113447 (Підвищення ролі загальнотехнічної підготовки в спільній системі професійно-технічної освіти), страница 3

Технічна картина світу, на наш погляд, – це система знань про техносферу в цілому та про її компоненти: виробництва, технологічні процеси, агрегати, машини, знаряддя, а також система технічних ідей, що має світоглядне значення, що дозволяє учням зорієнтуватися в цьому світі і знайти своє активне місце в ньому.

Знання узагальненого опису технічних систем і вміння побудувати ідеальну модель пристрою чи машини, що вивчається, сприяє тому, що учень є в стані відірватися від конкретної одиничної структури, від готової заданої системи. Якщо в своєму мисленні, уяві учень може оперувати ідеальними об’єктами та їх елементами, то це означає, що він готовий до творчого підходу до техніки. Це ніби передумова для переходу його від старого знання (яке є в наявності конкретної технічної системи) до нового, незвичайного сполучення компонентів, які вже є, або до створення нових на їх основі, а це і є творчість.

Велику роль у розширенні світогляду учнів може відіграти також застосування коротких екскурсів в історію техніки та технічних винаходів. Знання історії допомагає сприймати навчальний матеріал як результат розвитку технічних ідей, пристроїв. Вивчення історії технічних відкриттів і винаходів повинно служити сильним фактором активізації пізнавальної та творчої активності учнів.

Формування в учнів творчого відношення до техніки допомагає зацікавити їх виробництвом, винаходом нової техніки. Саме на основі творчої установки на зміну, покращення тієї техніки, з якою працює молодий випускник ПТУ, можна сформувати в нього таку рису, як творче ставлення до праці.

Першочергова задача в процесі навчання – засвоєння учнями причинно-наслідкових зв’язків між законами природи і техніки, пояснення того, що природничо-наукові дисципліни – фізика, хімія, математика, біологія – розглядають загальнонаукові принципи, що лежать в основі всіх технічно-технологічних процесів, тобто вони дають знання найбільш високого рівня узагальнення. Загальнотехнічні ж дисципліни містять узагальненні теорії, що відносяться безпосередньо до будови, принципів дії та управління об’єктами техніки і технологічними процесами.

Середнє профтехучилище дає основу професії. Подальше удосконалення професійної майстерності робітника відбувається безпосередньо на виробництві в процесі праці і при обов’язковій умові – систематичному підвищенні кваліфікації. При цьому робітник сам повинен прагнути підвищити свій розряд. Широкі основи професії, отримані молодим робітником в училищі, є гарантією успіху не тільки в набутті, але і в підтвердженні і підвищенні своєї класифікації. З цього боку загальнотехнічна підготовка виконує роль своєрідного регулятора ширини і глибини профілю і рівня кваліфікації робочих кадрів. В цьому її велике соціально-економічне значення.

Спеціальні предмети навчального плану середнього профтехучилища покликані звузити профіль професії і разом з тим сприяти в рамках вузького профілю підвищенню рівня кваліфікації. В певних межах ширина профілю професійної підготовки визначається співвідношенням (по часу) спеціальної і загальнотехнічної складових.

Зміст загальнотехнічної підготовки є складною, багатоаспектною системою. Основою його служать загальнотехнічні навчальні предмети. Проте формування багаточисельних загально технічних вмінь і навиків відбувається також і в процесі вивчення спеціальних предметів і виробничого навчання, де виділені розділи і теми загально технічного змісту. В існуючих навчальних планах дуже часто один і той по змісту навчальний предмет в одних випадках виділяється в самостійний навчальний предмет, в інших – включається як розділ в спецпредмет і виробниче навчання. Тому, кажучи про зміст загально технічної підготовки, треба в першу чергу розглядати зміст загально технічних дисциплін, і далі висвітлити питання про загально технічний зміст, включений в структуру спецпредметів і виробничого навчання.

Історичний аналіз показує, що проявляється тенденція поступово включати в склад загально технічних такі предмети, які раніше входили в групу спеціальних дисциплін навчального плану училищ для підготовки робочих кадрів. Цей процес визначається розвитком технічних наук, їх інтеграцією та синтезом. Разом з тим на зміну складу загально технічних предметів в училищах впливають і процеси уніфікації засобів праці, що застосовуються у виробництві матеріалів, способів зміни параметрів і регулювання ходу технологічного процесу. Найбільш близький приклад – це електротехніка, основи промислової електроніки, основи автоматизації виробництва. Ці предмети в недалекому минулому частіш за все відносились до спеціальних і вивчалися тільки при підготовці молодих робітників по професіях електротехнічного профілю і деяких інших. В наш час переважна більшість професій, по яких готують робітників в середніх профтехучилищах, потребує знання цих предметів в якості загальної технічної основи професійної підготовки. Перехід частини знань із спеціальних у загально технічні предмети – це своєрідне відображення в теорії та практиці навчання суттєвих змін в техніці, технології, в змісті самих технічних наук, змін в трудових функціях робітників.

Відбуваються зміни і в тих предметах, які стабільно входять в склад загально технічних. Наприклад, введення Єдиної системи конструкторської документації СЕВ (ЄСКД СЕВ) змусило переглянути програму по кресленню для середніх профтехучилищ і технічних училищ.

У відповідності з існуючими навчальними планами до загально технічних предметів в середніх профтехучилищах відносяться: креслення, малювання; електротехніка, основи промислової електроніки, радіотехніка; КІП і А; основи обчислювальної техніки; основи технічної механіки, гідравліки, пневматики; основи теплотехніки; допуски і технічні виміри (основи метрології); матеріалознавство; предмети основ технології виробництва; предмети, що утворюють групу природничо-наукових основ технології, наприклад, основи агрономії, мікробіології, зоогігієни, землеробства і ґрунтознавства, геодезії, геології та гідрогеології та деяких інших; основи економіки праці і виробництва. Всього нараховується біля ста предметів.

Зрозуміло, що при підготовці кваліфікованих робітників в середніх профтехучилищах по кожній професії далеко не всі ці предмети входять в склад навчального плану.

Розглянемо критерії відбору загально технічних знань, які формуються навчальними програмами середніх шкіл.

Перший і вирішальний критерій відбору загально технічних знань – цінність інформації, яка визначається цілями та задачами загально технічної підготовки молодих робітників. Оптимальним буде той випадок, коли весь склад знань у навчальних програмах повністю реалізує навчально-виховні цілі. Такі випадки на практиці малоймовірні. Частіше за все спостерігається надлишковість інформації.

Другий критерій відбору – вимоги виробництва до загально технічної підготовки молодих робітників даних груп професій. Ці вимоги можна виявити з аналізу Єдиних тарифно-кваліфікаційних справочників (ЄТКС) і професійно-кваліфікаційних характеристик (ПКХ). В цих документах в певній мірі визначаються об’єм і складність виробничої інформації, перелік навиків і вмінь, необхідних молодому робітнику даного кваліфікаційного рівня. Крім переліку загально технічних предметів аналіз ЄТКС і ПКХ дає можливість у першому наближенні виділити і зміст цих дисциплін.

Третій критерій відбору складу і змісту загально технічних предметів – зміст самих технічних наук, система понять, включених в ці науки, так як в навчальний входять основи даної науки.

Технічні науки тісно зв’язані з природничо-математичними галузями знань, досліджують наступні об’єкти:

субстрат техніки – матеріали, що застосовуються в засобах і знаряддях праці, в предметах праці, властивості, якості, область застосування, марки матеріалів;

структура техніки – будова машин, пристроїв, апаратів;

функції техніки – призначення, принцип і способи діїї технічних систем;

процеси – технологія, способи впливу засобів праці на предмет трудового процесу для отримання бажаних властивостей, якостей, розмірів;

зміни відстаней, часу, напружень, сил, опорів та інших даних, необхідних в процесі праці. Метрологія присутня у всіх об’єктах технічних наук, так як без вимірювань величин немає ні техніки, ні технології, ні виробництва, ні самих технічних знань. Таке подвійне положення метрології (як самостійна технічна наука і як невід’ємна частина кожної з них) створило немало суперечок про місце дисципліни «Допуски і технічні вимірювання» у навчальному плані училища.

Технічні науки володіють пізною степінню загальності у застосуванні: від загальної – метрології, до найбільш вузької – спеціальної технології.

Під впливом НТР не тільки змінюється структура і зміст технічних наук, але і розширюються їх прикладні функції, що веде в кінцевому рахунку до збільшення об’єму технічної інформації, необхідної кваліфікованому робітнику для успішної праці.

Між системою технічних знань і системою навчальних предметів є дуже суттєві відмінності: з галузі знання в навчальний предмет відбирається і включається матеріал, що реалізує потенційно цілі та задачі цього предмета, доступний для учнів даного рівня розвитку. Матеріал у навчальному предметі має, як правило, відмінну від відповідної науки структуру, яка диктується закономірностями навчання.

Четвертий критерій відбору складу і змісту загально технічних предметів – принципи дидактики: науковість та ідейна спрямованість матеріалу, система і посильність технічних понять, предмету в цілому і всього складу загально технічних дисциплін та ін.

Вивчення структури навчальних програм загально технічних предметів приводить до висновку, що більшість з них будується дедуктивно: спочатку йдуть теми, що розкривають основи предмету, а потім – більш часткові питання, наслідки загальних принципів, законів. Таке розміщення від загального до часткового стало традицією, і ні в кого не викликає сумнівів у правильності цієї структури, хоч зовсім не виключається можливість побудови предмету від часткового до загального чи розгляду матеріалу в історичному плані, в розвитку понять.

Складність понять прямо зв’язана з критерієм доступності матеріалу. Доступність характеризує якісну сторону навчального матеріалу: степінь узагальнення понять, що вивчаються, число зв’язків в них.

Є і друга характеристика змісту навчального предмету: посильність, тобто можливість учня за відведений програмою час оволодіти даним навчальним матеріалом, виконати навчання завдання, розв’язати задачі.

Складність навчального матеріалу визначається двома факторами: степінню узагальнення, абстракції та внутрішніми зв’язками понять. Визнано, що чим абстрактніше поняття, тим воно складніше для засвоєння учнями. З цієї точки зору найбільш доступний матеріал представляють факти, а найбільш важкий – причинно-наслідкові та ймовірності залежності. Причому важче по наслідку знайти причини, ніж по причині визначити наслідок. Необхідність вирішення цих питань з’являється і в процесі виробничої діяльності, наприклад в роботі наладчиків, ремонтників, операторів механізованого і автоматизованого виробництва, нерідко виникає потреба визначити причинно-наслідкову залежність і деколи в умовах недостачі часу і психологічного напруження враховуючи високу відповідальність.

При систематизації понять по степені їх доступності для розуміння учнями можна також виходити з числа внутрішніх зв’язків, що характеризують дане поняття. При такому підході найбільш легким буде поняття з одним-двома зв’язками, а найбільш важким – з числом зв’язків 7 і більше.

Якщо вказані критерії доступності застосувати до складу понять загально технічних наук, то можна приблизно оцінити їх складність. В результаті отримаємо прямуючий в порядку спадання складності ряд понять технічних наук: обчислювальна техніка; промислова електроніка; електротехніка; основи метрології; основи технічної механіки; основи теплотехніки, гідравліки, пневматики; контрольно-вимірювальні прилади та основи автоматичного регулювання; технічне креслення, читання креслень; технологія даного виробництва; матеріалознавство. Цей ряд характеризує доступність понять в цілому по більшості їх в даній групі технічних наук. Це не означає, що серед, наприклад, знань по електротехніці немає більш доступних, ніж по кресленню. В кожній науці є широкий набір понять, різних по доступності, проте в загальному вигляді можна охарактеризувати степінь абстракції, а отже, і складності кожного предмету.

Можна виділити вісім груп професій, що потребують єдиного складу загально технічних предметів. Більшість цих груп мають міжгалузевий характер.

І група. В неї входять апаратчики, оператори, робітники по обслуговуванню роботів, комплексно-механізованого і автоматизованого виробництв. Їх об’єднує співпадання суттєвих трудових функцій, приблизно єдина міра складності і відповідальності, єдність принципів і технічних рішень, засобів праці, приладів контролю та вимірювання, значна міра загальності технічної інформації (крім технології).

Характерним для цієї групи професій є підвищення ролі та значення таких предметів, як електротехніка і промислова електроніка, основи обчислювальної техніки, КІП і А. Ядром служать поняття промислової електроніки.

Крім цих предметів у склад загально технічних при підготовці апаратчиків, операторів включають також креслення, матеріалознавство, в якому ширше представлені знання електроматеріалів, основи теплотехніки (для ряду професій, наприклад, металургійного виробництва), основи технології, якщо вони не включені в склад спеціальної технології.

ІІ група. В неї ввійдуть дві підгрупи професій: в першу – зборщики, регулювальники промислового обладнання; в другу – діагности, ремонтники і наладчики промислового обладнання. Інакше кажучи, до першої групи відносяться робітники технологічних професій, до другої – обслуговуючі техніку.