154526 (Основи фізичного виховання)

План

1. Поняття про рухові якості людини і рухову функцію.

2. Етапи індивідуального розвитку людини.

3. Рухові якості.

4. Сила і її різновиду.

5. Фізичні і біохімічні особливості прояву силових можливостей

6. Засоби і Рухові якості швидкості.

7. Фізичні і біохімічні основи прояву швидкості і швидкісної витривалості.

8. Засоби і методи розвитку швидкості і швидкісної витривалості.

9. Витривалість і її різновиди. Стомлення.

10. Фізіологічні і біохімічні особливості прояву витривалості.

11. Засоби і методи розвитку витривалості.

12. Рухові якості спритності.

13. Фізіологічні основи прояву спритності.

14. Засоби і методи розвитку спритності.

15. Рухова якість гнучкості.

16. Анатомо-фізіологічні основи прояву гнучкості.

17. Засоби і методи розвитку гнучкості.

18. Взаємозв'язок якісних особливостей рухової

19. діяльності людини.

20. Принцип рухових перемикань як основа рухової підтримки високого рівня загальної і спеціальної працездатності людини.

21. Виявлення і створення оптимальних умов для результатної творчої діяльності.

22. Контроль за станом фізичного розвитку людей.

23. Класифікація видів спорту.Вибір видів спорту для фізичного виховання людей різних вікових груп.

Рекомендована література.

ВВЕДЕННЯ

Організація групи. Перекличка. Ознайомлення з планом лекції. Постійна адаптація організму людини до умов навколишнього середовища і до способу життя. Обмеження рухової активності як одна із становлячих особливостей сучасного способу життя багатьох людей.

ПОНЯТТЯ ПРО РУХОВІ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ І РУХОВУ ФУНКЦІЮ

Рухова функція як інтегральна характеристика рухових якостей. Комплексний характер прояву фізичних якостей. Характеристика фізичного розвитку людини за станом рухових якостей і компонентам фізичного розвитку (зростання, вага, життєвий об'єм легенів, проста рухова реакція, сила кисті, витривалість, проба Летунова і т. д.). Вікові особливості прояву рухових якостей (прояв сили, витривалості, гнучкості).

ЕТАПИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ

Передзародковий розвиток (розвиток статевих кліток). Ембріональний розвиток. Постембріональний розвиток. Формування організму людини в дитинстві і в періоді статевого дозрівання. Розвиток органів і тканин. Розвиток опорно-рухового апарату. Розвиток органів чуття. Розвиток рухової функції. Розвиток ЦНС. Формування особових якостей. Досягнення статевозрілості. Становлення особи. Підтримка стійкості стану організму. Взаємозв'язок організму людини, на всіх етапах його розвитку, з навколишнім середовищем. Пристосовні зміни способу життя людини на різних етапах вікового розвитку. Інволюція організму людини. Етапи старіння. Рухова активність як основа збереження і підтримки життєдіяльності і опірності організму людини патогенним діям. Т.з. хвороби старості (серцево-судинні захворювання, захворювання ЦНС, травми у зв'язку з крихкістю кісток і т.д.).

РУХОВІ ЯКОСТІ

На різних етапах фізичного розвитку людини рухові якості виявляються в різному ступені, одні превалюють, інші знаходяться в пригноблюваному або недорозвиненому стані (залежно від віку). На всіх етапах фізичного розвитку людини необхідно підтримувати оптимальне співвідношення рівня розвитку всіх рухових якостей (для цього слід акцентувати фізичне виховання на стимулювання розвитку відстаючих від вікових стандартів рухових якостей).

Сила і її різновиду

Сила - це здатність людини долати зовнішній опір за рахунок м'язових зусиль.
Сила характеризується ступенем напруги, яку можуть розвинути м'язи (при скороченні - долаючий режим, при подовженні - поступливий режим). Види прояву силових можливостей:1. Максимальна сила (характеристика).2. Вибухова сила (характеристика).3. Силова витривалість (характеристика).Режими прояву силових можливостей:1. Скорочення м'язових волокон (долаючий режим).2. Подовження м'язових волокон (поступливий режим).3. Збереження постійності довжини м'язових волокон (статичний або ізометричний режим).4. Зміна довжини м'язових волокон (чергування подовження і укорочення волокон - динамічний режим). Характеристика силових можливостей м'язів рук і плечового поясу або ніг по величині (ОСВ - величина максимальної сили, ділена на вагу людини) - порівняння силових можливостей людей різної підлоги і віку, тобто кількість сили на 1 кг ваги тіла.

Біохімічні особливості прояву силових можливостей

З біохімічних позицій м'язова сила визначається, перш за все, кількістю і властивостями скоротливих білків м'язів (міозину), в клітках яких і відбувається ресинтез АТФ. Збільшення силового компоненту при тренуванні приводить до збільшення як скоротливого білка м'язів (міозину), так і виконуючого опорну функцію і має безпосереднє відношення до розслаблення м'язів - міостроміна. 

Будучи скоротливою речовиною м'яза, міозин, разом з тим, виконує і ферментатівную функцію, будучи ферментом, що розщеплює основне джерело енергії м'язового скорочення - АТФ і, отже, здійснюючим мобілізацію хімічної енергії і перетворення її в механічну енергію м'язового скорочення.

Засоби і методи розвитку силових можливостей

Засоби розвитку силових можливостей - виконання вправ:

1) - з тим, що обтяжить (штанга, гантелі, обтяжать через блоки), 

2) - з опором (різні види амортизацій - гумові, пружинні - тренажер Мертенса-Хюттеля), №1,2 - ізотонічні вправи - тобто вправи із зміною довжини м'язів -  динамічний режим.

3) - ізокинетічеськіє вправи на ізокинетічеськіх тренажерах (вправи з постійним опором на всіх ділянках траєкторії рухів),

5) - комбінації вищенаведених засобів в різній послідовності залежно від поставлених задач тренування,

Спрямованість вправ.

Для розвитку максимальної сили м'язів - ті, що обтяжать і опори повинні складати 90-95% і 100% від максимально можливих.

Для розвитку силової витривалості - величина опорів і обтяжать повинна складати 60-70%, 70-80% від максимально можливих.

Виконання вправ з опором нижче 60% від максимуму приводить лише до стомлення без вираженої спрямованості розвитку силових можливостей і може бути використане в практиці лікувальної гімнастики в післяопераційний або посттравматичний періоди.

Методика виконання вправ.

1. Повторний метод (в основному для розвитку максимальної або вибухової сили).

2. Інтервальний метод (для розвитку силової витривалості).

3. Серійно-інтервальний метод (комбінація повторного і інтервального методів - для розвитку всіх різновидів силових можливостей).

4. Кругове тренування з включенням всіх вищенаведених методик з додаванням ізометричних вправ і чергуванням навантажень на м'язи рук і плечового поясу, м'язи ніг і тулуби, а також - включенням вправ направлених на розслаблення і розтягання м'язів і розвиток гнучкості.

Рухова якість швидкості

Швидкість характеризується здатністю людини скоювати рухові дії за мінімально можливий відрізок часу.

Основні види прояву швидкості:

1. Час простої рухової реакції (час від виконавчої команди до виконання простої рухової дії).

2. Найшвидше виконання одиночного руху (тобто швидкість скорочення м'яза, від початку руху до його закінчення).

Якість швидкості виявляється при виконанні будь-яких рухових

дій за найкоротший час.

Прояв швидкості впродовж якого-небудь тимчасового відрізка (більше 8,0 з) характеризується швидкісною витривалістю (іноді застосовується термін «спринтерська витривалість»). Досвідченим шляхом встановлено, що підтримувати максимальний темп рухів і швидкість виконання рухів людина здатна впродовж 8.0 з (на прикладі спринтерського бігу). Триваліше виконання рухових дій в максимально можливому темпі вимагає прояву швидкісної витривалості.

Будь-яка форма прояву швидкості має в своїй основі ту або іншу координацію в скороченні м'язів і діяльності вегетативних функцій, сформовану по механізму умовного рефлексу.

Для здійснення максимальної швидкості рухів потрібна також психологічна готовність до концентрації вольових зусиль в певному напрямі.

Біохімічна основа швидкості і швидкісної витривалості

Швидкість м'язового скорочення, перш за все, залежить від швидкості і потужності мобілізації хімічної енергії в м'язовому волокні і перетворення її в механічну енергію скорочення. Отже, швидкість скорочення м'яза в значній мірі залежить від швидкості передачі збудження з нерва в м'яз, звільнення і подальшого розщеплювання АТФ. Очевидно, що якість швидкості знаходиться залежно від вмісту АТФ в м'язах і від швидкості її розщеплювання у момент надходження в м'яз рухового імпульсу. Разом з тим, швидкі рухи припускають часту зміну м'язових скорочень і розслаблень. Для розслаблення м'язи і можливості подальших скорочень необхідне більш менш повне відновлення, ресинтез АТФ, витраченої у момент скорочення. Повне витрачення АТФ не тільки виключає можливість продовження скоротливої діяльності, але і перешкоджає розслабленню м'яза, який впадає в стан контрактури. Отже, якість швидкості і швидкісної витривалості біохімічно визначається також швидкістю ресинтеза АТФ в проміжках між м'язовими скороченнями.

Інтенсивність обміну речовин під час переходу м'язів із стану спокою до діяльності зростає більш ніж в 1000 разів і цей процес неможливо забезпечити за рахунок кисню повітря вдихаємого людиною. Ресинтез АТФ при такій потужності роботи забезпечується виключно анаеробними реакціями. Це відновлення АТФ за рахунок перенесення на продукти її розпаду фосфатних груп з фосфокреатіна («фосфокреатіновий механізм») і розщеплювання вуглеводів до молочної кислоти, в процесі якого утворюються багаті енергією фосфатні групи, переносимі потім на продукти розпаду АТФ («гліколітічеській механізм»).

Засоби і методи розвитку швидкості і швидкісної витривалості

Засоби - виконання основної рухової дії і егоакцентіруємих фаз з максимальною можливою швидкістю. Виконання рухових дій в максимально можливому темпі (як цілісного рухового акту, так і його компонентів), Спрямованість вправ. Для розвитку швидкості вправи повинні виконуватися тривалістю до 8с. з повним відновленням ЧСС.

Для розвитку швидкісної витривалості вправи повинні за тривалістю перевищувати основний акт, або ж бути менше за часом, але кожне повторення повинне виконуватися на фоні недовосстановленія  ЧСС,

Методика виконання вправ.

1. Повторний метод (для розвитку швидкості).

2. Інтервальний метод (для розвитку швидкісної витривалості).

3. Повторно-інтервальний метод (для розвитку швидкісної витривалості).

4. Метод змагання (переважно як контроль).

Контроль за рівнем швидкості і швидкісної витривалості здійснюється до і на всіх етапах тренування, як за оцінкою рухової якості швидкості, так і по результативності цілісної рухової дії (наприклад, загального результату на дистанції).

Рухова якість витривалості і її різновиду

Витривалістю називається здатність людини виконувати рухову діяльність в перебігу довгого часу без зниження заданої інтенсивності під впливом стомлення.

Види стомлення: загальне, локальне.

Стомлення може бути: фізичним, емоційним, розумовим, сенсорним.

Фази стомлення:

1. Відсутність стомлення на початкових етапах рухової (м'язової) діяльності.

2. Компенсоване стомлення або стійкий стан працездатності (за рахунок рухових перемикань, зміни техніки рухів, включення мишц-синергистов, включення в діяльність інших постачальників енергії, мобілізації вольових зусиль і ін.).

3. Декомпенсированноє стомлення і зниження заданої інтенсивності рухової діяльності.  љ

Види витривалості:

1. Витривалість аероба (виявляється до ЧСС 25-26 за 10с). '

2. Анаеробна витривалість (при ЧСС понад 28-30 за 10с). Змішані види витривалості:

3. Аероб-анаеробна витривалість. : 4. Витривалість анаеробно-аероба.

Поняття про поріг анаеробного обміну (ПАНО), тобто моменті включення при м'язовій діяльності анаеробних постачальників ресинтеза АТФ. ; При 60-70-80% енергозабезпечення за рахунок аероба ресинтеза АТФ ми говоримо про прояв аероб-анаеробної витривалості. Потім % анаеробного ресинтеза АТФ може перевищувати аероб і більшою мірою в цьому випадку виявляється витривалість анаеробно-аероба. 

Таким чином, слід зазначити, що коли йдеться про витривалість, необхідно конкретизувати який саме вид витривалості мається на увазі у кожному конкретному випадку. 

Особливо слід зупинитися на т.з. загальної витривалості, під цим терміном розуміють здатність людини тривалий час виконувати різні, навіть значно відмінні один від одного види рухових дій, на рівні помірної або малої інтенсивності.

Ця витривалість має в своїй основі спільність вегетативних зрушень, що виникають в організмі при різних видах м'язової діяльності і здатність організму пристосовуватися до тривалого виконання будь-якого виду рухової діяльності завдяки пластичності нервово-м'язових зв'язків.

1. Координації протікання процесів збудження і гальмування в ЦНС.

2. Координації м'язів, що скорочуються, з можливістю оптимального ступеня розслаблення.