17512 (Професійна етика аудитора, його права і обов’язки), страница 2

Професійному бухгалтерові не слід бути причетним до будь-якої декларації або повідомлення, якщо є підстави вважати, що вони:

а) містять помилкові або оманливі відомості;

б) містять відомості або інформацію, надані через недбалість чи не перевірені щодо правдивості або помилковості;

в) містять пропуски або вносять плутанину в інформацію, надання якої вимагається, та вводять податкові органи в оману.

Професійний бухгалтер може підготувати податкові декларації, використовуючи приблизні оцінки, якщо вони є загальноприйнятими або коли за цих обставин одержати точні дані неможливо. Якщо використовуються приблизні оцінки, то вони повинні бути представлені так, щоб не створювалося враження, начебто вони точніші, ніж є насправді. Професійному бухгалтерові треба переконатися, що за цих обставин приблизні оцінки є обґрунтованими.

Готуючи податкову декларацію, професійний бухгалтер, як правило, може покладатися на інформацію, надану клієнтом або роботодавцем, за умови, що така інформація є обґрунтованою. Хоча проводити перевірку або огляд документів чи інших свідчень для підтвердження інформації не вимагається, професійному бухгалтерові слід, коли це доцільно, заохочувати надання таких підтверджуючих даних.

Крім того, професійному бухгалтерові:

а) слід по змозі користуватися податковими деклараціями клієнта за попередні роки;

б) слід за потреби подавати запити в тих випадках, коли інформація виявляється неточною або неповною;

в) рекомендовано звертатися до реєстрів обліку господарської діяльності.

Якщо професійний бухгалтер довідається про суттєву помилку або пропуск суттєвої інформації у податковій декларації за попередній рік (до якої професійний бухгалтер може бути або не бути причетний) чи про неподання необхідної податкової декларації, він зобов'язаний:

• негайно повідомити клієнта або роботодавця про помилку чи пропуск та рекомендувати розкрити інформацію податковим органам. Звичайно, професійний бухгалтер не зобов'язаний інформувати податкові органи; він також не повинен це здійснювати без дозволу;

• якщо клієнт або роботодавець не виправляє помилки, то професійному бухгалтерові слід:

1) інформувати клієнта або роботодавця про неможливість виконувати роботу для нього у зв'язку з такою декларацією або іншою пов'язаною з нею інформацією, наданою податковим органам;

2) розглянути питання про те, чи відповідає подальша робота на будь-якій посаді, що виконується для клієнта або роботодавця, професійним зобов'язанням;

• якщо професійний бухгалтер зробить висновок про те, що професійні стосунки із клієнтом або роботодавцем можна продовжувати, треба вжити всіх доцільних заходів для того, щоб уникнути повторення помилок у наступних податкових деклараціях;

• у деяких країнах через професійні або законодавчі вимоги професійному бухгалтерові треба надати інформацію податковим органам про його непричетність до певної податкової декларації чи іншої інформації, а також проте, що він припинив виконувати роботу для відповідного клієнта або роботодавця. За цих обставин професійному бухгалтерові слід повідомити клієнта або роботодавця про стан справ до інформування про це податкових органів; але не слід надавати додаткової інформації податковим органам без згоди клієнта або роботодавця, за винятком випадків, коли він зобов'язаний надавати таку інформацію згідно із законодавством.

Міжнародна діяльність.

При застосуванні етичних вимог до міжнародної діяльності може виникати безліч ситуацій. Незважаючи на те, чи є особа професійним бухгалтером лише в одній країні, чи й у країні, в якій надаються послуги, спосіб ведення справ повинен бути однаковим.

Професійний бухгалтер, сертифікований в одній країні, може мешкати в іншій країні чи тимчасово перебувати в цій країні з метою надання професійних послуг. За будь-яких обставин професійному бухгалтерові слід надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними стандартами та етичними вимогами. У цьому розділі не розглядаються конкретні технічні стандарти, яких треба дотримуватися. Однак професійний бухгалтер завжди повинен керуватися етичними вимогами, викладеними далі.

Якщо професійний бухгалтер надає послуги не в країні, де він мешкає, та між етичними вимогами двох країн щодо конкретних питань є розбіжності, слід застосовувати такі положення:

а) якщо етичні вимоги країни, у якій надаються послуги, є менш жорсткими, ніж вимоги, передбачені Кодексом етики МФБ, то треба застосовувати вимоги Кодексу етики МФБ;

б) якщо етичні вимоги країни, у якій надаються послуги, є більш жорсткими, ніж вимоги, передбачені Кодексом етики МФБ, то треба застосовувати етичні вимоги країни, у якій надаються послуги;

в) якщо етичні вимоги країни, де мешкає професійний бухгалтер, є обов'язковими для послуг, наданих за межами такої країни, і більш жорсткими, ніж зазначені в підпунктах а) і б), то слід застосовувати етичні вимоги країни, де мешкає професійний бухгалтер.

Оприлюднення інформації.

Організовуючи збут своїх послуг та розміщування себе на ринку, професійні бухгалтери не повинні:

а) використовувати засоби, які завдають шкоди репутації бухгалтерів;

б) робити перебільшені заяви про послуги, що їх вони можуть запропонувати, кваліфікацію, яку вони мають, та досвід, якого вони набули;

в) давати зневажливі відгуки про роботу інших бухгалтерів.

Незалежність.

Приймаючи завдання зі складання звітності, професійні бухгалтери-практики повинні бути незалежними та виглядати незалежними від будь-якої зацікавленості, що може бути визнана незалежно від її реальних наслідків несумісною з принципами чесності, об'єктивності та незалежності.

Далі наведено приклади ситуацій, які внаслідок реального або удаваного браку незалежності дадуть розсудливому спостерігачеві підстави сумніватися в незалежності професійного бухгалтера-практика.

Фінансовий взаємозв'язок із клієнтами або з їхніми справами.

Фінансовий взаємозв'язок із клієнтом впливає на незалежність і може привести розумного спостерігача до висновку про те, що незалежності завдано шкоди. Такий взаємозв'язок може виникнути в багатьох випадках, зокрема у зв'язку із:

а) безпосереднім фінансовим інтересом до клієнта;

б) опосередкованим фінансовим інтересом до клієнта, наприклад, якщо професійний бухгалтер є довірчим керівником будь-якого трасту, судовим виконавцем чи розпорядником будь-якого майна, якщо власники такого трасту або майна мають фінансовий інтерес у компанії клієнта);

в) позиками, що надаються або одержуються клієнтом, посадовою особою, директором чи великим акціонером компанії клієнта;

г) фінансовим інтересом у спільному підприємстві, учасником якого є клієнт або працівник – (и) клієнта;

r) фінансовим інтересом у суб'єкті, що не є клієнтом, але є стосовно клієнта інвестором або учасником інвестиційної діяльності.

Незалежності завдається шкода, якщо професійний бухгалтер-практик має безпосередній або опосередкований суттєвий фінансовий інтерес у компанії, що їй професійний бухгалтер-практик надає професійні послуги, які вимагають незалежності. Безпосередній фінансовий інтерес охоплює інтерес дружини чоловіка або дитини, що перебуває на утриманні професійного бухгалтера-практика, а в деяких країнах це поняття поширюється й на інших близьких родичів.

Якщо професійний бухгалтер-практик є акціонером або консультує з приводу вкладення капіталу в акції клієнта від імені третьої сторони, наприклад трасту, він піддає ризику думку про себе як про незалежну особу. Це зумовлено тим, що обов'язки стосовно третьої сторони можуть суперечити обов'язкам щодо клієнта, якому надаються послуги з проведення аудиторської перевірки.

У разі володіння акціями на правах довіреної особи, якщо одноосібний професійний бухгалтер-практик чи партнер, який працює на бухгалтерській фірмі, або, якщо дружина чоловік чи дитина, що перебувають на утриманні такого приватного професійного бухгалтера-практика чи партнера, виступає як довірена особа трасту, що володіє пакетом акцій, який є суттєвим з погляду розміру випущеного акціонерного капіталу компанії або загальною вартістю активів трасту, то професійний бухгалтер-практик не повинен брати до виконання завдання зі складання звітності для цієї компанії. Це саме правило слід застосовувати у випадку з особами, які виступають як судові виконавці або розпорядники будь-якого майна.

Акції клієнта можуть бути придбані не за власним бажанням, як це відбувається в разі їх успадкування професійним бухгалтером-практиком або укладання шлюбу з акціонером, а також у разі поглинання компанії. У цих випадках професійний бухгалтер-практик повинен за якнайкоротший термін здійснити відчуження таких акцій або йому треба відмовитися від подальшого виконання завдання зі складання звітності для такої компанії.

Ні професійному бухгалтерові-практику, ні його дружині (чоловікові) чи дитині, що перебуває на утриманні, не слід надавати позику клієнтові або гарантувати її, так само як і не слід брати позику в клієнта або погоджуватися на гарантування ним позик. Остання вимога не поширюється на позики, отримані від банку чи надані банком або іншими аналогічними фінансовими установами, якщо позики були надані відповідно до звичайних процедур і вимог та на звичайних умовах; вона також не поширюється на іпотечні кредити, на поточні та депозитні рахунки в банках, будівельних товариствах тощо.

Якщо учасник інвестиційної діяльності, який не є клієнтом, є суттєвим для інвестора-клієнта, то будь-який безпосередній або суттєвий опосередкований фінансовий інтерес професійного бухгалтера в такому учасникові інвестиційної діяльності буде вважатися таким, що шкодить незалежності професійного бухгалтера від цього клієнта. Аналогічно, якщо клієнт – учасник інвестиційної діяльності є суттєвим для інвестора, який не є клієнтом, то будь-який безпосередній або суттєвий опосередкований фінансовий інтерес професійного бухгалтера в такому інвесторі, що не є клієнтом, вважатиметься таким, що завдає шкоди незалежності професійного бухгалтера від цього клієнта.

Існує безліч інших випадків, коли визначення фактору незалежності аудитора є основоположним при залучені до перевірки чи аудиту.

Професійна компетенція та обов'язки у зв'язку із залученням осіб, які не є бухгалтерами.

Професійним бухгалтерам-практикам не слід погоджуватися надавати
такі професійні послуги, в яких вони не компетентні, якщо вони не можуть одержати компетентні консультації та допомогу, які дали б їм змогу належним чином надавати такі послуги. Якщо професійний бухгалтер не має необхідної компетенції для надання певних професійних послуг, то він може звернутися за технічними консультаціями до експертів, наприклад інших професійних бухгалтерів, юристів, актуаріїв, інженерів, геологів, оцінювачів.

У таких ситуаціях, незважаючи на те, що професійний бухгалтер покладається на технічні знання експерта, не можна автоматично робити висновок, що такому експертові відомі етичні вимоги. Оскільки остаточну відповідальність за надання професійних послуг покладено на професійного бухгалтера, саме він повинен стежити за дотриманням вимог етичної поведінки.

Користуючись послугами фахівців, які не є професійними бухгалтерами, професійний бухгалтер повинен ужити заходів для забезпечення того, щоб таким фахівцям були відомі етичні вимоги.

Необхідний ступінь нагляду й обсяг керівництва залежатиме від конкретних осіб, які беруть участь у завданні, а також від його характеру. Прикладами такого керівництва і нагляду є:

• звернення до таких осіб із проханням прочитати відповідні етичні кодекси;

• вимога письмового підтвердження розуміння етичних вимог;

• надання консультаційної допомоги в разі можливого виникнення конфліктів.

Професійний бухгалтер повинен також ураховувати конкретні вимоги стосовно незалежності або інші ризики, властиві завданню. Такі ситуації потребують особливої уваги й нагляду для забезпечення дотримання етичних вимог.

Якщо в будь-який час професійний бухгалтер не впевнений у тому, що належна етична поведінка забезпечуватиметься або додержуватиметься, то він не повинен брати на себе виконання завдання; а якщо завдання вже виконується, то роботу над ним слід припинити.

Гонорар та комісійна винагорода.

Професійні бухгалтери-практики, які надають професійні послуги клієнтові, беруть на себе зобов'язання надати такі послуги на засадах чесності та об'єктивності, а також згідно з відповідними технічними стандартами. Цей обов'язок виконується шляхом застосування професійних навичок та знань, що їх професійні бухгалтери-практики набули в результаті професійної підготовки та досвіду. Професійний бухгалтер-практик має право на одержання винагороди за послуги, що надаються.

Гонорари за професійні послуги.

Гонорари за професійні послуги повинні бути справедливим відображенням вартості професійних послуг, наданих клієнтові, з урахуванням:

а) навичок та знань, необхідних для конкретного виду професійних послуг;

б) рівня підготовки та досвіду осіб, найнятих за потреби для надання професійних послуг;

в) часу, витраченого кожною особою, найнятою за потреби для надання професійних послуг;

г) ступеня відповідальності, що тягне за собою надання таких послуг.

Гонорари за професійні послуги, як правило, повинні розраховуватися на підставі відповідних погодинних чи денних ставок з урахуванням часу, витраченого кожною особою, найнятою для надання професійних послуг.

Діяльність, несумісна з громадською бухгалтерською практикою.

Професійний бухгалтер-практик не повинен одночасно брати участь у будь-якому бізнесі, виді занять чи діяльності, що завдають або можуть завдати шкоди чесності, об'єктивності, незалежності чи добрій репутації цієї професії, а тому є несумісними з наданням професійних послуг.

Одночасне надання двох або кількох видів професійних послуг саме по собі не завдає шкоди чесності, об'єктивності чи незалежності.

Одночасна участь в іншому бізнесі, виді занять чи діяльності, не пов'язаній з професійними послугами, яка призводить до того, що професійний бухгалтер-практик не може належним чином здійснювати професійну практику відповідно до фундаментальних етичних принципів бухгалтерської професії, слід розглядати як несумісну з громадською бухгалтерською практикою.

Платіжні засоби клієнтів.

Кодекс визнає, що в деяких країнах закон не дозволяє професійному бухгалтерові-практику тримати в себе платіжні засоби клієнтів; в інших країнах передбачено юридичні обов'язки, встановлювані стосовно професійних бухгалтерів-практиків, у володінні яких перебувають такі платіжні засоби. Професійний бухгалтер-практик не повинен тримати в себе платіжні засоби клієнтів, якщо є підстава вважати, що вони були отримані в результаті незаконної діяльності або призначаються для здійснення такої діяльності.

Професійний бухгалтер-практик, якому довірено платіжні засоби, що належать іншим особам, повинен:

а) зберігати такі платіжні засоби окремо від своїх особистих коштів або платіжних засобів фірми;