124294 (Розмикач)

Зміст

1. Визначення дійсних розмірів виробу і виконання складального креслення 2

2. Службове призначення розмикача 2

3. Принцип роботи розмикача і умови забезпечення нормальної роботи 3

4. Визначення типу виробництва й організаційної форми зборки 4

5. Характеристика типу виробництва 4

6. Характеристика організаційної форми зборки 6

7. Складання технологічної схеми зборки 6

8. Розробка технологічного процесу зборки 9

9. Складання технологічної схеми зборки 11

10. Службове призначення деталі "клапан" 12

11. Аналіз основних і допоміжних конструкторських баз 12

12. Типовий технологічний процес биготоблення аналогічних деталей 15

13. Вибір способу одержання заготівки 17

14. Розробка типового технологічного процесу виготовлення деталі 17

15. Розробка маршрутного технологічного процесу виготовлення деталі "клапан". 19

Список використаної літератури 20

Додатки 22

1. Визначення дійсних розмірів виробу і виконання складального креслення

Для визначення дійсних розмірів виробу визначаємо деякий коефіцієнт к, добуток якого на розмір, знятий із креслення, і дасть нам дійсний розмір. Коефіцієнт к можна визначити по формулі

де ІД - дійсний розмір, мм,

ІЧ - розмір, знятий із креслення, мм.

Для досягнення найбільш точного визначення коефіцієнта к, для розрахунку скористаємося максимальними значеннями розмірів.

55 Отже, к = - - - = 0,58.

95

Тепер, визначаючи всі необхідні розміри за допомогою коефіцієнта к, виконуємо складальне креслення пускового клапана.

За ГОСТ 2.109-73, складальне креслення повинне містити зображення виробу, та дає представлення про розміщення і взаємозв'язок його складових частин із усіма необхідними розмірами і розрізами.

На складальному кресленні повинні бути зазначені габаритні, основні розрахункові розміри, а також розміри з'єднань.

Складальне креслення представлене в додатку А.

Специфікація до складального креслення представлена в додатку Б.

2. Службове призначення розмикача

Розмикач - електромеханічний пристрій, призначений для швидкого електричного з'єднання і роз'єднання електричних ланцюгів. Застосовується в электро- та радіотехніці. Кабельна розетка розмикача складається з трьох контактів, укладених у корпус і ізольованих один від іншого. Контакти розмикача покриті сріблом.

Розмикачі призначені для роботи під напругою 850В постійного струму або перемінного з частотою 3 МГц і силі струму 30А.

3. Принцип роботи розмикача і умови забезпечення нормальної роботи

Принцип роботи розмикача полягає в з'єднанні електро- і радіо ланцюга ручним орієнтованим способом шляхом введення контактів розетки на виступаючі контакти вилки, нерухомо закріпленої в приладі, до упору з подальшим нагвинчуванням накидної гайки розетки на різьблення корпусу вилки, що забезпечує необхідний і надійний контакт ланцюга від мимовільного роз'єднання, зокрема під впливом зовнішніх чинників експлуатації. Роз'єднання проводиться в зворотному порядку.

З'єднання поставляють у виконанні, придатному для експлуатації тільки в районах з холодним і помірним кліматом.

Зусилля роз’єднання розмикачів при діаметрі контактів 1,5мм повинне бути в межах 0,25 - 1,4 кгс. При цьому контакти повинні мати радіальний і осьовий люфти для з'єднання з вилкою.

До контактів даного розмикача допускається приєднання проводів перетином до 1,93мм2 або діаметром до 1,57мм. Приєднання проводів до хвостовиків контактів здійснюється методом пайки.

Розмикач має направляючу шпонку для точної фіксації.

Опір контактів розмикача не повинний перевищувати 2,5 мОм при статичній нестабільності 0,2 мОм.

Ємність між будь-якими сусідніми контактами не повинна бути більш 20 пФ.

Умова роботи:

Температура навколишнього середовища - 60…+60°С.

Атмосферний тиск від 800 до 10-6 мм. рт. ст

Підвищення тиску повітря або іншого неагресивного газу до 3кг/см2

Допускається експлуатація в умовах впливу 98% вологості повітря при температурі 40°С без конденсації вологи протягом 10 діб.

4. Визначення типу виробництва й організаційної форми зборки

Відповідно до ГОСТ 14.004-83. в залежності від широти номенклатури, регулярності, стабільності й обсягу випуску виробів, сучасне виробництво підрозділяється на різні типи: одиничне, серійне і масове.

Кожному з перерахованих типів виробництва властиві відповідні форми організації роботи, що визначаються характером виробу і виробничого процесу, обсягом випуску та іншими факторами.

Обсяг випуску виробу згідно табл.2.1. НІ, - 1,8 тис шт., запасні частини - 45%.

Тип виробництва визначимо згідно табл.2.2. [1] враховуючи першу букву прізвища (М) і останню цифру залікової книжки (8).

Таким чином, тип виробництва - КС - великосерійний.

Організаційна форма зборки згідно [2, рис.15.9, с.461], - рухлива потокова зборка з розчленовуванням процесу на операції і передачею об'єкту що збирається від однієї позиції до іншої за допомогою механічних транспортуючих пристроїв (рольгангів, похилих лотків, конвеєрів та ін).

5. Характеристика типу виробництва

Серійне виробництво характеризується обмеженою номенклатурою виробів, що виготовляються або ремонтуються періодично повторюваними партіями, і порівняно великим обсягом випуску.

В залежності від кількості виробів у партії або серії і значення коефіцієнта закріплення операцій розрізняють дрібносерійне, середньосерійне і крупносерійне виробництво. Коефіцієнт закріплення операцій визначається відношенням числа всіх різних технологічних операцій, виконаних або підлягаючих виконанню протягом місяця, до числа робочих місць. Відповідно до ГОСТ 3.1108-74 коефіцієнт закріплення операцій для великосерійного виробництва складає понад 1 до 10 включно.

Серійне виробництво є одним з основним типом сучасного машинобудівного виробництва, і підприємствами цього типу випускається в даний час 75-80% усієї продукції машинобудування країни.

Обсяг випуску підприємств серійного типу коливається від десятків до сотень регулярно повторюваних виробів. Використовується універсальне і спеціалізоване устаткування. Широко використовуються верстати з ЧПК. Устаткування розставляється за технологічними групами з урахуванням напрямку основних вантажопотоків цеху по предметно-замкнутим ділянкам. Технологічне оснащення в основному універсальне. Велике поширення має універсально-збірне, переналагоджуване технологічне оснащення. Як вихідні заготівки використовується гарячий і холодний прокат, лиття в землю і під тиском, точне лиття, кування і точні штамповки і прессовки. Необхідна точність досягається як методами автоматичного одержання розміром, так і методами спробних ходів і промірів з частковим застосуванням розмітки.

Середня кваліфікація робітників вища, ніж у масовому виробництві, але нижча, ніж в одиничному.

У залежності від обсягу випуску й особливостей виробів забезпечується повна взаємозамінність, неповна, групова, однак у ряді випадків на зборці застосовується компенсація розмірів і пригін по місцю.

Технологічна документація і технічне нормування докладно розробляються для найбільш складних і відповідальних заготівель при одночасному застосуванні спрощеної документації і дослідно-статистичного нормування найпростіших заготовок.

6. Характеристика організаційної форми зборки

Згідно [З, с.489], потокова рухлива зборка стає економічно доцільної в тих випадках, коли випуск машин і їхніх складальних одиниць значно зростає. Даний вид зборки може бути здійснений з безупинно або з об'єктами, що періодично переміщаються. Перевагами потокової рухливої зборки є виконання роботи з необхідним тактом і можливістю майже повного сполучення часу, затрачуваного на транспортування об'єктів, згодом їхньої зборки. Потокова рухлива зборка виробляється на транспортних пристроях різного виду:

а) на рольгангах;

б) на рейкових і безрейкових візках, переміщуваних вручну;

6) на тележкових конвеєрах, що приводяться в рух електродвигуном;

г) на стрічкових конвеєрах та ін.

Потокова рухлива зборка виробляється в такий спосіб.

Складальний процес розчленовується на найпростіші операції, що вимагають малої і приблизно однакової витрати часу для виконання; для кожної операції встановлюється визначене робоче місце, і визначений робітник виконує тільки одну операцію. Виріб, що знаходиться на транспортуючому пристрої - конвеєрі, переміщається; робітник виконує свою операцію, коли виріб підійде до його робочого місця. При цьому подача виробу може бути безперервною або періодичною - перериваної від одного робочого місця до іншого.

7. Складання технологічної схеми зборки

Згідно [3, с.478], багато деталей, перед тим як їх направити на місце зборки всієї машини, з'єднують з іншими деталями, утворюючи складальну одиницю. Вузол може складатися або тільки з окремих деталей, або з окремих деталей і деталей, які попередньо (до постановки їх у вузол) з'єднали разом. Такі попередньо з'єднані (до постановки у вузол) деталі утворять найпростіше з'єднання - «підвузол». З'єднання декількох складальних одиниць складає агрегат або механізм перша назва застосовується, наприклад, в автотракторобудуванні. Це з'єднання здійснюється або безпосередньо деталями, що входять у складальні одиниці, або за допомогою окремих деталей, що служать для з'єднання складальних одиниць.

З агрегатів (механізмів), вузлів і окремих деталей збирають цілий виріб - машину.

Кожне з зазначених з'єднань являє собою конструктивно-складальну одиницю того або іншого ступеня складності. При описаній вище послідовності з'єднань підвузол являє собою конструктивно-складальну одиницю першого ступеня складності; вузол - конструктивно-складальну одиницю другого ступеня й агрегат (механізм) - конструктивно-складальну одиницю третього ступеня складності. Цілий виріб у залежності бід його складності може бути розчленованим на більше або менше число конструктивно-складальних одиниць.

Складальний процес, таким чином, складається з наступних стадій:

ручна слюсарна обробка і пригін; застосовується переважно б одиничному і дрібносерійному виробництвах; у серійному виробництві застосовується в незначному обсязі; у масовому виробництві ця стадія відсутня;

попередня зборка - з'єднання деталей в агрегати, механізми;

загальна (або остаточна) зборка - зборка всієї машини;

регулювання - установка і вивірка правильності взаємодії частин машини.

У загальну зборку можуть входити наступні основні операції: а) кріплення деталей; б) зборка деталей нерухомих; в) зборка деталей, що рухаються, г) зборка деталей обертових, д) зборка деталей, що передають рух; є) розмітка для зборки (в одиничному і дрібносерійному виробництві); ж) зважування і балансування вузлів деталей, з) установка станин, рам, плит, корпусів.

Для наочного представлення, зручності планування і виконання складального процесу корисно складати його графічну схему.

Схема показує, з яких деталей складаються найпростіші з'єднання і з яких деталей збираються механізми, агрегати, що йдуть на загальну зборку машини.

У залежності від того, яку за ступенем складності конструктивно-складальну одиницю випускає завод як готову продукцію, виріб можна розчленувати на більше або менше число проміжних складальних з'єднань, найменування яких повинно прийматися відповідно до їх ступеня складності.

Розчленовування на агрегати й окремі деталі залежить від конструктивних особливостей машини, її з'єднань і деталей.

При розчленовуванні конструкції виробу на окремі складальні одиниці треба керуватися наступними основними положеннями:

виділення того або іншого з'єднання в складальну одиницю повинно бути можливим і доцільним як у конструктивному, так і б технологічному відношенні;

повинні бути забезпечені правильний технологічний зв'язок і послідовність складальних операцій;

на загальну зборку повинні подаватися б можливо більшій кількості попередньо скомплектовані складальні одиниці й у можливо меншій кількості окремі деталі;

загальна зборка повинна бути максимально звільнена від виконання дрібних складальних з'єднань і різних допоміжних робіт.

З огляду на вищевказані рекомендації складаємо схему зборки.

Технологічна схема зборки представлена в додатку В.

8. Розробка технологічного процесу зборки

Технологічний процес зборки оформляється у виді карт, схем, графіків, що є основними розрахунковими документами. Форми карт, застосовувані в практиці заводів, різні, але часто вони занадто спрощені і не відбивають необхідних факторів складального процесу.

Для кожної стадії зборки [зборки складальних одиниць агрегатів (механізмів), загальної зборки машини] розробляється технологічний процес, розчленований на операції, переходи і прийоми.

Відповідно до цього і карти маршрутні й операційні за ГОСТ 3.1407-71 повинні складатися для кожної стадії складальних робіт, причому вони можуть складатися або для кожної стадії зборки окремо, або комплексно, з охопленням усіх її стадій.

Карта технологічного процесу (ХТО) є основним документом при маршрутно-операційному описі технологічного процесу, де для всіх операцій або для більшої частини їх прийняте операційний опис, а для інших, що мають додатковий характер - маршрутне.

Якщо ж для всіх операцій або для більшої частини їх прийняте маршрутний опис, роль основного документа виконує маршрутна карта (МК). Допускається операційний опис окремих операцій приводити в МК. Операційний опис інших операцій приводять в операційних картах (ОК). При цьому в МК роблять посилання на ОК (указують їхнє позначення).

КТП або МК є основним і обов'язковим документом будь-якого технологічного процесу. їх заповнюють відповідно до вимог ГОСТ 3.1118-82.