення). Целеполагание властиво тільки людській діяльності.

Структура діяльності

У структурі діяльності слідує, передусім, розрізняти суб'єкт і об'єкт діяльності. Суб'єкт - той, хто здійснює діяльність, об'єкт - це те, на що вона спрямована. Наприклад, землероб (суб'єкт діяльності) впливає на землю і вирощувані на ній культури (об'єкт діяльності). Для бригади будівельників-обробників (суб'єкта) будинок, що будується, - об'єкт. Для Міністерства освіти як суб'єкта діяльності усі учбові заклади країни - об'єкт, відносно якого здійснюється управлінська діяльність. Отже, суб'єктом діяльності може бути людина, група людей, організація, державний орган. Об'єктом можуть бути природні матеріали, різні предмети, сфери або сфери життя людей. Діяльність суб'єкта може бути спрямована також на іншу людину. Наприклад, тренер впливає на спортсмена (тренує його). Об'єктом діяльності артиста є публіка в залі (аудиторія). Нарешті, діяльність суб'єкта може бути обернена на самого себе (людина свідомо тренує своє тіло, загартовує його, виховує свою волю, займається самоосвітою і т. д.).

Далі в структурі діяльності можна виділити мету, засоби її досягнення і результати. Вище вже відзначалося: людина починає будь-яку діяльність з того, що ставить (вважає) перед собою мету.

Мета - це усвідомлений образ результату, що передбачається, на досягнення якого спрямована діяльність. Наприклад, в голові архітектора, перш ніж почнеться будівництво будинку, виникає його образ. Насправді, чи можна починати будувати будівлю, не уявляючи собі, яким воно буде (багатоквартирний будинок або адміністративна будівля, сільська хата або храм, казарма або палац). Його образ може бути показаний в малюнку, кресленні, об'ємній моделі, але раніше він виник у свідомості архітектора. Державний діяч, починаючи реформи, повинен ясно уявляти собі їх результат. Учитель усвідомлює, які знання і уміння отримають учні в результаті його педагогічної діяльності.

Отже, мета - це те, що представляється у свідомості і очікується в результаті певним чином спрямованій діяльності.

Чи може людина ставити будь-яку мету, яку надумається? Маючи кремній, можна задатися метою виготовити наконечник стріли, але не можна зробити з нього лук. Поки не з'явилися сучасні будівельні матеріали, не могла виникнути мета побудувати висотні будинки. Правда, міг з'явитися казковий образ, наприклад, килима-літака. Але яка діяльність могла створити такий килим насправді? Отже, метою діяльності може бути не будь-який образ бажаного, а лише такий, який відповідає реальним можливостям навколишнього світу і самого суб'єкта. При цьому людина може знати або не знати свої можливості, знати або не знати властивості предметів навколишнього світу. Мета визначається тим точніше, чим краще суб'єкт діяльності знає, які реальні засоби і умови досягнення мети. "Кого вважати розумним"? - запитував сирійський мислитель XIII ст. Абуль-Фарадж. І відповідав: "Того, хто прагне лише до досяжної мети".

Коли мета визначена, її досягнення або неуспіх діяльності залежить від засобів. Щоб побудувати будинок, потрібні будівельні матеріали, механізми, знаряддя праці і інші засоби виробництва. Щоб виростити урожай, потрібні насіння, знаряддя праці, система прийомів агротехніки і т. д. Щоб навчити учнів читати і писати, потрібні підручники, зошити, ефективні прийоми учбової роботи і тому подібне. Засоби повинні відповідати меті. Коли говорять: "Палити з гармати по горобцях", це означає, що засоби не відповідають меті. Згадаємо і байки: ведмідь, щоб позбавити хазяїна від комара, що докучав йому, пристукнув першого дубиною.

А чи можна, поставивши перед собою благородну мету, скористатися нечесними засобами? От як відповідав на це питання мислитель епохи Відродження Нікколо Макіавеллі : "Про дії усіх людей, а особливо государів, з яких в суді не запитаєш, укладають по результатах, тому нехай государі прагнуть зберегти владу і отримати перемогу. Які б засоби для цього ні спожити, їх завжди визнають гідними і схвалять, бо чернь спокушається видимістю і успіхом". Він вважав, що для досягнення мети можна обманювати, "при потребі не цуратися зла".

Отже, переможців не судять? Мета виправдовує засоби? А ось інша точка зору. Її виразив російський письменник Н. С. Лісків: "Ніяка благородна мета не виправдовує заходів, осоружних принципам людського щастя". Значить, для досягнення благородної мети годяться не будь-які заходи, а тільки благородні. Добрій меті не можна добитися негідними, недобрими засобами. Недобрі засоби призводять до того, що результат істотно відрізняється від поставленої мети : він теж стає недобрим. У справедливості цих виводів переконує багатовіковий досвід людства. (Чи можете ви навести історичні приклади, що підтверджують цю думку?)

Нерідко дії людей призводять до інших результатів, ніж ті, до яких вони прагнуть. Філософ Г. Гегель наводить такий приклад. Людина з помсти підпалює будинок іншої людини, від нього спалахують ті, що стоять рядом будинку, гине майно інших людей, а може бути, і самі люди. Такого результату своїх дій злочинець не чекав. Результат посилив його провину, і, таким чином, він отримав зворотний удар. Використаний ним засіб породив зовсім інші обставини, чим було задумано.

Говорячи про структуру діяльності, вкажемо також на те, що діяльність складається з дій. Так, учбова діяльність включає різноманітні дії: запис лекцій, читання книг, рішення завдань та ін. Діяльність космонавтів включає;) себе спостереження за Землею, наладку приладів, проведення експериментів, ремонтні роботи, тренування і т. д. Діяльність землероба - оранку, посів, прополку, збирання врожаю. У дії теж можна угледіти мету, засіб, результат. Наприклад, прополка має на меті створити умови зростання культурних рослин.

Будь-яка діяльність з'являється перед нами як ланцюг дій. Чи можна при цьому говорити про поведінку людини? Так, але у багатьох випадках мається на увазі, як він виконує свою роботу, як відноситься до неї, до інших людей, до себе.

Уявимо собі діяльність продавця. Ця поза сумнівом потрібна людям робота може здійснюватися по-різному. Один привітний, порядний, акуратний, зібраний, інший грубить покупцям, намагається їх обдурити, виконує свої обов'язки абияк. Дві людини зайнято однаковою діяльністю, але поведінка їх по-різному. Якщо діяльність складається з дій, то поведінка - з вчинків.

((Згадайте критерії моральної і правової оцінки вчинків. Подумайте, які вчинки може зробити людина в процесі тієї або іншої діяльності.)

Мотиви діяльності

жива істота мотив рухова

Слово "мотив" французького походження, в психології означає те, що спонукає діяльність. Нас цікавить питання: що рухає людською діяльністю?

Намагаючись пояснити діяльність людей, їх вчинки, мислителі різних епох давали різні відповіді на питання про те, що ж рухає цими діями, а отже - розвитком суспільства.

Одні з них пояснювали розвиток впливом географічного середовища. Так, французький просвітник XVIII ст. Ш. Монтескье вважав, що кліматичні умови обумовлюють індивідуальні особливості людини, його характер і схильності. У країнах з плодоносним ґрунтом легше встановлюється дух залежності, оскільки людям, зайнятим землеробством, ніколи думати про свободу. А в країнах з холодним кліматом люди більше думають про свою свободу, чим про урожай. З таких міркувань робилися висновки про характер політичної влади, закони, торгівлі і тому подібне.

Інші мислителі пояснювали рух суспільства духовним чинником : "ідеї правлять світом". Деякі з них вважали, що це ідеї критично мислячих осіб, які створюють ідеальні проекти громадського устрою. Інший погляд полягав в тому, що історією править світовий розум. Такий погляд розвивав у своїх працях німецький філософ Гегель.

Ще одна точка зору на розвиток суспільства полягала в тому, що діяльність людей можна науково пояснити, вивчаючи роль матеріальних чинників.

Значення матеріального виробництва в розвитку суспільства обґрунтовував К. Маркс. Він звертав увагу на той факт, що, перш ніж займатися філософією, політикою, мистецтвом, люди повинні є, пити, одягатися, мати житло, а значить, виробляти усе це. Зміни у виробництві, згідно з Марксом, спричиняють за собою зміни в інших сферах життя. Діяльність людей визначається кінець кінцем їх матеріальними, економічними інтересами.

Деякі учені заперечували можливість пояснення історичних змін яким-небудь одним чинником, вказуючи на взаємодію самих різних причин і умов розвитку. Наприклад, німецький учений М. Вебер доводив, що духовний чинник грає не меншу роль, чим економічний, що важливі історичні зміни відбувалися під впливом того і іншого. Проте багато учених і сьогодні вважають, що можна знайти визначальний чинник руху суспільства, виділяючи його з інших. Так, в умовах науково-технічної революції XX ст. деякі учені таким чинником назвали техніку і технологію.

Учені-психологи вивчають стан переживання людини, спонукаючий його до діяльності. У мотивах діяльності проявляються потреби людини. Тому можна сказати, що мотиви - це спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням потреб. А потреба - це переживана і усвідомлювана людиною нужда в тому, що необхідно для підтримки організму людини і розвитку його особистості.

Потреба зазвичай спрямована на який-небудь предмет. Наприклад, голод - це нужда в їжі, предметом потреби є їжа. Неможливість впоратися із завданням створює нужду в знаннях, які потрібні для її вирішення. Предметом потреби в даному випадку є знання.

Потребі людини можна розділити на три групи. Перша - це переживання нужди в диханні, живленні, воді, в нормальному теплообміні, русі, самозбереженні, збереженні роду і інші потреби, пов'язані з біологічною організацією людини, з його приналежністю до природи. Іншими словами, це ті ж потреби, що є і у тварин. Німецький письменник Г. Белль (1917-1985) так писав про одну з цих потреб : "Сон прекрасний тим, що зрівнює і людину і тварину".

Друга група - соціальні потреби, породжені суспільством. У них втілена нужда особи, наприклад, в різноманітних взаєминах з іншими людьми, в самореалізації, самоствердженні, громадському визнанні її достоїнств. Серед соціальних потреб іноді виділяють потреби "для себе" (потреба наполягати на своїх правах) і "для інших" (потреба виконувати свої обов'язки). Про перші російський письменник А. Н. Радищев говорив: що "Усе починається для себе, усе, що робимо без примусу, робимо із старанністю, затьмарені, добре". А прикладом другої потреби може бути герой розповіді Ю. Нагібіна "Іван": "Якщо визначити його головну спрямованість - він завжди комусь допомагав.. Допомагати було його покликанням.. Йому доставляло куди більше задоволення старатися для когось, ніж для самого себе".

Третя група потреб - ідеальні: пізнавати навколишній світ в цілому і в його подробицях, усвідомлювати своє місце в нім, сенс і призначення свого існування. Нужда в знаннях відмічена була ще в давнину. Філософ Аристотель писав: "Усі люди від природи прагнуть до знання". Зрозуміти сенс життя допомагає не лише знання, але і мистецтво, яке іншими засобами, ніж наука, допомагає людині знайти себе і своє призначення.