158297 (Еволюція філософських уявлень про субстанції світу), страница 2

Центром філософії Г. Лейбніца є вчення про монади як прості неподільні субстанції - монадологія. Лейбніц наголошує, що субстанцій-монад безкінечна кількість, вони є носіями сили та активності і мають духовну природу. Кожна монада є самостійною одиницею буття, здатною до активної діяльності. Монада є духовною, оскільки матерія (в філософії XVII ст.) - пасивна, не здатна до саморуху та активної діяльності Монади вічні, вони не виникають і не зникають природним шляхом, а є породженням безперервних "випромінювань божества". Монади є індивідуальними і неповторними, незалежними одна від одної, вони не можуть впливати на внутрішнє буття одна одної. Єдність та узгодженість монад є результатом передбаченої Богом гармонії, яка перетворює кожну монаду в "живе дзеркало Всесвіту. Всі монади об'єднані Всемудрим Творцем. Кожна монада є певним "світом у собі" і в той же час відображає і містить у собі весь світовий порядок. Єдине відношення, яке існує між монадами - це гармонія [2]. Завдяки внутрішній активній діяльності кожна монада зберігає свою самобутність, індивідуальність у світі мінливих явищ, має власну якісну визначеність і в той же час, завдяки наперед установленій гармонії, органічно поєднана з універсамом, має своє місце в ньому.

6. Філософське уявлення про субстанцію світу ХІХ – ХХ ст.

Історично категорія субстанції дійсно мислилася як майже повний синонім матерії в її нинішньому розумінні. Але в результаті розвитку діалектичного матеріалізму й постійного уточнення логічного статусу всіх його категорій, і насамперед самої категорії матерії, стало ясно, що необхідною є особлива категорія, що позначала б єдину природну основу світу не з позицій гносеологічного (теоретико-пізнавального) протиставлення духу й матерії, а з вже властиво буттєвої, онтологічної позиції. Якщо в гносеологічному плані матерія й свідомість протилежні, то в онтологічному плані, виходячи із принципу матеріалістичного монізму, вони повинні як би ототожнюватися. Таким чином, поняття субстанції - це результат онтологічного поглиблення поняття матерії [4].

Необхідно, однак, чітко усвідомлювати, що поняття субстанції нерозривно пов'язане з поняттям матерії: це дві сторони однієї сутності Якщо розуміти субстанцію поза її сутнісним зв'язком з матерією, то неминуче її з'єднання зі сферою ідеального, і тоді вже матерія буде розглядатися як атрибут духу, а не навпаки, що й має місце у філософії об'єктивного ідеалізму.

Діалектико-матеріалістична концепція матеріальної єдності світу, а також невичерпності будови й властивостей матерії була підтверджена досягненнями науки XX ст., і насамперед фізики Субстанція єдина у всіх своїх формально суперечливих властивостях - це відтепер незаперечний, теоретично й експериментально підтверджений факт [7].

У філософських вченнях А. Шопенгауер субстанцією світу є воля. Воля - це космічна сила, що створює світ та людину у ньому. Світ і людина завжди у всьому служить волі. Шопенгауер сприймає волю як негативний фактор світу. На відміну від нього Ф. Ніцше вважає волю з позитивної точки зору. Світом і людиною, по Ніцше, править, рухає воля до влади. "Життя прагне до максимуму почуття влади, де немає волі до влади, там упадок. При цьому влада над собою вища, ніж влада над іншими.

Висновок

На кожному етапі розвитку філософської думки субстанції світу розумілися і трактувалися по-різному, але поняття були у тому чи іншому плані пов’язані між собою.

Філософи періоду Античності вбачали субстанцію світу у певному матеріальному принципі. В період Античності першооснова світу ототожнювалась з певною стихією, буттям, атомами, Богом та ідеями, щось всемогуче, безкрайнє. Так у філософи Середньовіччя Богу, як субстанції світу, притаманне всемогутність. Філософія епохи Відродження субстанція світу - це Бог, який лише творить світ та природа. Бог творить світ, але удосконалюють його, керують ним природні сили та людина, як подоба Бога. У Новий час субстанція - це єдність Бога і Природи, єдність природи, що творить, і природи створеної. Бог - це універсальна причина світу, завдяки його нерозривній єдності з Природою. Філософське уявлення про субстанцію світу ХІХ – ХХ ст. являє собою матерія у різних своїх проявах.

Література

1. www.refine.org.ua

2. Антологія світової філософії. - М., 1969. Т.1.

3. Найдыш В.М. Концепции современного естествознания: Учебник. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2004.

4. http://www.ckct.org.ru/study/phil/phil17. shtml

5. Философия Учебник / Под ред. В.Д. Губина, Т.Ю. Сидориной, В.П. Филатова. - М.: Русское слово, 1996. - 432 с

6. Фролов И.Т. Введение в философию (Учеб. пособие для вузов) 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Республика, 2003. - 623 с.

7. Философия: Учебник.2-е изд., перераб. и доп. Отв. редакторы: В.Д. Губин, Т.Ю. Сидорина, В.П. Филатов. - М.: ТОН - Остожье, 2001. - 704 с.