169796 (Екологічний аудит), страница 2

Аудитор повинний володіти необхідною професійною кваліфікацією, піклуватися про підтримку її на належному рівні, дотримувати вимоги нормативних документів. Аудитор не повинний робити клієнтові послуги в тих областях економіки, у яких він не має достатніх професійних знань.

Використання методів статистики й економічний аналіз дозволяє організувати аналіз проведених перевірок, на високому науковому рівні, одержати більш об'єктивні і достовірні дані для прийняття рішень.

Застосування нових інформаційних технологій полягає переважно у використанні обчислювальної техніки для організації аудиторської діяльності. Це стосується і проведення перевірки й аналізу звітності, ведення і відновлення обліку.

За результатами перевірки аудитор може зробити необхідні раціональні висновки, що допоможуть клієнтові в організації роботи і веденні бухгалтерського обліку.

Відповідальність аудитора виявляється в тім, що він відповідає за свій висновок про фінансові звіти підприємства, що перевіряється. Відповідальність за зміст звітів несе керівництво підприємства, що перевіряється. З погляду класифікаційних ознак можна виділити зовнішній і внутрішній аудит, обов'язковий і ініціативний.

Зовнішній аудит проводиться на договірній основі аудиторськими фірмами або індивідуальними аудиторами з метою об'єктивної оцінки вірогідності бухгалтерського обліку і фінансової звітності суб'єкта, що хазяює.

Внутрішній аудит представляє незалежну діяльність в організації по перевірці й оцінці її роботи в інтересах керівників. Ціль внутрішнього аудита — допомогти співробітникам організації ефективно виконувати свої функції Л. Внутрішнього аудита проводять аудитори, що працюють безпосередньо в даній фірмі. У невеликих організаціях може і не бути штатних аудиторів. У цьому випадку проведення внутрішнього аудита можна доручити ревізійній комісії або аудиторській фірмі на договірних засадах.

Аудит може бути ініціативним (добровільним), коли він проводиться за рішенням керівництва підприємства (організацій) (або її засновників), або обов'язковим, якщо його проведення обумовлене прямою вказівкою у Федеральному законі.

Основна мета ініціативного аудита — виявити недоліки у веденні бухгалтерського обліку, складанні звітності, в оподатковуванні, провести аналіз фінансового стану об'єкта, що хазяює, і допомогти йому в організації обліку і звітності.

Обов'язковий аудит у нашій країні проводиться відповідно до Постанови Уряду РФ від 7 грудня 1994 р. № 1355. відповідно до якого обов'язковій перевірці підлягають:

• Економічні суб'єкти, що мають організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства, незалежно від числа їхніх учасників (акціонерів) і розміру статутного капіталу;

• банки й інші кредитні установи;

• страхові організації і суспільства взаємного страхування;

• товарні і фондові біржі;

• інвестиційні інститути (інвестиційні і чекові інвестиційні фонди, холдингові компанії);

• позабюджетні фонди, джерелами утворення засобів яких є передбачені законодавством РФ обов'язкові відрахування, вироблені юридичними і фізичними особами;

• благодійні й інші (інвестиційні) фонди, джерелами утворення засобів яких є добровільні відрахування юридичних і фізичних осіб;

• економічні суб'єкти, якщо в їхньому статутному капіталі мається частка, що належить іноземним інвесторам.

2.Екологічний аудит. Терміни і визначення.

Закон «Про охорону навколишнього середовища» від 10 січня 2002 року визначає екологічний аудит як незалежну, комплексну, документовану оцінку дотримання суб'єктом господарської й іншої діяльності вимог, у тому числі нормативів і нормативних документів, в області охорони навколишнього середовища, вимог міжнародних стандартів і підготовку рекомендацій з поліпшення такої діяльності.

Екологічне аудирование — експертиза й аналіз діяльності і звітності суб'єкта, що хазяює, уповноваженими на те юридичними (аудиторська організація) або фізичними (еколог-аудитор) особами з метою визначення їхньої відповідності діючому екологічному законодавству, екологічним нормативним актам, стандартам, сертифікатам, правилам, вимогам, постановам і розпорядженням державних і природоохоронних органів по забезпеченню екологічної безпеки, проведення консультацій і видача рекомендацій.

Метою екологічного аудирования є оцінка впливу і прогнозування екологічних наслідків діяльності суб'єкта, що хазяює, на навколишнє середовище, установлення відповідності його діяльності вимогам діючого природоохоронного законодавства, екологічних нормативних актів, стандартів, правил, постанов і розпоряджень державних і природоохоронних органів, визначення основних напрямків забезпечення екологічної безпеки виробництва, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

2.1.Про історію екологічного аудита.

Вперше екологічний аудит почав використовуватися при контролі великих промислових корпорацій на території США. Розглядаючи фактор навколишнього середовища як потребуючий усе більшої уваги і з огляду на ряд аварій, великі промислові корпорації поставили свої підприємства під внутрішній контроль з метою оцінки, чи не є вони джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. Задачею екологічного аудита було інформування правління корпорації й акціонерів про заходи для дотримання діючого природоохоронного законодавства і про ризик можливих аварій, з погляду впливу на навколишнє середовище.

У 1989 році Міжнародна торговельна палата (МТП) опублікувала документ, що заклав основи внутрішнього екологічного аудита як процедури самоконтролю й інструмента внутрішнього менеджменту. Внутрішній екологічний аудит являє собою елемент системи заходів щодо охорони навколишнього середовища на підприємстві і містить у собі систематичні перевірки, доповнені аналізами, тестами і контролем впливу промислових процесів на навколишнє середовище. Екологічне аудирование визначалося в ньому як заглиблений постійний аналіз природоохоронній діяльності підприємства, причому підкреслювався його добровільний характер. Підхід, запропонований міжнародною торговельною палатою, одержав визнання в промисловців, оскільки дозволяв керівникам підприємств забезпечити контроль за станом охорони навколишнього середовища на підприємстві, а також контролювати роботу підприємства з погляду природоохоронних нормативів.

Внутрішній екологічний аудит підприємства включає аналіз внутрішнього контролю керування виробничим процесом, оцінку слабких сторін і неполадок контрольного устаткування, облік ризику для навколишнього середовища обстежуваного об'єкта, збір доказів практичної ефективності внутрішнього екологічного контролю, оцінку зібраних матеріалів для визначення недоліків системи заходів, що перевіряється, по охороні навколишнього середовища, представлення звіту про результати екологічного аудита. На основі висновків екологічного аудита розробляється план дій, що уточнює сукупність коригувальних мір.

Поряд із внутрішнім екологічним аудитом, за рубежем часто використовується і цільовий екологічний аудит, спрямований на виявлення впливу на навколишнє середовище і включну оцінку аварій, інвентаризацію устаткування, оцінку потенційного ризику, оцінку стану навколишнього середовища.

Екологічний аудит, спрямований на оцінку аварій, полягає в ідентифікації підприємств — можливих джерел аварій, вивченні якісного і кількісного впливу можливої аварії на стан навколишнього середовища, підготовці відповідних рекомендацій.

Екологічний, аудит устаткування спрямований на інвентаризацію природоохоронного устаткування і його використання.

Оцінка екологічного ризику ставить своєю задачею вивчення сценаріїв можливих аварій і їхніх наслідків для навколишнього середовища і населення, аналіз передбачених мір і засобів попередження й обмеження наслідків аварії, порядок розрахунку збитку, нанесеного діяльністю підприємства, деталізацію засобів зм'якшення цього збитку, оцінку впливу на середовище залишкового забруднення, систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію. Екологічний аудит ризику проводиться підрозділом компанії, відповідальним за ризик, по його власній ініціативі, а також за вимогою адміністрації банків і страхових компаній, що несуть витрати по кредитуванню або страхуванню від аварійного і поступового забруднення. Екологічний аудит стану навколишнього середовища проводиться при злитті або придбанні підприємств або нерухомості, включаючи придбання ділянок під забудову.

У 1990 році Комісія європейських співтовариств (КЕС) виступила з першим проектом обов'язкових правил екологічного аудита. Проект викликав критикові з боку (МТП), деяких країн — членів ЄЕС, а також різних міжнародних і національних організацій. Зауваження відносилися до можливості втручання в організацію роботи промислового сектора, обов'язковості екологічного аудита і розкриття результатів екологічного аудита громадськості. У 1991 році КЭС вийшла з новими пропозиціями, і в жовтні 1991 року був створений остаточний варіант правил обов'язкового екологічного аудита. Він передбачає створення системи природоохоронних заходів на підставі висновку про екологічний стан підприємства.

Система природоохоронних заходів містить у собі програму і план природоохоронних заходів, систему імпактного моніторингу за станом навколишнього середовища, систему природоохоронної документації, що ведеться, періодичність екологічного моніторингу. Документація по організації системи природоохоронних заходів затверджується офіційним аудитором. Екологічний аудит підприємства проводиться з проміжком в один - три роки. Звіти екологічного аудита затверджуються офіційним аудитором, а їхні висновки доводяться до зведення влади і громадськості.

Директивою ЄС 1836/93 у 1993 році були затверджені Правила екологічного керування й аудита. Компанії, що реалізують цю систему, мають право на використання спеціальної екологічної емблеми. Поряд із Правилами екологічного керування й аудита, затвердженими директивою ЄС 1836/93, у Великобританії розроблений і впроваджений Стандарт для системи екологічного керування BS 7750. Міжнародна організація по стандартизації закінчила розробку міжнародних норм екологічного керування підприємством ISO 14000.

2.3. Мети аудита. Форми. Об'єкти.

Мети екоаудита

контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;

перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;

оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;

оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.

Форми екоаудита:

добровільний екоаудит, проведений з ініціативи підприємства;

обов'язковий екоаудит, проведений по спеціальному дозволі державних органів, наполяганню акціонерів або населення прилеглих районів.

Об'єкти екоаудита:

сировина;

продукти харчування, харчоблоки;

технологічні процеси;

продукція;

викиди в атмосферу;

стічні води;

відходи;

засобу індивідуального і колективного захисту;

техніка безпеки;

положення про політика Компанії в області охорони праці і навколишнього середовища;

екологічний паспорт підприємства й ін.

2.3.Ліцензування екоаудиторської діяльності.

Норми, що регламентують порядок ліцензування діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються в багатьох нормативних актах різного рівня. Як правило, основні положення про ліцензування того або іншого виду діяльності, зв'язаної з природокористуванням, утримуються у федеральних законах, що відповідає положенням статті 49 Цивільного кодексу Російської Федерації, і потім конкретизуються в актах, видаваних Урядом Російської Федерації, а також федеральними міністерствами і відомствами. Окремі види діяльності, прямо не зазначені в законах, підлягають ліцензуванню на підставі Постанови Уряду Російської Федерації від 24 грудня 1994 року № 1418 "Про ліцензування окремих видів діяльності" Цією Постановою визначений порядок видачі ліцензій, у тому числі на діяльність в області охорони навколишнього середовища. Федеральні органи виконавчої влади, інші спеціально уповноважені на ведення ліцензійної діяльності органи, органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації здійснюють ліцензійну діяльність на підставі положень про ліцензування окремих видів діяльності, затверджуваних Урядом Російської Федерації. Ліцензії на здійснення перерахованих нижче видів діяльності видаються юридичним особам, а також фізичним особам, зареєстрованих як підприємців.

2.4 Екологічний і фінансовий аудит. Подібності і розходження.

З порівняння екологічного аудита з фінансовим випливає, що екологічної аудит є добровільним видом діяльності, що здійснюється на основі розроблених базових положень і принципів і не має твердої регламентації й обмежень.

В даний час розробляється ряд настановних положень для наближення моделі екологічного аудита до моделі фінансового. Результатом цих обмежень, імовірно, будуть два типи екологічного аудита, що будуть проводитися відповідно до мет внутрішньої політики компанії і зовнішніх контролюючих структур, що наближається до системи внутрішнього і зовнішнього фінансового аудита. Як і у фінансовому аудиті, передбачається перевірка діяльності компанії і її атестація сторонніми організаціями.

Таблиця 1. Порівняння екологічного і фінансового аудита.

3. Зміст екологічного аудита

3.1 Види і параметри аудита.

Екологічний аудит повинний бути орієнтований на внутрішні індивідуальні потреби підприємства відповідно до його політики і встановлених цілями. Крім того, важливо чітко ідентифікувати мети і задачі діяльності підприємства, перш ніж визначити, який тип екологічного аудита йому необхідний. Наприклад, офіційні природоохоронні органи установлюють визначений ступінь детальності проведення екологічного аудита, тоді як рада директорів або керівництво підприємства, відповідно до власних задач і проведеною екологічною політикою, може зробити установку на проведення більш детального аудита, у якому аналізуються всі аспекти організації керування і роботи підприємства на різних структурних рівнях. Екологічний аудит можна умовно підрозділити на кілька типів у залежності від цілей, однак вони не є взаємно виключають. Це значить, що протягом року можна провести кілька різних видів екологічного аудита: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т.д.