34145 (Теорія держави і права), страница 4

Ідеологія неоліберализму була піддана критиці в ученнях консерваторів.

Сучасні консерватори (Ф. фон Хайек, І. Крістол, М. Фрідман) виступають в захист вільного підприємництва. Соціальну базу цієї течії складають бізнесмени, не зацікавлені в посиленні уряду, фінансова олігархія, істеблішмент, заможне фермерство і певні круги творчої інтелігенції. Не відкидаючи економічної діяльності держави повністю, консерватори висувають проекти її обмеження на користь приватного капіталу. Роль державної влади в економіці вони прагнуть звести до регулювання ринку.

Просторове обґрунтування ідеології неоконсерватизму висунув австрійський економіст Фрідріх Август фон Хайек (1899-1992 рр). На початку 30-х рр. він приїхав для читання лекцій до Лондона, де вступив в полеміку з Дж. Кейнсом; згодом викладав в США, ФРН і Австрії. На основі своєї економічної концепції Хайек побудував обширну соціально-філософську доктрину, в якій піднімалися проблеми методології наукового пізнання, організації сучасного суспільства, розвитку культури. Політико-правовій тематиці присвячені його роботи "Дорога до рабства", "Конституція свободи", а також трилогія "Право, законодавство і свобода"

Ринкова економіка, згідно Хайеку, є складний спонтанний порядок, в рамках якого вчинки одних індивідів координуються з вчинками інших за допомогою механізму цін. Останні виступають як своєрідні сигнали, що дозволяють передавати інформацію (про пропозицію товарів, запити споживачів і т.п.). Виникаючі при цьому відносини Хайек описував як результат взаємодії безлічі людей, що мають різні інтереси. Він підкреслював, що суспільство з ринковою економікою за своєю природою є плюралістичним. (У своїх ранніх роботах Хайек використовував поняття капіталізму і капіталістичної економіки. Пізніше він відмовився від цих категорій і ввів для позначення ринкових відносин термін "каталаксія" (від греч. "обмін") Сучасне відкрите суспільство, писав він, "виросло з усвідомлення того, що люди можуть жити разом і приносити один одному користь, не маючи згоди щодо приватних цілей, які кожний з них переслідує".

Невід'ємною межею високорозвинутих соціальних систем Хайек вважав "розсіяне знання" (у обґрунтуванні цієї ідеї консерватори бачили головну заслугу філософа). Для досягнення поставленої мети кожен індивід накопичує масу відомостей, необхідних йому в конкретних умовах місця і часу. Повною інформацією про події, що відбуваються, і процеси володіє тому тільки суспільство в цілому, вся сукупність його членів. Звідси робився висновок, що в сучасному суспільстві немає і не може бути якого-небудь центру, здатного направляти діяльність величезної безлічі людей. Приватне підприємництво розглядалося філософом як "єдина система, що дозволяє забезпечити найбільш оптимальне використання знань, розсіяних в суспільному організмі".

Соціальна концепція Хайека, по його власному визнанню, була направлена проти будь-яких форм державного регулювання ринку, і в першу чергу проти кейнсіанства. Втручання держави в економіку обмежує свободу індивідів і неминуче приводить до дезорганізації їх діяльності (саме цим Хайек пояснював причини економічної депресії кінця 20-х - почала 30-х рр). Аналогічні доводи приводилися їм в спростування соціалізму. Як суспільна система соціалізм економічно несостоятелен, затверджував Хайек, оскільки вся маса даних, необхідних для централізованого планування економіки, просто не піддається розрахунку. Соціалізація власності в ім'я загального блага на практиці обертається придушенням індивідуальної свободи і встановленням тоталітарного режиму.

Сучасному плюралістичному суспільству, згідно його концепції, відповідає лише держава, заснована на принципах верховенства права (Rule of Law). Державна влада усередині країни має тільки одне завдання - забезпечити дотримання всіма громадянами загальних правил поведінки, тобто підтримувати правопорядок. Практично це означає, що "держава позбавляється можливості направляти і контролювати економічну діяльність індивідів". Як підкреслював Хайек, верховенство права припускає не тільки підпорядкування виконавських органів влади закону (у такому разі фашистська держава теж слід було б визнати правовим), але і невтручання самої законодавчої влади в сферу свободи і невідчужуваних прав людини. Правова держава має на увазі верховенство приватного права над публічним і над конституцією зокрема, бо "приватна власність є головною гарантією свободи".

На цій підставі Хайек відкидав антитрестове законодавство, розглядаючи його як приклад публічно-правового регулювання у області приватноправових відносин. Так же негативно оцінювалося їм і соціальне законодавство. Хайек пояснював появу соціального законодавства в не комуністичних країнах згубним впливом на політиків ідей соціалізму.

Впродовж багатьох років твору Хайека були відомі лише фахівцям. Широкий резонанс і визнання вони дістали в 60-і і 70-і рр., з початком так званої "консервативної хвилі", коли в США, Англії і деяких інших країнах влади дійшли правоцентристські сили. Ідеї Хайека використовувалися консерваторами при обґрунтуванні програм скорочення державного сектора економіки, а також в антикомуністичній пропаганді.

Література

1. Актуальные проблемы истории политических и правовых учений. Москва, 1990 г.

2. Алексеев С.С. Государство и право. М., 1993 г.

3. Алексеев С.С. Общая теория права. т.1. М., 1981 г.

4. Загальна теорія держави та права. За ред. Копейчикова В.В. . - К., “Юрінком”, 1997 р.

5. Копейчиков В.В., Лысенков С.Л., Пастухов В.П., Сумин В.О. "Теория государства и права", 1995 г. Киев.

6. Лазарев В.В. Общая теория права и государства - М.: Юрист, 1994. - 360 С.

7. Лившиц Р.З. Теория права - М.: БЕК, 1994 - 224 С.

8. Марченко М.Н. Теория государства и права. - М.: Зерцало, ТЕИС, 1996, 476 С.

9. Новицкий И.Б. Римское право. М., 1993.

10. Храпанюк В.Н. Теория государства и права М., 1993.