164496 (Проблеми функціонування ломбардів в Україні)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Доповідь

Проблеми функціонування ломбардів в Україні

ломбард законодавство послуга

Київ 2010

Термін «ломбард» походить від назви області в Італії. Міняйли з Ломбардії займалися наданням позик під заставу ще в середньовіччі. Але ломбард у сучасному розумінні почав свою історію у 1462 році. Його засновником був французький монах, який надавав невеликі безвідсоткові позики. Згодом аналогічні банківські контори відкрилися у Савої, Мунтуе і Флоренції. Оскільки їх утримання потребувало витрат, то надання позик почали здійснювати із стягненням відсотків.

Кількість ломбардів, за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, на I квартал 2009 року становила 311 ломбардів, на II квартал – 330, на III – 345, на IV – 373.

Зросла сума і загального капіталу ломбардів – на початку 2009 року – 207 582, 3, на кінець – 306 874,5. Сума наданих фінансових кредитів під заставу на початку 2009 року – 785 421, 2, на кінець – 1060 787,5.

З 1 травня 2008 року по 1 травня 2010 року було зареєстровано 104 ломбарди.

Кризова ситуація у країні змушує населення все частіше звертатись до кредитних установ залишаючи своє майно під заставу. Останнім часом спостерігається тенденція експансії ломбардами ніші ринку кредитування; для застави обирається найбільш ліквідне майно.

На сьогодні при захисті речей у ломбарді виникає чимало проблем – у першу чергу це спричинене тим, що для злочинців ломбард становить собою місце наживи, адже там можуть зберігатися не тільки значні грошові суми, вироби з дорогоцінних металів, побутова техніка, а й унікальні речі, що мають велику мистецьку цінність. По-друге, втрата чужого майна чи його пошкодження впливатиме на імідж та бізнес перспективи цієї установи. По-третє, зберігання окремих речей (значною мірою це стосується антикваріату) потребує дотримання особливих норм (підтримання відповідного рівня вологи в приміщенні, спеціальне освітлення, температура повітря).

Ст. 10 законопроекту «Про ломбарди і ломбардну діяльність» передбачено ряд основних функціональних зобов’язань ломбарду, таких як:
забезпечення схоронності предмета закладу. Так, наприклад, Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлюється, що суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинен: забезпечити торговельні приміщення спеціальним торговельно-технологічним обладнанням (системи тривожної сигналізації, замки високої безпеки, захисні двері та скло, сховища зберігання цінностей, двері сховищ, сейфи) та торговельним інвентарем, що створюють необхідні умови для зберігання, підготовки до продажу, демонстрації та продажу ювелірних та побутових виробів; забезпечити торговельні та складські приміщення системою охорони та протипожежної безпеки.

Норми охорони об’єктів а саме: засоби безпечного зберігання, опір зламуванню та несанкціонованому відмиканню страхування предмету закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором; утримування предмету закладу належним чином, несення відповідальності за нього у разі, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили; у разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження предмета закладу змінити спосіб, місце та інші умови його зберігання, не чекаючи відповіді заставодавця.

Стаття 978 Цивільного Кодексу (далі ЦК) України встановлює, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

В свою чергу охоронці як працівники повинні мати спеціальну підготовку, відповідально та сумлінно ставитись до своєї роботи, знати охоронювані об’єкти їх особливості, сприяти захисту майна. Згідно зі ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі професійний зберігач, відповідає на загальних підставах.

Обговорюючи проблеми захисту речей у ломбарді йдеться не тільки про можливість їх викрадення, а про відповідні умови їх зберігання. Перш за все необхідно ознайомитись з нормативними актами, інструкціями, правилами, що регламентують зберігання речей, які потребують особливих умов зберігання. Згідно зі статтею 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. До таких заходів може відноситись уникнення допуску джерел можливого пошкодження охоронюваного предмету, введення спеціального режиму захисту майна, підтримання необхідних умов для збереження речі. Адже нехтування дотриманням таких вимог, заходів може призвести до пошкодження майна, і як наслідок – притягнення до відповідальності зберігача та неочікуваний і небажаних втрат поклажодавця.

Отже, проблема забезпечення збереження майна у ломбарді є досить актуальною і включає в собі низку нюансів, особливо зважаючи на те, що їхня кількість стрімко зростає у нашій країні. Поява проблеми потребує пошуку способів її кардинального вирішення. Таке завдання поставлено не тільки перед представниками правоохоронних органів, а й законодавця зокрема.

Законодавство про ломбарди та ломбардну діяльність утворюють Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про заставу», та інші закони України і видані відповідно до них нормативно-правові акти.

В Україні закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відносить ломбарди до фінансових установ, які надають фінансові послуги, а саме кошти у позику на умовах фінансового кредиту. Такий кредит, в даному випадку, має забезпечуватися заставою майна.

По закінченню строку дії договору фінансового кредиту (позики), в разі невиконання позичальником зобов’язань, ломбард, згідно з Цивільним кодексом України та Законом України «Про заставу» має право звернути стягнення на предмет застави та за рахунок останнього задовольнити свої вимоги по кредиту. Для забезпечення зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, ломбарди беруть під заставу рухоме майно (найбільш поширеним видом є ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, побутова техніка тощо).

Так, операції з виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» потребують одержання окремих ліцензій, що видаються Міністерством фінансів України.

На сьогодні, діяльність ломбардів регулюється Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 №3981 ( в редакції від 18.05.2008) про затвердження Положення «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами».

За цим Положенням, ломбард – це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Супутні послуги ломбарду – послуги, які є передумовою надання фінансового кредиту або випливають з його надання.

Постанова висуває такі вимоги до ломбарду для надання фінансових послуг:

1. Діяльність ломбарду повинна вілповідати вимогам законодавства про фінансові послуги;

2. Ломбард повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ;

3. У разі необхідності повинен мати ліцензію;

4. Мати внутрішні правила і положення щодо надання ним фінансових і супутніх послуг;

5. Установчі документи ломбарду повинні відповідати вимогам законодавства та містити перелік видів фінансових і супутніх послуг ломбарду.

6. У своєму найменуванні повинен містити слово «ломбард»;

7. Не здійснювати не передбаченого установчими документами підприємницької діяльності;

8. Мати власну облікову та реєструючи системи;

9. Дотримуватися чинного законодавства;

10. Повинен формувати резервний фонд;

11. Мати власний капітал у розмірі не менше 200 тисяч гривень.

Ломбард може мати відокремлені структурні підрозділи.

До фінансових послуг ломбарду належать:

- надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

Договір про надання фінансового кредиту ломбардом має мітити:

• найменування, місцезнаходження та реквізити - для ломбарду, прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, дані паспорта (номер, серія, дата видачі, орган, що видав) або іншого документа, що посвідчує особу, та дані про місце проживання - для фізичних осіб;

• предмет договору;

• права та обов'язки сторін;

• суму фінансового кредиту;

• дату надання фінансового кредиту;

• строк користування фінансовим кредитом;

• дату повернення фінансового кредиту;

• відповідальність сторін;

• підстави для пролонгації, припинення дії та розірвання договору;

• підписи сторін.

Крім цього, у договорі повинно бути зазначено:

• процент за користування фінансовим кредитом;

• посилання на договір застави, що забезпечує зобов'язання за договором фінансового кредиту;

• посилання на договір страхування предмета застави в разі наявності;

• відмітка про ознайомлення позичальника з внутрішніми правилами чи положенням про надання фінансових послуг ломбардом.

Облікова та реєструюча система ломбарду ведеться в електронному вигляді шляхом використання відповідного програмного забезпечення, що забезпечує облік споживачів послуг ломбарду та здійснює реєстрацію їх операцій.

18 липня 2003 року Кабінет Міністрів України подав на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про ломбарди та ломбардну діяльність», який після проходження другого читання був відхилений Верховною Радою України у 2006 році.

19 травня 2009 року, Верховна Рада України прийняла в першому читанні інший, також ініційований урядом, проект Закону «Про ломбарди і ломбардну діяльність», поданий від 03.12.2008. У зв’язку з цим було прийнято Постанову Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту закону Про ломбарди і ломбардну діяльність» від 19.05.09.

З ухваленням закону планується досягнути мети врегулювання економічних, правових та організаційних принципів створення ломбардів і здійснення ломбардної діяльності.

Згідно із законопроектом, ломбард – це фінансова установа, що провадить діяльність з надання фізичним особам фінансових кредитів під заклад, із зберігання речей та супутню діяльність (ломбардна діяльність).Пропонується встановити винятковість такої діяльності для ломбардів.

Законопроектом чітко регулюється порядок здійснення ломбардами діяльності з наданням фінансових кредитів і діяльності зі зберігання майна, встановлюється вичерпний перелік пов'язаних з вказаними видами діяльності ломбардів.

Згідно з законопроектом, ломбард утворюється у формі повного товариства або державного чи комунального підприємства.

У разі прийняття законопроекту, мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу ломбарду становитиме 30 000 євро.

Ломбард повинен мати, крім статутного капіталу, резервний фонд, розмір якого встановлюється установчими зборами, але не менше 25 процентів статутного (складеного) капіталу.

Діяльність ломбарду, відповідно до законопроекту охоплює надання фінансових кредитів фізичним особам під заклад за рахунок власних та (або) залучених від юридичних осіб та (або) фізичних осіб – учасників ломбарду коштів. Ломбард надає фінансові кредити на підставі договорів фінансового кредиту і застави, які укладаються у письмовій формі. Ломбард надає фінансові кредити у гривнях у готівковій або безготівковій формі.

Законопроект надає право ломбарду задовольняти свої вимоги з предмету застави, у разі коли на момент закінчення строку договору фінансового кредиту зобов’язання позичальника за договором не виконані в повному обсязі. Так, ломбард має право в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернути стягнення на предмет закладу шляхом набуття права власності на нього або продажу заставленого майна третій особі, зокрема з аукціону (публічних торгів).