162364 (Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах), страница 2

— забезпечення проведення структурної перебудови господарського комплексу з метою формування його раціональної структури, що відповідає вимогам розвитку соціальної ринкової економіки;

— створення адекватної матеріальної бази, яка є основою підвищення конкурентоспроможності бізнесу;

— зміцнення потенціалу вітчизняного товаровиробника й посилення його конкурентоспроможності;

— підвищення якості людського капіталу, залученого до виробничої та посередницької діяльності;

— створення адекватної розвиткові ринкової економіки інфраструктури;

— формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками стосовно умов праці, участі в управлінні підприємствами та розподілі доходів;

— підвищення стимулюючої ролі оплати праці;

— підвищення ефективності державного регулювання розвитку економіки;

— послаблення децентралізації економічного розвитку й посилення економічного потенціалу регіонів.

У становленні соціальної ринкової економіки бюджетна політика відіграє важливу роль. Для забезпечення поступального і стабільного економічного розвитку вона має бути спрямована на розв'язання таких важливих проблем, як проведення структурної перебудови господарського комплексу країни, створення адекватної ринковому розвитку інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, забезпечення економічного зростання за рахунок впровадження нновацій, проведення активної політики формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками, що має стати основою забезпечення зростання доходів населення, і передусім приросту заробітної плати та підвищення її стимулюючої ролі.

У 2007 році розпочато перехід до нової моделі бюджетної політики. Заплановано провести стабілізаційні заходи для підвищення ефективності розвитку державних фінансів, а також активізувати бюджетну політику з метою прискорення інвестиційної діяльності.

Державна фінансова політика в Україні недостатньо спрямована на підвищення інноваційної активності вітчизняного бізнесу, зокрема на посилення мотивації для впровадження інновацій. Українські науковці також звертають увагу на те, що в розвинених країнах переважну частку витрат на проведення НДР 60 % усього фінансування розробки інноваційних проектів) бере на себе бізнес. Тому, на думку І. Крючкової, бюджетна політика розвитку інновацій повинна зводитися, передусім, до підвищення якості та ефективності надання бюджетних послуг.

3.Роль та місце бюджетної політики в системі антикризових заходів держави

Економічна криза в Україні спричинена не тільки діями зовнішніх чинників, підвалини цьогорічної інфляції системно закладалися бюджетною політикою останніх років. Бюджетна політика в Україні в останні роки була сконцентрована навколо заходів щодо збільшення різних видів грошової допомоги населенню. За низького бюджетного дефіциту, що в останні роки перебував в межах 0-3% ВВП , податкова політика видається зваженою. Водночас доходи бюджету використовувалися переважно для споживання і трансфертів, і в менший мірі - для державних інвестицій. У 2005–2008 рр. середньорічний показник зростання поточних трансфертів населенню перевищував 147% при зростанні загального обсягу видатків зведеного бюджету – 133%. При цьому, інвестиції в основний капітал мали нестійку динаміку, а їх середньорічне зростання відставало від зростання видаткової частини бюджету (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка видатків зведеного бюджету України: 2003–2008 рр.

Це означає, що протягом останніх чотирьох років не відбувалось зростання пропозиції за рахунок державних інвестицій, що могло сприяти зменшенню інфляції.

Випереджаюча динаміка поточних трансфертів населенню обумовила зростання видатків зведеного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення у 2005–2008 рр. до 6,8–9,1% ВВП (порівняно із 4,8% у 2003 р.). Різке зростання номінальних видатків бюджету, особливо яскраво виражене після 2004р., призвело до швидкого зростання номінальних (і реальних) заробітних плат і пенсій. Мінімальна заробітна плата збільшувалася щороку після 2002р. темпами, що перевищували 10%, що тягнуло за собою збільшення заробітної плати у державному секторі. При цьому бюджетні інвестиції в основний капітал зменшилися до 1,9–2,5% ВВП, тоді як у 2003–2004 рр. складали 2,8% (табл. 2).

Таблиця 2 Видатки на соціальний захист та інвестування: 2003–2008 рр., % до ВВП.

Очевидно, що з економічної точки зору такі різкі збільшення мінімальної заробітної плати і пенсії, що призначені для груп населення з низьким доходом, що споживають левову частку свого доходу, створюють «інфляцію попиту». Таким чином значні обсяги поточних бюджетних трансфертів населенню у 2005–2008 рр. призвели до прискореного зростання платоспроможного попиту в умовах, коли виробництво не встигало збільшувати обсяги пропозиції товарів та послуг, а отже – до посилення інфляційних процесів.

Неефективність державних видатків в останні роки обумовлена також недоліками у тарифній політиці, яка проводиться як центральними, так и місцевими органами влади. У 2008 році більше 8 млрд. грн., що складає 22% видатків державного бюджету на економічну діяльність, припадало на покриття різниці між фактичною вартістю та тарифами на теплову енергію, послуги населенню з водопостачання та водовідведення (у формі надання відповідних субвенцій місцевим бюджетам), а також на компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та його реалізації на виробництво теплової енергії, що споживається населенням (у формі бюджетного фінансування діяльності НАК "Нафтогаз України"). Отже, негативні тенденції на світових ринках були не рушіями економічної кризи в Україні, а лише каталізаторами.

Бюджетна антикризова політика зазвичай базується на дефіциті державного бюджету, що спрямовується на стимулюванні економіки. Недоліком такої політики є накопичення державного боргу. Наприклад, заходи японського уряду щодо прямого бюджетного фінансування періоду кризи 1990-х років, призвели до досягнення темпів економічного зростання на рівні 5% ВВП у 1996 р. Натомість на початок 2000 р. за вартістю урядових облігацій, що знаходилися у обігу, Японія випередила США, по співвідношенню державного боргу до ВВП (173% у 2005 р.) зайняла перше місце серед промислово розвинених країн .

Основним антикризовим інструментарієм бюджетної політики залишається різке скорочення бюджетних витрат. У 2009 р. має проводитися політика жорсткої економії бюджетних коштів: видатки бюджету мають визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура – відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. Необхідно провести аналіз окремих груп бюджетних витрат з метою виявлення можливостей їхнього зниження при одночасному збереженні (або підвищенні) якості наданих бюджетних послуг. Пріоритетним напрямом такого аналізу є оцінка результативності й ефективності податкових витрат (податкових пільг) і державних видатків на економіку. Підвищення заробітної плати має відповідати темпам зростання продуктивності праці в економіці країни.

4. Бюджетна політика держави і зовнішні ринки, основні шляхи вдосконалення бюджетної політики України

Політика діяльності держави на міжнародних фінансових ринках повинна формуватися з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо:

- реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;

- реформування армії і правоохоронних органів;

- модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;