161709 (Особливості інвестиційної політики держави в сучасних умовах. Антикризова інвестиційна політика та її напрямки), страница 2

У ринковій економіці фондовий ринок є інструментом реалізації регулятивної функції закону попиту і пропозиції. Фондовий ринок створює ринковий механізм вільного переливання капіталів у найефективніші галузі господарства. Фондовий ринок є сегментом як грошового ринку, так і ринку капіталів, які також включають рух прямих банківських кредитів, перерозподіл грошових ресурсів через страхову галузь, внутрішньофірмове кредитування тощо. За умов розвинутих ринкових відносин фондовий ринок функціонує у вигляді ринку цінних паперів.

У процесі регулювання фондового ринку держава може застосувати прямі та непрямі методи впливу на інвестиційну активність.

До методів прямого впливу належать:

Емісія державних цінних паперів (облігацій внутрішньої державної позики та ін). Держава є одним з основних емітентів цінних паперів і в такий спосіб вона впливає на встановлення котирування на фондовому ринку.

Продаж пакетів акцій приватизованих підприємств. Держава визначає перелік пакетів акцій, які будуть запропоновані на продаж у першу чергу, і встановлює їхню початкову ринкову вартість. Саме так держава здатна впливати на пропозицію цінних паперів на фондовому ринку.

Створення системи захисту інвесторів від втрат залученням до цієї сфери державних страхових компаній та компаній зі змішаною формою власності.

Запобігання монополізації фондового ринку. Держава проводячи антимонопольну політику, установлює обмеження на володіння пакетами акцій, проводить реєстрацію, ліцензування та атестацію фінансових посередників, створює умови для добросовісної конкуренції на фондовому ринку.

Держава може здійснювати й непряме регулювання фондового ринку через податкову політику, регулювання грошової маси й обсягів кредитів, установлення облікової ставки та резервної норми, регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій, операцій з іноземними цінними паперами.

2.6 Експертиза інвестиційних проектів

Важливою стороною державного регулювання інвестиційної діяльності є експертиза інвестиційних проектів. Згідно з українським законодавством обов'язковій державній експертизі підлягають державні, міждержавні й регіональні інвестиційні проекти та програми, які реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. Інвестиції, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають державній експертизі з питань дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних вимог, пожежної безпеки, міцності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

Особливі вимоги ставляться до експертизи інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, коли інвестори претендують на отримання певних податкових, митних та інших пільг. Такі інвестиційні проекти мають належати до пріоритетних сфер економіки, сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, передбачати впровадження сучасних чи перспективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних видів технологій, сприяти зниженню енергозатрат на одиницю продукції, орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази України, бути конкурентоспроможними на міжнародних ринках.

3. Антикризова інвестиційна політика та її напрямки

Багатофакторна система цілеспрямованих вчинків і дій, яка свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах ширшого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів як у грошовій, так і в матеріальній формах – тут мова йде про інвестиційний клімат.

Інвестиційний клімат - це загальна атмосфера розуміння економічної ситуації та потреби в залученні додаткових ресурсів, яка панує в різних сферах соціально-економічного розвитку держави, регіону.

Інвестиційний клімат - це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на певній території.

Інвестиційний клімат - це внутрішня атмосфера (енергетика), яка сформована на конкретній території, виходячи з пріоритету залучення додаткових фінансових ресурсів, і впливає на позицію інвестора щодо прийняття рішення про інвестування об'єктів певної території.

Сьогоднішнє формування сприятливого інвестиційного клімату в державі позначиться на її майбутньому.

Логічним результатом дієвості інвестиційного клімату є досягнення визначених цілей інвестування. Водночас активність різних територіальних інституцій із метою формування, на їхню думку, ще сприятливішого інвестиційного клімату не завжди адекватно супроводжується зростанням інвестиційних потоків.

Результативність інвестиційного клімату для конкретної території проявляється в двох аспектах: економічному та соціальному. В економічному - через зростання (спадання) макроекономічних показників, насамперед ВВП на душу населення та експортних потужностей. Щодо соціального, то його проявом є зниження соціальних ризиків, зростання заробітної плати, а значить, і купівельної спроможності населення території.

Слід зазначити, що інвестиційний клімат дає й мультиплікативний ефект, коли вкладання Інвестицій у розвиток однієї галузі економіки на певній території приводить через зростання її прибутковості до задіювання інших галузей (підприємств) та в цілому до можливостей збільшення інвестиційних вкладень і в них.

Інвестиційному клімату території властивий і принцип конкурентоспроможності. Об'єктивно, що інвестор за інших однакових умов вкладатиме інвестиції саме в територію з порівняно вищими ознаками конкурентоспроможності, тобто саме туди, де потенційна окупність інвестиційних вкладень буде швидшою.

Можна розрізняти інвестиційний клімат як держави, так і регіону. Інвестиційний клімат держави може бути відмінним за певними показниками від окремого регіону, де створюються додаткові переваги стосовно конкретного інвестора. Зазначимо, що ці переваги, навіть незважаючи на можливий серйозний інвестиційний ризик, можуть створювати перспективні умови для інвестора щодо вкладання коштів у конкретну територію. При функціонуванні системи цивілізованого інвестиційного клімату, тобто за рахунок здійснення активних кроків щодо забезпечення ряду конкретних пільг для інвесторів, відбувається еволюційне нарощування інвестиційних вкладень у дану територію.

Поряд із тим є обставини, коли навіть низький рівень інвестиційного клімату не зупиняє процесу інвестиційних вкладень у певну територію. Зокрема, останнє можливе при відкритті великих покладів енергетичних ресурсів. У такому разі, незважаючи на фактори інвестиційного ризику, відчуття потенційної вигоди в інвесторів переважає над доцільністю врахування суперечностей в інвестиційному кліматі.

Стан інвестиційного клімату залежить і від специфіки реалізації в державі базових основ забезпечення економічних свобод громадян, а саме: володіти власністю, заробляти на життя, займатися підприємництвом, інвестувати зароблені кошти в бізнес, вести міжнародну торгівлю, брати участь в усіх сферах ринкової економіки.

Агрегований рівень економічних свобод громадян містить чинники, які мають безпосередній вплив і на інвестиційний клімат території, як-от:

торгова й податкова політика,

роль держави,

монетарна політика,

іноземні інвестиції,

банківська політика,

заробітна плата,

право власності,

регулювання ринку та чорний (тіньовий) ринок.

Кожен із зазначених 10 чинників оцінюється за 5-бальною системою. Так, Україна серед 150 досліджуваних країн за цими чинниками щодо рівня економічних свобод посіла 135-те місце, а на перші позиції вийшли держави, які традиційно входять до переліку промислово розвинутих, а саме: США, Велика Британія, Голландія, Швейцарія, Нова Зеландія тощо.

Зокрема, щодо чинника податкової політики, то за ним вперед вийшли держави, які мають сформований режим вільних економічних зон (БЕЗ) - Багамські острови, Бахрейн, Гонконг тощо. Відомо, що в Україні на початок 2001 року створено понад десять БЕЗ. Проте щодо їх розвитку в Україні є певні застереження з боку міжнародних кредитних інституцій, що в цілому впливає і на рівень формування інвестиційного клімату держави.

Практично промислове розвинуті держави, де рівень зазначених свобод забезпечений, володіють 80% світового багатства, і об'єктивно, що останнє активно впливає і на стан їх інвестиційного клімату. За міжнародною класифікацією всі країни світу можна поділити на чотири групи щодо забезпечення зазначених свобод:

вільні,

частково вільні,

майже не вільні,

не вільні.

Україна, на жаль, входить в третю групу, що безпосередньо впливає на імідж держави щодо сприятливості інвестиційного клімату серед потенційних інвесторів.

Із метою формування гармонійного інвестиційного клімату в Україні, який відповідатиме сучасним вимогам як зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів, необхідно здійснити ряд цілеспрямованих заходів, а саме:

розробити закон України про інвестиційний клімат у державі, в якому мають бути чітко визначені пріоритети розвитку на довгостроковий період, принципи підтримки вітчизняних та іноземних інвесторів, система узгодженості з іншими законодавчими документами;

за рахунок державного економічного регулювання проводити активну політику щодо зменшення або уникнення інвестиційних ризиків;

забезпечити стабільність законодавчої бази в частині раніше прийнятих рішень, зокрема з формування і функціонування спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку;

знизити податковий тиск на підприємства, особливо ті, які щорічно вкладають ресурси в інвестиційний розвиток, виходячи з градаційного рівня ресурсів і податків;

знижувати матеріало- та енергомісткість на одиницю продукції, підвищуючи її конкурентоспроможність через забезпечення якісних характеристик;

формувати та виховувати на різних рівнях культуру мислення і діяння стосовно активізації додаткових інвестиційних надходжень у розвиток економіки території.

Найдоцільнішою формою реалізації зазначених вище заходів могла б стати відповідна державна програма щодо формування інвестиційного клімату в Україні, виходячи з парадигми посилення економічної могутності, тобто пріоритетів соціально-економічного розвитку як держави, так і регіонів та реалій виходу на світовий ринок із наростаючими обсягами конкурентоспроможного наукоємного продукту.

Динамізм процесу становлення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є позитивним щодо підприємницької діяльності інвесторів, а це дає змогу стверджувати, що ефективність, тобто віддача для конкретних інвесторів, зростатиме. Зокрема, в державі відчувається тенденція до зростання уваги щодо підтримки реалізації різнопланових бізнесових інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів.

У цілому розвиток інвестиційного клімату позитивно впливає на результативність економіки держави, на зростання частки високотехнологічної продукції та її конкурентоспроможності, забезпечує реалізацію програм оновлення основних фондів підприємств.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність від 18.09.91 № 1560-ХІІ із змінами і доповненнями.

2. Закон України "Про захист іноземних інвестицій на Україні від 10.09.91 № 1540а-ХП

3. Бланк Й.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ" ЛТД, "Юнайтед Лондон Тренд Лимитед". - 1995.

4. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирование инвестиционных проектов. - М.: ИКЦ "ДИС", 1997. - 160с.

5. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: "Видавництво Лібра'ТОВ, 1998 p. -392с.

6. Васильченко С.М. Теоретичні основи інвестування // Фінанси України - 2001. -№1.

7. Карпінський Б.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України - 2001. -№7

8. Карпінський Б. Інвестиційна привабливість та ризик регіону: методи оцінки // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - № 8.

9. Козик В.В., Федоровський В.А. Вплив амортизації на формування інвестиційної привабливості проектів // Фінанси України - 2002. -№ 8

10. Корнеєв В.В. Інвестиційна спорідненість приватизації і фондового ринку // Фінанси України - 2002. - № 4