96128 (Міжнародна торгівля товарами)
Описание файла
Документ из архива "Міжнародна торгівля товарами", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "международные отношения" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "международные отношения" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "96128"
Текст из документа "96128"
Міжнародна торгівля товарами
План
-
Суть, види та показники світової торгівлі
-
Типи зовнішньоторговельної політики держав
-
Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами
-
Теорії міжнародної торгівлі
-
Особливості сучасної зовнішньої торгівлі України
1. Суть, види та показники світової торгівлі
Суть світової торгівлі товарами полягає в переміщенні товарів за межі митного кордону країни.
Визначимо ключові терміни, які описують зовнішньоторговельні потоки:
Експорт - це вивіз товарів за митний кордон держави.
Імпорт - це ввіз товарів за межі митного кордону .
Реекспорт - це вивіз за митний кордон товарів, раніше імпортованих і не перероблених в країні.
Реімпорт дозволяє придбати за кордоном раніше експортовані і не перероблені там товари, зокрема, повернення бракованої продукції.
Зовнішньоторговельний оборот – це сума зазначених чотирьох складових.
Зовнішньоторговельне сальдо – це різниця між сумою експорту і реекспорту, з одного боку, та сумою імпорту і реімпорту, з другого боку.
Міжнародна торговельна палата (МТП) розробила базисні умови торгівлі ІНКОТЕРМС, згідно з якими оцінюються особливості постачання товарів на зовнішніх ринках з розподілом обов’язків між продавцем і покупцем.
Остання редакція ІНКОТЕРМС –2000 виділяє 4 групи , які об’єднують 13 базисних умов згідно із зростанням відповідальності експортера за постачання .
Мінімальні обов’язки та мінімальна ціна характеризують групу E з умовами постачання EXW (“франко-завод”), коли відповідальність постачальника закінчується на власному складі при відвантаженні товару представнику покупця.
Група F об’єднує три базисні умови, які підкреслюють закінчення обов’язків продавця в порту або станції відвантаження власної країни. Найпопулярнішими є умови FOB (інколи пишуть кирилицею – ФОБ), тобто “франко-вздовж борту судна”, коли відповідальність продавця закінчується перед судном у порту країни експортера. Саме на умовах FOB оцінюється національний експорт.
Група C об’єднує чотири базисні умови, які підкреслюють закінчення обов’язків продавця в порту або на станції призначення в країні імпортера без перетину державного і митного кордонів. Найбільш відомими у зазначеній групі є умови CIF (інколи пишуть кирилицею - СІФ), тобто “вартість, страхування і фрахт”. Саме на умовах CIF оцінюється національний імпорт.
Група D об’єднує 5 умов, які описують поширення обов’язків продавця до перетину кордонів країни імпортера впритул до 13-их, останніх умов DDP (постачання здійснено, мито сплачено) з максимальною відповідальністю експортера і максимальною ціною.
Показники, що характеризують стан зовнішньої торгівлі, об’єднують:
-
обсяг торгівлі у вартісних одиницях і одиницях фізичного обсягу;
-
динаміку експортно-імпортних операцій;
-
структуру торгівлі, зокрема:
-
географічну з аналізом розподілу потоків по країнах, регіонах, континентах і т.д.;
-
товарну з аналізом постачань по галузях, сферах, якісних характеристиках, співвідношенню сировини й кінцевої продукції і т.д.
Експортна квота Ке, або коефіцієнт експортної участі у міжнародній торгівлі, розраховується за формулою:
Ке = Е : ВВП,
де Е – обсяг національного експорту;
ВВП – валовий внутрішній продукт країни.
Імпортна квота Кі, або коефіцієнт імпортної участі в торгівлі, розраховується за формулою:
Кі = І : ВВП,
де І – обсяг національного імпорту.
Підсумковий коефіцієнт участі в міжнародній торгівлі
Кмт = Ке + Кі = (Е + І) : ВВП.
Коефіцієнт експортної спеціалізації країни Кес розраховують за формулою:
Кес = Ен : Ес,
де Ен – частка національного експорту даного товару в сумі національного експорту;
Ес – частка світового експорту даного товару в сумі світового експорту.
Якщо Кес > 1, то країна визнається експортно орієнтованою на даний товар.
Головними факторами сталості зовнішньої торгівлі країни є такі:
-
участь в еволюції досягнень сучасних технологій;
-
участь в діяльності транснаціональних корпорацій – ТНК;
-
участь у діяльності міжнародних організацій, які регламентують міжнародну торгівлю, насамперед, у Світовій організації торгівлі – СОТ;
-
послідовна лібералізація торгівлі, тобто скорочення тарифних і нетарифних обмежень у торгівлі;
-
участь в інтеграційних об’єднаннях країн;
-
диверсифікація міжнародної торгівлі при поширенні відносин з більшістю держав світу.
До початку 90-х р.р. ХХ ст. міжнародна торгівля зростала і подвоїла обсяги протягом 15 років (1975-1990 р.р.). Протягом останнього десятиріччя ХХ століття торгівля значно скоротила середні темпи приросту, а на початку 90-х р. спостерігалися темпи приросту, які не перевищували 1-2 % на рік.
Початок ХХІ століття відзначився темпами приросту торгівлі у середньому на 2,5 %.
Першу трійку найбільших світових експортерів за абсолютними обсягами складали США, Німеччина і Японія. З регіонів перше місце займає Азійсько-Тихоокеанський (АТР), а з інтеграційних угруповань лідирує ЄС. Україна займає місце у четвертій десятці.
Найбільші світові імпортери – це США. Німеччина, Велика Британія. Україна є представником п’ятої десятки країн світу.
За товарною структурою протягом 1950-2000 рр. постачання сировини й палива скоротилося з 50 до 30 %, зокрема, у цієї цифрі частка паливно-енергетичного компонента складає приблизно 25%, а цифра постачань сировини дорівнюється 5%. Одночасно реалізація кінцевої продукції зросла у зазначений час з 50 до 70%.
Зростає відсоток взаємних кооперованих постачань між суб’єктами різних країн, насамперед, у межах ТНК або внутрішньо-фірмових відносин.
Помітно зростає інтелектуальна складова товарних потоків, насамперед, у розвинених країнах. Так, на початку ХХІ ст. в експорті США, Швейцарії та Японії продукція новітніх технологій перевищила 20%.
2. Типи зовнішньоторговельної політики держав
Визначають два типи зовнішньоекономічної політики:
-
політика вільної торгівлі (фритредерство);
-
протекціонізм.
Перший тип пов’язаний з мінімальним втручанням держави. Митні органи при цьому виконують реєстраційні функції. Така політика притаманна розвинутим країнам. Національні підприємці здатні підтримувати міжнародну конкуренцію.
Протекціонізм (другий тип) – це політика державного захисту національного ринку від іноземної конкуренції шляхом стимулювання національного виробництва і експорту, а також стримування імпорту.
Визначимо головні форми протекціонізму:
-
селективний, тобто спрямований проти окремих країн або товарів;
-
узгоджений (договірний), тобто такий, що використовується двома або більшою кількістю країн проти конкретних держав;
-
прихований, тобто з використанням неекономічних форм надання переваг власним економічним агентам;
-
традиційний, тобто з впливом на експорт і імпорт;
-
глобальний, тобто з використанням торговельних і неторговельних аспектів міжнародних відносин.
З курсу історії економічних учень Ви знаєте, що політика протекціонізму була вперше обґрунтована в роботах представників меркантилізму, а фритредерство – в роботах економістів-класиків.
3. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами
Спробуємо класифікувати всі методи й інструменти зовнішньоторговельного регулювання за певними критеріями:
1) за характером втручання:
-
прямі (адміністративні);
-
непрямі (економічні);
2) за рівнями втручання:
-
мікроекономічні, тобто на рівні окремого господарського суб’єкта (текст статуту, повноваження підрозділів, зокрема, закордонних і т.д.);
-
макроекономічні, тобто з боку державних органів і недержавних загальнонаціональних інститутів (профспілок, торговельно-промислових палат і т.д.);
-
мегаекономічні (наднаціональні), тобто з боку міжнародних організацій або органів інтеграційних угруповань;
-
за характером впливу на умови конкуренції:
-
монополістичні;
-
конкурентні;
4) за кількістю сторін регулювання:
-
однобічні (автономні);
-
двосторонні;
-
багатосторонні (конференційні);
5) за офіційністю методів:
-
офіційні, або правові;
-
неофіційні, тобто звичаї, джентльменські угоди та ін.;
6) за характером інструментів:
-
тарифні;
-
нетарифні.
Тарифні засоби пов’язані з прямим підвищенням ціни завдяки використанню митних тарифів.
Нетарифні засоби прямо не підвищують ціни, але є заходами прихованого протекціонізму. Існують численні методи нетарифного регулювання як адміністративного, так і фінансового характеру. Їх можна згрупувати таким чином:
-
Заборона експорту чи імпорту, тобто ембарго.
-
Кількісні обмеження, зокрема:
-
Квотування - визначення ліміту обсягу поставок у вартісному чи фізичному вираженні на період часу (квартал, рік та ін.) у таких формах:
-
глобальна квота без зазначення конкретної країни-партнера;
-
групова квота для окремих товарів для деяких конкретних країн;
-
індивідуальна квота при зазначенні однієї країни-партнера;
-
антидемпінгова, компенсаційна і спеціальна квоти;
-
Ліцензування - обмеження у вигляді одержання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз чи вивіз продукції з такими видами ліцензій:
-
генеральна з дозволом експортно-імпортних операцій по даному товару чи в дані країни без обмеження кількості угод;
-
глобальна без обмежень поставки чи закупки кількісно чи вартісно;
-
автоматична, яка надається негайно після отримання заяви від експортера чи імпортера;
-
разова (індивідуальна) для однієї угоди на період здійснення останньої.
Механізм розподілу ліцензій різноманітний з такими головними формами:
-
аукціон;
-
система явних преференцій з урахуванням колишніх підсумків ЗЕД;
-
розподіл на позаціновій основі за підсумками експертних оцінок.
-
Так звані “добровільні” обмеження експорту, коли експортер зменшує поставки у зв’язку з небезпекою більш негативних бар’єрів.
3. Прихований протекціонізм, зокрема:
-
державні закупки як гарантування реалізації національних товарів з одночасним зменшенням ринкової ніші імпортної продукції;
-
вимоги про обов’язкове використання місцевих компонентів і чинників (сировина, робоча сила, транспортні засоби та ін.);
-
технічні бар’єри з вимогами подання сертифікатів якості, екологічної безпеки, виконанням санітарно-гігієнічних ветеринарних і фітосанітарних норм, правил техніки безпеки та ін.;
-
антидемпінгові засоби з переслідуванням постачальників іноземної продукції по занижених цінах;
-
податки і збори на ввіз чи вивіз продукції (прикордонний податок за факт перетину кордону; екологічні, фітосанітарні та інші збори; митні збори за оформлення документів).
4. Фінансові заходи підтримки національних експортерів, зокрема:
-
субсидії національним експортерам у таких формах:
-
прямі, які заборонені СОТ;
-
непрямі через надання податкових пільг, переваг при страхуванні та ін.;
-
внутрішні, найбільш приховані й дискримінаційні для імпортерів при бюджетному фінансуванні національних виробників, які конкурують на місцевому ринку з іноземними постачальниками;
-
експортне кредитування національних постачальників і так зване зв'язане кредитування імпортерів при зобов'язанні закупки товарів тільки у фірм даної країни;
-
обов'язковий імпортний депозит - попередня застава, яку імпортер повинен внести у власний банк перед закупкою іноземного товару;
-
стимулювання демпінгу при експорті та антидемпінгові процедури при імпорті.
Мито - обов'язковий внесок, який збирається митними державними органами при імпорті, експорті чи транзиті, що сприяє підвищенню стартової ціни.
Мито виконує три основні функції:
-
фіскальну як стаття доходів державного бюджету;
-
протекціоністську (захисну) для захисту національних виробників і стримування імпорту;
-
балансувальну для недопущення небажаного експорту товарів, якщо внутрішні ціни нижче світових.
Класифікуємо мито за певних критеріїв:
-
За складністю встановлення:
-
прості (одноколонні) з незмінною ставкою для товарів незалежно від країни походження;
-
складні (багатоколонні) з встановленням двох і більше ставок по кожному товару залежно від країни походження.
-
За об'єктом нарахування:
-
експортні;
-
імпортні;
-
транзитні.
-
За методом нарахування:
-
адвалорні з відсотковим нарахуванням до митної вартості;
-
специфічні з абсолютним грошовим нарахуванням до митної вартості;
-
комбіновані (змішані) з об'єднанням адвалорного і специфічного засобів (наприклад, 10% від митної вартості, але не більше 100 грн. за одиницю ваги).
-
За характером дій:
-
сезонні;
-
антидемпінгові при імпорті товарів за цінами, які нижче внутрішніх цін країни-експортера;
-
компенсаційні при встановленні факту отримання субсидій в країні експортера, що веде до зниження цін, при недопущенні небажаного експорту з власної країни.
-
За походженням:
-
автономні, які встановлюються в однобічному порядку;
-
конвенційні з встановленням за договором чи домовленістю з іншою країною.
-
За розміром:
-
максимальні для товарів з країн, з яким відсутні домовленості;
-
мінімальні для товарів з країн, з якими діє режим найбільшого сприяння;
-
преференційні для окремих товарів чи з окремих країн.
-
За типом ставок:
-
постійні без змін протягом встановленого періоду;
-
змінні з нестабільним рівнем, який коригується залежно від динаміки світових цін, рівня субсидій та інших обставин.
-
За засобом нарахування:
-
номінальні чи вказані в тарифі;
-
ефективні чи реальні з урахуванням мита, яке було накладено на імпортні проміжні компоненти (вузли, сировина та ін.).
Ключовими принципами використання регулюючих інструментів є: