- 10 -

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ »

Тема : Подільский економічний район

Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02

Керівник: кандидат економічних наук,

доцент Строкань Т.М.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

З М І С Т

1. Вступ.

2. Природні умови і ресурси.

3. Населення.

4. Промисловість.

5. Сільске господарство.

6. Транспортна система.

7. Переспективи розвитку.

8. Короткі висновки.

Література

1. Вступ.

Подільский економічний район.

Площа – 60,9 тис. км².

Населення – 4560,2 тис. чол.

Склад – Тернопільска, Хмельницька, Вінницька області.

Подільский економічний район має зручне економіко-географічне положення, вигідне транспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає 4 місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Протяжність території з півночі на південь – 240 км, із заходу на схід – 370 км. Район розташований у центральній частині Правобережної України, в зоні з родючими грунтами і достатнім зволоженням, що що сприяє розвитку агропромислових комплексів. Транспортна система має добрі можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Волинським , Столичним, Причорноморським економічними районами. Близкість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польшею, Угорщиною дає змогу розвивати на його території галузі з виробництва, продукція яких може транспортуватися у ці країни.

Район поділений на 64 адмінистративно-територіальні райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку. Тут є 46 міст, 73 селища міського типу та 1709 сільських Рад.

2. Природні умови і ресурси.

До природних ресурсів району належить сільскогосподарські, частково лісові, мінеральні, водні, та рекреаційні. Природні сільсько-господарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території. Переважання чорноземів і сірих лісових грунтів зумовило високий рівень освоєння земельних ресурсів. З загальної земельної площі (6096 тис. га) 80,6 % становлять землі сільськогосподарських підприємств, орендарів та інших землекористувачів. Сільськогосподарські угіддя становлять 71 % земельної площі, що вище від показника в Україні і свідчить про високий рівень сільскогосподарського освоєння району. Частка орних земель становить 84,4% . В умовах високої розораності, значного розчленування поверхні території зростає кількость ерозованих земель. Район характеризується помірно-континентальним кліматом впливом циклонів і max рівнем опадів у травні-липні. Середньорічні температури коливаються в межах 7,0 – 8,9 ⁰С. Влітку температура підвищується до + 38 ⁰С, взимку понижується до – 34 ⁰С. Середньорічна кількість опадів змінюється від 700 мм до 500 мм. В районі густа мережа річок, що належать до басейнів Дніпра, Південного Бугу й Дністра, серед яких найбільші Серет, Збруч, Стрипа,, Ушиця, Соб, Рось. Лісові ресурси становлять 800,5 тис. га, або 11,5 %. На півдні ростуть соснові ліси з домішкою берези, осики, клена, липи, ясена, бука. Ліси району мають велике грунтоводазахисне, водоохоронне, рекреаційне значення.

Серед мінеральних ресурсів району провідне місце належить групі будівельних матеріалів, сировини для виробництва цементу, в’язких матеріалів, цегли, черепиці, щебеню. Значні поклади гранітів та гнейсів знаходяться вздовж річок Случі, Буку, Хамори. Родовища червоного граніту є в Шепетівському, а в Кам’янець-Подільському районі в деяких місцях на поверхню виходить марганець. Запаси карбонатних порід є в придністровських районах Тернопільської та Хмельницької областей. В Тернопільщині зосереджені запаси мергелів, придатних для виробництва цементу. Крейда є в центральній та північній частинах Тернопільщини. Родовища гіпсу, матеріалу для внутрішнього облицювання споруд є в Борщівському, Кам’янець-Подільському та Ново-Улицькому районах. В Хмельницькій та Вінницькій областях відомі родовища первинного каоліну, який використовується у фарфоровій, паперовій, гумовій промисловості. По всьому Поділлі поширені льоси, лесовидні суглинки і глини, придатні для виробництва цегли і черепиці. У Вінницькій області 0,8 млрд. т запасів залізних руд. Джерела мінеральних лікувальних вод відомі у Гусятинському, Полонському, Козятинському, Немирівському районах. Мінеральні райони Поділля є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжрайонного значення. На Поділлі є пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі речовина, яка використовується для виробництва скламитого цементу, кахельних плит, перліту, кольорового бетону. В Придністров’ї знаходяться невеликі залежі горючіх сланців. Подільський економічний район має багаті поклади цінних корисних копалин, особливо будівельних, значні запаси підземних вод, сприятливі кліматичні умови. Природні умови Поділля – один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно- економічних зв’язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

3. Населення.

Середня густота населення 74,9 чол./ км². Найгустіше заселене Придністров’я ( 117 чол./ км²), рідше – північна частина. Подільский район є одним з найменш населених районів України.

Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня. Тепер Поділля належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення. Причини цього : висока зайнятість жинок у суспілному виробництві, зростання кількості розлучень, невисокі доходи. Трудові ресурси економічного району становлять половину загальної чисельності населення, але ця частка знижується. Рівень зайнятості трудових ресурсів становить  87 %.

Кількість працівників народного господарства району з 1985 року зменшилася на 383,4 тис. чол., що є наслідками кризових явищ в економіці району і країни. Найбільше зайнятих працює у промисловості й державних установах та організаціях. Понад 10 % працездатного населення працює в сільскому господарстві, і майже 1/3 трудових ресурсів Поділля – в невиробничій сфері. Аналіз зайнятості трудових ресурсів свідчить про те, що в економічному районі, насамперед у містах, є певні надлишки працездатного населення, що приводить до безробіття. Основна частина населення ( 53,3 % ) проживає в сільській місцевості. Разом з тим Поділля є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські поселення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різні функції : промислові, транспортні, соціальні, будівельні, але найважливішими з них є промислові, де зайнято 25 – 46 % трудових ресурсів.

4. Промисловість.

Соціально-економічний комплекс Поділля формувався під впливом різних факторів, серед яких основними є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. В сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільского господарства на цю галузь припадає майже 52 % . Виробництво промислової продукції з розрахунку на 1 чол.відстає від середнього показника в Україні на 37,2 %, а сільськогосподарської перевищує цей показник на 44,5 %. Поділля спеціалізується на виробництві сілбськогосподарської продукції і її промисловій переробці, тому основною галуззю промисловості є харчова. В районі діють 64 цукрових заводів. Відходи цукроваріння використовують 23 заводи спиртово-горілчаної промисловості. Потужні консервні заводи й комбінати є у Вінниці, Гайсині, Барі, Тульчині, Новій Ушиці, Заліщиках. М’ясна представлена Вінницьким, Тростянецьким, Хмельницьким, Тернопільським м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині, в селі Великф Гаї. Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі. Основна продукція – сир, масло, молочні продукти. Широкого розвитку набула борошномельне-круп’яне виробництво у Вінниці, Вапнярці, Богданівці, Полонному, Тернополі, Чорткові, Кременці; кондитирське ( Вінниця, Чортків ); олійне-жирове ( Вінниця ); пивоварене ( Вінниця, Тивров, Чернятин). Машинобудування має ряд підприємств, які обслуговують потреби сільського господарства і харчової промисловості, а також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів і комбайнів, Калинівський - устаткування для цукрових заводів, Тернопільський – бурякоцукрові комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, пресове устаткування – у Хмельницькому; сільськогосподарськи машини, деревообробний інструмент – в Кам’янці-Подільському; електроапаратуру – в Тернополі. В Могилеві-Подільськомуй Барі функціонують машинобудівни підприємства. Технологічне устаткування для харчової промисловості організоване у Красилові. Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, сірчану кислоту ( Вінниця ).

Легка промисловість у структурі промислового виробництва економічного району має такі підгалузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Текстильне виробництво – Тернопіль, Кременецька фабрика ватину, Дунаєвецька і Славутська суконні фабрики. Економічний район виробляє 15,9 % тканин України. Швейні фабрики є у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Гайсині, Козятині. Взуттєва промисловисть розвинена у Вінниці, Тернополі, Тульчині. Шкіряно-галантерейне виробництво є у Вінниці, Тернополі, Вишнівці; хутрове – у Жмеринці. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Тернополі.

В районі розвинена промисловість будівельних матеріалів в основному на місцевій сировині. Це Гніваньський, Губніківський гранітні кар’єри, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбівський каоліновий завод, понад 40 цегельних заводів; заводи залізобетонних конструкцій у Вінниці, Ладижині, виробниче об’єднання будівельних матеріалів у Тернополі.

Деревообробна промисловість частково орієнтується на привізну сировину. Вона виробляє : меблі – у Вінниці, Тернополі, Барі, Бережанах; папір – у Россоші, Понінці; картон – у селі Проскурівка.

Серед підприємств інших галузей промисловості можна виділити заводи «Будфарфор» і художньої кераміки у Палонному, Тернопільський фарфоровий завод, склоробний у Славуті, фармацевтичну фабрику в Тернополі.

Енергетична база в районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергоблоку.

5. Сільске господарство.

Сільке господарство району спеціалізується на замлеробстві зерново-буряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Поділля характерізується високим рівнем сільськогосподарського освоєння земель.

Провідні зернові культури – озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза, технічні – цукрові буряки. На Поділля вирощують також овес, просо, гречку, соняшник, картоплю. Серед кормових культур поширена конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні трави. Розвинені садівництво ( яблуні, груші, сливи ) та ягідництво; у Придністров’ї – виноградарство.

У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство і свивинарство. Розвинені птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво має сприятливу кормову базу, яку забезпечують відходи харчової промисловості ( цукрової, спиртової ), кормові культури та продукція комбікормової промисловості. Найпоширеніші породи великої рогатої худоби – чорно-ряба, червона, польська; свиней – велика біла; овець – прекос.

6. Транспортна система.

Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення. Експлуатаційна протяжність залізниць загального користування становить 2536 км. Основні лінії: Київ – Одеса; Київ – Львів; Київ – Чернівці. Основні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Козятин, Вінниця, Шепетівка. Автошляхів з твердим покриттям – 17,4 тис. км. Основні з них : Луцьк – Чернівці; Львів – Київ. Судноплавство здійснюється Дністром та Південним Бугом. В обласних центрах функціонують аеропорти. Через територію Полісся проходять газопроводи «Союз», «Уренгой-Ужгород».

7. Переспективи розвитку.

Подільський економічний район має інтенсивні економічні і культурні зв’язки з іншими районами України, так і поза її межами.