170022 (Легені землі. Проблеми збереження лісів), страница 2

Друга група. Насадження малолісистої зони, розташовані в основному в центральних і західних районах країни, що мають захисне й обмежене експлуатаційне значення.

Третя група. Експлуатаційні ліси багатолісних зон країни.

Ліси першої групи не використовуються, у них проводяться тільки вирубування в санітарних цілях, омолодження, догляду, освітлення й т.д. У другій групі режим вирубування обмежений, використання у розмірі приросту лісу. Ліси третьої групи мають промисловий режим вирубування. Вони є основною базою заготівлі деревини. Крім господарської кваліфікації, ліси розрізняють і за їх призначенням й профілем - промислові, водоохоронні, полезахисні, курортні, пришляхові й т.д.

5. Знищення лісів

5.1 Стан лісів у світі

Стан лісів у світі не можна визнати благополучним. Ліси інтенсивно вирубуються і далеко не завжди відновлюються. Щорічний обсяг вирубок складає більше 4,5 млрд. м³. Особливо тривожить світову громадськість проблема лісів тропічної й субтропічної зон, де вирубується більше половини світового обсягу річної лісосіки. Уже деградувало 160 млн. га тропічних лісів, а з вирубаних щорічно 11 млн. га відновлюється плантаціями лише десята частина. Тропічні ліси покриваючі 7% земної поверхні в районах, близьких до екватору, нерідко йменуються легенями нашої планети. Їхня роль у збагаченні атмосфери киснем і поглинанні вуглекислого газу винятково велика. Тропічні ліси - це місце перебування 3 - 4 млн. видів живих організмів. Тут живе 80% видів комах, зростає відомих видів рослин. Ці ліси поставляють запасів кисню. По даним ФАО, вони знищуються зі швидкістю 100 тис. км² за рік. 33% площі тропічних лісів перебувають у Бразилії, по 10% - у Заїрі й Індонезії. Унікальні тропічні ліси Амазонки (7 млн. км² ), які охоплюють 8 держав: Болівію, Бразилію, Венесуелу, Колумбію, Перу, Еквадор, Гайану й Суринам. Амазонія - це неповторний куточок землі. Іншого такого в природі просто немає. Чим він незвичайний? Це найбільша у світі низовина, із найбагатоводнішою рікою, найбільшим масивом тропічного лісу. Його флора нараховує до 4000 видів дерев, коли у всій Європі їх усього 200. Тільки мала частина амазонських рослин досліджена. Багато з них могли стати основою для нових ліків і сільськогосподарських культур. Але нещадна сокира й вогонь загрожують позбавити нас усіх цих багатств. Амазонія впливає на клімат планети. Це дуже важлива, велика частина складного й добре налагодженого природою механізму – біосфери Землі. Якщо його нормальна робота порушиться, це призведе до серйозних наслідків, боляче вдарить по всім нам, де б ми не жили. Особливе занепокоєння викликають пожежі в Амазонії. Адже при цьому виділяється вуглекислий газ. Космонавти свідчать: ліс в Амазонії на величезних площах затягнутий сизим серпанком. Його палять, щоб очистити ще одну ділянку землі під плантації. Середнє число дрібних пожеж доходить в окремі місяці до 8 тис. У певний момент весь ліс у Південній Америці може зрештою спалахнути одним гігантським багаттям через численні підпали. Право вирішувати долю тропічних лісів цілком належить амазонським країнам. В 1989 р. 8 південноамериканських держав - членів Амазонського пакту прийняли "Амазонську декларацію". Вона закликає до захисту екологічного й культурного надбання амазонських регіонів, раціональному підходу до завдань їх соціально-економічного розвитку, повазі прав проживаючих там індійських племен й народностей. Неблагополучне становище з лісами й на Європейському континенті. На перший план тут виходять проблеми забруднення атмосфери промисловими викидами, які вже почали носити континентальний характер. Ними уражено 30% лісів Австрії, 50% лісів ФРН, а також ліси Чехословаччини, Польщі. Поряд з чутливими до забруднення ялиною, сосною, ялицею, стали ушкоджуватися такі відносно стійкі породи, як бук і дуб. Ліси Скандинавських країн сильно постраждали від кислотних дощів, що утворюються при розчиненні двоокису сірки, що викидає в атмосферу промисловість інших європейських країн. Аналогічні явища відзначені у Канадських лісах які страждають від забруднень, перенесених з США.

5.2 Загибель тропічних лісів

Руйнуються практично всі типи місцеперебувань, однак гостріше всього ця проблема стоїть у вологих тропічних лісах. Щорічно тут вирубується або піддається яким-небудь іншим впливам ліси на площі, рівній приблизно території всієї Великобританії. При збереженні існуючих темпів руйнування цих лісів через 20-30 років від них практично нічого не залишиться. Тим часом, по підрахунках фахівців, дві третини з 5-10 млн. видів живих організмів, які населяють нашу планету, виявлені в тропічних лісах. Найчастіше як основну причину загибелі більшої частини тропічних лісів називають надмірний ріст чисельності населення. Ця остання обставина у країнах, що розвиваються, веде до збільшення заготівлі дров для опалення жител і розширенню площ для підсічного землеробства, яке практикується місцевими жителями. Деякі експерти вважають, що обвинувачення спрямовані не за адресою, тому що, на їхню думку, з підсічним способом обробки землі пов'язане знищення лише 10-20% лісів. Значно більша частина тропічних лісів знищується через широкомасштабний розвиток скотарства й будівництва військових доріг у Бразилії, а також в результаті росту потреби в деревині тропічних дерев, що вивозиться із Бразилії, Африки й Південно-Східної Азії.

5.3 Як зупинити загибель тропічних лісів?

Ряд організацій, такі, як Всесвітній банк і продовольча та сільськогосподарська організація ООН, приклали чимало зусиль і фінансових засобів для того, щоб спробувати зупинити масову загибель тропічних лісів. За період з 1968 по 1980 г. Всесвітній банк витратив 1 154 900 $ на програми відновлення тропічних лісів. Але поки ще неясно, чи вплинуло це яким-небудь чином на вирішення проблеми. Одна із причин малоефективності вжитих заходів, полягає в тому, що значно більші суми витрачаються на проекти розвитку сільського господарства. Коли уряд країни має можливість вибирати між програмою розвитку сільського господарства й проектами відновлення лісів, вибір, як правило, робиться на користь першої програми, тому що вона обіцяє швидке задоволення потреб населення в продуктах харчування. Друга причина полягає в тім, що позики, аналогічні тим, які надаються Всесвітнім банком, насправді іноді сприяють розширенню вирубки лісів. Країна може вважати для себе більш вигідним спочатку одержати доход від продажу деревини спілих дерев, а потім, використовуючи отримані позики, здійснити програму відновлення вирубаних лісів. Отже, у результаті такої постановки справи сума позики подвоюється. Гаппі (Guppy,1984) зробив цікаву пропозицію, що полягає в тім, щоб створити організацію країн – виробників деревини (ОТЕС), аналогічну за структурою успішно функціонуючу нафтовому картелю ОРЕС. На думку Гаппі, ціна на деревину тропічних дерев сильно занижена на світовому ринку. У процесі вирубки лісів тільки 10% дерев удостоюється уваги лісозаготівників. З інших дерев, що виростають у лісі, 55% непоправно руйнуються, а що залишилися 35% залишаються недоторканими. Тим часом багато дерев, що залишилися непроданими, цілком придатні для використання й експорту й мають прекрасну деревину. Просто ринкові ціни не виправдують витрат на транспортування. У силу того, що деревина тропічних дерев приносить настільки незначний прибуток на світовому ринку, проекти збереження й розвитку лісових масивів ніяк не можуть конкурувати з проектами розвитку сільського господарства, будівництва гребель для ГЕС або якими-небудь іншими планами розвитку. Пропонований картель міг би, штучно завищуючи ціни на деревину тропічних лісів на світовому ринку, сприяти підвищенню значимості збереження лісових масивів. Крім того, частина доходів, одержуваних за рахунок підвищення цін на деревину, можна було б направляти на проекти відновлення лісів. Чи приведе цей шлях до порятунку тропічних лісів - покаже майбутнє. Ясно однак, те, що цей план відповідає одній дуже важливій вимозі: його здійснення не приведе до того, що вся вага тягаря й жертв, пов'язаних зі збереженням вимираючих видів тварин і рослин, падає на плечі тієї частини населення земної кулі, що найменше готова до цього, а саме на плечі населення країн, що розвиваються.

5.4 Промислове лісокористування

Термін "лісове користування", позначає використання всіх ресурсів лісу, всіх видів лісових багатств.

Головне лісокористування займається заготівлею й використанням деревної продукції: основної - деревини, другорядної - живиці, кори, тріски, пнів, лубу. Промисловим головне лісокористування називають завдяки більшим масштабам робіт й їхньої постановки на індустріальну основу.

Побічне лісокористування використовує не деревну продукцію, і за ознаками воно близьке до промислового лісокористування. Відмінною рисою двох типів природокористування є те, що для промислового лісокористування характерне широке коло екологічних проблем, а для побічного особливо значимі проблеми, пов'язані із надлишком відвідувань лісових масивів й непомірним вилученням біологічних ресурсів лісу.

Промислове лісокористування. Головним напрямком промислового лісокористування є заготівля деревини. Із цим пов'язано виникнення екологічних проблем у зонах масових заготівель лісу. Одним із основних наслідків заготівлі деревини є заміна корінних лісів вторинними, як правило, менш коштовними й нерідко менш продуктивними. Але це тільки перший крок. Рубання запускає механізми глибоких економічних змін у регіоні зникнення лісу. Ці зміни зачіпають всі сфери. Інтенсивність змін залежить від інтенсивності вирубувань, а вони, у свою чергу, залежать від ряду факторів: потреба в деревині, транспортна доступність району заготівель, оснащеність робіт на лісосіці. Також на інтенсивність вирубування впливають склад порід і вік лісів. Несприятливі наслідки особливо проявляються в тих випадках, коли спостерігається переруб деревини (вирубується більше, ніж виростає за рік). Використання деревини в лісохімічній промисловості.

При рубаннях, що відстають по темпах приросту деревини, спостерігається недоруб, який приводить до старіння лісу, зниженню його продуктивності, захворювання старих дерев. Отже, переруб приводить до виснаження лісових ресурсів в одних районах, а недоруб - до недовикористання їх в інших. І в тому, і в іншому випадку ми маємо справу з нераціональним природокористуванням. Тому лісівники відстоюють концепцію безперервного лісокористування, заснованого на збалансованості вирубки й поновлення лісів і запасів деревини. Однак поки що на планеті переважає переруб лісів.

Виникнення екологічних проблем пов'язано не тільки з масштабами вирубування лісів, але й зі способами вирубування. Зіставлення позитивних і негативних наслідків свідчить про те, що вибіркове вирубування є більш витратною формою, відрізняється меншим екологічним збитком.

Лісові ресурси – ресурси відновні, але цей процес займає 80-100 років. Цей період подовжується в тих випадках, коли землі сильно деградують після вирубки лісів. Тому поряд із проблемами лісовідновлення, яке може здійснюватися шляхом самовідновлення лісопосадок і для прискорення – шляхом створення лісових плантацій, постає проблема дбайливого використання заготовленої деревини. Але зведенню лісів - деструктивному антропогенному процесу протистоїть стабілізуюча антропогенна діяльність - прагнення до повного використанню деревини, до застосування методів, що щадять вирубування лісу, а також конструктивна діяльність - лісовідновлення.

5.5 Лісові пожежі