102687 (Сутність планування і етапи планування), страница 2

Загалом, влада еволюціонувала від сімейно-родової до державної. Влада формується стосовно соціальних та державних утворень. Стосовно соціальних утворень – корпоративна влада буває групова, релігійна, світська, а стосовно функцій держави – адміністративна, дисциплінарна, військова, судова, фінансова.

Влада має об`єктивні та суб`єктивні засади. У практиці зарубіжного менеджменту використовуються окремі засади маккіавелізму. Так наприклад: 1) якщо є потреба у владі, то необхідно її домагатися якомога швидше; 2) а коли вже є право керувати, то ніколи не наживайте собі недругів.

Вирізняють поняття «влада» і «сила». Форма влади формується структурою організації. Така влад є законною, і вона забезпечує право останнього слова. Влада сили не завжди законна, і тому вона спирається не на право, а на спроможність права. Така влада дає спроможність рухами явища і події організації за заданим сценарієм.

Сила менеджера здійснюється через контроль над знаннями, ресурсами, грошима, інформацією. Отже, сила діє примусово.

Типи влади.

Теоретики та практики менеджменту виділяють такі типи влади:

• Владу примусу – при такій владі застосовуються різні форми стягнень до підлеглих, які допускаються порушення встановлених правил, норм і нормативів. При цьому використовуються такі форми впливу: зауваження, критика наодинці, обговорення на зборах колективу, попередження, догани, переведення на нижчу посаду, пониження в оплаті тощо;

• Владу винагород – такий тип передбачає вплив за допомогою створення позитивних емоцій, що дозволяє домагатися закріплення та розвитку бажаних форм поведінки підлеглих;

• Законну (легітимну) владу – така влада ґрунтується на використанні керівниками владних повноважень. Велику роль тут відіграють авторитет лідера, традиції, підпорядкування особам, які займають певну посаду;

• Еталонну владу – еталонна влада забезпечує використання впливу лідера завдяки наявності у нього характеристик і властивостей, що наслідуються підлеглими, які прагнуть бути подібними до свого лідера;

• Експертну владу – така влада ґрунтується на здійсненні експертиз. За їх допомогою оцінюються працівники;

• Інформаційну владу – інформаційна влада базується на доступі та контролі над розпорядчою інформацією, організаційними операціями і майбутніми планами. Адже хто володіє інформацією, той володіє владою. Тому важливою умовою раціонального менеджменту є розробка і впровадження науково обґрунтованої інформаційної системи у кожній організації.

Відомо, що спеціалісти з менеджменту і психологи вирізняють чотири рівні лідерства, у відповідності з рівнем готовності працівників розпоряджатися: давати вказівки, «продавати» рішення, брати участь, делегувати. Певна функціональна класифікація за цими якостями подана на малюнку.

Мал.1. Послідовність поведінки лідера, який централізовано підпорядкований босу (керівнику).

Давати вказівки – це лідерство, яке вимагає від керівництва великого рівня орієнтованості на задачу, майже не звертаючи уваги на відношення, яке склалися між працюючими.

«Продавати» рішення – це такий рівень лідерства, при якому керівник певною мірою орієнтований на задачу і на стосунки між людьми. За таких умов виконавці прагнуть взяти на себе відповідальність, але не можуть, оскільки знаходяться на середньому рівні зрілості. І тому керівник дає конкретні інструкції підлеглим, як, коли і що робити. Він може підтримувати бажання працівників виконувати задачу, приймаючи відповідальність при цьому на себе.

Лідерство, яке орієнтується на залучення підлеглих до прийняття рішень, характеризується достатньо високим ступенем зрілості виконавців. При цьому підлеглі можуть, але не хочуть відповідати за виконання поставленої задачі. За такої ситуації – на людські стосунки.

Такий стиль придатності для тих підлеглих, які мають низький рівень зрілості. При цьому працівники не хочуть чи не здатні реагувати за поставлену задачу, і стиль базується на постійних вказівках та контролі.

Основні типи лідерства у менеджменті.

Загалом, прийнято, що термін «менеджмент» найчастіше вживається стосовно підприємницьких структур, а «адміністрування» - для характеристики управління в державний органах, громадських і благодійних організаціях тощо.

А термін «керівництво» і «лідерство» використовуються в літературі, як синоніми. Проте фахівцям треба розуміти і відмінності в цих словах. Адже керівництво ґрунтується на формальних аспектах діяльності, а лідерство – переважно на неформальних.

Висновки

Влада є важливим компонентом сучасного менеджменту. За допомогою влади керуюча систем здійснює свою управлінську діяльність. Рівень влади обумовлений рівнем посади. Менеджерам постійно приходиться стикатися з силами, які діють на них та на ситуації. Влада обумовлює певну відповідальність. Керівники відповідають за власну діяльність і за вчинки підлеглих. Відповідальність визначається кінцевими результатами.

Теоретики та практики виділяють владу примусу, владу винагород, законну владу, еталонну владу, експертну владу, інформаційну владу.

За допомогою вказаних видів влади менеджери здійснюють вплив на підлеглих і домагаються виконання завдання і досягнення цілей. Керівництво ґрунтується на формальний і неформальних аспектах діяльності.

Лідерство – це процес діяльності індивіда, який спроможний повести людей до наміченої мети.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акофф Р. Планування майбутньої корпорації. – М.: Прогрес, 1985. – 382 с.

2. Ділове планування: Учб. Пос. – під ред. В.М. Попова. – 1998. – 368 с.

3. Калина А.В., Осокина В.В. Економічна теорія і практика господарювання. – К.: МАУП, 1997. – 308 с.

4. Науменко В.І., Панасик Б.Я. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. – К.: Глобус, 1995. – 200 с.

5. Новицкий В.Е. Зовнішньоекономічна діяльність та міжнародний маркетинг. – К.: Либра, 1994. – 190 с.