114503 (Технології навчання як дослідження)

Державний вищий навчальний заклад

«Університет менеджменту освіти»

Контрольна робота

з курсу «Системи освітніх технологій»

на тему

«Технології навчання як дослідження»

Студент

Кравченко Олександр Олександрович

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Цілі і задачі дослідницької діяльності в сучасній освіті

2. Навчальне дослідження і наукове дослідження

3. Розходження дослідницької і проектної діяльності

4. Розрізнення творчих робіт учнів в області природних і гуманітарних наук

Висновки

Список використаних джере

Вступ

Головний зміст дослідження у сфері освіти — те, що воно є навчальним. Це означає, що його головною метою є розвиток особистості, а не одержання об'єктивне нового результату, як у «великій» науці.

Якщо в науці головною метою є виробництво нових знань, то в освіті ціль дослідницької діяльності — у придбанні учнем функціональної навички дослідження як універсального способу освоєння дійсності, розвитку здатності до дослідницького типу мислення, активізації особистісної позиції учня в освітньому процесі на основі придбання суб'єктивно нових знань (тобто самостійно одержуваних знань, що є новими і особистісно значимими для конкретного учня).

В існуючій практиці нерідкі ситуації неадекватного концептуального оформлення існуючих успішних зразків освітньої діяльності. У методиках і формах класно-урочної системи серед учителів більш-менш вироблені загальні представлення про такі поняття, як рівнева диференціація, корекційно-розвиваюче навчання і т.д.

У відношенні методик, пов'язаних з організацією індивідуальної роботи з дітьми в основному за рамками базисного навчального плану, існує цілий спектр різних, часом взаємовиключних думок. Особливо часто плутають проектну і дослідницьку діяльність. Нерідко в публікаціях ці типи діяльностей так і йдуть — через союз «і», що створює в читачів відчуття їхньої тотожності, нерозрізненості друг від друга. Тим часом, вони принципово розрізняються.

1. Цілі і задачі дослідницької діяльності в сучасній освіті

У сучасних умовах, коли актуальне питання про зниження навчального навантаження дітей, значення терміна «дослідницька діяльність учнів» здобуває трохи інше значення. У ньому зменшується частка профорієнтаційного компоненту, факторів наукової новизни досліджень і зростає зміст, пов'язаний з розумінням дослідницької діяльності як інструмента підвищення якості освіти.

У навчальних планах окремих профілів у рамках часу, який виділяється на елективні курси, курси за вибором, повинні бути передбачені години на навчальні практики, проекти, дослідницьку діяльність. Метою даного виду діяльності є орієнтація на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учня, на підготовку до усвідомленого і відповідального вибору сфери майбутньої професії.

Дослідницька діяльність в освіті використовується з метою залучити учнів до конкретики науки як професійної діяльності. Однак потрібно розуміти термін “дослідження” ширше, як один з універсальних способів пізнання дійсності, що сприяє розвитку і буттю особистості в сучасному динамічному світі. У цьому випадку воно виступає як навчальна практика, що використовує досвід, напрацьований наукою в сфері організації дослідження в конкретних предметних областях.

Важливе розведення понять дослідницька діяльність (яка найчастіше розуміється з погляду здійснення певного роду послідовних операцій) і дослідницька позиція. Зовсім не обов'язково, що в тривалій, багатоскладовій, формалізованій процедурі організації дослідницької діяльності розвивається саме дослідницька позиція. Освоєння визначеного алгоритму і норм діяльності не завжди сприяє перебудові світогляду і погляду на світ. На наш погляд, значимий розвиток саме дослідницької позиції, на основі якої учень буде вирішувати проблемні ситуації і вибудовувати свій шлях.

Якщо ми визначаємо основною задачею школи — включення дитини в активний процес пізнання світу, себе і себе у світі, то саме самостійність і активність пізнання з боку учня виступають ключовими показниками успішності освіти. Для розвитку такої самостійності учня в процесі пізнання важливою проблемою стає, з одного боку, питання про мотивацію школярів до пізнавальної діяльності, а з іншого боку - особливості позиції вчителя стосовно учня і процесу навчання. Це досить успішно вирішується при використанні в освітній практиці учбово-дослідницької діяльності.

Саме педагог задає форми й умови дослідницької діяльності, завдяки яким в учня формується внутрішня мотивація підходити до будь-якій виникаючої перед ним проблемі (як наукового, так і життєвого плану) з дослідницької, творчої позиції. З цього випливає, що одна з найбільш істотних задач — вирішення питання про способи формування внутрішньої мотивації, тобто інтеріорізації зовнішньої необхідності пошуку невідомого у внутрішню потребу.

При цьому вчителю приходиться знаходити баланс між дотриманням наукової традиції (навчити школярів культурної традиції дослідження) і новизною, неординарністю і життєвістю постановки питання. Рішення такої задачі створює творчу проблему для самого вчителя. Найважливіше для вчителя — це не прокласти і відробити «працюючий» шлях у своїй педагогічній діяльності і зафіксувати його, а постійно розхитувати і відкидати наробітки, інакше почне губитися власний інтерес до дослідницької діяльності. Внутрішня мотивація й інтерес до проблеми дослідження в самого педагога — основа успіху реалізації дослідницької діяльності учнів.

Значимо для вчителя самому навчитися:

1. створювати середовище, що провокує учня до самовизначення і самоврядування в ухваленні рішення;

2. вибудовувати спілкування з учнями, у якому буде займати значиме місце;

3. провокувати появу питань і бажання знайти відповіді;

4. вибудовувати довірчі відносини з учнями на основі взаємної відповідальності;

5. враховувати інтереси і мотивації дитини;

6. давати учню право в прийнятті значимих рішень;

7. розвивати в самого себе пристрасть до творчості.

2. Навчальне дослідження і наукове дослідження

У типовій освітній ситуації, що, як правило, визначає характер навчального процесу, реалізується стандартна позиційна схема «учитель» — «учень». Перший транслює знання, другий їх засвоює; усе це відбувається в рамках відпрацьованої класно-визначеної системи. При розвитку дослідницької діяльності ці позиції зіштовхуються з реаліями: немає готових еталонів знання, що настільки звичні для класної дошки: явища, побачені в живій природі, чисто механічно не вписуються в готові схеми, а вимагають самостійного аналізу в кожній конкретній ситуації. Це ініціює початок еволюції від об'єкт-суб'єктної парадигми освітньої діяльності до ситуації спільного збагнення навколишньої дійсності, вираженням якого є пара «колега-колега». Друга складова — «наставник-молодший товариш» припускає ситуацію передачі навичок практичної діяльності, пов'язаних з освоєнням дійсності від учителя, що володіє ними, до учня.

У дослідженні відбувається не пасивне сприйняття зведень, а активна взаємодія. Вчитель і учень повинні бути партнерами.

При побудові організації дослідження, у рамках освітнього процесу найбільш важливими стають наступні моменти:

• вибір теми дослідження, насправді цікавої для учня і співпадаючої з колом інтересів вчителя;

• гарне усвідомлення учнем суті проблеми;

• взаємовідповідальність і взаємодопомога вчителя й учня.

Важливо, щоб у процесі організації дослідницької діяльності учнів зберігалася ситуація предзаданної невідомості (як для учня, так і для вчителя), завдяки чому зовсім по особливому починає вибудовуватися вся система взаємодії учасників освітнього процесу.

Часто в публікаціях плутають проектну і дослідницьку діяльність. Нерідко ці типи діяльностей пишуть через союз «і», що створює в читачів відчуття їхньої тотожності, нерозрізненості друг від друга. Тим часом, вони принципово розрізняються: по способах організації, розумовим навичкам учнів, які можна розвивати з їхнім використанням, цінностям, що завдяки їм «вирощуються» у дітях.

Зафіксуємо основні поняття концепції розвитку дослідницької і проектної діяльності учнів.

Дослідницька діяльність учнів — діяльність учнів, зв'язана з рішенням учнями творчої, дослідницької задачі з заздалегідь невідомим рішенням (на відміну від практикуму, що існують для ілюстрації тих чи інших законів природи) і яка передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, нормована, виходячи з прийнятих традицій: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій даній проблематиці, підбор методик дослідження і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки. Будь-яке дослідження, неважливо у якій області природних чи гуманітарних наук воно виконується, має подібну структуру. Такий ланцюжок є невід'ємною приналежністю дослідницької діяльності, нормою її проведення.

Проектна діяльність учнів — спільна учбово-пізнавальна, творча чи ігрова діяльність учнів, що має за мету погоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених представлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування: вироблення концепції, визначення цілей і задач проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності по реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності.

Проектно-дослідницька діяльність — діяльність по проектуванню власного дослідження, що припускає виділення цілей і задач, виділення принципів добору методик, планування ходу дослідження, визначення очікуваних результатів, оцінка реалізуємості дослідження, визначення необхідних ресурсів. Є організаційною рамкою дослідження.

3. Розходження дослідницької і проектної діяльності

Головним результатом дослідницької діяльності є інтелектуальний продукт, що встановлює ту чи іншу істину в результаті процедури дослідження і представлений у стандартному виді. При цьому проектна організація процесу дослідження є засобом встановлення істини, способом найбільш ефективного просування пізнання. Необхідно підкреслити самоцінність досягнення істини в дослідженні. Часто в умовах дитячих конкурсів і конференцій можна зустріти вимоги практичної значимості, застосовності результатів дослідження, характеристику соціального ефекту дослідження. Така діяльність, хоча часто називається організаторами дослідницької, переслідує інші кінцеві цілі (самі по собі не менш значимі) — соціалізацію, напрацьовування соціальної практики засобами дослідницької діяльності. У цьому випадку дослідження (так само як і інші види діяльності — конструювання, організація) є засобом досягнення проектного задуму, а сам він (проектний задум) і його реалізація є головним змістом і цінністю здійснюваної діяльності. Керівник дитячої дослідницької роботи повинний добре розуміти, який граничний зміст має діяльність, яку він організує з учнями і до якого типу вона відноситься.

При організації освітнього процесу істотної є постановка задачі освоєння учнями різних типів діяльності (зокрема, дослідницької і проектної), що є ключовою умовою розвитку універсальних компетенції і навичок.

Реалізація дослідницьких задач у школі. Не менш важливі обмеження накладають на тематику, характер і об'єкт досліджень вимоги вікової психології. Для підліткового віку характерні ще невисокий загальний освітній рівень, несформованість світогляду, нерозвиненість здатності до самостійного аналізу, слабка концентрація уваги. Надмірний обсяг роботи і її спеціалізація, що приводять до відходу у вузьку предметну область, можуть нанести шкоду загальному утворенню і розвитку, що є, безумовно, головною задачею в цьому віці. Тому далеко не кожна дослідницька задача, привнесена з науки, придатна для реалізації в освітніх установах. Такі задачі повинні задовольняти визначеним вимогам, виходячи з який, можливо установити загальні принципи проектування дослідницьких задач учнів у різних областях знань.

Класифікація задач по складності. Серед вимог, які ставляться до задач, є такі, як обмеженість обсягу експериментального матеріалу, математичного апарату обробки даних, обмеженість міжпредметного аналізу. По ступені складності аналізу експериментальних даних можна поділити задачі на задачі практикуму, власне дослідницькі і наукові.

Задачі практикуму служать для ілюстрації якого-небудь явища. У цьому випадку змінюється який-небудь параметр (наприклад, температура) і досліджується зв'язане з цим зміна, наприклад, обсягу. Результат стабільний і не вимагає аналізу.

Дослідницькі задачі являють собою клас задач, які можна застосовувати в освітніх установах. У них досліджувана величина залежить від декількох нескладних факторів (наприклад, забруднення місцевості в залежності від відстані до труби заводу і метеорологічних умов). Вплив факторів на величину, яка досліджується, являє собою прекрасний об'єкт для аналізу, посильного учням.

У наукових задачах присутня багато факторів, вплив яких на досліджувані величини прослідити досить складно. Аналіз таких задач вимагає широкого кругозору і наукової інтуїції і не застосовується в освітньому процесі.

Оформлення результатів дослідження у виді інтелектуального продукту. Представлення дослідження, особливо в сучасності, має вирішальне значення у всій роботі. Наявність стандартів представлення є характерним атрибутом дослідницької діяльності і виражені досить жорстко у відмінність, наприклад, від діяльності в сфері мистецтва. Таких стандартів у науці декілька: тези, наукова стаття, усна доповідь, дисертація, монографія, популярна стаття. У кожнім зі стандартів визначений характер мови, обсяг, структура. При представленні керівник і учень повинні із самого початку визначитися з тим жанром, у якому вони працюють, і строго слідувати його вимогам. Найбільш популярними на сучасних юнацьких конференціях є жанри тез, статті, доповіді. При цьому в цих формах можуть бути представлені і не тільки дослідницькі роботи, а, наприклад, ї реферати чи описові роботи.