115116 (Впровадження положень Болонського процесу в Україні), страница 2

Тепер пора вже повертатися до академічних цілей чи до забезпечення якості знань. А це справді вимагає зміни моделі управління ВНЗ, реструктуризації навчального процесу, високотехнологічного оснащення наших лабораторій, створення умов для фундаментальних наукових досліджень тощо. Інакше кажучи, потрібна нова парадигма освітньо-наукової політики. Приємно були чути, коли Президент України Віктор Ющенко нещодавно під час зустрічі з ректорами вищих навчальних закладів Криму буквально наголошував: якщо ми програємо освітню політику — ми програємо все. Якщо найвищі посадові особи держави усвідомлюють необхідність змін у ставленні до освіти та науки, то тепер просто потрібне консолідування зусиль на рівні державних органів влади й академічна солідарність на рівні всіх ВНЗ. Якщо ми наголошуємо на якості викладання, то чому досі найболючішим питанням є педагогічне навантаження викладачів? Відповідно до Закону «Про вищу освіту» максимальне навантаження науково-педагогічного викладача впродовж навчального року сягає 900 годин, а в європейських країнах — втричі менше. Про яку якість можна говорити, якщо викладач за таких умов просто перетворюється в машину для говоріння. Чи стає тоді лекція для студентів подією, а чи просто черговим прослуховуванням інформативного, а не аналітичного матеріалу? А чи може такий викладач писати цікаві наукові монографії та проводити серйозні наукові дослідження? Мабуть, український парламент просто зобов'язаний переглянути ці «стаханівські» норми для академічного світу, які є не результативними і шкідливими для всіх учасників навчального процесу. І, звісно, оплата викладачів має бути гідною їхнього академічного статусу.

Сьогодні українське суспільство має чимало викликів: низькі соціальні стандарти життя, демографічний спад, швидке старіння нації, девальвація духовних цінностей тощо. На цьому тлі Болонський процес не є ні загрозою, ні викликом, а, передусім, можливістю. І якщо ми прагматично не використаємо цю можливість

Література

1. Андрущенко В. Педагогічна освіта України в стратегії Болонського процесу: Бесіда з ректором педагогічного університету ім. М. Драгоманова В. Андрущенком / Вела М. Корюненко // Освіта України. – 2005. - № 13. – 17 лютого. – С. 4.

2. Байденко В.И. Болонские реформы: некоторые уроки Европы // Высшее образование сегодня. – 2005. – № 2. – С. 14-19.

3. Булавко В. Україна буде учасником Болонського процесу // Освіта України. – 2003. - № 88. – 25 листопада. – С. 2.

4. Головенкін В. Щеплення від споживацтва, або Чим можна замінити сесії? // Освіта. – 2006. - № 3. -14-21 січня. – С. 4-5

5. Денисенко В. У рамках Болонського процесу // Освіта. – 2004. - № 20. – 21-28 травня. – С. 8.

6. Жовта І. Реформування вищої освіти і Болонський процес // Освіта України. – 2003. - № 92. – 9 грудня. – С. 3.

7. Журавський В. Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу. // Освіта України. – 2004. – № 16. – 27 лютого. – С. 1-2.

8. На підтримку Болонського процесу // Світ. –2004. - № 10-12 – Березень. – С. 1.

9. Степко М. Вища освіта стане доступнішою. // Освіта України. – 2006. - № 38. – 27 травня. – С. 5.

10. Степко М. Ми маємо йти в Європу вже знаними // Освіта України. – 2004. - № 36. – 11 травня. – С. 3.