INVEST (Аналiз iнвестицiйної дiяльностi в умовах ринкової економiки), страница 4

7. Çàáåçïå÷åííÿ âèïóñêó òîâàðó (ïîñëóãè) îñíîâíèìè ðåñóðñàìè.

Забезпеченість випуску продукту (послуги) основними факторами виробництва дозволить з одної сторони, виявити реальність планованого об’єкту цього випуску, а з другої, ефективність розміщення інвестиційного проекту у вибраному регіоні.

Першочергова роль у розгляді окремих факторів виробництва відводиться у інвестиційному бізнес-плані забезпеченністю випуску продукту (послуги) основними видами сировини, матерiалiв, енергетичних ресурсiв. Власне цей фактор викликає найбільш прискіпливу оцінку інвесторів, так, як часто визначає найбільшу уразливість інвестиційного проекту із позицій ефективності його розміщення. Звичайно, це не відноситься до тих видів сировини та матеріалів, які в Україні не виробляються, але потреба в яких відносно невелика, та в пропозиції та можливій закупці не виникає можливих ускладнень. Характеристика забезпеченочті передбачуємого випуску продукту (послуги) цими факторами виробництва викладається у бізнес-плані по формі.

Другим питанням, що розгладається у цьому розділі бізнес-плану, є забезпеченість випуску продукту (послуги) сучасною технологією. У процесі викладення цього питання відрізняється: чи є у ініціатора інвестиційного проекту технологія, що відповідає сучасним стандартам; чи необхідне придбання закордонних чи вітчизняних патентів, ліцензій, “ноу-хау”. Бажано також взнати можливий період використання наявної або закупної технологій.

Слідуючим питанням, що розглядається у цьому розділі, є забезпеченість випуску продукції (послуги) сучасним обладнанням. Воно повинно бути розглянуте у прямому зв’язку із пропонованою до використання технологією виробництва товару чи послуги. Також тут вказується - чи є у ініціатора інвестиційного проекту необхідне обладнання чи його повинні придбати за кордоном.

Серед факторів виробництва розглядається також забезпеченість випуску продукту (послуги) відповідними виробничими приміщеннями та об’єктами виробничої інфраструктури. При цьому вказується: чи є у повному обсязі необхідні виробничі приміщення, чи необхідне їх розширення, купівля чи нове будівництво. У останніх трьох випадках вказуються їх площі або обсяги.

І, накінець, важливу роль у системі розглянутих факторів виробництва відіграє аналіз забезпеченності випуску продукту чи послуги кадрами відповідної кваліфікації. Деколи характер розміщення розглянутого об’єкту створює серйозні проблеми у притягненні кадрів не тільки спеціалістів, але й відповідних робочих професій.

8. Ñòðàòåãіÿ ìàðêåòèíãó.

Стратегія маркетингу розробляється, як самостійний розділ бізнес-плану у слідуючих випадках:

а) при виході на ринок із принципіально новим видом продукції;

б) при втручанні у інші регіональні ринки;

в) при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) даного регіону.

При відсутності у найближчому майбутньому проблем з попитом на продукцію, послуги та з конкуренцією, маркетингова стратегія може не розроблятися (вона особливо ефективна в умовах “ринку покупця”).

Якщо ж необхідність у розробці маркетингової стратегії по інвестиційному проекту, що розглядається виникає, то в даному розділі бізнес-плану повинні бути відображені прогнозовані цільові показники стратегії маркетингу (в першу чергу, обсяг свого сегменту на товарному ринку, або ринку послуг свого регіону, інших регіонів України і т.п.) та основні міроприємства, що передбачаються цією стратегією.

9. Óïðàâë³ííÿ ðåàë³çàö³ºþ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Управління реалізацією інвестиційного проекту повинно забезпечити його найбільш ефективне та швидке здійснення.

ерш за все у цьому розділі необхідно розмістити організаційно-правову форму реалізації інвестиційного проекту. Так, інвестиційний проект може бути реалізованим у рамках діючої організаційно-правової форми його ініціатора; у рамках організаційно-правової форми його інвестора; шляхом створення нового акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю і т.п.

Бажано подати у цьому розділі схему організаційної структури управління об’єктом і на стадії його експлуатації. При цьому може бути вказана кандидатура керівника і відповідні дані про нього (вік, стаж, стаж роботи у подібній галузі).

І, накінець, у цьому розділі варто вказати - чи зможе бути реалізованим інвестиційний проект самостійно (при відповідній організаційній та фінансовій підтримці інвестора) чи потребує залучення підрядників та субпідрядників. У останньому випадку у бізнес-плані освітлюються також характеристики підрядчиків та субпідрядчиків (час роботи з аналогічними інвестиційними проектами; досвід роботи з аналогічними інвестиційними обсягами; рівень прогресивності технологій, що приміняються; рівень кваліфікації кадрів; форми зв’язку з постачальниками матеріалів, необхідних для реалізації проекту; ділова та фінансова репутація.

10. Îö³íêà ðèçèê³â òà ôîðìè ¿õ ñòðàõóâàííÿ.

Оцінка ризиків та форми їх страхування повинні розглядатися у розрізі окремих видів цих ризиків. До таких ризиків можуть бути віднесені:

а) ризик істотної затримки початку реалізації проекту (затримки в отриманні ліцензії, несвоєчасного відведення ділянки і т.д.);

б) ризик несвоечасного завершення будівничо-монтажних робіт по проекту;

в) ризик перевищення фондів виділених на будівельно-монтажні роботи;

г) ризик невиходу на заплановані обсяги випуску продукта, послуг у зв’язку із неякісністю технології, використанням застарілого обладнання, падінням попиту, зростанням конкуренції і т.д.;

д) ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності в зв’язку із погіршанням для роботи експортної політики держави;

е) ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу в зв’язку з державним реєструванням цін, і т.д.

По основних видах ризиків повинен бути зазначений їх рівень. Бажано також опреділити загальний рівень ризику по інвестиційному проекту (за критерій можуть бути прийняті при цьому середньогалузевий або середньорегіональний рівень ризиків).

У відповідності з оцінкою рівня окремих ризиків у даному розділі бізнес-плану викладаються форми найбільш ефективного їх страхування. В цьому ж розділі розглядаються, як правило, можливі форми виходу із інвестиційного проекту на любій стадії його реалізації, якщо фактичний рівень ризику значно перевищить розрахунковий і істотно вплине на ефективність реалізуємого інвестиційного проекту.

11. Ô³íàíñîâèé ïëàí.

Фінансовий план є самим важливим розділом бізнес-плану, тому до його розробки слід підійти найбільш серйозно. При достатньому рівні його обгрунтованості він являється головним критерієм прийняття інвестиційного проекту до реалізації (відповідно при недостатній розробці цього розділу бізнес-плану прийняття інвестиційного проекту до реалізації нереальне, так, як запропонований бізнес-план не відповість на основне питання, що цікавить інвестора - як швидко і в яких формах буде забезпечено повернення вкладеного капіталу).

Цей розділ бізнес-плану демонструє результати ряду розрахунків.

На першому етапі цих розрахунків виходячи із системної вартості робіт та етапів їх впровадження складається графік потоку інвестицій, що зв’язані із будівництвом (розширенням, реконструкцією, технічним переозброєнням) та введенням об’єкту в експлуатацію. В цьому графіку відображається також потрібний обсяг інвестицій у оборотні активи і в створення необхідних резервних фондів. В складі інвестицій, що зв’язані із введенням у дію основних фондів, враховуються не тільки прямі затрати по фондам, але й накладні витраит підрядчика та інвестора. На перший рік графік потоку інвестицій розробляється в помісячному, а на другий рік - поквартальному розрізах.

На другому етапі розрахунків обосновується план доходів та витрат, зв’язаних із експлуатацією реалізуємого інвестиційного проекту. В ньому відображаються такі основні показники господарської діяльності експлуатованого проекту, як валовий дохід від реалізації продукта (послуги); загальний обсяг та склад основних поточних затрат; податкові платежі;

валовий та чистий прибуток; грошовий потік(що являє собою суму чистого прибутку та амортизаційних відрахуваннь). Цей розрахунок також здійснюється на перший рік у помісячному, а на другий рік - в поквартальному розрізах.

На третьому етапі розрахунків визначається точка беззбитковості по даному проекту, котра демонструє, при якому обсязі продажу продукту чи послуги буде досягнуто самоокупності господарської діяльності об’єкту інвестуванняна стадіїйого експлуатації. Беззбитковість цієї діяльності досягається при такому обсязі чистого доходу від реалізації котрий рівний сумі поточних затрат. Графічна інтерпритація точки беззбитковості показана на малюнку⁷.

Розрахунок точки беззбитковості представлено по даним, приведеним у таблиці⁸ (обсяг виробництва прирівнюється до обсягу реалізації). Для розрахунків використовують наступну формулу:

ПВпост

ОПб = , (1)

Рп - Рпзп

де

ОПб - обсяг продажу (виробництва), який забезпечує досягнення точки беззбитковості розглянутого інвестиційного проекту;

ПВпост - сума постійних потичних витрат (до них відносяться витрати по оренді і утриманню основних фондів, витрати на рекламу та інші види поточних витрат, сума котрих не змінюються при зміні

обсягів продажу або виробництва);

Рп - рівень чистого прибутку до обсягу продажі в процентах;

Рпзп - рівень змінних поточних витрат до обсягу продажі в процентах (до змінних відносяться витрати на сировину і матеріали, транспортні витрати, витрати на оплату процентів за коткотерміновий кредит та інші види поточних витрат, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів продажі або виробництва).

На четвертому етапі розрахунків визначається період окупності інвестицій в проект. Він вираховується на середньорічну суму грошового потоку. Обидві ці суми повинні бути прирівнені до реальної вартості по ставці процента, яка зазвичай приймається в розмірі 8 - 12 процентів в рік (фактор інфляція був виключений в процесі розрахунку цих показників). Більш детально методика цього показника буде викладена в наступному розділі.

12. Ñòðàòåã³ÿ ô³íàíñóâàííÿ ³íâåñòèö³éíîãî ïðîåêòó.

Стратегія фінінсування інвестиційного проекту полягає у викладені бізнес-плану. В процесі розробки цієї стратегії необхідно визначити джерела фінансування інвестиційного проекту. Види джерел формування інвестиційних ресурсів і принципи їх оптимізації були детально викладені в попередньому розділі. Керуючись цими принципами визначаються можливі джерела фінансування.

В процесі підготовки цього розділу бізнес-плану також слід розглянути склад привабливих джерел капіталу, в перчу чергу, можливість залучення засобів іноземних інвесторів. Форми такого залучення можуть бути найрізноманітніші - грошовий вклад в іноземній валюті; майновий вклад; забезпечення одержання кредитів іноземних банків; залучення до будівництва закордонного підрядчика та його фінансування; передача прав на використання патентів, ліцензій, “ноу-хау”; забезпечення підготовки кадрів для ефективної експлуатації об’єкта та інші.

Повний варіант бізнес-плану, викладений вище, розробляється по крупним інвестиційним проектам при необхідності залучення великих сум інвестиційних ресурсів. ПО інвестиційним проетам, які не вимагають високих розмірів залученого капіталу (в практиці інвестиційної діяльності України - до 100.000 доларів США або відповідно в національній валютв по поточному курсу), розробляється і подається короткий варіант бізнес плану.

Розроблений бiзнес-план дає можливiсть iнiцiаторам iнвестицiйного проекту майбутнiм iнвесторам докладно оцiнити доцiльнiсть його реалiзацiї i очiкувану ефективнiсть.

2.2. Методи оцiнки ефективностi реальних iнвестицiй.

Оцiнка ефективностi iнвестицiй являє собою найбiльш вiдповiдальний етап в процесi прийнятя iнвестицiйних рiшень. Вiд того, наскiльки об’єктивно i докладно проведена ця оцiнка, залежать строки повернення вкладеного капiталу i темпи розвитку компанiї (фiрми). Ця об’єктивнiсть i докладнiсть оцiнки ефективностi iнвестицiйних проектiв в значнiй мiрi визначається використанням сучасних методiв проведення такої оцiнки.

Слiд вiдмiтити, що методи оцiнки ефективностi капiтальних вкладень, якi використовуються на даний час в вiтчизнянiй практицi, не можна визнати коректними. Îáèäâà ïîêàçíèêà ÿêi âèêîðèñòîâóþòüñÿ â öèõ öiëÿõ - êîåôiöiºíò åôåêòèâíîñòi (âiäíîøåííÿ ñåðåäíüîði÷íî¿ ñóìè ïðèáóòêó äî ñóìè êàïiòàëüíèõ âêëàäåíü) òà ñòðîê îêóïíîñòi (îáåðíåíèé éîìó ïîêàçíèê) ìàþòü ðÿä суттєвих íåäîëiêiâ, якi не дозволяють одержати об’єктивну оцiнку ефективностi реальних iнвестицiй.

Òàê â ÷îìó ñóòü öèõ íåäîëiêiâ? Ïåðøèé ç íèõ ïîëÿãຠâ òîìó, ùî ïðè ðîçðàõóíêàõ êîæíîãî iç ïåðåðàõîâàíèõ ïîêàçíèêiâ íå âðàõîâóºòüñÿ ôàêòîð ÷àñó - íi ïðèáóòîê, íi îáñÿã коштiв якi iнвестуюються не одержують реальної вартостi. Звiдси, в процесi розрахунку порiвнюються свiдомо незрiвняннi велечини - сума iнвестицiй в реальнiй вартостi i сума прибутку в майбутнiй вартостi. Другий iз недолiкiв використованих показникiв полягає у тому, що показником повернення iнвестованого капiталу приймається тiльки прибуток. Але, в реальнiй практицi iнвестицiї повертаються у виглядi грошового потоку, який складається iз суми чистого прибутку i амортизацiйних вiдрахувань. Звiдси, оцiнка ефективностi iнвестицiй тiльки на основi прибутку суттєво спотворює результати розрахункiв (штучно занижує коефiцiєнт ефективностi i завищує строк окупностi). I на кiнець, третiй недолiк полягає у тому, що показники якi розглядаються дозволяють одержати лише односторонню оцiнку ефективностi iнвестицiйного проекту, бо вони обидва базуються на використаннi одинакових вихiдних даних (суми прибутку i суми iнвестицiй).

Навiть такий короткий огляд вiтчизняної практики оцiнки ефективностi капiтальних вкладень свiдчить про недоцiльнiсть її використання в сучасному iнвестицiйному менеджментi.

Розглянем базовi принципи i методичнi пiдходи, якi використовуються в зарубiжнiй практицi при оцiнцi ефективностi реальних iнвестицiй.