97136 (Сучасна дипломатія як засіб регулювання міжнародних відносин), страница 2

Однак у цілому проблема того, як повинні взаємодіяти офіційна й неофіційна дипломатії й чи можуть вони взагалі взаємодіяти, залишається до останнього часу за рамками серйозного концептуального аналізу сучасної науки. Дослідження в цій області тільки починаються. Поряд з новими функціями в дипломатії залишаються її класичні функції й форми діяльності. Одна з головних класичних завдань або функцій - забезпечення національних інтересів, реалізація зовнішньополітичного курсу. Це завдання перетворює дипломатією в життя з моменту утворення національних держав.

Дипломатія забезпечує національні інтереси й реалізацію зовнішньополітичного курсу за допомогою різних заходів, серед яких виділяються такі, як "діяльність глав держав і урядів, міністрів закордонних справ, відомств іноземних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегацій на міжнародних конференціях".У сучасному світі, при все більшій його глобалізації, національним інтересам держави відповідає розвиток співробітництва в політичній, економічній, торговельній, науковій, культурній і іншій областях. Однак залежно від конкретної ситуації й формулювання національних інтересів на тому або іншому етапі розвитку країни акцент може робитися на певному виді співробітництва.

Незважаючи на збереження класичних форм і функцій дипломатичної діяльності, нові моменти в міжнародних відносинах - різноманітні технічні засоби, бурхливий розвиток багатобічної дипломатії, дипломатії на високому й вищому рівні, "другого напрямку дипломатії" - все-таки істотно вплинули на дипломатію другої половини XX ст. і породили чимало сумнівів відносно традиційної дипломатії, здійснюваної насамперед через дипломатичні представництва. Ряд авторів стали виходити з того, що майбутнє буде належати різним асоціаціям і організаціям, а роль держави буде зводитися до мінімуму. У результаті з новою чинністю зазвучали питання, що виникли ще на початку століття, про те, чи потрібна взагалі дипломатія в сучасному світі, чи перебуває вона в занепаді і які перспективи її подальшого розвитку. Дійсно, чи можна говорити про зникнення дипломатії й, відповідно, про зникнення професії дипломата. Відповідаючи на це питання, напевно, насамперед варто визнати, що сьогодні дипломатична діяльність стала набагато різноманітнішою, ніж вона була, наприклад, століття тому назад: сучасна дипломатія включає багато нехарактерних для неї раніше сфер, таких як взаємодія із громадськістю, координація зусиль по врегулюванню конфліктів разом із представниками "другого напрямку дипломатії" і інші. Форми дипломатичної діяльності також стають усе більше різноманітними й сьогодні не зводяться тільки до діяльності посольств. Більше того, варто очікувати, що проблема регулювання міжнародних відносин, а виходить, і дипломатичної діяльності буде лише ускладнюватися в міру ускладнення самих міжнародних відносин. І в цьому змісті скоріше варто говорити не про занепад, а про розквіт дипломатії.

На закінчення необхідно підкреслити, що значення дипломатії наприкінці XX сторіччя, безсумнівно, зростає. Це обумовлено насамперед тим, що силові рішення міжнародних проблем, незважаючи на їхнє триваюче використання, стають усе більше небезпечними. Крім того, перебудова міжнародних відносин, пов'язана із процесами глобалізації, виходом на світову арену недержавних учасників, ставить перед дипломатією завдання активного залучення в створення нового вигляду світу.

Список використаної літератури:

1. Исраэлян В.Л. Дипломаты лицом к лицу. - М., 1990;

2. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. – Л., 1995;

3. Ковалев А.Г. Азбука дипломатии. - Изд. 6-е. - М., 1994;

4. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини XX сторіччя. – К., 1999;

5. Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы,решения, технологии. - М., 1997;

6. Никольсон Г. Дипломатическое искусство. - М., 1962.

3