Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

З дисципліни:

«Інформаційні системи і технології у фінансах»

Суми 2008

2. Зміст

4. 1. Загальнодержавні класифікатори економічної інформації

5. 2. Призначення та основні можливості електронної пошти НБУ

6. Список літератури

10. 1. Загальнодержавні класифікатори економічної інформації

У державному управлінні використовується інформація, різнорідна за змістом, призначенням, формами подання, способами передавання тощо. Потоки інформації є дуже великими й охоплюють усі гілки влади. Для того щоб забезпечити організацію та формалізоване подання інформації, її пошук і оброблення, а також скорочення обсягів оброблюваних даних, необхідна попередня класифікація і кодування інформації.

Класифікація – це поділ множини об’єктів на підмножини за їхньою схожістю або відмінністю згідно з прийнятими методами. Сукупність методів і правил класифікації та їхній результат становлять систему класифікації. Основними системами класифікації управлінської інформації є ієрархічна, фасетна та змішана. Засобом вираження результатів класифікації є кодування – створення і присвоєння коду класифікаційному угрупованню або об’єкту класифікації.

У відповідності до теоретичних основ розробляють системи статистичних класифікацій управлінської інформації. За існуючими концепціями, вирізняють такі рівні систем класифікації: світовий, багатонаціональний (наприклад, країн Європейського Союзу), національний (загальнодержавний), галузевий та локальний.

На рівні світових і багатонаціональних класифікацій дослідження і проекти ведуться статистичними службами міжнародних організацій, а саме: статистичною комісією ООН, Міжнародною організацією зі стандартизації; Євростатом (структурний підрозділ Європейської комісії), який поділяється на шість директоратів, перший з яких – Директорат А «Статистичні інформаційні системи, дослідження та аналіз даних» – включає підрозділи: А1 «Автоматизоване управління інформаційними системами», А2 «Технологічний розвиток ІС», А3 «Допоміжні бази даних», А4 «Дослідження і розвиток, методи та аналіз даних», А5 «Технічне співробітництво з країнами TASIS».

Міжнародні статистичні організації мають за мету створення єдиних міжнародних статистичних класифікацій для забезпечення ефективного функціонування спільного ринку, проведення аналітичної роботи на макро- і мікроекономічному рівнях у всіх країнах – членах співдружності. Активна робота з введення статистичних класифікацій у країнах, що належать до СНГ, і Монголії розпочалася після семінару, який відбувся у Мінську в лютому 1997 р., де вперше було висловлено думку про необхідність створення офіційної російської версії центральних класифікацій Європейського Союзу. Перелік таких класифікацій охоплює понад 30 економічних класифікацій, близько 20 класифікацій населення, житла та охорони здоров’я, близько 10 екологічних класифікаторів та ін. Сьогодні здійснюється подальше розроблення міжнародних статистичних класифікацій. Так, у межах системи міжнародних економічних і соціальних класифікацій виділено такі групи класифікаторів: види економічної діяльності, товари і послуги, видатки за цілями, зайнятість і професії, соціальні класифікації, класифікації країн, географічні класифікації.

Упровадження міжнародних статистичних класифікацій в Україні обґрунтовується необхідністю гармонізації міжнародних, національних та інших класифікацій, що сприятиме інтеграції України в світову систему.

Під гармонізацією будь-яких класифікацій розуміється процес встановлення їх змістовної, структурної, термінологічної і кодової відповідності. Враховуючи, що гармонізовані класифікації значно полегшують порівняння статистичних даних, які подаються різними організаціями, стає абсолютно очевидним, що ступінь гармонізації класифікації, до якої слід наближатися, має бути максимальним. У результаті цього структура міжнародних класифікацій, які рекомендується брати за основу під час розроблення національних версій цих класифікаторів, зазнає деколи значних змін, що веде лише до часткової гармонізації. Крім процесу організації «по вертикалі» (міжнародні – національні – відомчі – локальні класифікатори), велике значення має «горизонтальна» гармонізація між собою класифікаторів, розроблених на відповідному рівні.

Гармонізація класифікацій «по вертикалі» досягається при розробленні структур кодів таким чином, що в межах структури міжнародної системи класифікації – 1-го і 2-го старших розрядів коду – в 3‑й, 4‑й і наступні знаки вкладаються коди деталізованої національної класифікації відповідної номенклатури. Наприклад, номенклатура товарів зовнішньої торгівлі і митного регулювання за системою класифікації ООН має шестизначний код, її код в Європейському Союзі доповнюється двома розрядами, а національний класифікатор – ще двома розрядами; тому загальна структура коду товарів зовнішньоекономічної діяльності складається з 10 знаків. Таким чином, коди української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності є гармонізованими, базуються на 8 знаках класифікації Європейського Союзу з наступною деталізацією на національному рівні до 10 знаків.

Державну систему класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації започатковано в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» від 04.05.1993 р. Загальнодержавні класифікатори розробляються і підтримуються в централізованому порядку і є єдиними для всієї країни. Роботи зі створення і ведення державних класифікаторів виконують органи виконавчої влади. Основними виконавцями і координаторами робіт є Державний комітет статистики України (Держкомстат), Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт), Державний науково-дослідний інститут моделювання економіки Національного агентства інформації.

Запровадження Єдиної системи класифікації і кодування інформації в країні сприяє вирішенню таких завдань:

• упорядкування та уніфікація техніко-економічних і соціальних показників;

• класифікація і кодування техніко-економічної інформації на єдиній методологічній основі;

• гармонізація міжнародних державних, відомчих і локальних класифікацій;

• забезпечення однозначності і зіставленості даних, використовуваних при описуванні об’єктів з різними техніко-економічними і соціальними характеристиками;

• створення умов для автоматизації процесів оброблення управлінської інформації;

• створення на регіональному і державному рівнях банків даних і сховищ даних.

До складу Єдиної системи класифікації і кодування входять понад 20 загальнодержавних класифікаторів, розроблених в основному Науково-дослідним інститутом статистики Держкомстату України. Вони підтримуються і використовуються в статистиці. Перелік основних загальнодержавних класифікаторів України наведено в табл. 1.1. Розглянемо характеристики деяких з цих класифікаторів.

Таблиця 1. Національні класифікатори України

Головною складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД). КВЕД призначено для використання органами державного управління, органами статистики та фінансовими органами. Суб’єктами класифікації в КВЕД є всі види економічної діяльності господарських суб’єктів (юридичних і фізичних осіб). Загальне кодове позначення об’єктів КВЕД має такий вигляд:

YYY XX. XX. X,

де Y – секція (від А до Q);

YY – підсекція – використовується тільки у секціях «С» (від «СА» до «СБ») та «D» (від «DA» до «DN»);

ХХ – розділ;

ХХ.Х – група;

ХХ.ХХ – клас;

ХХ.ХХ.Х – підклас.

Підставою для змін до КВЕД є відповідні зміни в міжнародній класифікації видів економічної діяльності (NACE) і в структурі економіки України. Для організаційного забезпечення впровадження КВЕД Кабінет Міністрів України затвердив такі заходи:

• розроблення методичних засад переходу від загальнодержавного класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ) до КВЕД;

• перегляд законодавчих інформативних актів, пов’язаних із переходом до КВЕД;

• перегляд форм статистичної звітності та інструкцій щодо їх заповнення з урахуванням використання КВЕД;

• організація видання КВЕД;

• організація забезпечення органів державного управління КВЕД.

Для державного управління широко використовується Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Він являє собою систему статистичного обліку юридичних одиниць, зареєстрованих в установленому порядку і виконуючих свою діяльність на території України відповідно до чинного законодавства. Структура коду ЄДРПОУ восьмирозрядна, серійно-порядкова.