100318 (Інноваційний менеджмент та формування маркетингової стратегії), страница 4

До складу результатів галузей національної економіки з реалізації проектів включаються:

• виручка від реалізації продукції, виробленої на основі технологічних нововведень, крім продукції, що споживається учасниками проекту;

• виручка від продажу інтелектуальної власності, що створюється в процесі реалізації проекту;

• соціальні та екологічні результати, визначені з врахуванням впливу всіх учасників проекту на соціальну та екологічну ситуацію у відповідному регіоні.

Витрати у процесі визначення ефективності галузей національної економіки при реалізації проектів включаються у необхідні для цього одноразові капітальні і поточні витрати всіх учасників здійснення проекту, визначені без повторного рахування однакових витрат та врахування результатів одних учасників у складі результатів інших.

Соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, беруться до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховуються при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державній підтримці.

Комерційна ефективність проектів НДДКР та їх використання визначається як співвідношення фінансових витрат та результатів науково-технічних розробок.

Оцінка соціальних наслідків нововведень та їх реалізації.

Враховуючи те, що у більшості випадків соціальні наслідки НДДКР піддаються вартісній оцінці, вони включаються до загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності а саме:

• змін в кількості робочих місць на об'єкти, де впроваджується технічне нововведення;

• змін в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих шкідливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

• змін в рівні здоров'я працівників об'єкта, які визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я:

• вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників об'єкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. В цих цілях використовують дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях.

Враховуються також витрати, необхідні для досягнення соціальних наслідків або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як, наприклад, зміни витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або в зв'язку з безробіттям).

У розрахунках економічних та соціальних результатів реалізації науково-технічних розробок враховується рівень інфляції на їхню ефективність. Рівень інфляції в кінці будь-якого періоду реалізації проекту (скажімо tu) відносно початкового його моменту ti визначається за допомогою індексу змін в цінах на використані з цією метою ресурси та на готову продукцію чи послуги.

Визначення рівня інфляції здійснюється шляхом відношення ціни ресурсу в кінці періоду t до ціни того ж ресурсу в кінці періоду tн за формулою:

r (tlt н) = I (tlt н) – 1,

де I –– індекс цін у момент tH відносно моменту tl;

r (tlt н) ––рівень інфляції.

Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику. Для цього використовуються такі методи:

• перевірка стійкості проекту;

• коригування параметрів проекту;

• формалізований опис невизначеності.

Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості за формулою:

де T_б - точка беззбитковості;

Ц –– ціна одиниці продукту;

В_с –– умовно-постійні витрати на виробництво продукції, що виготовлена на основі впровадження результатів НДДКР;

В_у –– умовно-змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва.

Коригування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в зв'язку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушеннями технологій при впровадженні інновацій, порушеннями строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними втрати.

Формалізований математичний опис при відомих ймовірностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд:

де Е_оч –– очікуваний економічний ефект;

Е_і –– інтегральний ефект при певній умові реалізації;

Р_і –– вірогідність реалізації цієї умови.

Висновки

Опрацювавши теоретичний матеріал можна зробити ряд висновків.

Технологія інноваційного менеджменту - сукупність способів впливу суб'єктів управління на учасників інноваційного процесу з метою спонукання їх до створення і реалізації інновацій, що мають практичну цінність для організації і формують її конкурентні переваги.

Методи прогнозування можуть бути кількісними і якісними.

Кількісні методи прогнозування включають аналіз часових рядів і каузальне моделювання.

Якісні методи прогнозування включають думку журі, спільну думку працівників збуту і модель очікування споживачів.

Методи генерування ідей можна об'єднати у три великих групи:

Методи індивідуальної роботи : метод аналогії, метод інверсії (зворотного руху) і метод ідеалізації.

Методи групової роботи: метод розумової атаки, метод конференції ідей, метод колективного блокнота (метод 635), метод номінальної групової техніки, метод Дельфі.

Методи активізації творчого пошуку: метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу, метод синектики

Використання цих методів дає змогу створити інноваційний товар. Виділяють шість етапів створення і впровадження нового продукту:

1. генерування ідей;

2. розроблення концепції нових товарів;

3. розроблення і створення дослідного зразка4

4. пробний маркетинг;

5. технічна підготовка виробництва нового продукту;

6. розроблення стратегії виведення нового продукту на ринок.

Стратегія маркетингу більш стійка ніж мета маркетингу, вона завжди багатоаспектна (включає елементи комплексу маркетингу). Зміст стратегії маркетингу збагачується в міру її просування за стадіями маркетингової діяльності.

Типовими для маркетингового циклу, як правило, вважають чотири стадії:

1. аналіз і оцінка ринкових і маркетингових можливостей організації;

2. добір цільових ринків;

3. розробка комплексу маркетингу;

4. розробка і реалізація маркетингових програм.

Будь-яка стратегія маркетингової діяльності реалізується в конкретній програмі. При зміні стратегії змінюються і пріоритети засобів маркетингу. На кожній стадії життєвого циклу товару змінюються і засоби маркетингу, що мають особливий характер, що і приймається до уваги при формуванні інноваційних програм.

Особливості попиту дають підставу для використання ряду стратегій ринкової політики організації: стимулююча стратегія, креативна (творча), підтримуюча стратегія, правомірна і протидіюча стратегія.

Залежно від розміру підприємства можна обрати такі види стратегії: "хитрих лисиць", "сірі миші" (дрібні фірми), стратегія ринкових ніш чи патентна (середні ), стратегія широкого проникнення на нові ринки: "зняття вершків" (великі компанії).

Ефективність витрат на інноваційну діяльність включає в себе економічну (визначається за допомогою трьох основних показників: чистий дисконтований дохід (прибуток); індекс дохідності (прибутковості); внутрішня норма дохідності (ВНД), соціальну (визначається через вартісну оцінку соціальних наслідків НДДКР з урахуванням інфляції, факторів невизначеності та ризику) та науково-технічну ефективність (визначається за законом коефіцієнтів науково-технічного рівня).

Список використаної літератури

1. Вакалюк В. А. Опорний конспект лекцій з курсу "Інноваційний менеджмент": Навчальний посібник. –– Житомир: ЖДТУ, 2007. –– 202 с.

2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. –– К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. –– 440 с.

3. Гринев В. Ф. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. –– К.: МАУП, 2000. –– 148 с.

4. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія /За заг. ред. д.е.н. проф. С. М. Ілляшенка. –– Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. –– 616 с.

5. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2007. –– 400 с.

6. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навчальний посібник для студентів ВНЗ. –– К.: ЦУЛ, 2009. –– 408 с.

7. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 2-е изд. –– М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. –– 624 с.

8. Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. –– К.: ЦНЛ, 2004. –– 128 с.

9. Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. –– К.:Знання, КОО, 1999. –– 514 с.