168767 (Екологічна етика журналу "The Ecologist" у контексті глобалізаційних процесів у соціальних комунікаціях)

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

БОНДАРЕНКО ТАМІЛА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 070.484: 504.03

ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЖУРНАЛУ „THE ECOLOGIST”

У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ

27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з соціальних комунікацій

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Михайлин Ігор Леонідович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Лосієвський Ігор Якович, Харківська державна академія культури, професор кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій кандидат філологічних наук, доцент, Житарюк Мар’ян Георгійович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, докторант кафедри міжнародної журналістики.

Захист відбудеться “29” жовтня 2008 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз,4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз,4.

Автореферат розіслано “27” вересня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.О. Давидова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Середина ХХ століття являє собою перехідну епоху в екологічній суспільній свідомості. Стурбованість, ініційована насамперед значним техногенним впливом на природу, неодмінно актуалізує проблему взаємовідносин людини і природи, що пов’язується з „феноменом страху” перед знищенням земного життя. „Феномен страху”, яким виступає глобальна екологічна криза, супроводжується деструктивними змінами в масовій свідомості людей і вимагає регламентації меж їх утручання в природне середовище та відповідальності за порушення природного балансу. Істотну роль у формуванні відповідального ставлення людини до довкілля відіграють соціально-комунікаційні інститути, зокрема друковані та електронні засоби масової інформації, що забезпечують комунікативні потреби людини в екологічній інформації та є інструментами впливу на масову свідомість.

Дискусії, присвячені осмисленню екологічних проблем, сьогодні переміщуються в епіцентр світової суспільствознавчої думки і стають невід’ємною частиною сучасних соціально-комунікативних процесів. З огляду на те що до обговорення сучасної глобальної екологічної кризи долучаються всі сфери суспільного життя, вона поступово стає вихідним пунктом роздумів над світовими проблемами, концентруючи в собі суперечливі ідеї стосовно характеру майбутнього розвитку людства. З одного боку, утверджується технократичний підхід до осмислення екологічної кризи, згідно з яким її розв’язання вбачається в підвищенні рівня життя суспільства, економічному зростанні й інтенсивному використанні природних ресурсів. Другий - екологічний - підхід передбачає протилежну стратегію розвитку й спирається на інші світоглядні позиції, утверджуючи необхідність формування екологічної свідомості й вироблення нової стратегії моральної поведінки, яка б надавала нову шкалу цінностей у системі „суспільство - природа” і змогла захистити людство від наслідків глобальної екологічної кризи.

Провідну роль у зміні світоглядної парадигми сучасні дослідники віддають екологічній (інвайронментальній, природоохоронній) етиці, що являє собою міждисциплінарний напрямок дослідження і розглядається як керівництво в екологічних ситуаціях, що розширює межі спільності, органічно вводить природу до зони морального простору, формує установку на безмежну відповідальність людини за все живе і відображає існування екологічної свідомості.

Значна роль у формуванні екологічної свідомості належить екологічним виданням, які не лише висвітлюють сучасні глобальні проблеми, а й пропонують шляхи їх розв’язання, формулюючи етичні принципи, що мають стати підґрунтям нового мислення. Одним із таких видань є журнал “The Ecologist”, який видається в Лондоні з 1970 р. і являє собою один із найбільш тривалих екологічних соціально-комунікаційних проектів, що не лише аналізує глобальні проблеми останніх десятиріч, але й пропонує власну картину світу, підґрунтям якого має стати екологічна етика.

Звернення до зарубіжного досвіду сьогодні особливо актуалізується у зв’язку з активним залученням України до світових інформаційно-комунікаційних процесів і зумовлено насамперед незадовільним станом екологічної журналістики в Україні. Як зазначає О.О. Бєляков, про це свідчить як відсутність загальнонаціональної екологічної газети з періодичністю більш ніж раз на тиждень, яка б оперативно реагувала на поточні події, та науково-популярного журналу, так і несистематичність (через брак коштів) або мала періодичність виходу локальних екологічних видань. Розв’язанню цієї проблеми сприятиме вивчення даного сектора соціальної комунікації за кордоном, досвід роботи якого може бути використаний українськими мас-медіа.

Отже, актуальність пропонованого дослідження зумовлена двома чинниками:

– необхідністю вивчення в умовах глобальної кризи досвіду спеціалізованих екологічних видань як невід’ємних складових соціально-комунікаційної системи, що не лише здійснюють аналіз існуючих екологічних проблем, а й пропонують стратегії їх розв’язання;

– відсутністю досліджень, присвячених аналізові екологічної етики на сторінках загальних і спеціалізованих періодичних видань.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна відповідно до науково-тематичного плану та основного напрямку її роботи, що передбачає дослідження й розробку широкого ряду соціально-комунікативних проблем.

Мета роботи передбачає комплексний аналіз специфіки екологічної етики журналу „The Ecologist”, а також особливостей процесу становлення й розвитку видання, ґрунтуючись на дослідженні матеріалів за 1970–2001 рр.

Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:

– розглянути роль соціально-комунікативних процесів у формуванні світової екологічної свідомості від античності до сучасності;

– з’ясувати стан вивчення проблеми на сучасному етапі;

– визначити зміст поняття „екологічна етика”;

– розглянути джерела й основні напрямки екологічної етики;

– представити загальну характеристику часопису як складової соціально-комунікаційної системи;

– дослідити фундамент, джерела, функції екологічної етики журналу „The Ecologist”;

– проаналізувати особливості деструктивного й творчого етапів екологічної етики видання;

– окреслити основні сфери суспільного життя, в межах яких формуються нові етичні принципи „The Ecologist”;

– проаналізувати зміст і специфіку етичних засад, пропонованих у журналі як підґрунтя екологічної свідомості.

Об’єкт дослідження - журнал „The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи.

Предмет дослідження - екологічна етика видання.

Першоджерелом дослідження виступають матеріали журналу “The Ecologist”, а також тексти доповідей журналістів видання на екологічних форумах. Для аналізу в роботі залучено публікації „The Ecologist” за 1970–2001 рр. - період керування й активної участі в журналі редактора і засновника Е. Ґолдсміта. Протягом згаданого періоду у виданні превалювали аналітичні матеріали з екологічних проблем і концептуальні статті, що порушували філософські питання. Зміна у 2000 р. головного редактора позначилася на інформаційній політиці журналу, що виявилася насамперед у збільшенні обсягу новинарних публікацій, зникненні концептуальних статей, зменшенні кількості аналітичних матеріалів, більшій зосередженості на глобальній тематиці, а не на проблемах країн „третього світу”.

Методи дослідження. Складність дисертаційної теми, недостатній рівень опрацювання пов’язаних із нею проблем зумовлюють використання низки методів дослідження. Історико-генетичний метод дозволяє дослідити умови становлення і розвитку часопису в хронологічній послідовності. Описовий метод у поєднанні з аналітичним дає змогу охарактеризувати матеріали журналу „The Ecologist”, а також його ідейно-тематичне спрямування. Застосування системного методу дозволяє здійснити комплексне дослідження екологічної етики часопису як системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведінку, дії людини, спрямовані на довкілля.

Ступінь наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічну базу роботи складають дослідження з теорії та історії соціальної комунікації Д. Белла, В.М. Березина, Ю.П. Буданцева, Л.М. Землянової, В.Ф. Іванова, М. Маклюена, А.З. Москаленка, Г.Г. Почепцова, А.В. Соколова, Г. Спенсера, О. Тоффлера, Ю. Хабермарса; зарубіжні й вітчизняні дослідження з екологічної етики Р. Атфілда, В. Є. Борейка, М. Горке, В.М. Грищенка, Б. Деволла, Д. Еренфельда, К. Інеди, Б. Каллікота, Х. Келдікот, М.М. Кисельова, В.Л. Кулініченка, О. Леопольда, Р. Неша, Т. Рігана, С. Рокфеллера, Х. Ролстона, Д. Сешнза, П. Сінгера, Д. Спенглера, П. Тейлора, А.В. Толстоухова, Л. Уайт, А. Швейцера; роботи з питань глобалізації Е.О. Азроянца, З. Бжезинського, І.О. Василенко, Ю.Г. Волкова, Д. Гелда, А.В. Левашової, Д. Медоуза, Н.М. Моісеєва, В.І. Пантіна, В.С. Полікарпова, С.Л. Удовика, В.М. Шейка, Ю.В. Яковця; праці зарубіжних і вітчизняних журналістикознавців Т.О. Беневоленської, О.О. Берлової, О.О. Бєлякова, В.Б. Колесникової, Л.О. Коханової, А.Л. Кочиневої, Д.О. Олтаржевського, Ш. Фрідман; роботи з екології В.О. Бокова, В.Г. Кононенка, І.І. Кравченко, А.В. Лущика, Н.М. Мамедова, В.І. Назарова, М.М. Саппи, О.І. Уткина, О.П. Федотова.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі:

– проаналізовано стан вивченості екологічної проблематики на сторінках періодичних видань у дослідженнях із соціальної комунікації;

– розглянуто роль соціально-комунікативних процесів у формуванні екологічної свідомості від античності до нових часів;

– здійснено аналіз окремого екологічного видання як засобу формування екологічного світогляду;

–простежено специфіку джерел та функцій екологічної етики журналу „The Ecologist”;

– досліджено особливості деструктивного та творчого етапів екологічної етики часопису;

– з’ясовано зміст і засади екологічної етики, запропонованих у виданні як основа екологічного світогляду;

– розглянуто особливості картини світу, представленої в журналі як альтернатива до сучасного суспільства.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час подальшого вивчення основних напрямків розвитку екологічної комунікації, у процесі дослідження особливостей комунікаційної культури суспільства, вивчення історії становлення екологічної журналістики як соціально-комунікаційного інституту тощо. Практичне значення передбачає використання висновків дисертаційного дослідження під час створення лекційних курсів з екологічної журналістики й екологічної комунікації, підготовки спецкурсів, семінарських занять, написання навчальних посібників, а також у подальших дослідженнях соціальних комунікацій.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення й висновки, що характеризують новизну дослідження, отримані й сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи викладено в доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції „Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 19–20 березня, 2005 р), І Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2005 р), Міжнародній науково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 18–19 листопада 2005 р), Науковій конференції аспірантів філологічного факультету „Актуальні проблеми сучасної філології” (Харків, 31 березня 2006 р), ІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2006 р), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 24–28 вересня, 2007 р); на засіданнях наукового семінару кафедри журналістики ХНУ імені В.Н. Каразіна.

Публікації. Результати дослідження викладено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи обумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (298 найменувань на 27 сторінках). Загальний обсяг роботи 195 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, охарактеризовано мету та завдання роботи, наукову новизну, визначено методологічні засади дослідження, його теоретичну та практичну цінність, викладено відомості про апробацію результатів розвідки.

Перший розділ "Історіографія проблеми" знайомить зі станом вивчення екологічної тематики в наукових працях із соціальної комунікації.

У першому підрозділі "Роль соціальної комунікації у формуванні екологічної свідомості (від античності до нових часів)" розглянуто еволюцію екологічної свідомості починаючи з давніх часів до сучасного періоду. Протягом історії людства екологічна свідомість була тісно пов’язана з розвитком соціальної комунікації: вербальна комунікація, характерна для первісного суспільства, визначалася ставленням людини до природи, яка обожнювалась; письмова комунікація, особливо з початку свого розвитку, переважно негативно впливала на екологічну свідомість, що пов’язане з поширенням християнських текстів (у Середньовіччя); винайдення книгодрукування на початку сприяло поширенню механістичного погляду на природу (в епоху Відродження). Поступово екологічна тематика вийшла на сторінки книжкових видань і ЗМІ, і в другій половині ХХ ст. завдяки цим каналам масової комунікації стала об’єктом уваги широкого загалу.

Другий підрозділ "Екологічна проблематика в засобах масової інформації як об’єкт дослідження соціально-комунікаційних наук" має три параграфи.

У першому параграфі "Дослідження екологічної проблематики в ЗМІ 1970–1980-х рр. " розглянуто перші спроби вивчення цієї тематики на сторінках періодичних видань, що в 1970-х рр. були репрезентовані розрізненими статтями у спеціалізованих виданнях, а в 1980-х рр. - більш ґрунтовними дослідженнями ("Экологические проблемы в современной публицистике" (1982) Т.О. Беневоленської, "Посібник з екологічної журналістики" (1988) Ш. і К. Фрідман).