13401 (Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку цукру)

Курсова робота

Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку цукру

Вступ

Пристрасть до солодощів народжується разом з людиною і супроводжує її все життя. З часу відкриття цукру, як концентрату солодкості, проблема задоволення цієї потреби людства вирішена майже повністю, бо були знайдені і удосконалені такі невичерпні джерела цукру як цукрова – тростина, а потім – і цукрові буряки.

Збільшившись майже вдвічі за період від 1960 року, зараз загальне світове виробництво цукру-сирцю складає біля 100 млн. тон і його ринок є досить наповненим і стабільним.

У країнах помірного клімату, єдиним місцевим джерелом сировини для виробництва цукру є багатотоннажне виробництво цукрових буряків – буряківництво. Світова площа посіву фабричних цукрових буряків стабільно складає біля 9 млн. га, що дозволяє виробляти з буряків 40 відсотків загального виробництва цукру в світі. Понад 80% виробництва цукрових буряків зосереджено в Європі (Україна, Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, країни Східної Європи). За межами Європи значними виробниками цієї продукції є США, Китай, Японія, Марокко.

Історично, нинішня Україна була однією з головних зон виникнення, розповсюдження і розвитку буряківництва та цукрової промисловості в Російській імперії наприкінці 19-го – на початку 20-го століття. Завдяки цілеспрямованій активності місцевих промисловців, ці галузі досить швидко набули селекційно-насінницької і технологічної незалежності від розвинутих в той час буряко-цукрових країн Заходу і зайняли чільне місце в світовому виробництві цукрових буряків і цукру.

Лісостепові губернії минулої Росії на українських територіях надбали досить густу сітку цукрових заводів, бурякосіючих господарств, селекційних станцій і дослідних полів, успадкування яких зберегло суттєве значення і в сучасному буряківництві України. Саме завдяки цьому в Україні сформувався науково-виробничий центр буряківництва колишнього Радянського Союзу, Україна успадкувала і розвинула цю систему наукових установ, що й становлять зараз Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук (сам Інститут, 7 дослідно-селекційних станцій, 10 дослідно-виробничих господарств і підприємств.)

Хоч Україна і є зоною помірного клімату, в цілому сприятливого для буряківництва особливо за показниками родючості ґрунту, вона помітно поступається Західноєвропейським бурякосіючим країнам подовженістю вегетаційного періоду, сумою біологічно активних температур та умовами зволоження.

Крім того, сучасна зона буряківництва в Україні досить неоднорідна за природними факторами продуктивності, зокрема за умовами зволоження. Вона чітко і майже порівно поділяється на підзони: достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження, з відповідними середньо багаторічними ресурсами продуктивної вологи: відповідно 450–500; 400–450; 350–400 мм на рік.

1. Значення та біологічні особливості цукрових буряків

До групи коренеплодів польової культури належать цукрові й кормові буряки, цикорій, кормова морква, бруква, турнепс.

Головним коренеплодом в нашій країні є цукрові буряки. Досить поширеними культурами с кормові буряки і морква.

Цінність коренеплодів визначається такими особливостями:

високою загальною продуктивністю, універсальністю використання, здатністю нагромаджувати багато запасних поживних речовин (вуглеводів).

У світовому землеробстві використовують дві цукроносні рослини – цукрові буряки і цукрову тростину. Близько 40% цукру світового виробництва виготовляють з цукрових буряків. Вміст його в коренеплодах цукрових буряків становить 19–22%.

Цукрові буряки – одна з найважливіших технічних культур, яку вирощують для виробництва цукру. Коренеплоди цукрових буряків містять 17–18% цукру, а високоцукристих сортів при відповідних умовах вирощування-до 20% і більше. Цукор добре засвоюється організмом людини і широко використовується в різних галузях харчової промисловості та добре зберігається. При виробництві цукру цінним побічним продуктом є меляса і жом, які згодовують худобі. Мелясу також використовують для виготовлення спирту, гліцерину та інших продуктів. Використовують також дефекат для вапнування кислих ґрунтів.

Цукрові буряки с також важливою кормовою культурою. При врожаї коренеплодів 300 і гички 200 ц/га з кожною гектара збирають понад 110 ц кормових одиниць, що набагато перевищує продуктивність інших кормових культур.

Цукрові буряки мають велике агротехнічне значення. Введення їх у сівозміни підвищує культуру землеробства. Середня врожайність цукрових буряків на Україні становить 270–280 ц/га. Окремі господарства вирощують вищі врожаї.

Цукрові буряки за вегетацію нагромаджують у 2–3 рази більше сухої речовини з гектара, ніж зернові культури. В зв'язку з цим вони мають підвищені потреби у воді та поживних речовинах. Хоч транспіраційний коефіцієнт в цукрових буряків невисокий (200–250), але за вегетацію забирають багато води з ґрунту, бо формують великий врожай. Врожай великою мірою залежить від запасу вологи під час проведення сівби і кількості опадів за липень і серпень. Цукрові буряки порівняно холодостійкі рослини, сходи не бояться приморозків до мінус 4–5⁰С, а у фазі вилочки витримують приморозки – до 8°С. Насіння проростає при температурі 4–5°С, сходи з'являються при 8–9°С. Оптимальна температура для розвитку і фотосинтезу – 20–25°С.

Від сонячного освітлення залежить активність фотосинтезу та нагромадження цукру в коренеплодах. Для цукрових буряків найбільш придатні глибокі і родючі ґрунти; чорноземи, темно-сірі, опідзолені ґрунти та буроземи. Непридатні для них піщані та важкі глинисті, заболочені і кислі ґрунти. Краща реакція ґрунтового розчину – нейтральна або слаболужна (рН 7–8).

Під час заводської переробки буряків на цукор залишається до 90% від маси буряків жому (вилугувана стружка). Так, при урожаї коренеплодів цукрових буряків, – 250 ц/га маємо до 225 ц свіжого жому. Його згодовують худобі сирим, сухим та відпресованим. Крім того, при переробці буряків одержують мелясу, яку використовують у спиртовому та кондитерському виробництві, на корм худобі, для виготовлення гліцерину і кормових дріжджів. Нарешті, після очищення соку буряків залишається дефекаційна грязь (суміш крейди і органічних речовин), яку використовують як добриво.

Найбільше цукрових буряків сіють у Лісостепу в таких областях, як Вінницька, Черкаська. Київська, Тернопільська, Полтавська, Сумська та Хмельницька. На незначних площах вирощують у південних областях України та на Поліссі.

Цукрові буряки – дворічні рослини. На першому році життя вони утворюють потовщений корінь (коренеплід) і розетку з 50–90 прикореневими листками. На наступний рік висаджений коренеплід утворює спочатку розетку листків, а потім квітконосні пагони, на яких формується насіння. Це перехреснозапильна культура.

Плід цукрових буряків – коробочка. При достиганні плоди зростаються, утворюючи супліддя – клубочки з 2–6 і більше насінинами. В плоді одноросткових буряків одна насінина. Листки у буряків серцеподібної форми і ростуть швидше, ніж коренеплід.

Корені дорослої рослини на першому році життя вкриті довгими кореневими волосками (до 30 мм), проникають на глибину до 2,5 м. Центральний корінь в міру росту потовщується і перетворюється на коренеплід. Маса коренеплоду дорослої рослини становить 500–800 г. і більше. Форма його конічна, видовжена, дещо здавлена з боків. В ньому розрізняють головку, шийку та справжній потовщений корінь. Найбільше цукру нагромаджується в шийці та тканинах справжнього кореня.

Для проростання насіння буряків потребує вологи 120–160% від маси клубочків. Проростає воно при температурі плюс 2–5°С, а сходи з'являються через 18–20 днів. Оптимальна температура для проростання та доброго росту близько 20°С. У холодну весну проростання насіння затримується, сходи з'являються ослаблені і більше пошкоджуються шкідниками та хворобами.

Починають сіяти буряки тоді, коли ґрунт на глибині 5–10 см прогріється до 5–6°С.

За період розвитку цукрові буряки проходять такі фази: з'явлення сходів, або фаза вилочки (це період, коли на поверхні ґрунту починають зеленіти сім'ядолі); вкорінення сходів і формування першої пари справжніх листочків; линяння кореня і утворення коренеплоду; максимальне наростання коренеплоду; найбільш інтенсивне нагромадження сухих речовин і цукру; період спокою; відростання кореневої системи і листків після садіння насінників; стебло-утворення; цвітіння; зав'язування і наливання насіння; достигання.

Вегетаційний період цукрових буряків у перший рік життя триває від 150 до 170 днів, а на другий – 100–130 днів.

Найбільш придатні для цукрових буряків багаті на поживні речовини структурні чорноземи. Але при високій агротехніці та відповідному доборі сортів високі врожаї їх вирощують у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Непридатні для них піщані ґрунти через незначний вміст поживних речовин та важкі глинисті, що утруднюють появу сходів і ріст коренів, а також кислі заболочені й засолені ґрунти. Оптимальна реакція ґрунту – нейтральна або слабо-лужна.

2. Інтенсивна технологія вирощування цукрових буряків

Цукрові буряки вимогливі до умов вирощування. Правильний добір попередників – один з найбільш ефективних заходів підвищення їх врожайності та якості. В зоні достатнього зволоження кращим попередником цукрових буряків є озимі, які висівали після багаторічних трав одного року використання, їх також розміщують після озимих, які висівали по удобрених гноєм зайнятих парах або після зернобобових.

У південних і південно-східних районах Лісостепу цукрові буряки розміщують після озимих, що висівали по чистих і ранніх зайнятих парах або після зернобобових.

На Поліссі цукрові буряки сіють після озимої пшениці, яку розміщували після конюшини, люпину, гороху. У посушливих степових районах їх вирощують після озимої пшениці, яку висівали по чистих парах.

Цукрові буряки в сівозміні повинні повертатися на те саме поле не раніше як через 3–4 роки. В структурі посівних площ вони займають до 20%.

Вони є добрим попередником інших культур сівозміни (ярої пшениці, ячменю, бобових, кукурудзи).

На полях, де вирощуватимуть цукрові буряки, проводять поліпшену або напівпарову систему зяблевого обробітку ґрунту і весняну передпосівну підготовку ґрунту. Як додаткові прийоми для нагромадження вологи в ґрунті проводять снігозатримання.

Поліпшений спосіб основного обробітку ґрунту складається з двох лущень стерні та глибокої зяблевої оранки. Перше лущення виконують вслід за збиранням озимої пшениці дисковими лущильниками ЛДГ-15 в два сліди на глибину 6–8 см, а через два тижні – друге лущення на глибину 12–14 см лемішними лущильниками ППЛ-5–25 або ППЛ-10–25 в агрегаті з важкими боронами. На дуже ущільнених ґрунтах добра якість лущення досягається при застосуванні БДТ-7 або БД-10, а замість другого лемішного лущення застосовують плоскорізний обробіток культиваторами-плоскорізами КПШ-5 та КПШ-9 на глибину 12–14 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками. Злущене поле в міру з'явлення бур'янів обробляють культиваторами КПС-4 один-два рази на глибину 8–10 см або дисковими лущильниками.

Після внесення органічних та мінеральних добрив проводять зяблеву оранку на глибину 28-30 або 30-32 см в кінці вересня або в першій половині жовтня звичайними чи двох'ярусними плугами.

Поліпшений спосіб зяблевого обробітку ґрунту найбільш ефективний в зонах нестійкого та недостатнього зволоження,

В зоні достатнього зволоження на полях з підвищеною засміченістю однорічними бур'янами застосовують напівпаровий зяблевий обробіток, який включає лущення стерні в два сліди дисковими лущильниками ЛДН-10, ЛДГ-15 або дисковими боронами на глибину 6–8 см та оранку в середині серпня на глибину до 30–32 см в агрегаті з зубовими боронами. В міру випадання опадів та з'явлення бур'янів зоране поле обробляють важкими боронами 1–2 рази або культиваторами в поєднанні з боронами.

При засміченні полів кореневищними та коренепаростковими бур'янами в системі зяблевого обробітку ґрунту застосовують гербіциди.

Весняний обробіток складається з закриття вологи, вирівнювання та передпосівного обробітку. Для цього використовують агрегати, що складаються з важких зубових борін ЗБЗТС – 1,0 в передньому ряду і посівних ЗПП-0.6А або райборінок З-ОР-07 в другому ряду. Вирівнюють поверхню ґрунту агрегатом, що складається з шлейф-борін ШБ – 2,5 і борін ЗБП-06А.

Для передпосівної культивації застосовують культиватори УСМК-5.4А та УСМК-5,4Б. Культивацію ґрунту перед сівбою проводять під кутом 2–3° до напрямку сівби. Під передпосівну культивацію вносять гербіциди.

Цукрові буряки потребують родючих ґрунтів. Добрива вносять під зяблеву оранку (основні удобрення), в рядки під час сівби (рядкове) та в підживлення під час вегетації. Система удобрення передбачає використання під цукрові буряки органічних і мінеральних добрив.