100598 (Лідерство та керівництво в організації), страница 2

Керівники нижньої ланки, чи першого рангу мають багато спільного незалежно від того, в якій сфері вони працюють. Керівники цього рівня виконують такі функції:

• здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;

• постійно отримують інформацію і в ході виконання завдання;

• розпоряджаються виділеною їм продукцією і обладнанням, несуть відповідальність за його збереженість;

• розподіляють завдання серед працівників.

Керівники цього рангу займають посади, які мають наступні назви: майстер, бригадир, сержант, завідуючий відділом, старша медсестра, старший спеціаліст. Цей рівень управління присутній у всіх організаціях. Як правило, цим керівникам в основному приходиться спілкуватись зі своїми підлеглими, що потребує від них відповідних якостей, які повинні враховуватись при прийомі на роботу.

Керівники середньої ланки. В організації, що має декілька рівнів управління, може бути і декілька рівнів середньої ланки. До цих посад відноситься завідуючий відділом, декан, директор філіалу, менеджер, армійські офіцери від лейтенанта до полковника. Керівники цього рангу очолюють великі підрозділи організації, наприклад відділ. Вони виконують такі функції:

• виконують роботу керівника вищої ланки, якщо цій посаді передані відповідні повноваження;

• приймає рішення у роботі свого підрозділу;

• визначає проблеми, що виникають, виносить їх на обговорення;

• організовують роботу пропозицій по покращенню роботи;

• готують інформацію для вищого керівництва і для своїх підлеглих;

• доводять рішення вищого керівництва до своїх підлеглих, реалізовують їх.

Керівники цього ранку характеризуються тим, що вони найчастіше піддаються перестановці, а їх посади найбільш часто скорочуються, видозмінюються. Більша частина їх робочого часу проходить в переговорах з іншими керівниками.

Керівники вищого рангу. Це малочислений шар керівників у порівнянні з іншими. В організації керівників вищої ланки лише декілька людей. Загальними для всіх керівників вищої ланки є наступні функції:

• приймають найважливіші рішення;

• виконують великий об’єм роботи у високому темпі;

• постійно знаходяться в полоні своїх проблем і на роботі, і вдома[1].

Бувають випадки погіршення роботи керівників. Це нерідко пов’язано з різними речами.

Потрібно враховувати характеристики, що вказують на початок деградації керівників. До них нерідко відносять:

1. основним мотивом зайняття високої посади є велика заробітна плата;

2. керівника починають більше всього «хвилювати» символи його посадового положення;

3. керівник втрачає інтерес до покращення положення своїх підлеглих і турбується тільки про себе;

4. керівник відгороджується від колективу, втрачає спілкування з підлеглими, не проявляє інтересу до інформації;

5. керівник починає приховувати свої думки і відчуття від підлеглих;

6. керівник втрачає можливість бачити перспективу і перестає підтримувати пропозиції відносно змін у роботі;

7. керівник втрачає віру в успіх своєї справи, перспективи фірми[1].

Під стилями керівництва психологи розуміють індивідуально-типічні особливості цілісної, стійкої системи способів, методів, прийомів впливу керівника на колектив з метою ефективного і якісного виконання управлінських функцій.

Використання керівником навиків професійного спілкування найбільш яскраво проявляється в стилях керівництва. Найрозповсюдженішою класифікацією стилів керівництва є така:

А)авторитарний;

Б) демократичний;

В)ліберальний[2].

Отже, як ми бачимо, сучасна наука приділяє достатньо уваги питання лідерства та керівництва в організації. Можна зробити висновок, що як лідер, так і керівник є частково пусковими механізмами діяльності. Це не є тотожні поняття. Лідером стає та особа, яка володіє певним набором когнітивних, моральних, ділових, організаторських характеристик, а керівник – це та особа, яка має закріплені права впливу на людей на папері. Зрозуміло, що ідеальним є поєднання цього в одній людині, але таке буває рідко. Тому, я вважаю, що у кожній компанії має проводитись робота, яка би визначала і виділяла у людей лідерські якості, щоб такі люди займали керівні посади, бо це лише сприятиме підвищенню показників ефективності в організації.

Список використаної літератури

1. Аналочи Фаруад. Стратегический менеджмент малых и средних предприятий – М., 2001.

2. Блинов А.О. Искусство управления персоналом – М., 2001.

3. Інтернет сайт «Корпоративний менеджмент» Стаття: Стиль керівника та ефективність управління» автор: канд. пед. наук, Г. Бураканова Посилання на джерело: http://www.cfin.ru/management/people/style_and_effect.shtml

4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. М., 2001.

5. Кравченко А.И. История менеджмента. М., 2002.

6. Кричевский Р.Л. Если Вы руководитель… Элементы психологии менеджмента в повседневной работе. М., 2003.

7. Пугачев В.П. Руководство персоналом организации. М., 2002.

8. Яхонтова Е.С. Эффективность управленческого лидерства. М., 2002.