71710 (Зооморфні зображення на мальованій кераміці культури Кукутень-Трипілля)

Реферат з курсу

на тему:

"Зооморфні зображення на мальованій кераміці культури Кукутень-Трипілля"

Вступ

Культура Кукутень-Трипілля – одне з найяскравіших явищ первісної історії, яке виникло в процесі синтезу кількох неолітичних культур Балкано-Карпатського регіону на рубежі V-ІV тис. до н.е, особлива роль належала носіям культури Боян, Кріш та лінійно-стрічкової кераміки. Поселення кукутень-трипільської спільноти під час свого розквіту та на пізньому етапі розвитку займали значну територію лісостепової зони від Західної й Східної Волині на півночі до Мунтенії та майже узбережжя Чорного моря на півдні. Західна межа доходила до Трансільванії, а східна знаходилась у Середньому Подніпров’ї, частково включаючи Лівобережжя.

Найбільш дослідженим артефактами, залишених носіями трипільської культури, є керамічні вироби. Посуд викликає особливий інтерес дослідників, оскільки його досконале вивчення дає інформацію про рівень розвитку гончарства, технологію виготовлення, а оздоблення посуду та його орнаментація, відображають світогляд, допомагає зрозуміти релігійні уявлення тогочасного населення.

Одним з найбільш цікавих елементів орнаментації для нас є зображення тварин, які виникають на мальованому посуді у розвиненому етапі (ВІІ/СІ). Зооморфні зображення – це доволі реалістично або умовно реалістично (у стрічковому стилі за Б. Богаєвським)¹ відтворені на кераміці зображення таких тварин як бики, кози, олені, собаки, коні. Вони були виявлені на територіях, які належать як до кукутенської, так і до трипільської культури, а саме на Правобережжі Прута, Пруто-Дністровському межиріччі, Подністров’ї, Побужжі та Подніпров’ї (Дод.1).). Хоча походять вони, без сумніву, із західного ареалу культури. Поява такого виду орнаментації припадає на перехід від етапу ВІІ до СІ, що датується IV-ІІІ тис. до н.е.

1. Особливості розповсюдження зооморфних зображень розвиненого етапу Кукутень-Трипілля

Перші мальовані зображення тварин з'явилися на посуді кінця етапу ВІІ з поселенні Коновка в Середньому Подністров’ї². Найбільш яскраві екземпляри були віднайдені у поселеннях Петрени, Більче-Золоте, Варварівка, Шипинці, Стіна, Кошилівці, Крутобородинці, Томашівка, Стара Буда, Попудня, Гребені. Таким чином, у районі від Дніпра до Бистриці зараз відомо кілька понад дві сотні зооморфних зображень.

Незважаючи на стилізацію образів тварин, зображених силуетно в стрічковому стилі, реалістичні риси рисунків часто дають можливість визначити їх різновид. У більшості випадків це собаки, зображені у войовничих позах, інколи з великими пазурами (Шипинеці). Окрім собак, у рисунках на кераміці зустрічаються бики, олені чи кози, коні та інші тварини, вид яких неможливо визначити; причому, деякі зображення виконані не в стрічковому стилі (тварини передані в спокійному, природному стані)³.

Специфічність зображень собак полягає своєрідній манері зображення. Б.Л. Богаєвський назвав їх стрічковими звірами. Дослідник, використовуючи пояснення Віра Гордона Чайлда, зазначає, що поява цих «дивних для нашого сприйняття тварин» пояснюється як трансформація спіралеподібної стрічки «в момент її послаблення» в «собаку, яка біжить».⁴ Дослідники зробили висновки про тісний внутрішній зв'язок стрічкової манери зображення тварин і спірально-стрічкової орнаментики трипільського посуду.

Стосовно змісту цих малюнків існують дві протилежні думки: а) суто декоративна функція цих зображень⁵. Таку роль могли виконувати дрібні фігурки тварин, вплетені у звичайний орнаментальний рисунок; б) апотропаїчні⁶ символи. Окремі великі зображення, у поєднанні з іншими символами, на яких зроблений наголос в орнаменті.

С.М. Бібіков розділив зооморфні зображення на три групи за стилем виконання: перша – наділені реалістичними рисами, дещо ускладненими стилізацією чи схематизацією рисунка; друга – умовно-реалістичні, з сильними ознаками схематизму, виконані переважно у стрічковому стилі. Не слід проводити чітку межу між двома згаданими групами зображень. Обидві вони беруть свій початок в реалістичному образі, обом притаманні такі деталі, як піднятий круп тварин, передані дугою хвіст і задні лапи. Третя – вкрай стилізовані теріоморфні фігури⁷. Уявлення про них дає кераміка Пупудні (Рис. 14 12–14)⁸. На деяких мисках цього поселення в узагальненій манері, що нагадує стрічковий стиль, зображені тварини у стрімкому бігу. Аналогічні рисунки, часто в поєднанні з іншими розписними сюжетами, зустрічаються на поселеннях Побужжя (Томашівка, Стара Буда) (Рис. 14.11), Подністров’я (Стіна) (Рис. 14.8–10), Подніпров’я (Гребені) (Рис13).

Стилістичні особливості прослідковуються за регіонами. Так зображення Попруття та Подністров'я, які кількісно значно переважають над іншими територіями, найбільш реалістичні та різноманітні. Трапляються процесії різних тварин, а також дуже поширені парні зображення собак різної статі.

Своєрідність зооморфних зображень Побужжя полягає у більш спрощеному, «геомертризованому» вигляді фігур собак. Деякі з них ще зберігають стрічковий силует, але без промальовки деталей. Більшість же зображень передано схемою: горизонтальний відрізок лінії з поперечною рискою чи трикутником на кінці (передня частина тулуба та голова) і дуга з поперечними смужками (задня частина тулуба і ноги) ⁹. Майже всі вони, повністю або частково, облямовані короткими рисочками-зубчиками, що символізують підняту шерсть¹⁰. Відсутні сцени процесій чи хороводів тварин.

В основному ж зооморфні фігури на кераміці Середнього Подніпров'я відрізняються сильною спрощеністю. Деякі з них ще зберігають «стрічковий» силует, але без промальовки деталей. Більшість зображень передані схемою: горизонтальний відрізок лінії з поперечними рисками чи трикутником на конці (передня частина тулуба і голова), і дуга з поперечними рисками (задня частина тулуба і ноги)¹¹. (Рис. 14.15–18, 20–22). Деякі посудини знайдені в Подніпров'ї, без сумніву потрапили туди з басейну Південного Бугу.

Окрім стилю виконання, варто звернути увагу і на колористику виконання зображень. Виокремлюється кілька різновидів: а) монохромні чорні зображення та б) чорні контурні зображення, залиті всередині червоною фарбою. Перша група зображень притаманна пам’яткам всього західного ареалу культури Кукутень-Трипілля, і є більш ранньою. Вона датується початковою фазою Кукутені В (ВІ)¹² (Трипілля ВІІ за Т. Пассек). Керамічний матеріал другої групи трапляється в більшості на пам’ятках Молдови та Румунії та датується фазою Кукутені В2, що відповідає фазі Трипілля СІ за періодизацією Т. Пассек. Та, варто зазначити, що на кукутенських поселеннях України також зустрічаються зображення собак другої групи, але значно в меншій кількості. Скоріше за все це випадки імпорту посуду чи самої традиції, що свідчить про тісний зв’язок населення, яке іммігрувало, з «батьківщиною». Є ще один варіант розпису – в) контурні чорні зображення, незафарбовані всередині (Крутобородинці). Трапляються на території України, але також доволі рідко. Можливо це випадки саме індивіального бачення автора, про яке пише С.М. Бібіков¹³.

Часто зооморфні зображення поєднуються з іншими символами: рослинністю, пагорбами, астральними символами, знаками води, «гусеничками», медальйонами, лінзоподібними овалами. Також є випадки, коли самі фігурки тварин облямовувались крапочками (Велені П'ятра Нямц) чи рисочками (Рашків). Цікавими також є випадки, коли кінцівки тварин (Варварівка VIII, Коновка, Сушківка) чи хвости (Гелаешть) завершуються чорними колами.

Особливість зооморфних зображень на посудинах з поселення Чечельник полягає в тому, що вони зазвичай вписані в овальні медальйони, утворені завитками спірального орнаменту. Тому фігури собак (самців та самиць) дуже вигнуті. Їх вирізняють також маленька голова на непропорційно довгій шиї, збільшена задня частина тулуба і далеко закинутий за спину хвіст. Розпис виконано чорною фарбою, лише на одному фрагменті контур заповнений всередині червоною фарбою¹⁴.

Відомі як поодинокі, так і парні малюнки тварин. Особливо цікавими є композиційні зображення тварин, інколи у поєднанні із антропоморфними зображеннями. Наприклад, хороводи, коли різні тварини рухаються по колу одна за одною (Крутобородинці). В них трапляються: собаки, кози, олені, коні, корови (бовиди). Їх ще називають процесії чи «сцени полювання» ¹⁵. На одній посудині зі Старих Бадражів зображено п'ять червоних корів з ліроподібними рогами. Двоє з них зображені в великих лінзоподібних овалах, а три – поза ними. На посудині з Брензен ІІІ у верхньому ярусі, крім зображених в двох овалах антропоморфних фігур, намальовані бовид і горизонтальні ряди червоних ромбів. Поля між овалами і тангентами тут заповнені червною фарбою¹⁶. З Костешт ІV¹⁷ походить композиція, де подвійні фігури тварин, що «рухаються» зліва на право, фланкують вертикальні червоні ромби. Між ними під тангентами в менших овалах намальовані антропоморфні фігури, одна з яких тримає щось у піднятих над головою руками, і яка теж франкована тваринами; в одному овалі антропоморфна фігура зображена без тварин.

У композиційному відношенні згадані зображення представлені як групові рисунки в декоративних фризах, але частіше вони заповнюють вільні площі, утворені ритмікою орнаментальних побудов, у метопах або ж ізольовано від загальної композиції, але художньо переплітаються з нею.

Щодо форм посудин, на яких зустрічаються зооморфні зображення, то це в першу чергу кубки (невеликі посудини), амфори, сферо – та біконічні посудини, інколи миски, та одного разу «бінокль». Тобто майже весь ряд форм, що свідчить про відсутність жорсткої прив'язки до конкретного різновиду посуду. Це може свідчити на користь теорії про захисну функцію цих зображень, тому їх вживали там, де вважали за потрібне.

Принципова схожість зооморфних зображень різних районів, що інколи проявляється у тотожності прорисовок окремих деталей, заважає зробити висновок про конвергентність їх виникнення¹⁸.

У пізньому періоді зооморфні зображення зникають, поступаючись місцем іншим символам: хвилястому орнаменту, рослинності, «гусеничкам», драбинкам, що свідчить про їх семантичну близькість.

С.М. Бібіков припускав, що певні локальні відмінності зооморфних зображень різних регіонів (стиль виконання, кількість малюнків), швидше за все пояснюється художньою індивідуальністю їхніх творців, а не різночасовістю існування цих спільнот¹⁹.

Важливим є питання витоків трипільсько-кукутенського «анімалізму». Ще на початку 30-тих років Вл. Думітреску висловив думку про вплив передньоазійської образотворчої традиції (Сузиана, Месопотамия) на мистецтво культури Кукутень²⁰. Значну частину великої статті присвятив цій проблемі А.Ніцу²¹. Він проаналізував сюжети розписного орнаменту і гліптики Месопотамії, а також Ірану та зіставив їх кукутенсько-трипільськими зображеннями. Та ці зображення сильно різняться між собою. Малюнки собак на кераміці та гліптиці Давнього Сходу від Єгипту до Ірану виконані в іншому стилі, ніж у культурі Кукутень-Трипілля. Собаки показані у статичній позі або як агресивні супутники людини у сценах полювання²². Можливо, східний імпульс і був, але це поки що не доведено. Тому мова скоріше йде про спільні культові ідеї, пов’язаних з роллю собаки у житті давніх землеробів Європи та Передньої Азії, і різноманітні способи їхнього висловлення. С.М. Бібіков вважає зв'язок цих зображень з якимось віддаленим центром також уявляється мало вірогідним. Здається можливим припущення про місцеве походження трипільського «звіриного стилю», з якогось досі ще не визначеного центру²³.

2. Зооморфізм як культурне явище носіїв культури Кукутень-Трипілля

Не викликає сумніву світоглядний контекст, зашифрований в орнаментах взагалі, і у зооморфних зображеннях як його елементі зокрема. Відомо, що первісна людина не керувались почуттям естетизму та прагненнями якнайкраще декорувати предмети свого побуту, зображення первісної людини є відображенням реального існування в який закладено певний сакральний зміст, що виражався у сукупності символів та зображень.

Трипільська кераміка рясніє найрізноманітнішими знаками, які передають їхні світоглядні уявлення, але відсутність прямого зв’язку з міфологічною традицією, відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу та відкриває широке поле для здогадок та найнеочікуваніших аналогій серед аматорів. Вивчення духовної сфери первісного суспільства на основі археологічних артефактів базується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального, що обумовлено спільним культурним походженням та законами психології. Намагання дешифрування семантики повинна базуватись на змісті кожної конкретної орнаментально-смислової композиції чи схеми.

Значення собаки, як культового образу пов’язане з її охоронними функціями і допомогою при полюванні, відображене в міфах та віруваннях багатьох народів. Археологічним свідченням ролі собаки як оберегу є захоронення собаки на поселеннях і в могильниках різних епох²⁴. У зв’язку з цим можна згадати про навмисне захоронення двох черепів собак у житлі на ранньотрипільському поселенні Лука-Врублівецька²⁵.

Б.Л. Богаєвський розглядав їх як апотропаїчних тварин, покликаних охороняти запаси їжі у цих посудинах²⁶. Б.А. Рибаков пояснював ці зображення як один з аспектів культу родючості, вважаючи основною функцією реальних трипільських собак охорону посівів від диких і домашніх тварин. Дослідник припускає, що це перетворило їх у свідомості давніх землеробів у «геніїв добра, які протистоять будь-якому злу», і дозволило трипільцям розміщувати собак в небесну сферу картини світу, відображеної на посудинах. Сегментовано пагорби Б.А. Рибаков пояснює як ідеограму насіння, прикритого землею, яке оберігають «летючі пси» ²⁷.

Коли трипільські площадки розглядались як місця захоронень – некрополі, передбачалось, що зображення собак як особливих демонічних створінь розташовувались на посудинах, які містили прах померлих та мали бути знищені – «трупо-пожираючі демони».²⁸