Вступ

Розрахункова робота "Визначення розмірів плати за забруднення атмосферного повітря та розробки заходів щодо очистки шкідливих викидів" виконується студентом при вивченні курсу"Основи екології" з метою:

• навчитися оцінювати вплив промислових підприємств енергетичних установок тощо,на стан атмосферного повітря;

• визначення класу шкідливих підприємств,класу небезпеки забруднюючих речовин,розмірів санітарно-захисних зон;

• вивчення дії основних забруднюючих речовин на організм людини;

• розрахунки фактичних об’ємів викидів забруднюючих речовин в атмосферу;

• визначення необхідного ступеня очистки газоповітряної суміші;

• розрахунки розмірів плати за шкоду , заподіяну атмосферному повітрю внаслідок його забруднення.

Основні поняття

Під забрудненням атмосфери розуміють таку зміну стану, яка повністю або частково є результатом життєдіяльності людини,прямо або опосередковано змінює приходящу енергію,рівні радіації, фізико-хімічні властивості довкілля та умови існування живих організмів.

Серед загальної маси забруднюючих речовин,що надходять в атмосферу:гази складають 90%,тверді частки 10%. Рідкі забруднювачі зустрічається дуже рідко.

Всі джерела забруднення поділяються на:

• природні;

• штучні (антропогенні).

Домішки природного походження надходять в атмосферу в результаті вулканічної діяльності,а потім пил,вуглеводні тощо,вивітрювання ґрунтів та гірських порід,лісових та степових пожеж,розкладу рослин,згоряння метеоритів. Багато шкідливих речовин утворюються в результаті вторинних природних процесів.

Так, хвойні дерева виділяють ефірні масла, які окислюючись утворюють нові хімічні елементи. Встановлено,що джерелом синьої димки над лісом є терпени та інші. В лісах утворюється близько 1000 млн.т. реакційно-здатних вуглеводнів: етилен , ізопрен , а також ненасичені вуглеводні, альдегідні ,кислі та лужні речовини .

Антропогенні джерела забруднення в свою чергу поділяються на :

• стаціонарні(енергетичні установки , що мають викопне паливо промислові та комунально-побутові підприємства);

• пересування (всі види транспорту).

Промислові джерела атмосферного повітря поділяються на : джерела виділення та джерела викидів . До перших відносяться технологічні пристрої (апарати,установи тощо), в процесі ексомутації в яких виділяються домішки. До других – труби, вентиляційні шахти , аераційні ліхтарі за допомогою , яких домішки надходять в атмосферу.

Промислові викиди поділяються на : організовані та неорганізовані.

Організований промисловий викид надходить в атмосферу через спеціально споруджені газовідводи та турбіни , що дозволяють застосовувати для очистки від забруднюючих речовин відповідні установки. Неорганізований промисловий викид надходить в атмосферу у вигляді не спрямованих потоків газів у результаті порушень герметичності обладнання. Неорганізовані викиди характерні для очисних споруд, заловідвалів ділянок вантажної розвантажувальних робіт та інших об'єктів. До основних джерел промислового забруднення атмосферного повітря відносять підприємства енергетики, металургії, будматеріалів, хімічної та нафтопереробної промисловості виробництва добрив.

Рівень забруднення повітря залежить не лише від обсягу викидів промислових підприємств і автотранспорту та й від метеорологічних умов. Жаркі, безвітряні,літні дні або безвітряна погода восени та взимку , коли майже немає циркуляції повітря,сприяє утворенню застійних явищ біля поверхні землі й різкому зростанню конструкції шкідливих домішок утворення смог в зонах транспортних зв’язків і на вулицях з напруженим автомобільним рухом.

Наслідки забруднення атмосфери носять, як регіонального так і глобального характеру,при цьому шкідливо впливають на здоров’я людини,викликають різні захворювання. Тому з метою запобігання негативного впливу на довкілля та організм людини шкідливих речовин,що потрапляють в атмосферу їх кількість нумерується.

В основу нормування покладемо визначення граничнодопустимих концентрацій(ГДК).У відповідності з ГОСТ 17.2.1.04-77.

ГДК - це максимальна концентрація домішок в атмосфері віднесена до певного відрізку часу, а й при періодичному впливові або на протязі всього життя людини не впливає негативно,як на людину так і на довкілля.

Для кожної забрудненої речовини встановлюють два напрямки нормативної:максимальна разова та середньодобова ГДК.

Максимальна разова ГДК – це основна характеристика небезпечності шкідливої речовини. Вона встановлена для попередження рефлекторних реакцій у людині(відчуття запаху,світлова чутливість, зміни активності головного мозку)при короткочасному впливі атмосферних домішок .

Середньодобова ГДК – встановлюється для попередження загально-токсичного мутагенного канцерогенного та іншого впливу речовини на організм людини.

З метою екологічного стимулювання атмосферо охоронних заходів упорядкування джерел їх фінансування , відшкодування народногосподарських збитків зумовлених забрудненням атмосферного повітря впроваджується плата за викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами. Платежі за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин комплексують економічні збитки від негативного впливу забруднення атмосфери на здоров’я людей сільськогосподарського угіддя,лісові,рибні реакції, ресурси тощо.

Вихідні дані

Санітарно-захисні зони-це територія, яка законодавчо встановлена навколо кожного підприємства з метою недопущення забруднення санітарних територій. Їх розташовують з підвітряного боку підприємств і засаджують деревами й чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків. У цих зонах можна розташовувати адміністративно-службові приміщення, склади, гаражі,

депо, лазні, торгові центри.

Залежно від шкідливості забруднювачів , що викликаються й можливості їх очистки кожне підприємство відносять до того чи іншого класу шкідливості.

Відповідно до цього за розмірами розрізняють 5 класів санітарних зон.

Визначення класу шкідливості підприємств та розмірів санітарно-захисних зон

Сірчаний газ – безбарвний газ, що виділяється при згорянні палива, яке містить домішки сірки, при переробці сірчаних руд, частково – при горінні, виплавці металів тощо.

Надмірна кількість сірчаного газу призводить до:

• Підвищення смертності серед людей похилого віку та хронічно хворих;

• Погіршення стану в людей з респіраторними захворюваннями;

• Підвищення частоти респіраторних захворювань у дітей;

Двоокис азоту – це бурий газ з чадним запахом δ = 3,3 г/л. У зниженому стані світла жовта рідина, замерзає в безколірні кристали. Температура плавлення 11,2 ^◦С, кипіння 20,7 ^◦С. Відносна токсичність NO₂ залежить від його концентрації і довготривалості дії. При його довготривалій дії негативно впливає на дихальні шляхи людини та тварин. З‘єднуючись з водою в наших дихальних, вона утворює азотисті кислоти, що спричиняє сильні подразнення слизових оболонок, тяжкі захворювання.

Сірковуглець у техніці одержують пропусканням пари сірки крізь шар розпеченого вугілля. Чистий сірковуглець являє собою досить летучу безбарвну рідину з досить приємним запахом, але звичайно він містить незначні домішки продуктів часткового розкладання, про що нагадують жовтий колір і огидний запах. Пори його отруєні і дуже легко загоряються.

Вдихання повітря зі вмістом 0,3 % СS₂ і вище може швидко привести до важкого захворювання. При хронічному отруєнні малими дозами сірковуглецю поступово розвиваються шлункові захворювання (гастрит) і різні розлади нервової системи. Гранично припустимою концентрацією СS₂ у повітрі промислових підприємств вважається 0,01 мг/л. Хронічна дія малих концентрацій призводить до захворювань центральної вегетативної, периферичної нервової системи, ендокринних і внутрішніх органів, систем крові, впливає на специфічну функцію жіночого організму, сприяє розвитку сердечно-судинних захворювань.

Ацетальдегід – безбарвна рідина з різким запахом, добре розчинна у воді; температура кипіння 21 ^◦С.

Оцтовий альдегід застосовують головним чином, для добування оцтової кислоти, а також у деяких органічних синтезах. Широко застосовують у парфумерії, тому що мають приємний запах. Альдегіди подразнюють оболонку очей, носоглотки, впливають на органи кровообігу навіть у зовсім малих концентраціях.

ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, мг/куб. м

(CH 245-71)

Визначення фактичної маси викиду і-тої домішки забруднюючої речовини в атмосферу за формулою:

, (т/рік),

де С_факт. – фактична концентрація забруднюючої речовини, г/куб. м;

Н – висота труби; В₁ – об’єм викиду, м.куб./с; t₁ – температура викиду, ◦ С; t₂ – температура атмосферного повітря для найтеплішого місяця року в даній місцевості; А – коефіцієнт, що враховує частоту температурних інверсій даної місцевості (для умов України А=160); Ф – коефіцієнт швидкості осідання часток в атмосфері (для газів – 1.0; для парів – 2.0; для пилу – 3.0); Т – число секунд в році.

m_факт для ацетальдегіду:

m_факт для вінілацетату:

m_факт для сірковуглецю:

m_факт для акролеїну: