Незважаючи на своє прагнення до нейтралітету, економічна ситуація підштовхнула фіннів до голосування за Європейський союз. Референдум 16 жовтня 1994 р., що дав переконливі 57% голосів "за", був сприйнятий як найважливіша політична подія після отримання незалежності.

Нині більшість фіннів задоволена вступом в ЄС (1995 р.) і бачать в європейській інтеграції швидше плюси, ніж мінуси. 6 лютого 2000 р. на президентських виборах перемогла Тарья Халонен. З 1 березня 2000 р. набула чинності нова Конституція республіки Фінляндія. 25 березня 2001 м. Фінляндія увійшла до Шенгенської зони.

На початку 2004 р. в рейтингу конкурентоспроможності країн Західної Європи першу строчку зайняла Фінляндія. Укладачі рейтингу враховували об'єм інвестицій в НИОКР і освіту, концентрацію наукомістких виробництв і загальний стан економіки в 2003 р.. А в підготовленому до Всесвітнього економічного форуму "Звіті про глобальну конкурентоспроможність 2003-2004" економіка Фінляндії була визнана самою конкурентоздатною у світі. Успіх Фінляндії забезпечили три класичних доданків:

1) високий рівень освіти;

2) конкурентний принцип розподілу засобів на науку;

3) розвинена інноваційна інфраструктура.

Висновок

Нині Фінляндія - демократична республіка. Глава держави - президент, що обирається двоступінчатим голосуванням строком на 6 років; законодавчий орган - однопалатний парламент. Територія ділиться на 12 лянів (губерній).

Сучасна Фінляндія - держава з розвиненою промисловістю і сферою послуг. У недавньому минулому провідну роль в економіці грав експорт стройового лісу і пиломатеріалів. Тепер основні промислові галузі - лісопереробка (особливе виробництво целюлози і паперу), металургія і машинобудування. Великі прибутки державі приносить туризм. Членство Фінляндії в ЄС відкрило нові горизонти для розвитку зв'язків європейської спільноти з РФ.