28928 (Матеріальна відповідальність в трудовому праві)

План

1. Матеріальна відповідальність у трудовому праві 3

Задача 9

Джерела 23

1. Матеріальна відповідальність у трудовому праві

Матеріальну відповідальність у трудовому праві України регулюють наступні правові акти:

1. Глава ІХ Кодексу законів про працю України (далі по тексту КЗпП);

1. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13.07.1976 № 4204-ІХ "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

1. Постанова Ради Міністрів СРСР від 03.10.1977 № 889 "Про порядок укладення письмових договорів про повну матеріальну відповідальність робітників та службовців за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання або для інших цілей";

1. Постанова Держкомпраці СРСР від 28.12.1977 № 447/24 "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність";

1. Постанова Держкомпраці СРСР та ВЦРПС № 259/16-59 від 14.09.1981 "Про затвердження Переліку робіт, у разі виконання яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умов її застосування та типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність";

1. Наказ Мінпраці № 43 від 12.05.1996 "Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність".

Відповідь.

Згідно статті 130 КЗпП робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси робітників і службовців гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) робітника чи службовця. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку робітника або службовця і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення робітника або службовця до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На робітників і службовців не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Робітник чи службовець, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, робітники і службовці, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно до статті 133 КЗпП у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1. робітники і службовці - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

1. керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Відповідно до статті 134 КЗпП відповідно до законодавства робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1. між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135¹ цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

1. майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

1. шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

1. шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

1. шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

1. відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

1. шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

1. службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

1. керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до статті 135 КЗпП межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством. 

Згідно статті 135¹ КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 135². КЗпП при спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються Міністерством праці України.

Задача

Столяр Стряпко подав заяву про звільнення за власним бажанням і попоросив видати йому належним чином оформлену трудову книжку.

Адміністрація відмовилася у задоволенні вимоги Стряпка, посилаючись на те, що влаштовуючись на роботу, він пред’явив не трудову книжку, а довідку з останнього місця роботи.

1. Чи правомірні дії адміністрації?

2. Протягом якого строку повинна бути оформлена трудова книжка, де вона зберігається і які відомості до неї заносяться?

3. У яких випадках працівнику при звільненні видається довідка замість трудової книжки?

Відповідь.

1. Згідно ст. 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Робітникам і службовцям, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Мінюсту 29.07.1993 № 110 (далі „Інструкція”) при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Згідно ч. 3 п.п. 1.1. Інструкції на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Таким чином, якщо працівник працював за сумісництвом, то на нього в даному підприємстві трудова книжка могла не вестись, таким чином при звільненні йому вона не може бути видана, але якщо за попереднім місцем роботи Стряпко пропрацював не більше 5 днів, а на даному підприємству більше 5 днів – то на нього повинна бути заведена трудова книжка і внесені в неї відповідні записи та видана при звільненні.

2. Згідно ч. 3 ст. 48 КЗпП робітникам і службовцям, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Згідно п.п. 3-4 постанови Кабінету Міністрів України „Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно п. 2 Інструкції Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

До трудової книжки вносяться:

1. відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;

1. відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

1. відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

1. відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).