159352 (Моральні проблеми людської діяльності), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Моральні проблеми людської діяльності", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "философия" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "философия" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "159352"
Текст 2 страницы из документа "159352"
Тому саме в переробці предметного світу людина вперше справді утверджує себе як родова істота. Таким чином людина – це істота, яка перевершує сама себе у світі.
Саме покладаючи певну ціль і зосереджуючись на ній, людина дістає можливість дистанціюватися від безпосередньої реальності, саме тяжіння до поставленої мети привчає її вгамовувати випадкові поривання і прагнення, підтримувати дисципліну духу, бути, наскільки це потрібно, „аскетом” у своєму повсякденному житті. Так само очевидно, що зазначені риси справді є істотними для будь-якого людського ставлення до світу: все, що люди вносять у світ, вони здійснюють у формах своєї діяльності, і почувати й усвідомлювати себе вони можуть зрештою як істоти, що мають досвід діяльного цілепокладання, діяльного перетворення навколишньої діяльності й самих себе.
Сучасність роботи для нас дедалі очевиднішими сутнісні вади ставлення людини до дійсності. В стосунках із природним світом воно породжує галузі духовної культури веде до поверхово-утилітаристського сприйняття, якщо не до прямого усунення, її вищих цінностей, що виходять за межі тісного кола цілей і засобів діяльності.
Тож не випадково у ХХ ст., особливо в другій його половині, людей так часто охоплює бажання відшукати якісь інші, альтернативні способи цілісного відношенні до світу.
Ось чому сучасну еволюцію людського світовідношення неможливого, на нашу думку, зводити лише до протиставлення „модернізму” і „постмодернізму”, що лежить нині на поверхні філософської свідомості. Значно глибшим і більш радикальним процесом є назрілий перегляд ціннісних і культурних основ самого діяльного світовідношення, загальної структури самореалізації людини у світі.
Загалом можна твердити, що моральні парадокси і складності, породжувані, людською діяльністю набувають розв’язання головним чином у сфері конкретних живих стосунків між суб’єктами цієї діяльності, тобто у сфері спілкування між людьми і світом.
Висновок
Можна зробити висновок про те, що розгляд існування безвідносно до сутності — не помилка умів, котрі досліджують мораль у контексті існування людини. Подібна помилка, що передбачає пошук і відродження джерела моралі безвідносно до прояву суспільної сутності людини, криє в собі невдачу. Існування людського індивіда не реальне поза його суспільною сутністю, безпосередній прояв якої у взаєминах людських індивідів, особистостей і є пошукуване джерело її саморуху в існуванні в моральній діяльності.
Мораль є органічною похідною способу життєдіяльності людських індивідів, і щоб розкрити це в бутті та внутрішній будові моралі, необхідно розглянути її в контексті специфіки людського способу буття. Сутнісний аналіз моралі дасть розуміння критерію, з позицій якого можливе охоплення моралі в цілому як способу освоєння людиною дійсності. Сутнісний рівень у вивченні моралі необхідний для подолання помилок, які виникають при абсолютизації історичного етапу в її розвитку. Цей рівень відкриє можливість для осмислення її історичного шляху в залежності від історичного розвитку суспільства в процесі «родоіндивідуальної» еволюції людини.
Список використаної літератури
-
Банфи А. Критика способности эстетического суждения у Канта
-
Кант И. Критика способности суждения.
-
Мітина В. Естетика та мистецтво
-
Шрейдер Ю. Етика
-
Разін А. Від моральних абсолютів до конкретної дійсності
-
Разін А. Філософія та суспільство
9