Конституцією України не врегульовано конкретний порядок організації і діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій. Вирішення цих питань віднесено до відповідного законодавства.

Аналогічні положення містяться у конституціях абсолютної більшості сучасних держав.

Повноваження Верховної Ради України

Конституція закріплює широкі повноваження Верховної Ради України, які визначають її місце і роль у державі. Ці повноваження за сутністю і призначенням можна поділити на декілька груп. Найважливішими є повноваження щодо: внесення змін до Конституції України; прийняття законів; визначення засад політики держави та програм суспільного розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування інших державних органів; організації адміністративно-територіального устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також бюджетні та контрольні повноваження.

Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів можливості Верховної Ради щодо розгляду питання про його відповідальність обмежу­ються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті, одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою (повноваження Верховної Ради України розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може розглядатися).

Конституція України (ст. 92) визначає широке коло питань, які можуть вирішуватися Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів. Це стосується:

1. прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

2. засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору; зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності; утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; місцевого самоврядування;

3. територіального устрою України;

4. основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

5. бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національної та іноземної валют на території України;

6. одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення державних стандартів;

7. амністії та низки інших питань.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: Атіка, 2000.- 320 c.-

3. Конституційне право України: Підручник: Навчальне видання.- 2-ге доопрац. вид..- К.: Наукова думка, 2000.- 732 c.

4. Балакірєва Р.С. Конституційне право України: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 210 c.

5. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник: Навчальне видання.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 536 c.

6. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник: Навчальне видання.- 2-е вид., доп..- К.: Атіка, 2002.- 480 с.

7. Кравченко В.В. Конституційне право України: у визначеннях та схемах: Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2002.- 192 c.

8. Тихий В.Кримінальне право України і конституційне право України // Вісник Конституційного суду України (укр.).- 2005.- № 2.- C.63-73

9. Касинюк Л.А. Основи конституційного права України: Навчальний посібник: .- Х.: Одіссей, 1997.- 160 c.

10. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права України: Навчальний посібник: Навчальне видання.- Х.: Консум, 1998.- 117 c.