15173 (Проектування і створення лісових культур зелених зон)
Описание файла
Документ из архива "Проектування і створення лісових культур зелених зон", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "ботаника" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "контрольные работы и аттестации", в предмете "ботаника и сельское хоз-во" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "15173"
Текст из документа "15173"
Проектування і створення лісових культур зелених зон
Зелена зона міста або робітничого селища — це приміська територія, зайнята лісами, лісопарками, лісосмугами та іншими зеленими насадженнями, незалежно від того, в чийому підпорядкуванні вони знаходяться. Зовнішня межа зеленої зони визначається потребою даного міста в лісонасадженнях і доцільністю включення в її склад того чи Іншого масиву, а також земельних ділянок, відведених тут під лісопосадки. Територіальне розміщення зеленої зони кожного міста визначається в залежності від природно-кліматичних зон, площі природних лісів і наявності меліоративного фонду та земель, непридатних для сільського господарства, де можна саджати ліс, чисельності населення, перспектив розвитку і величини міста, наявності промислових підприємств, характеру забудови, транспортної мережі й перспектив ЇЇ розвитку, рельєфу, ґрунтів, гідрографічної мережі та інших факторів. При цьому враховується відвідування окремих лісових урочищ людьми, режим відпочинку І норми навантаження на 1 га лісової площі, наявність водних джерел, форми відпочинку трудящих та ін. Доцільно, щоб ліс оточував місто з усіх боків, а дорога до нього займала мінімум часу. Для міст і селищ, навколо яких немає лісів, площа зелених зон визначається наявністю непридатних для сільського господарства земель, які підлягають залісенню в радіусі 5-10 І більше кілометрів в залежності від величини населеного пункту. В степових районах необхідно оточити всі села І селища 5-7-рядними лісосмугами для захисту їх від заносів снігом, піском, пилових бур, спекотних і холодних вітрів. В напрямку переважаючих вітрів захисні лісосмуги можуть бути дещо ширшими.
Ліси зелених зон в залежності від відстані до міста, шляхів транспорту та інших факторів використовуються населенням неоднаково, тому тут виділяють лісопаркову і лісогосподарську частину. В зв'язку з подальшою інтенсифікацією народного господарства та урбанізацією, розвитком шляхового будівництва і транспорту площа лісів зелених зон буде збільшуватися, тому, проводячи ті чи інші заходи в деяких лісах ІІ-Ї групи, потрібно брати до уваги перспективу переходу їх в зелені зони.
Для поліпшення стану лісів зелених зон при лісовпорядкуванні в проекті плана організації і ведення господарства доцільно складати окремий розділ, в якому передбачати заходи по благоустрою території, будівництву доріг, стежок, водойм, збагаченню породного складу деревостанів, проведенню рубок догляду, створенню лісових культур, ландшафтній реконструкції тощо. Всі роботи в зелених зонах повинні бути спрямовані на оздоровлення, збільшення життєстійкості і декоративних якостей деревостанів, підвищення їх санітарно-гігієнічних та естетичних властивостей, створення найбільш сприятливих умов для відпочинку трудящих.
Одним з найважливіших заходів в зелених зонах є створення лісових культур. В приміських лісах доцільно вирощувати складні і різновічні лісонасадження з груповим розміщенням дерев і вертикальним зімкненням крон. Такі деревостани можна виростити, застосовуючи, наприклад, в свіжих і вологих борах та суборах 2-3-х прийомні вибіркові рубки з збереженням самосіву й життєздатного підросту. Декоративно-естетична цінність хвойних і листяних лісів природного походження набагато вища, ніж рядових культур. В поліських і деяких районах Лісостепу є чимало стиглих і перестійних хвойних деревостанів з самосівом і підростом головних порід, одначе в більшості випадків через суцільні рубки і тракторну трельовку він гине. Крім того, навіть той підріст, наприклад, сосни, який зберігається, після різкого освітлення також гине.
Збереження на вирубках поодиноких сосен або ялин веде до появи дерев з надто широкою і низько опущеною кроною, кривих І з великим збігом стовбурів, з низькою якістю деревини. Такі дерева, з крупно мірного підросту, залишені після рубки головного користування, ускладнюють застосування механізації, ці дерева типу 'вовк' пригнічують висаджені навколо них саджанці і в процесі рубок догляду їх приходиться вирубувати. В зв'язку з цим в лісах ЇЙ групи, якщо на вирубках створюються суцільні культури, залишати такі дерева недоцільно, але в зелених зонах їх варто зберігати. В окремих випадках навіть зберігають групи старих сосен. В сосняках зелених зон для збереження самосіву і підросту віком до 5-7 років необхідно проводити вибіркові рубки і трелювати ліс сортиментами кіньми або вертольотами. Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що така технологія дає можливість зберегти самосів і підріст, не допускаючи оголення ділянок, забезпечити збереження захисних функцій лісу і одержати значну економію часу, праці І коштів.
Способи обробітку ґрунту в зелених зонах нічим не відрізняються від тих, які застосовують в ІІ-й групі лісів. Одначе на вирубках готувати ґрунт борознами недоцільно, тому що вони зберігаються дуже довго і ділянки мають непривабливий естетичний вигляд. Якщо ж ґрунт готується глибокими борознами, то потрібно повертати родючий шар на дно борозни дисковими знаряддями, поставленими в звал.
Проектування і створення лісових культур в зелених зонах розпочинається з зйомки окружної межі кожної ділянки і креслення плана в масштабі 1:5000, В лісопарковій частині зеленої зони визначають в натурі І показують на плані галявини, дороги І стежки. Навколо кожної заліснюваної ділянки, а також вздовж доріг, просік і стежок, передбачають групову або алейну посадку красиво і неодночасно квітнучих чагарників або найбільш декоративних деревних порід, наприклад, в залежності від умов, ялини, дуба бореального, модрини, горобини, берези, тополі пірамідальної, бука та інших видів. Такі алейні та групові посадки — невід'ємний елемент естетики і культури виробництва. Вони проводяться також при ландшафтній реконструкції деревостанів.
В лісопарковій частині зеленої зони лісові культури створюються за ландшафтним типом. Посадка груп дерев поєднується з не залісненими галявинами, відкриті ландшафти з напіввідкритими і закритими. В зоні Полісся бажане створення напіввідкритих, а в степу — закритих ландшафтів. Ландшафтна група — основний елемент лісових культур в лісопарковій частині зеленої зони, тому тут потрібно змішувати породи площадками, шахами, ланками, рідше кулісами або рядами. Змішування може бути рівномірним, але краще, якщо воно буде нерівномірним, а окружність площадок звивиста. Ландшафтні групи за породним складом можуть бути чистими і змішаними.
На окремих площадках висаджуються хвойні і листяні, світлолюбиві або тіневитривалі породи, дерева з різним забарвленням стовбурів, хвої, листя і формою крон. Головне — не допускати шаблона, одноманітності і монотонності, вирощувати змішані, повноцінні з естетичної точки зору і стійкі деревостани, формувати найбільш мальовничі ландшафти. В лісопарковій частині, там, де дозволяють ґрунтові умови, повинні закладатися лісові культури з участю багатьох видів деревних і чагарникових порід, в тому числі й екзотів.
Змішані деревостани стійкіші чистих до витоптування, мають високу декоративність, краще очищають, стерилізують та іонізують повітря, насичують його фітонцидами.
В свіжих і вологих борах в лісопарковій частині зелених зон культури сосни і берези створюють площадками з мінімальними розмірами для сосни 20-25 х 20-25 і домішки 7-1 Ох 20-25 м:
20-25м 7-10м 20-25м
СССССССССС ББББББ СССС
СССССССССС ББББББ СССС
СССССССССС ББББББ СССС
СССССССССС ББББББ СССС
СССССССССС ББББББ СССС
СССССССССС ББББББ СССС
Для створення ландшафтних груп в бідних суборах на свіжих і сухуватих ґрунтах можна поєднувати площадки чистої сосни і сосни змішаної з чагарниками, березою, дубом бореальним та іншими породами зо такими схемами:
-
20-25м 20-25м 20-25м
СССССССС СССССССС СССС…
СССССССС СССССССС СССС…
СССССССС СССССССС СССС…
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС…
СССССССС СССССССС СССС…
СССССССС СССССССС СССС…
СССССССС СССССССС СССС…
-
СССССССС СССССССС СССС
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС
СССССССС СССССССС СССС
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС
СССССССС СССССССС СССС
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС
-
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
СССССССС БЧБЧБЧБЧБЧ СССС
-
СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС
СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС
СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС
СССССССС БЧЧБЧЧБЧЧБ СССС
-
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС
СССССССС ББББББББББ СССС
СССССССС ЧЧЧЧЧЧЧЧЧ СССС
СССССССС ББББББББББ СССС
В свіжих і вологих суборах вищезгаданими способами сосну змішують з дубом черешчатим суборевого екотипу, дубом бореальним, горобиною звичайною, грушею лісовою, черемшиною пізньою, липою дрібнолистою та різними чагарниками. На Поліссі в борах і суборах спостерігається велика строкатість ґрунтово-гідрологічних умов. Тут, в мікропониженнях висаджують березу, в вологих суборах і судібровах горобину звичайну, черемшину звичайну, клен сріблястий, дуб черешчатий та інші деревні породи й чагарники. Прикладом поєднання світло-любивих і тіневитривалих порід може бути, наприклад, в типі С3 змішування сосни з ялиною площадками.
20-26м 20-25м 20-25м
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
ССССССССССС ЯЯЯЯЯЯЯЯ СССС
Таким же способом можна змішувати площадками дуб з ялиною у вологих судібровах, в типі С2 сосну з дубом та ін. В лісогосподарській частині зеленої зони поряд з створенням культур площадками доцільно застосувати змішування порід ланками. На кожній ділянці бажано змішувати, наприклад, сосну в суборах не з однією якоюсь супутньою або чагарниковою породою, а всіма тими видами, які зустрічаються в цих умовах.
На ярах, балках і крутосхилах (основному лісокультурному фонді в зелених зонах міст степової зони) створюють культури «мозаїчного типу», тобто у повній відповідності з типами лісо рослинних умов, елементами яружно-балкової системи, експозицією та крутизною схилів, ступенем змитості і вологості ґрунту, а також Іншими факторами. Для естетичного збагачення ландшафтів в зелених зонах окремі ділянки ярів і схилів засаджують бузком, обліпихою, в посадки листяних порід групами вводять хвойні: сосну звичайну, сосну кримську, сосну чорну, ялину звичайну, ялівець віргінський та інші види. Домішка груп хвойних серед листяних порід відіграє велику декоративну роль, зокрема на засніжених схилах в осінньо-зимовий період, коли листяні породи скидають листя.
При створенні лісових культур в зелених зонах необхідно збагачувати породний склад насаджень впровадженням екзотів. Резервом для цього є раніше закладені деревостани з участю іншорайонних порід, ботанічні сади, дендропарки і парки. В них акліматизовані сотні видів різних екзотів, які відзначаються високою декоративністю. Багато держлісгоспів, зокрема Тернопільської, Львівської та деяких інших областей, використовуючи ботсади і дендропарки, вирощують насіннєвим і вегетативним шляхом саджанці особливо цінних декоративних порід. Одначе в більшості областей ботсади, як база для впровадження екзотів в лісонасадження, поки що використовуються недостатньо. Лісівникам у відповідності з ґрунтово-кліматичними умовами необхідно впроваджувати в зелених зонах широкий асортимент місцевих порід та екзотів. Для цього доцільно вирощувати садивний матеріал найбільш цінних екзотів, в тому числі й зеленим живцюванням та щепленням. Окремі ділянки, залісювані в зелених зонах, варто було б перетворити у своєрідні дендропарки, які б мали не лише декоративну, а й пізнавальну цінність. Такі ділянки могли б служити також базою для роботи шкільних лісництв.
В Україні накопичено величезний досвід вирощування культур в зелених зонах з участю екзотів. На підставі його узагальнення рекомендується впроваджувати екзоти у відповідності з табл. 19. В лісах зелених зон насамперед в лісопарковій частині, надзвичайно велике значення має ландшафтна реконструкція лісонасаджень і благоустрій території. Ці заходи нерозривно зв'язані між собою і доповнюють одне одного. Держлісгоспи щорічно проводять ландшафтну реконструкцію на значних площах, але у більшості випадків вона зводиться до вирубування малоцінних деревостанів і посадки на їх місці звичайних лісових культур. Одначе ландшафтна реконструкція
— це не лише заміна малоцінних лісонасаджень, а й перш за все — перетворення лісів в лісопарки для створення найбільш сприятливих з естетичної точки зору умов для масового відпочинку трудящих, збагачення породного складу і поліпшення декоративних якостей деревостанів, проріджування загущених насаджень, перетворення закритих ландшафтів в напіввідкриті або відкриті, інтенсивне зріджування молодняків з метою формування у частини дерев широкої і низькоопущеної крони, групове введення під шатро зріджених насаджень різних порід, перетворення чистих деревостанів в змішані та ін.
Ландшафтна реконструкція в загущених деревостанах — це рубки формування складу і створення ландшафтних груп, посадка груп дерев для підвищення декоративності і естетичної цінності лісів, забезпечення на реконструйованих ділянках мінливості світлотіней. З цією метою, наприклад, загущені соснові молодняки рекомендується зріджувати для формування біогруп, які чергуються з вікнами і галявинами, частину яких займають посадками чагарників, або тих листяних порід, які тут можуть зростати. Галявини влаштовують, насамперед, на базі рідин, груп малоцінних та менш привабливих дерев.
В поліській та лісостеповій зонах в суборах і судібровах у вікнах і галявинах рядами і площадками висаджують дуб бореальний, черемшину пізню, таволгу калинолисту, птелею, бузину червону, клен гостролистий, липу дрібнолисту, горобину звичайну, грушу лісову, клен татарський, акацію жовту, барбарис звичайний, дуб черешчатий суборевого екотипу, ліщину, у великих вікнах березу, на багатих ґрунтах граб звичайний, ялину, клен-явір та інші породи. На кожній ділянці рядами або ланками саджають одну з вищезгаданих порід або їх суміш.