163836 (Соціально-економічна роль фондів цільового призначення)

Реферат на тему:

«Соціально-економічна роль фондів цільового призначення »

Соціально-економічна роль фондів цільового призначення

Фонди цільового призначення є сукупністю коштів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих ор­ганів влади і мають цільове призначення. Вони є важливою ланкою фінансової системи. Порядок їх утворення і викорис­тання регламентуються фінансовим правом.

Фонди цільового призначення - один з методів перерозподілу національного доходу на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує частину доходів населення для фінансування своїх заходів. Кошти, усуспільнені фондами цільового призначення, використовуються для процесу відтворення.

Цільові фонди з'явилися раніше, ніж єдиний центральний фонд -державний бюджет - у вигляді спеціальних фондів і особливих рахунків. Із розширенням діяльності держава по­требувала дедалі більше нових видатків. Кошти для їх відшкодування нагромаджувалися в особливих фондах і використо­вувалися для спеціальних цілей.

Такі фонди, як правило, були тимчасовими. З виконанням державою запланованих заходів вони припиняли свої функції. З огляду на це, кількість спеціальних фондів постійно зміню­валася: одні - зникали, а інші з'являлися. У цілому спостеріга­лася тенденція до збільшення кількості й обсягу фондів.

Із зміцненням централізованої держави починається період уніфікації фондів. На основі об'єднання різних фондів створюється державний бюджет.

У сучасних умовах поряд із бюджетом знову зростає зна­чення фондів цільового призначення. Збільшення числа фондів та обсягу фінансових ресурсів, що акумулюються в них, пояснюється низкою причин. По-перше, в органів держав­ної влади з'являються додаткові кошти для регулювання гос­подарського життя і надання фінансової підтримки підприємництву, особливо в умовах нестабільної економіки. По-друге, ці фонди призначені для розв'язання нових завдань, які потребують особливої уваги з боку держави. По-третє, за наявності активного сальдо фонди цільового призначення мо­жуть використовуватися як одне з джерел покриття бюджет­ного дефіциту.

Головна причина створення фондів цільового призначен­ня - Необхідність виділення дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.

Матеріальною основою цільових фондів є національний доход, у процесі розподілу якого формуються фонди.

Методами мобілізації національного доходу для форму­вання фондів є:

• спеціальні податки та збори;

• кошти державного бюджету і кредит.

Основний метод - це спеціальні податки та збори, встанов­лені законодавством. Загалом, принципи організації централізованих фондів фінансових ресурсів можна сформувати так:

• відрахування до фондів централізовано визначаються державою згідно з відповідними законами і є її власністю;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами і можуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на визначені по­треби, передбачені законами України.

Цільові фонди мають виконувати важливі завдання. Не­обхідно забезпечити фінансовими ресурсами заходи щодо роз­витку науки й техніки, науково-дослідних робіт, освоєння новітніх технологій та виробництва нових видів продукції для розвитку паливно-енергетичного комплексу, а також збільши­ти обсяги соціальної підтримки незаможних верств населення та забезпечити необхідний рівень життя.

Класифікація фондів цільового призначення

У державах світу формуються різні цільові фонди, які відображають специфічні риси фінансової системи цих країн. В Україні державні цільові фонди діляться на дві групи: за­гальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні цільові фонди - це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з ме­тою фінансування державних програм. Місцеві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення місцевих програм.

Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві гру­пи. Першу утворюють постійні фонди, створення яких пов'яза­не з реалізацією певних функцій держави. Так, у реалізації соціальної функції особливу увагу приділяють соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення соціального страхухування Другу групу становлять тимчасові фонди, які форму­ються з метою прискореного вирішення актуальних проблем розвитку суспільства. Вони створюються в разі конкретної по­треби і після вирішення проблеми припиняють існування.

За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні й позабюджетні. Бю­джетні - це фонди, які входять до складу державного бюджету, фінансування видатків яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету. При цьому частина фондів фінансується за ра­хунок загального фонду, інша частина - за рахунок спеціаль­ного фонду. Забезпечення видатків бюджетних державних цільових фондів зі спеціального фонду, як правило, має осно­вою цільове надходження доходів.

До бюджетних фондів України відносяться: фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд, Фонд України соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього середови­ща, Державний спеціалізований фонд фінансування загально­державних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, Державний валютний фонд, Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву тощо.

Позабюджетні цільові фонди - це фонди, які не включа­ються до державного бюджету, мають самостійні джерела над­ходжень і здійснюють видатки незалежно від держбюджету.

До позабюдэ/сетних державних цільових фондів відносять­ся: Пенсійний фонд України, Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Державний позабюджет­ний фонд приватизації, Фонд загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Джерела формування фінансових ресурсів фондів і напрями фінансування

Державні цільові фонди формуються за рахунок надход­жень, визначених законодавством. Доходи бюджетних фондів можуть акумулюватись у складі державного бюджету, а поза­бюджетних фондів - безпосередньо в бюджеті фондів. Залеж­но від призначення фонду, а також вимог до організації його діяльності, доходи можуть надходити тільки з певних джерел. Отже, не всі фонди можуть мати такі надходження, як дивіденди, проценти, доходи від продажу цінних паперів, обов'язкові відрахування, прибутки від комерційної діяль­ності та ін.

Основні джерела фінансування державних цільових фондів в Україні:

1) для фондів, які мають важливе загальнодержавне зна­чення, законодавством встановлюються обов'язкові відраху­вання юридичних і фізичних осіб до складу доходів фондів. На­приклад, до Пенсійного фонду України, Фонду соціальногос трахування, Державного фонду охорони навколишнього при­родного середовища;

1. обов'язкові внески певними категоріями юридичних і фізичних осіб коштів до фондів на визначених умовах їх вико­ристання. Прикладом є страхові внески до фондів загально­обов'язкового соціального страхування;

2. виплати коштів Державного бюджету до фондів з ме­тою фінансування певних програм, або цільові бюджетні ви­плати. Так, до фондів, які одержують кошти з Державного бю­джету України, відносяться Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань та ін.;

3. доходи, що надходять у фонди від розміщення тимчасово вільних коштів у комерційних банках, якщо вони мають вільні грошові кошти й використовують їх як депозити в банках;

4. надходження у вигляді дивідендів і процентів, нарахова­них на цінні папери та корпоративні права, придбані в попе­редні періоди. Правління фонду має проводити активну інвес­тиційну політику з метою збільшення доходів, а також участі в корпоративному управлінні;

5. доходи від продажу й перепродажу цінних паперів і корпоративних прав у процесі формування та використання інвестиційного портфеля фонду;

6. надходження як погашення позик, які надавалися фон­дом юридичним і фізичним особам у попередні періоди. Пога­шення позик зараховується як надходження доходної частини фонду в поточному періоді;

7. з метою фінансування видатків фонду в разі нестачі коштів, формування раціональної структури інвестиційного портфеля, впровадження нових технологій тощо фонди мо­жуть брати кредити та позики;

8. з метою сприяння діяльності фонду в реалізації накрес­лених програм можуть здійснюватися добровільні й благодійні грошові внески юридичних і фізичних осіб; прибутки від комерційної діяльності, яку здійснюють фонди як юридичні особи;

9. надходження за рахунок фінансових санкцій, які, згідно із законодавством, застосовуються до осіб, що порушують умови здійснення обов'язкових зборів і платежів.

Фонди формують свої доходи за рахунок джерел, передба­чених законодавством. Не всі фонди мають можливість залуча­ти фінансові ресурси у вигляді обов'язкових платежів юридич­них і фізичних осіб, і не кожен з них передбачає проведення інвестиційної діяльності й операцій із цінними паперами. Не завжди є можливості використовувати вільні кошти як депози­ти, а також мобілізувати доходи шляхом одержання позик.

Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентують порядок створення й здійснення діяльності фонду.

Державні фонди в Україні, види, розміри та методика нарахування внесків до них

Державне соціальне страхування відіграє важливу роль у розвитку суспільства. З метою фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні створено такі державні фонди: Пенсійний фонд України, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Пе­редбачається створити Фонд медичного страхування.

Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структу­ру було створено в 1991 р. для виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення". Він сформований з метою забезпечен­ня пенсійного страхування. До основних завдань Пенсійного фонду можна віднести: забезпечення виплат пенсій громадя­нам України, які мають право на її одержання, збір та акуму­ляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення та ви­плати допомоги; фінансування загальнодержавного й регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України.

Фонд має право займатися комерційною діяльністю, пов'язаною з інвестуванням у цінні папери та депозити ко­мерційних банків. Йому дозволяється брати участь у засну­ванні підприємств і вкладенні фінансових ресурсів у їх капіта­ли. Фонд може проводити грошово-речові лотереї та здійсню­вати благодійні заходи.

Доходи Пенсійного фонду формуються за рахунок двох основних джерел: обов'язкових внесків підприємств, установ і громадян, коштів державного бюджету. Частина коштів надхо­дить за рахунок капіталізації (вклади в комерційні структури) тимчасово вільних коштів. Крім того, Фонд мобілізує доб­ровільні внески юридичних осіб, доходи від фінансових санкцій. При потребі він може брати кредити банків. Переважна частина доходів фонду - це власні доходи, во­ни становлять близько 90 % усіх надходжень. У структурі власних надходжень більше 80 % складають обов'язкові вне­ски суб'єктів підприємницької діяльності - встановлені зако­нодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ до Пенсійного фонду. їх величина зале­жить від суми витрат на оплату праці, що виплачується працівникам. На теперішній час такі внески підприємств виз­начені в розмірі 32% доходу оплати праці. Сюди відносяться також кошти, що надходять до фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.