168773 (Екологічний моніторинг і система екологічної інформації), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Екологічний моніторинг і система екологічної інформації", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экология" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "экология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "168773"
Текст 3 страницы из документа "168773"
Для водного середовища відповідно до кожної забруднюючої речовини встановлено два види ГДК:
-
у воді господарського й побутового призначення (ГДКгп) – така концентрація шкідливої речовини, яка не повинна чинити прямого або непрямого впливу на організм людини протягом усього її життя і погіршувати гігієнічні умови водокористування;
-
у водоймах рибогосподарського призначення (ГДКрг) – концентрація шкідливої речовини у воді, яка не повинна погіршувати стан популяцій риб, в першу чергу промислових. Як правило, ГДКрг більш жорсткі, оскільки при переході шкідливих речовин харчовими ланцюгами відбувається їх біологічне накопичення до розмірів, які шкідливі для людини. Тому рибогосподарська ГДК в три рази нижча від санітарних норм, нафтопродуктів – у шість разів, важких металів – в 100 разів. ГДК води вимірюється у мг/л.
Для ґрунтів основним нормативом екологічної безпеки є ГДКг – концентрація шкідливих речовин в орному шарі ґрунту, яка не повинна чинити прямого або непрямого впливу на дотичні середовища і здоров’я людини. Особливості нормування якості ґрунту обумовлені тим, що забруднення ґрунтів діє на організм людини не прямим шляхом, а опосередковано через інші середовища – повітря, воду, рослини. Тому при визначенні граничнодопустимої концентрації ґрунту, крім загальносанітарних показників, використовуються показники, які характеризують міграцію речовин з ґрунту в рослини, повітря, ґрунтові води.
ГДК речовин у водоймищах та ґрунті встановлюється за ознакою шкідливого впливу на здоров’я людини, на органолептичний або загальний санітарний стан водоймища, ґрунту тощо, яка характеризується найменшою пороговою концентрацією. Оскільки ця ознака шкідливості визначає характер, напрямок найбільш вірогідної дії найменших концентрацій речовини, вона отримала назву лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ). Він завжди наводиться в таблицях з ГДК речовин, характеризуючи їх основну якісну сторону.
Для продуктів харчування: ГДКпр – концентрація шкідливої речовини, яка протягом тривалого часу не чинить шкідливого впливу на здоров’я людини. Для продуктів харчування ГДК встановлена на сім груп продтоварів: риба, м'ясо, молочні продукти, хліб (зерно), овочі, фрукти, соки. ГДК ґрунту та харчових продуктів вимірюють у мг/кг.
На даний час в Україні та інших країнах СНД ГДК встановлені для більш ніж 500 домішок у повітрі, більш ніж 1000 – у воді і водоймищах, більше 100 – в харчових продуктах, більше 30 – в ґрунті. Ці нормативи мають законодавчу силу і є юридичною основою для санітарного контролю. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі населених пунктів, у воді водних об’єктів та ґрунтах наведені в табл. 1.
Таблиця.1. Граничнодопустимі концентрації деяких шкідливих речовин
| ГДК шкідливих речовин | ||||||||
| у водних об’єктах, мг/л | в атмосфері населених пунктів, мг/м3 | в ґрунтах, мг/кг | ||||||
| Речовина | ГДК | Речовина | ГДК макс. | ГДК | Речовина | ГДК | ||
| Аміак | 2,0 | Нітробензол | 0,008 | 0,008 | Метали | |||
| Амонія сульфат | 1,0 | Сірчистий газ | 0,5 | 0,05 | Ванадій | 150 | ||
| Активний хлор | - | Сірководень | 0,008 | 0,008 | Кобальт | 5,0 | ||
| Ацетон | 2,2 | Хром | 0,0015 | 0,0015 | Марганець: | |||
| Бензол | 0,5 | Фосфорний ангідрид | 0,15 | 0,05 | чорнозему | 700 | ||
| Дихлоретан | ОДР | Оксиди азоту | - | 0,04 | дерно-підзолист. ґрунту: | |||
| Залізо | 0,3 | Пил бавовни | 0,5 | 0,04 | рН = 4 | 300 | ||
| Кадмій | 0,001 | Пил нетоксичний | 0,5 | 0,15 | рН = 5,1–5,9 | 400 | ||
| Капрлактам | 1,0 | Оксиди міді | - | 0,002 | рН = 6 | 500 | ||
| Кобальт | 0,1 | Формальдегід | - | 0,003 | Мідь | 3,0 | ||
| Кремній | 10,0 | Фенол | - | 0,003 | Нікель | 4,0 | ||
| Марганець | 0,1 | Пари свинцю | 0,0003 | 0,0003 | Ртуть | 2,1 | ||
| Мідь | 1,0 | Пари ртуті | - | 0,0003 | Свинець | 32 | ||
| Натрій | 200,0 | Гексахлоран | 0,03 | 0,003 | Свинець | 6,0 | ||
| Нафтопродукти | 0,1 | Кіптява (сажа) | 0,15 | 0,05 | Хром | 6,0 | ||
| Нікель | 0,1 | Метафос | 0,001 | - | Цинк | 23 | ||
| Нітрати | 45,0 | Солі нікелю | - | 0,0002 | Неорганічні сполуки | |||
| Нітрити | 3,0 | Двоокис телуру | - | 0,00001 | Нітрати | 130 | ||
| Ртуть | 0,0005 | Трихлорметан | - | 0,03 | Миш’як | 20 | ||
| Свинець | 0,03 | Пари сірчаної кислоти | 0,3 | 0,1 | Сірководень | 0,4 | ||
| Селен | 0,01 | Хлор | 0,1 | 0,03 | Суперфосфат | 200 | ||
| Скипидар | 0,2 | Хлорид заліза | - | 0,004 | Фториди | 10 | ||
| Фенол | 0,001 | Чадний газ | 3,0 | 1,0 | Ароматичні вуглеводні | |||
| Хром (С23+) | 0,5 | Пари оцтової кислоти | 0,2 | 0,06 | Бензол | 0,3 | ||
| Хром (С26+) | 0,05 | Ацетон | 0,35 | 0,35 | Ізопропилбензол | 0,5 | ||
| Цинк | 1,0 | Нафталін | 0,003 | 0,003 | Ксилоли | 0,3 | ||
| Етиленгліколь | 1,0 | Пеніцилін | 0,05 | 0,002 | Стирол | 0,1 | ||
| Аміак | 0,2 | 0,004 | Толуол | 0,3 | ||||
| Пари фтороводню | 0,02 | 0,005 | Добрива та ПАР | |||||
| Рідкі добрива з додаванням марганцю | 80 | |||||||
| Азотно-калійні | 120 | |||||||
| ПАР | 0,2 | |||||||
Для того, щоб вимоги нормативів екологічної безпеки виконувалися, кожному підприємству з урахуванням місцевих вимог і фонового рівня забруднення встановлюються нормативи, що обмежують викиди, скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів. До обмежувальних нормативів негативного впливу відносяться ГДВ та ГДС.
Граничнодопустимі викиди (ГДВ) – кількість шкідливих речовин, яка надходить у повітряне середовище з окремого джерела за одиницю часу та з урахуванням дії інших джерел, не створює рівня забруднення, що перевищує ГДК на межі санітарно-захисної зони.
Ділянка землі навколо підприємств, засаджена пилостійкими деревами, що відокремлює їх від житлових масивів для зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людей. ГДВ визначаються таким чином, щоб викиди шкідливих речовин від даного джерела і від інших джерел в певному районі з врахуванням перспектив їх розвитку, розсіювання речовин в атмосфері не створювали приземної концентрації, яка б перевищувала максимальні разові ГДК.
Граничнодопустимі скиди (ГДС) речовин у водні об’єкти характеризуються максимально допустимою масою речовин, які можуть бути відведені у встановленому режимі за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті.
ГДС встановлюються з врахуванням ГДК шкідливих речовин у місцях водокористування та водовідведення, асимілюючої здатності водного об’єкта та оптимального розподілу маси речовини, що скидається, між водокористувачами.
Стічні води можуть скидатися з такою граничною концентрацією забруднюючих речовин, при якій в контрольному пункті не порушуються нормативи якості води.
Підприємства погоджують обсяги викидів шкідливих речовин у повітря та воду з місцевими органами охорони природи. Для цього адміністрація підприємства повинна звернутися до органів охорони природи з листом-клопотанням. Крім того, до листа додається проект нормативів ГДВ (ГДС) забруднюючих речовин, відомості про підприємство, характеристика забруднюючого об’єкта, список заходів щодо досягнення ГДВ (ГДС), дані про послідовність контролю за дотриманням ГДВ (ГДС). Після розгляду проекту нормативів ГДВ (ГДС) за всіма забруднюючими інгредієнтами відділ погодження нормативів та видачі дозволів місцевого органу Мінекобезпеки України надає дозвіл і затверджує нормативи, де вказується перелік та кількість забруднюючих речовин, емісія яких дозволяється, і термін дії дозволу.
Показники ГДВ та ГДС є основою для визначення розміру зборів за забруднення навколишнього середовища. За понадлімітне забруднення ставка збору в середньому в світі у 3–5 разів вища.
